FULL

TEXT



мова

3553937 matching pages

Results 1-100

https://be.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B5%D0%BD%D0%B5%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D0%B3%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B0%D1%8F_%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%96%D1%84%D1%96%D0%BA%D0%B0%D1%86%D1%8B%D1%8F_%D0%BC%D0%BE%D1%9E
  Генеалагічная класіфікацыя моў — Вікіпедыя Генеалагічная класіфікацыя моў З пляцоўкі Вікіпедыя Перайсці да: рух , знайсці Размеркаванне моўных сем'яў па планеце Генеалагічная класіфікацыя моў — вывучэнне і групаванне моў свету (аднясенне да пэўнай групы, сям'і і інш.) на аснове іх падабенства, звязанага з наяўнасцю роднасных сувязей паміж імі. Змест 1 Тэарэтычныя асновы 2 Геаграфічная размеркаванне ... сям'і ўтвараюцца з адной мовы-асновы (прамовы) шляхам яе распадзення. Прамова — гэта рэальная мова ... мовы Тунгуса-маньчжурскія мовы . але ў максімальным варыянце таксама: Карэйская мова і Япона-рукюскія мовы Дравідыйская сям'я {66} Бурушаскі мова (ізалят) {1} Наступныя 5 сем'яў умоўна называюцца ... } Чукоцка-камчацкая сям'я {5} Ніўхская мова (ізалят) {1} Айнская сям'я † {3} Сіна-тыбецкая сям'я {363 ... }, у тым ліку в'етнамская мова Нікабарская сям'я {6} Аўстранезійская надсям'я {1268} Малайска CACHE

Генеалагічная класіфікацыя моў — Вікіпедыя Генеалагічная класіфікацыя моў З пляцоўкі Вікіпедыя Перайсці да: рух , знайсці Размеркаванне моўных сем'яў па планеце Генеалагічная класіфікацыя моў — вывучэнне і групаванне моў свету (аднясенне да пэўнай групы, сям'і і інш.) на аснове іх падабенства, звязанага з наяўнасцю роднасных сувязей паміж імі. Змест 1 Тэарэтычныя асновы 2 Геаграфічная размеркаванне 2.1 Еўразія 2.2 Афрыка і Паўднёва-заходняя Азія 2.2.1 Афразійская макрасям'я {375} 2.2.2 Нігера-кангалезская (конга-кардафанская) макрасям'я {1 514} 2.2.3 Ніла-сахарскія мовы {204} 2.2.4 Кайсанскія мовы {26} 2.3 Акіянія 2.3.1 Папуаскія мовы {832} 2.4 Мовы Аўстраліі і Тасманіі 2.5 Паўночная Амерыка 2.6 Сярэдняя Амерыка 2.7 Паўднёвая Амерыка 3 Штучныя мовы 4 Зноскі 5 Спасылкі 6 Крыніцы Тэарэтычныя асновы [ правіць | правіць зыходнік ] Роднасныя сувязі абумоўлены тым, што мовы пэўнай групы або сям'і ўтвараюцца з адной мовы-асновы (прамовы) шляхам яе распадзення. Прамова — гэта рэальная мова, якая некалі існавала і якую нельга аднавіць поўнасцю, але можна рэканструяваць яе фанетыку, граматыку і лексіку. Рэканструкцыя адбываецца шляхам супастаўлення роднасных моў на падставе параўнальна-гістарычнага метаду. Найбольш дакладны матэрыял дае параўнанне граматычнай структуры, што тлумачыцца абмежаванасцю набору граматычных значэнняў у мовах свету і іх устойлівасцю ў адносінах да змянення, а таксама тым, пгго словазмяняльныя формы амаль не запазычваюцца. Больш складанае выкарыстанне лексічных адпаведнасцей паміж мовамі: вялікая колькасць супадзенняў на гэтым узроўні тлумачыцца запазычаннямі (напр., беларускае «бурбалка» < літ. : burbulas ). Для лексікалагічных параўнанняў бяруць словы, якія гістарычна належаць да эпохі прамовы: назвы роднасці і сваяцтва, некаторых жывёл, раслін, прылад працы, частак цела, некаторыя невытворныя займеннікі і інш. Важную ролю адыгрывае і гукавое афармленне таго, што параўноўваецца. Самы надзейны крытэрый роднасці моў — частковыя супадзенне і разыходжанне гукавой абалонкі пры ўмове рэгулярных гукавых адпаведнасцей і ўліку фанетычных законаў кожнай мовы. Напрыклад, лац. : ferunt адпавядае рускаму «берут», што пацвярджаецца рэгулярным узнікненнем рускага «б» замест лацінскага «f» («брат» — frater , «боб» — faba ). Пры генеалагічнай класіфікацыі блізкароднасныя мовы аб'ядноўваюць у падгрупу, потым — групу, сям'ю моў. У свеце налічваецца некалькі тысяч моў. Найбольш вядомыя даведнікі ўключаюць толькі сучасныя (=жывыя і нядаўна вымерлыя) мовы. Паводле Ethnologue такіх 6909 [1] , а па Рэестру Лінгвасферы [2] - 4994 [3] . Сям'я моў — генетычнае моўнае аб'яднанне прыкладна такога жа ўзроўня глыбіні, як індаеўрапейскія мовы , гэта значыць, распалае прыкладна 6-7 тыс. гадоў таму. Некаторыя сем'і, традыцыйна так названыя, на паверку апыняюцца глыбейшымі аб'яднаннямі (напр., аўстранезійскія мовы , кушыцкія мовы ). Ніжэй яны мянуюцца надсем'ямі . Сем'і нярэдка аб'ядноўваюцца ў адзінкі больш высокага ўзроўня - макрасем'і , аднак большасць з іх з'яўляюцца навукова недаказанымі і/ці непрызнанымі большасцю лінгвістаў. Як дакладныя можна разглядаць толькі гіпотэзы аб існаванні настратычнай і афразійскай макрасям'і. Некаторыя мовы лічацца ізаляванымі ( ізалят ).Гэта значыць, што яны з'яўляюцца аднамоўнымі сем'ямі або застаюцца некласіфікаванымі. Усяго налічваецца каля 240 моўных сем'яў, больш за 100 ізалятаў і больш 100 некласіфікаваных моў. Геаграфічная размеркаванне [ правіць | правіць зыходнік ] Еўразія [ правіць | правіць зыходнік ] Басконская сям'я {3} Індаеўрапейская сям'я {449} Наступныя 2 сям'і звычайна называюцца каўказскімі мовамі (негенетычнае аб'яднанне): Паўночнакаўказская сям'я {34} — не агульнапрынятае адзінства. складаецца з: Абхаза-адыгскіх моў Нахска-дагестанскіх моў Картвельская сям'я {6} Уральская сям'я {39} Алтайская сям'я {79} — прызнаная не ўсімі даследчыкамі. Звычайна ўключае: Мангольскія мовы Цюркскія мовы Тунгуса-маньчжурскія мовы . але ў максімальным варыянце таксама: Карэйская мова і Япона-рукюскія мовы Дравідыйская сям'я {66} Бурушаскі мова (ізалят) {1} Наступныя 5 сем'яў умоўна называюцца « Палеаазіяцкімі мовамі » (негенетычнае аб'яднанне): Енісейская сям'я {2} Юкагір(а-чуван)ская сям'я {2} Чукоцка-камчацкая сям'я {5} Ніўхская мова (ізалят) {1} Айнская сям'я † {3} Сіна-тыбецкая сям'я {363} тая-кадайская сям'я {70} Мяо-яо сям'я {22} Аўстраазіяцкая надсям'я Уласна аўстраазіяцкая сям'я {163}, у тым ліку в'етнамская мова Нікабарская сям'я {6} Аўстранезійская надсям'я {1268} Малайска-палінезійская сям'я {1248} Фармозская (тайванская) сям'я {20} Андаманская сям'я {13} Старажытныя мовы і сем'і: Тырэнская сям'я {2} † (уклч. этруская мова ) Хурыта-урарцкая сям'я † {2} Шумерская мова (ізалят) † {1} Эламская мова (ізалят) † {1} Некласіфікаваныя мовы {12} — іберская мова †, кіпра-мінойская мова †, этэакрыцкая мова †, хацкая мова †, касіцкая мова † і іншыя рэліктавыя мовы Заходняй Еўразіі. Афрыка і Паўднёва-заходняя Азія [ правіць | правіць зыходнік ] Мовы Афрыкі традыцыйна аб'ядноўваюцца ў 4 'макрасям'і'. Сваяцтва не ўсіх з іх даказана, аднак яны шырока выкарыстоўваюцца для зручнасці. Афразійская макрасям'я {375} [ правіць | правіць зыходнік ] Семіцкая сям'я {77} Бербера-канарская сям'я {26} Берберская мова Канарская мова (гуанчская) Егіпецкая сям'я {5} Старажытнаегіпецкая мова † Копцкая мова † Чадцкая надсям'я {195} Цэнтральначадцкая сям'я {86} Заходнечадцкая сям'я {73} Усходнечадцкая сям'я {36} Кушыцкая надсям'я {47} Беда'уе мова {1} Агаўская сям'я {5} Паўдневакушыцкая сям'я {8} Усходнекушыцкая сям'я {33} Амоцкая надсям'я {28} Паўночнаамоцкая сям'я {24} Паўднёваамоцкая (ароідная) сям'я {4} Нігера-кангалезская (конга-кардафанская) макрасям'я {1 514} [ правіць | правіць зыходнік ] Кардафанская сям'я {24} Мандэ сям'я {68} Атлантычная сям'я {64} Іджоідная сям'я {10} Дагонская сям'я {10} Кру сям'я {39} Сенуфа сям'я {15} Гур сям'я {96} Адамава-убангійская сям'я {158} Ква сям'я {80} Бенуэ-кангалезская сям'я {961} Ніла-сахарскія мовы {204} [ правіць | правіць зыходнік ] Сангайская сям'я {9} Сахарская сям'я {9} Кульяк сям'я {3} Мабанская сям'я {9} Фур сям'я {3} Берта мова {1} Кунама мова {1} Цэнтральнасуданская сям'я {65} Усходнесуданская сям'я {92} Гумуз мова (ізалят) {1} Каманская сям'я {5} Кадуглі сям'я {7} Кайсанскія мовы {26} [ правіць | правіць зыходнік ] Кхой (цэнтральнакайсанская) сям'я {8} Жу-кві сям'я {17} (паўночнакайсанскія мовы + паўдневакайсанскія мовы) Квадзі мова (ізалят) † {1} Сандавэ мова (ізалят) {1} Хадза мова (ізалят) {1} Некласіфікаваныя мовы {8} - мероіцкая мова † і інш. Акіянія [ правіць | правіць зыходнік ] Папуаскія мовы {832} [ правіць | правіць зыходнік ] Класіфікацыя папуаскіх моў з'яўляецца найменш распрацаванай. Традыцыйна (па Вурму) яны дзеляцца на 5 макрасямей (83 сем'і і 14 ізалятаў), 8 асобных сем'яў і 32 ізалята. Трансновагвінейская макрасям'я (564 - 47 сем'яў і 8 ізалятаў) Заходнепапуаская макрасям'я (26 - 6 сем'яў і 3 ізалята) Усходнепапуаская макрасям'я (36 - 5 сем'яў) Сепік-раму макрасям'я (104 - 18 сем'яў і 2 ізалята) Тарычэлі макрасям'я (48 - 7 сем'яў і 1 ізалят) Ско сям'я {7} Квамтары сям'я {6} Араі сям'я {7} Амта-мусіянская сям'я {2} Сарэрская сям'я (заліва Сарэра, Гелвінк-бей) {33} Усходнечэндравасіхская сям'я {3} Баёона-аўбона сям'я {2} Ніжне-мамберамская сям'я {2} Мовы Аўстраліі і Тасманіі [ правіць | правіць зыходнік ] Аўстралійская макрасям'я {258}, часам называецца сям'ёй, інакш жа ўключае 32 сям'і і ізалята Тасманійская сям'я † {5} [4] Паўночная Амерыка [ правіць | правіць зыходнік ] Усе карэнныя мовы Амерыкі, акрамя эскімоска-алеўцкіх, мянуюцца таксама індзейскімі мовамі . Аднак яны (насуперак Грынбергу) не з'яўляюцца генетычным аб'яднаннем. Эскімоска-алеўцкая сям'я {11} На-деэне сям'я {шмат} Хайда мова (ізалят) {1} Алгская (алганкіна-рытванская) сям'я {шмат} Вакашская сям'я {6} Чымакумская сям'я {2} Салішская (сялішская, сэліш) сям'я {шмат} Іракезская сям'я {16} Калуса мова (ізалят) † {1} Тымукуанская сям'я † {2} Ючы мова (ізалят) {1} Натчэз мова (ізалят) † {1} Мускогская сям'я {7} Туніка (мова) мова (ізалят) † {1} Чыцімача (чыцімаша) мова (ізалят) † {1} Атакапская сям'я † {2} Адаі мова (ізалят) † {1} Кадаанская (када кэдо) сям'я {6} Тонкава мова (ізалят) † {1} Сіўанская (сіў-катаўба) сям'я {18} Цімшыанская сям'я {2} Шынукская (чынук) сям'я {3} Алсейская сям'я † {2} саюсла мова (ізалят) † {1} Куская сям'я {2} Такелма-калапуянская сям'я {4} Вінтуанская сям'я {2} Майдуанская сям'я {4} Уційская (мівок-кастано) сям'я {15} Ёкуцкая сям'я {6} Пенуційская сям'я {6} Карок (каратэ, карук) мова (ізалят) {1} Чымарыка мова (ізалят) † {1} Шастанская сям'я {4} Палайхніхская (палайніхская) сям'я {2} Памаанская сям'я {7} Яна мова (яна-яхі) мова (ізалят) † {1} Салінская сям'я {2} Качымі-юманская (юма-качымі) сям'я {15} Серы мова (ізалят) {1} Вашо (уашо) мова (ізалят) {1} Юкійская (юкі-ваппа) сям'я {2} Эселен мова (ізалят) † {1} Чумашская сям'я {6} Каюсе мова (ізалят) † {1} Кутэнай (кутенэ) мова (ізалят) † {1} Каранкава мова (ізалят) † {1} Наолан мова (ізалят) † {1} Кінігуа мова (ізалят) † {1} Мараціна мова (ізалят) † {1} Салана мова (ізалят) † {1} Аранама мова (ізалят) † {1} Катанаме мова (ізалят) † {1} Камекруцкая сям'я † {3} Каавільтэкская мова (ізалят) † {1} Гуайкурыйская (вайкуры) сям'я † {8} Зунні (сунні, зуні) мова (ізалят) {1} Керэская сям'я {2} Каёва-танаанская (кіова-тана) сям'я {7} Беатук мова (ізалят) † {1} Юта-ацтэкская сям'я {шмат} Сярэдняя Амерыка [ правіць | правіць зыходнік ] Ота-мангская сям'я {шмат} Тараска (пурэпеча) мова (ізалят) {1} Куітлатэк мова (ізалят) † {1} Тотанакская сям'я {2} Міхе-соке (міхе-сокская) сям'я {шмат} Тэкістлатэкская (аахакска-чантальская) сям'я {2} Уаве мова (ізалят) {1} Майяская (майянская) сям'я {шмат} Шынканская (шынка) сям'я {4} Ленканская сям'я {2} Хікакская (толь) сям'я {2} Місумальпская сям'я {4} Некласіфікаваныя мовы Сярэдняй Амерыкі: †алагвілак, †аматаманка, †гуасаве, †талімека, †чумбія і інш. Паўднёвая Амерыка [ правіць | правіць зыходнік ] Сем'і і ізаляты пералічаны ў алфавітным парадку. Айкана (карумбіара) мова (ізалят) {1} Аймаранская (хакі) сям'я {2} Алакалуф (кавескар) мова (ізалят) {1} Андакі мова (ізалят) † {1} Андоке мова (ізалят) {1} Аравакская сям'я {65} Араўканская мова ( мапудунгун ) (ізалят) {1} Барбакаанская сям'я {8} Бора-уітоцкая сям'я {8} Барорская сям'я 2 {4} Ботакудская (айморэ) сям'я {3} Ваорані мова (ізалят) {1} Вараў (гварао) мова (ізалят) {1} Вілела мова (ізалят) {1} Гуайкурская (вайкурy) сям'я {7} Гуата мова (ізалят) {1} Гуахібская (вахіва) сям'я {4} Д'япанская (катукінская) сям'я {5} Жабуційская сям'я {3} Жэ сям'я {12} Жэйка мова (ізалят) † {1} Ітанама (сіхніпадара) мова (ізалят) {1} Кавапанская сям'я {2} Камаканская сям'я † {5} Камса (камынча) мова (ізалят) {1} Кандошы мова (ізалят) {1} Канічана мова (ізалят) (†) {1} Капішана мова (ізалят) {1} Каража мова (ізалят) {1} Карыбская сям'я {43} Карыры(-шока) сям'я † {4} Каювава (каюбаба) мова (ізалят) {1} Кечуанская сям'я {17} Каая (кважа, арара) мова (ізалят) {1} Кафан мова (ізалят) {1} Лека мова (ізалят) {1} Луле мова (ізалят) † {1} Маку мова (ізалят) {1} Мадзі (араванская) сям'я {6} Маскойская сям'я {4} Матакская (матака) сям'я {4} Машакалійская сям'я {3} Мавіма мова (ізалят) {1} Масетэн мова (ізалят) {1} Мачыка (юнга мова (ізалят) {1} Муранская сям'я {4} Намбікварская сям'я {5} Амурана (умурана) мова (ізалят) {1} Атамакская (атамака) сям'я † {2} Офай'э мова (ізалят) {1} Пана-таканская сям'я {33} Паэс мова (ізалят) {1} Пуйнаўская (маку) сям'я {5} Пукіна мова (ізалят) † {1} Пурыйская сям'я † {2} Пуэльчэ мова (ізалят) † {1} Рыкбакца мова (ізалят) {1} Сабела мова (ізалят) {1} Саліванская сям'я {2} Самуканская сям'я {2} Сапарская (сапаро) сям'я {3} Сечура-катакао сям'я {3} Таушыра (пінчэ мова (ізалят) {1} Тэкірака (абішыра) мова (ізалят) {1} Цікуна мова (ізалят) {1} Ціматэйская (ціматэ) сям'я {3} Цінігуанская (цініва) сям'я {3} Трумай мова (ізалят) {1} Туканская (тукана) сям'я {23} Тупі сям'я {46} Уарпейская сям'я † {2} Урарына (шымаку) мова (ізалят) {1} Уру-чыпая сям'я {2} Фулніа мова (ізалят) {1} Харакмбыцкая (туёнеры) сям'я {2} Хіварская (хівара) сям'я {4} Хірахарская сям'я † {3} Чапакурская сям'я {9} Чаруанская сям'я † {2} Чыбчанская сям'я {21} Чыкітана мова (ізалят) {1} Чока сям'я {5} Чалон мова (ізалят) {1} Чалонская сям'я {2} Чонская сям'я {3} Эсмеральда (такаме) мова (ізалят) {1} Юракарэ мова (ізалят) {1} Юрымангі (юрумангі) мова (ізалят) † {1} Ягуанская (ява, пеба) сям'я {3} Ямана (яган) мова (ізалят) (†) {1} Янамамская сям'я {4} Ярура (пуме) мова (ізалят) {1} Некласіфікаваныя мовы Паўднёвай Амерыкі {86} Штучныя мовы [ правіць | правіць зыходнік ] Эсперанта Інтэрлінгва Зноскі ↑ 'Этнолаг: мовы міру, шаснаццатае выданне' (англ.) , праверана 08 чэрвеня 2010, ISBN 978-1-55671-216-6 ↑ Рэестр Лінгвасферы (англ.) ↑ Параўнанне генетычнай разнастайнасці моў свету ↑ вылучэнне ў асобную сям'ю з'яўляецца спрэчным па прычыне наяўнасці лексічных паралеляў з паўднёвымі аўстралійскімі мовамі, аднак захаваны лінгвістычны матэрыял настолькі малы, што не дазваляе надзейна класіфікаваць тасманійскія мовы Спасылкі [ правіць | правіць зыходнік ] Падрабязныя дадзеныя аб усіх мовах (англ.) Янаў, Вяч. Вс. Генеалагічная класіфікацыя моў // Лінгвістычны энцыклапедычны слоўнік, М., 1990. (руск.) Дзячок М. Т., Шапавал У. У. Генеалагічная класіфікацыя моў. Новасібірск, 2002. - 32 з. (руск.) Dalby David. The Linguasphere Register of the World's Languages and Speech Communities. First Framework Edition. Hebron (Wales): Linguasphere Press (Gwasg y Byd Iaith), 2000. Крыніцы [ правіць | правіць зыходнік ] Кожынава А. Генеалагічная класіфікацыя моў // БелЭн у 18 т. Т. 5. Мн., 1997. г р п Мова і мовы Моўная сістэма • Узроўні мовы • Адзінкі мовы • Мова і маўленне • Сінтагма і парадыгма • Дыяхранія і сінхранія • Мова ці дыялект • Натуральная мова • Штучная мова • Разнавіднасці мовы Моўнае сваяцтва • Моўная сістэматыка • Генетычная класіфікацыя моў • Лінгвістычная тыпалогія Лінгвістыка • Партал:Лінгвістыка Узята з ' https://be.wikipedia.org/w/index.php?title=Генеалагічная_класіфікацыя_моў&oldid=2688600 ' Катэгорыі : Мовы Спісы моў Навуковыя класіфікацыі Схаваная катэгорыя: Старонкі, на якіх ужыты чароўныя спасылкі ISBN Навігацыя Асабістыя прылады Не ўвайшоў Размовы Уклад Стварыць уліковы запіс Увайсці Прасторы імёнаў Артыкул Размовы Варыянты Віды Чытаць Правіць Правіць зыходнік Паказаць гісторыю Яшчэ Знайсці Навігацыя Галоўная старонка Супольнасць Апошнія змены Новыя старонкі Форум Выпадковая старонка Даведка Ахвяраванні Паведаміць пра памылку Друк/экспарт Стварыць кнігу Загрузіць як PDF Для друку Прылады Сюды спасылаюцца Звязаныя праўкі Адмысловыя старонкі Нязменная спасылка Звесткі пра старонку Элемент Вікідадзеных Цытаваць гэту старонку На іншых мовах Azərbaycanca Български Esperanto Адыгэбзэ Қазақша Latina Ligure Русский Татарча/tatarça Українська Правіць спасылкі Апошняе змяненне старонкі адбылося 17:21, 18 жніўня 2017. Тэкст даступны на ўмовах ліцэнзіі Creative Commons Attribution-ShareAlike , у асобных выпадках могуць дзейнічаць дадатковыя ўмовы. Падрабязней гл. Умовы выкарыстання . Палітыка прыватнасці Пра Вікіпедыю Адмова ад адказнасці Распрацоўшчыкі Cookie statement Мабільная версія



https://be.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D1%82%D1%8D%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%8B%D1%8F%3A%D0%9C%D0%BE%D0%B2%D1%8B_%D1%96_%D0%B4%D1%8B%D1%8F%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%8B_%D0%BF%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%B4%D0%BB%D0%B5_%D0%B0%D0%BB%D1%84%D0%B0%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B0
  Катэгорыя:Мовы і дыялекты паводле алфавіта — Вікіпедыя Даведка Катэгорыя:Мовы і дыялекты паводле алфавіта З пляцоўкі Вікіпедыя Перайсці да: рух , знайсці Складнікі ў катэгорыі “Мовы і дыялекты паводле алфавіта” Паказаны 200 старонак гэтай катэгорыі з 309. (папярэдняя старонка) ( наступная старонка ) А Абазінская мова Абхазская мова Авестыйская мова Агульная ўсходнеславянская мова Адыгейская мова Азербайджанская ... ) А Абазінская мова Абхазская мова Авестыйская мова Агульная ўсходнеславянская мова Адыгейская мова Азербайджанская мова Аймара (мова) Айнская мова Айрацкая мова Акадская мова Аксітанская мова Албанская мова Анандага (мова) Англійская мова Арабская мова Арагонская мова Арамунская мова Аранская мова Армянская мова Асамская мова Асецінская мова Асманская мова Астурыйская мова Астэкскія мовы Афшарская мова Б Балгарская мова Балійская мова Банацка-балгарская мова Башкірская мова Беларуская мова CACHE

Катэгорыя:Мовы і дыялекты паводле алфавіта — Вікіпедыя Даведка Катэгорыя:Мовы і дыялекты паводле алфавіта З пляцоўкі Вікіпедыя Перайсці да: рух , знайсці Складнікі ў катэгорыі “Мовы і дыялекты паводле алфавіта” Паказаны 200 старонак гэтай катэгорыі з 309. (папярэдняя старонка) ( наступная старонка ) А Абазінская мова Абхазская мова Авестыйская мова Агульная ўсходнеславянская мова Адыгейская мова Азербайджанская мова Аймара (мова) Айнская мова Айрацкая мова Акадская мова Аксітанская мова Албанская мова Анандага (мова) Англійская мова Арабская мова Арагонская мова Арамунская мова Аранская мова Армянская мова Асамская мова Асецінская мова Асманская мова Астурыйская мова Астэкскія мовы Афшарская мова Б Балгарская мова Балійская мова Банацка-балгарская мова Башкірская мова Беларуская мова Белуджская мова Бенгальская мова Біма (мова) Бірманская мова Біслама Брэтонская мова Бурацкая мова В В’етнамская мова Валапюк Валійская мова Валонская мова Ведыйская мова Венгерская мова Вепская мова Верхнелужыцкая мова Верхненямецкія мовы Выруская мова Г Гавайская мова Гагаузская мова Галісійская мова Гальская мова Гальшанская мова Гарыфуна Гасконская мова Гегскі дыялект албанскай мовы Глоса Грузінская мова Грэнландская мова Грэчаская мова Гуарані (мова) Гуджараці Д Дамары Джыварлі Дзонг-кэ Дывехі (мова) Е Егіпецкая мова Енахіанская мова Ё Ёруба (мова) Ж Жамойцкая мова З Зандэ (мова) Заходнефламандская група дыялектаў Заходнефрызская мова Зецельская гаворка Зулу І Ігба (мова) Іда Іжорская мова Ілірыйскія мовы Інары-саамская мова Інтэрлінгва Ісландская мова Іспанская мова Італьянская мова Іўрыт К Каві (мова) Казахская мова Кайкаўскі дыялект Кайнэ Канада (мова) Капампанганская мова Карагаская мова Каракалпакская мова Карсіканская мова Карыйская мова Карэйская мова Карэльская мова Касрае (мова) Каталанская мова Каюга (мова) Квенская мова Квэнья Кельтыберыйская мова Кірыбаці (мова) Кітайская мова Кітуба Класічная мова мая Клінганская мова Конга (мова) Копцкая мова Корнская мова Кры (мова) Крымскататарская мова Крымчацкая мова Кумбрыйская мова Кхмерская мова Кыргызская мова Кяхцінская мова Л Ладзіна Лаоская мова Латгальская мова Латышская мова Лаўрэнційская мова Лацінская мова Леонская мова Лідыйская мова Лікійская мова Літоўская мова Ліўская мова Ложбан Лозі (мова) Лувійская мова Луганда Лужыцкія мовы Людзікоўская мова Люксембургская мова М Магаўк (мова) Магольская мова Мадурская мова Македонская мова Макшанская мова Малагасійская мова Малайская мова Малаялам Мангольская мова Маньчжурская мова Мапудунгун Маратхі (мова) Мараўскія гаворкі Марвары Маршальская мова Маскогі (мова) Мічыф Мундары Мэнская мова Н На’ві (мова) Нарвежская мова Нармандская мова Неварская мова Ненецкая мова Непальская мова Нідэрландская мова Ніжнелужыцкая мова Ніжненямецкая мова Нікабарскія мовы Ніуэ (мова) Норн Нямецкая мова О Орыя (мова) П Палаўанская мова Палі (мова) Памакская мова Панашэму Панонска-русінская мова Пап’ямента Партугальская мова Паўднёванямецкія дыялекты Паўднёваэстонская мова Паўночнакітайская мова Паўночнасаамская мова Паўночнафрызская мова Паўночная ндэбеле Пенсільванска-нямецкі дыялект Персідская мова Пікардская мова Піткэрнская мова Польская мова Прабалтыйская мова Прагерманская мова Пракрыт Праславянская мова Пруская мова Пушту Р Раджастхані Румынская мова Русенорск Русінская мова Руская мова Рэджангская мова С Саларская мова Сальрэсоль (папярэдняя старонка) ( наступная старонка ) Узята з ' https://be.wikipedia.org/w/index.php?title=Катэгорыя:Мовы_і_дыялекты_паводле_алфавіта&oldid=1895437 ' Катэгорыя : Мовы Навігацыя Асабістыя прылады Не ўвайшоў Размовы Уклад Стварыць уліковы запіс Увайсці Прасторы імёнаў Катэгорыя Размовы Варыянты Віды Чытаць Правіць Правіць зыходнік Паказаць гісторыю Яшчэ Знайсці Навігацыя Галоўная старонка Супольнасць Апошнія змены Новыя старонкі Форум Выпадковая старонка Даведка Ахвяраванні Паведаміць пра памылку Друк/экспарт Стварыць кнігу Загрузіць як PDF Для друку Прылады Сюды спасылаюцца Звязаныя праўкі Адмысловыя старонкі Нязменная спасылка Звесткі пра старонку Элемент Вікідадзеных На іншых мовах Alemannisch Azərbaycanca Башҡортса Boarisch Brezhoneg Нохчийн Čeština Deutsch Esperanto Français Հայերեն Қазақша Перем Коми Монгол Norsk nynorsk Русский Davvisámegiella Тоҷикӣ Татарча/tatarça Vepsän kel’ Правіць спасылкі Апошняе змяненне старонкі адбылося 20:20, 21 студзеня 2015. Тэкст даступны на ўмовах ліцэнзіі Creative Commons Attribution-ShareAlike , у асобных выпадках могуць дзейнічаць дадатковыя ўмовы. Падрабязней гл. Умовы выкарыстання . Палітыка прыватнасці Пра Вікіпедыю Адмова ад адказнасці Распрацоўшчыкі Cookie statement Мабільная версія



https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D1%81%D0%BF%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0
  Іспанська мова — Вікіпедія Іспанська мова Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. Зміни шаблонів/файлів цієї версії очікують на перевірку . Стабільна версія була перевірена 2 грудня 2017 . Зміни шаблонів/файлів цієї версії очікують на перевірку . Стабільна версія була перевірена 2 грудня 2017 . Перейти до: навігація , пошук Мова, відома як іспанська або кастильська. Для інших мов, поширених в ... Іспанська мова — Вікіпедія Іспанська мова Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. Зміни ... . Перейти до: навігація , пошук Мова, відома як іспанська або кастильська. Для інших мов, поширених в Іспанії, див. також: Мови Іспанії . Іспанська (еспанська) мова Español, Castellano Мапа ... ] (español) , або кастильська (castellano) — мова, що генетично належить до іберо-романської (західної ... мова виникла. В Іспанії його вживають здебільшого носії регіональних мов для того, щоб протиставити CACHE

Іспанська мова — Вікіпедія Іспанська мова Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. Зміни шаблонів/файлів цієї версії очікують на перевірку . Стабільна версія була перевірена 2 грудня 2017 . Зміни шаблонів/файлів цієї версії очікують на перевірку . Стабільна версія була перевірена 2 грудня 2017 . Перейти до: навігація , пошук Мова, відома як іспанська або кастильська. Для інших мов, поширених в Іспанії, див. також: Мови Іспанії . Іспанська (еспанська) мова Español, Castellano Мапа іспаномовного світу, з територіями іспаномовної більшості та меншини. Поширена в Більша частина Південної та Центральної Америки , частини Європи , Північної Америки та Вест-Індії , іммігрантські групи на всіх континентах Місце 2-3 (різні оцінки) Писемність Spanish alphabet [d] Класифікація Індоєвропейська Італьська група Романська Західно-італьська Гало-іберійська Іберо-романська Західно-іберійська Офіційний статус Офіційна Іспанія Мексика США Нью-Мексико Пуерто-Рико Аргентина Болівія Венесуела Гватемала Гондурас Домініканська Республіка Колумбія Коста-Рика Куба Нікарагуа Панама Парагвай Перу Сальвадор Уругвай Чилі Еквадор Західна Сахара Екваторіальна Гвінея Філіппіни Регулює [ru] Asociación de Academias de la Lengua Española ( Іспанська Королівська академія і 21 національна академія іспанської мови) Коди мови ISO 639-1 es ISO 639-2 spa ISO 639-3 spa SIL SPA Іспанська , раніше еспанська [1] (español) , або кастильська (castellano) — мова, що генетично належить до іберо-романської (західної) підгрупи романської групи індоєвропейської мовної сім'ї . Виникла в Кастилії (центральна Іспанія). Приблизно 407 мільйонів осіб розмовляють іспанською як першою мовою (за цим показником вона є найпоширенішою після китайської ) [2] . Крім того, 60 млн осіб використовують іспанську як другу мову [3] , а також 20 млн знають її як іноземну [4] . Іспанська є однією з шести офіційних мов ООН , а також є офіційною мовою Європейського Союзу та Меркосуру . Іспанська належить до іберо-романської підгрупи мов, що виникла на основі кількох діалектів латинської мови в Іберії після розвалу Західної Римської імперії у 5. ст. н. е. Її вперше було задокументовано в центрально-північній Іберії в 9 ст. і згодом із розширенням Королівства Кастилії вона поширилися на центральну й південну частини Піренейського півострова [5] . Від початку свого розвитку іспанська лексика була під впливом контактів із баскійською мовою та сусідніми іберо-романськами мовами, а згодом увібрала багато арабських слів, оскільки Королівство Кастилія поширилося на колишні території Арабського халіфату (див. Реконкіста ). Крім того, іспанська запозичила багато слів із неіберійських мов, зокрема з французької, італійської та англійської, а також утворює нові слова на основі власних. Величезне поширення іспанської сталося завдяки утворенню іспанських колоній в обох Америках , Африці та на Філіппінах у 15—19 століттях. Іспанська є найпопулярнішою іноземною мовою, яку вивчають у США [6] . Також вона є найчастіше зрозумілою мовою Західної півкулі, носії якої живуть на території від Патагонії до Нью-Йорка . До того ж, у США та Бразилії 10 млн осіб вільно розмовляють іспанською як другою мовою. Іспанська — друга у світі за популярністю серед іноземних мов (після англійської) [7] [8] [9] . На початку 21 століття вона випередила французьку. Зміст 1 Назва мови 2 Історія 3 Класифікація 3.1 Іспанська та португальська 3.2 Іспанська та каталонська 3.3 Іспанська та інші романські мови 3.4 Ладіно 3.5 Лексичне порівняння 4 Поширення 4.1 Європа 4.2 Латинська Америка 4.3 Сполучені Штати Америки 4.4 Африка 4.5 Азія та Океанія 5 Морфологія 5.1 Іменник 5.2 Прикметник 5.3 Займенник 5.4 Дієслово 5.5 Артикль 6 Синтаксис 7 Фонетика 8 Варіанти мови 8.1 Leísmo/Laísmo 8.2 Використання особових займенників 8.3 Літери s, c (перед e та i), z та x 8.4 Літери y та ll 8.5 Регіональні слова 9 Приклад 10 Примітки 11 Див. також 12 Джерела 12.1 Підручники 12.2 Про іспанську мову 12.3 Словники 12.4 Уроки Назва мови [ ред. • ред. код ] Поширення термінів «кастильська» (червоний) та «іспанська» (синій) в іспаномовних країнах. В Іспанії та в деяких інших регіонах іспаномовного світу іспанську мову називають як castellano (кастильська), так і español (іспанська). Термін «кастильська» походить від назви іспанського регіону Кастилії, де ця мова виникла. В Іспанії його вживають здебільшого носії регіональних мов для того, щоб протиставити іспанську своїм мовам ( галісійській , баскійській , каталонській тощо). З цією ж метою термін «кастильська» можуть вживати і самі іспанці. Зокрема, іспанська конституція 1978 року використовує термін castellano на означення державної мови всієї країни, на противагу «інших іспанських мов» ( las demás lenguas españolas ): «Кастильська є офіційною іспанською мовою Держави. (...) Інші іспанські мови також є офіційними у відповідних автономних областях. [10] ». Щодо територій за межами Іспанії, то термін «кастильська» переважає у всій Південній Америці, крім Колумбії та Уругваю, а термін «іспанська» переважає у Центральній Америці (включно з Мексикою та південними штатами США). Деякі філологи використовують термін «кастильська» тільки тоді, коли йдеться про мову, розмовну в Кастилії протягом Середньовіччя , заявляючи, що краще використовувати «іспанська» для її сучасної форми. «Кастильська» може бути також діалектом іспанської мови, що вживається в більшості частин сучасної Кастилії. Цей діалект має цілу низку характеристик і певну вимову, відрізняючись, наприклад, від діалектів Андалузії або Арагону . Зазвичай цей кастильський діалект і вважається нормативною іспанською мовою. Історія [ ред. • ред. код ] Хронологія поширення кастильської та інших мов на території Іспанії Іспанська розвинулася з народної латини, яку принесли на Піренейський півострів римляни під час Другої Пунічної війни (поч. 201 р. до н. е.). На той час в Іберії розмовляли кількома нероманськими (їх називають також палеоіспанськими), а також кількома неіндоєвропейськими мовами. Ці мови — баскійська (нею розмовляють досі), іберська та кельтиберська . Сліди цих мов можна знайти в сучасній іспанській лексиці, особливо в топонімах. Перші документовані записи того, що тепер називають попередником іспанської мови, датовано дев'ятим століттям (див. Glosas Emilianenses ). У Середньовіччі та Новому часі іспанська (кастильська) лексика запозичувала слова не лише із сусідніх романських мов (як от наварро-арагонської, леонської, каталонської, португальської , галісійської , мірандської , окситанської , гасконської , французької, італійської), але також із баскійської, арабської та германських мов. Багато слів було запозичено з латинської, яка лягла в основу іспанської мови. Крім того, латинь тривалий час була мовою науки та церкви. В іспанській лексиці 65—70 % слів мають латинське походження [11] . Декілька місцевих варіантів народної латини розвинулися в іспанську мову на півночі Іберії, на території між Алавою, Кантабрією, Бургосом, Сорією та Ла Ріохою, в межах Королівства Кастилії. Прийнято вважати, що деякі риси цих діалектів пізніше потрапили в діалект міста Толедо, де в 13 ст. вперше розвинувся письмовий стандарт іспанської мови [12] / На цій стадії формування іспанська набула суттєвих відмінностей від свого близького сусіда, леонської, і, на думку деяких дослідників, зазнала потужного баскійського впливу (див. Іберо-романські мови ). Цей діалект поступово поширювався на південь разом із Реконкістою , зазнавши також чималого лексичного впливу арабської та андалузької [13] , особливо пізніше у середньовічний період. Письмовий стандарт цієї нової мови почав розвиватися у містах Толедо (з 13 по 16 ст.) та Мадриді (з 1570-их) [12] . Розвиток іспанської звукової системи характеризується змінами, типовими для західнороманських мов, наприклад, леніцію приголосних між голосними (лат. vīta > ісп. vida). Дифтонгізація латинських наголошених /e/ та /o/, що відбулася у відкритих складах французької та італійської, але частково у каталонській та португальській, є притаманною і відкритим, і закритим складам в іспанській, як показано у таблиці внизу: Латина Іспанська Ладино Арагонська Астурійська Галісійська Португальська Каталонська Окситанська Французька Італійська Румунська Українська petra p ie dra p ie dra (або p ye dra ) p ie dra p ie dra pedra pedra pedra pedra / pèira p ie rre p ie tra p ia trǎ камінь terra t ie rra t ie rra (або t ye rra ) t ie rra t ie rra terra terra terra tèrra terre terra ţară земля moritur m ue re m ue re m ue re m ue rre morre morre mor morís m eu rt m uo re m oa re помирає mortem m ue rte m ue rte m ue rte m ue rte morte morte mort mòrt mort morte m oa rte смерть Латинські подвоєння nn і ll в іспанській зазнали палаталізації: (лат annum > ісп. año , лат. anellum > ісп. anillo ). Латинський приголосний [ u ] / [ v ], який вимовляли як [w] у класичній латині, перетворився в губно-губний /β/ , імовірно, у народній латині. У ранній іспанській (але не каталонській чи португальській) він злився із приголосним [b] (губно-губний з проривними та фрикативними алофонами). Особливістю іспанської (а також сусіднього гасконського діалекту окситанської) є мутація латинського початкового f- у h- , коли за ним слідує не дифтонгізований голосний. Літера h- , що досі збереглася у правописі, не позначає жодного звука, хоча в деяких андалузьких та карибських діалектах звучить придихово в окремих словах (наприклад, Habana — Гавана). Ось чому в сучасній мові є варіації на зразок Fernando та Hernando (обидва є варіантами імені «Фердинанд»), ferrero та herrero (обидва означають «коваль»), fierro та hierro (обидва означають «залізо»), або fondo та hondo (обидва означають «глибокий», але fondo ближчий до значення «дно», а hondo — до «глибокий»). hacer (іспанське «робити») є коренем слова satisfacer («задовольняти»), і hecho («зроблено») є коренями слова satisfecho («задоволений»). Порівняння прикладів у таблиці: Латина Іспанська Ладино Арагонська Астурійська Галісійська Португальська Каталонська Окситанська Французька Італійська Румунська Українська filium h ijo fijo (або ijo ) fillo fíu fillo filho fill filh / h ilh fils figlio fiu син facere h acer fazer fer facer facer fazer fer far / faire / h ar (або h èr ) faire fare face робити febrem fiebre fiebre fiebre fiebre febre febre febre fèbre / frèbe / h rèbe (або h erèbe ) fièvre febbre febră лихоманка focum fuego fuego fuego fueu fogo fogo foc fuòc / fòc / h uèc feu fuoco foc вогонь З деяких латинських буквосполучень розвинулися характерні відмінності у цих мовах: Латина Іспанська Ладино Араґонська Астурійська Ґалісійська Португальська Каталонська Окситанська Французька Італійська Румунська Українська cl āvem ll ave clave clau ll ave chave chave clau clau clé chiave cheie ключ fl amma ll ama flama flama ll ama chama chama flama flama flamme fiamma flamă полум'я pl ēnum ll eno pleno plen ll enu cheo cheio ple plen plein pieno plin повний o ct ō o ch o o ch o güeito o ch o / oito oito oito vuit / huit uè ch / uò ch / uèit huit otto opt вісім mu lt um mu ch o mu y mu nch o mu y muito mu i mu nch u mu i moito mo i muito mu i (арх.) molt molt (арх.) moult (арх.) molto mult багато У 15 та 16 ст. в іспанській відбулася зміна у вимові свистячих звуків (ісп. reajuste de las sibilantes del idioma español ): буква /j/ стала позначати велярний звук [x], а буква /z/ — міжзубний [θ] (те саме стосується букви /c/ перед /e/ чи /i/). Gramática de la lengua castellana , яку написав 1492 року в Саламанці Еліо Антоніо де Небріха , була першою граматикою сучасної європейської мови. Існує популярна байка, начебто коли Небріха представив королеві Ізабеллі I свою граматику, вона спитала, як це можна використати, а Небріха відповів, що мова — це інструмент імперії. [14] У передмові до своєї граматики, датованої 18 серпня 1492 року, Небріха написав: «…мова завжди була супутником імперії.» [15] З шістнадцятого століття іспанські колонізатори занесли мову до Америки та Іспанської Ост-Індії. В той же час жив Міґель де Сервантес , автор роману «Дон Кіхот» . Він є популярним символом іспанської мови, через що її часто називають la lengua de Cervantes (мовою Сервантеса). У двадцятому столітті іспанська потрапила до Екваторіальної Гвінеї та Західної Сахари , а також до деяких куточків США, що не були частинами Іспанської імперії (наприклад, Іспанський Гарлем у Нью-Йорку ). Класифікація [ ред. • ред. код ] Іспанська/кастильська мова класифікована наступним чином: Сім'я: Індо-європейська Гілка: Італійська Група: Романська Комплекс: Західно-італійська Підкомплекс: Західна Гілка: Гало-іберійська Гілка: Іберо-романська Гілка: Західно-іберійська Іспанська/кастильська найбільш споріднена з іншими іспанськими мовами латинського походження і діалектами (самої іспанської мови), розмовних в межах Іспанії. Більшість з них взаємно зрозумілі серед носіїв без труднощів. Арагонська мова (aragonés) Леонська мова (llïonés) Астурійська мова (asturianu) Галісійська мова (gallego) Португальська мова (português) Естремадурська мова (estremeño) Каталонська мова (català) Окситанська мова (aranès) Іспанська та португальська [ ред. • ред. код ] Між двома головними мовами, розмовними на півострові, іспанською і португальською , є загалом взаєморозуміння між нормальними розмовними формами, хоч іспанська морфологія набагато легша для розуміння носієм португальської, ніж навпаки. Також і з каталонською, яка ближче до окситанської , ніж до іспанської або португальської мови. Іспанська і португальська мови мають подібні граматики і більшість словника, також як і загальну історію впливу арабської мови, коли велика частина півострова була під мусульманською владою (обидві мови поширилися на мусульманські території). Дифтонгізація коротких наголошених голосних звуків, звичайна в іспанський, як і в інших романських мовах, але відсутня в галісійсько-португальській групі. Ще одна властивість іспанської мови (як і гасконського діалекту окситанської мови, без сумніву завдяки баскійському впливу) — втрата латинського початкового /f/, коли наступний голосний звук не стає дифтонгом. Такі споріднені слова не обов'язково означають те саме. Деякі дуже загальні слова також значно відрізняються в обох мовах (у дужках — латинський чи інший оригінал слова). Еволюція латинських кластерів приголосних обрала зовсім інші шляхи у двох мовах (іспанські і португальські слова, подібні до «pleno», «ocular», «nocturno», «tremular» не взято до уваги тому, що вони були повторно запозичені безпосередньо з латинської мови протягом Ренесансу і віків бароко ). Латинська Іспанська Португальська Українська octo ocho oito вісім noctem noche noite ніч mŭltum mucho muito багато argilla arcilla argila глина clamāre llamar chamar звати flamma llama chama полум'я plēnum lleno cheio повний blandum blando brando м'який homĭnem > hom´nem hombre homem чоловік tremulāre > trem´lare temblar tremer тремтіти cāsĕus queso queijo сир alĭum ajo alho часник ocŭlum > oc´lum ojo olho око Іспанська мова не відкидає єдині міжголосні \L\ і \N\, як це характерне для португальської: Латинська Іспанська Португальська Українська generāle(m) general geral (арх. gẽeral) загальний volāre volar voa літати tenēre tener ter (арх. tẽer) мати (дієсл.) Luna Luna Lua (арх. Lũa) Луна/Місяць caelu(m) cielo céu (арх. ceo) небеса arēna arena areia (арх. arẽa) пісок Латинські подвійні міжголосні \LL\ перетворюються на іспанські -ll- і португальський -l- \NN\ — на іспанські -ñ- (іспанська буква «ñ» була спочатку скороченням «nn») і португальські -n-, Латинська Іспанська Португальська Українська castellu(m) castillo castelo замок, палац canna caña cana тростина anno año ano рік Іспанська та каталонська [ ред. • ред. код ] Іспанська мова має різні загальні особливості порівняно з каталонською , східно-іберійською мовами, які виявляють багато галло-романських рис. Іспанська та інші романські мови [ ред. • ред. код ] Іспанська мова не зрозуміла у спілкуванні з французькою або румунською мовами, та майже не зрозуміла при спілкуванні з італійською . Хоча італійська фонетична система дуже подібна до іспанської, вони дуже відрізняються граматичним словником і морфологією і можуть бути зрозумілими тільки тоді, коли людина вже знайома з іншою мовою. Ладіно [ ред. • ред. код ] Ладіно, мова, яка є по суті середньовічною кастильською і ближча до сучасної іспанської, ніж до будь-якої іншої мови, вживається багатьма нащадками сефардських євреїв, що були вигнані з Іспанії в 15-му сторіччі. Лексичне порівняння [ ред. • ред. код ] Латина Іспанська Ґаліс. Порт. Астурлеон. Араґ. Катал. Франц. Італ. Румун. Укр. nos nosotros nós 1 nós 1 nós , nosotros nusatros nosaltres (арх. nós ) nous 2 noi 3 noi ми frater germanus hermano irmán irmão hermanu chirmán germà (арх. frare ) 5 frère fratello frate брат dies martis ( клас. ) feria tertia ( церк. ) martes martes terça-feira martes martes dimarts mardi martedì marţi вівторок cantiō(nem) canticum canción canción/cançom 4 canção canción (або canciu ) canta cançó chanson canzone cântec пісня magis plus más (арх. plus ) máis mais (арх. chus або plus más más (або més } més (арх. pus або plus ) plus più mai/plus більше manum sinistram mano izquierda (арх. mano siniestra ) man esquerda mão esquerda (арх. mão sẽestra ) manu izquierda (або esquierda . також manzorga ) man cucha mà esquerra (арх. mà sinistra ) main gauche mano sinistra mâna stângă ліва рука nihil nullam rem natam nada nada }} (також ren ) nada ( neca та nula rés у деяких висловах арх. rem ) nada (також un res ) cosa res rien/nul niente/nulla nimic/nul ніщо, нічого cāseus formaticus queso queixo queijo quesu queso formatge fromage formaggio caș 6 сир 1. Також nós outros у ранній сучасній португальській. 2. Аналог nous autres у французькій. 3. Також noialtri у південних італійських діалектах. 4. Залежно від норми правопису. 5. Середньовічна каталонська. 6. Румунське caș (від лат. cāsevs ) позначає сорт сиру. Загальне поняття сиру передає слово brânză . Поширення [ ред. • ред. код ] Вивчення іспанської у світі Іспанська є основною мовою у 20 країнах світу. Загальна кількість носіїв мови оцінюють між 470 та 500 мільйонами осіб, що робить її другою мовою світу за кількістю осіб, що використовують її як першу. [16] [17] Натомість за загальною кількістю мовців іспанська є третьою (після мандаринської китайської та англійської ). Те саме стосується вжитку іспанської в інтернеті. [18] Європа [ ред. • ред. код ] Знання іспанської в країнах Європейського Союзу , 2005. Рідна мова Більше 8,99% Між 4% та 8,99% Між 1% та 3,99% Менше 1% В Європі іспанська є офіційною мовою Іспанії . Вона також широко використовується у Гібралтарі (де офіційною є лише англійська) та Андоррі (де офіційною є лише каталонська). Крім того іспанською розмовляють у невеликих осередках у інших країнах Європи, як от Великій Британії , Франції та Німеччині . Іспанська є офіційною мовою Європейського Союзу. У Швейцарії іспанська є рідною мовою для 1,7 % населення, репрезентуючи найбільшу мовну громаду після чотирьох офіційних мов. Іспанська є четвертою за популярністю іноземною мовою вивчення у Західній Європі (після англійської, французької та німецької). У Великій Британії та Франції за цим критерієм іспанська є другою (після французької та англійської відповідно). Латинська Америка [ ред. • ред. код ] Основна кількість носіїв іспанської живуть у Латинській Америці. серед країн, де переважає іспанська мова, лише Іспанія та Екваторіальна Гвінея містяться за межами Америки . Найбільше іспаномовних людей мешкає в Мексиці. Загалом же іспанська є офіційною (де-факто чи де-юре) в Аргентині , Венесуелі , Гондурасі , Гватемалі , Домініканській Республіці , Еквадорі , Колумбії , Коста-Риці , Кубі , Мексиці , Нікарагуа , Панамі , Сальвадорі , Уругваї , Чилі , Парагваї (разом із ґуарані), Болівії (разом із кечуа, аймарою, ґуарані та 34 іншими місцевими індіанськими мовами) та Перу (разом із кечуа, аймарою та іншими місцевими індіанськими мовами). Крім того іспанська є де-факто офіційною на Пуерто-Рико . Іспанська не має жодного статусу в колишній британській колонії Белізі , хоча 43 % населення розмовляє цією мовою (станом на 2000 рік). [19] Здебільшого вони є нащадками колоністів, що прибули в цей регіон у 17. ст. Офіційною мовою Белізу є англійська. На Тринідаді і Тобаго іспанська є першою іноземною (з 2004). тут бл. 1,5 тис. громадян розмовляють цією мовою, до того ж країна перебуває під впливом іспаномовних країн Південної Америки. Іспанську викладають у школах, починаючи з наймолодших класів. [20] Іспанська є важливою в Бразилії через пожвавлену торгівлю з іспаномовними сусідами, а також через членство країни в МЕРКОСУРі та Союзі південноамериканських націй . 2005 року Парламент Бразилії прийняв закон про обов'язковість вивчення іспанської у державних та приватних середніх школах країни. [21] У багатьох прикордонних містечках та села (особливо на кордонах з Уругваєм та Парагваєм) люди розмовляють змішаною мовою, відомою як «портуньйол» (Portuñol) . [22] Іспанська мова в країнах америки Сполучені Штати Америки [ ред. • ред. код ] Поширення іспанської мови у США. Понад 28% розм. ісп. вдома. Понад 12,2% розм. ісп. вдома. Понад 3% розм. ісп. вдома. Відповідно до перепису 2006 року, 44,3 млн населення США мають іспанське або латиноамериканське походження. [23] 34 млн осіб віком від 5 років (12,2 % населення) розмовляють вдома іспанською. Ця мова має давню історію у США, оскільки багато південно-західних штатів були іспанськими територіями, а згодом частинами Мексики. Південносхідна Флорида була іспанською територією до 1821 року. Останнім часом кількість носіїв мови зросла через приплив іспаномовних іммігрантів. Іспанська є другою у США за поширеністю викладання (після англійської). Хоча США не мають декларативно визнаної «офіційної мови», іспанська є формально такою у кількох штатах (на рівні з англійською). Найбільш поширена у штаті Нью-Мексико (40 %). Африка [ ред. • ред. код ] В Африці іспанська є офіційною мовою Екваторіальної Гвінеї (на рівні з французькою та португальською), а також офіційною мовою Африканського Союзу. В Екваторіальній Гвінеї іспанська є домінантною за загальною кількістю мовців (бл. 500 тис. осіб). У Західній Сахарі, колишній іспанській колонії, кількість осіб, що можуть читати та писати іспанською є невідомою. Кілька тисяч тутешніх мешканців в рамках пакетів допомоги отримали університетську освіту закордоном (здебільшого в Іспанії та на Кубі). Прес-центр Західної Сахари (офіційний новинний сервіс Сахарської Арабської Демократичної Республіки з 2001 року публікує новини також іспанською мовою, а веб-сайт RASD TV (офіційного телеканалу Західної Сахари) має іспанську версію. Міжнародний сахарський кінофестиваль здебільшого демонструє іспаномовні фільми. Хоча іспанська мова поширена в цьому регіоні більше ста років, Інститут Сервантеса відмовив у підтримці іспаномовної освіти у Західній Сахарі та в таборах біженців у Алжирі. Низка місцевих письменників пишуть свої твори іспанською. Також іспанською розмовляють у африканських автономіях Іспанії — містах Сеуті (75 241) та Мелільї (73 460) на півночі Африки та Канарських островах (2 117 519) біля північно-західного узбережжя Африки. В Північному Марокко, колишньому іспанському протектораті, бл. 20 тис. осіб розмовляють іспанською як другою. Невелика кількість марокканських євреїв розмовляє сефардинським діалектом хакетія (близьким до ладіно ). Також іспанською розмовляють у кількох громадах Анголи та Південного Судану через вплив Куби часів Холодної війни та війни за незалежність відповідно. Азія та Океанія [ ред. • ред. код ] Іспанська була офіційною мовою в колоніальних урядах Іспанської Іст-Індії (тепер Філіппіни , Гуам та Північні Маріанські острови ). На Філіпінах іспанська була офіційною з 1565 по 1973 рр. Після здобуття незалежності 1946 року іспанська була однією з офіційних мов на рівні з англійською та філіпіно. Втім 1973 року цей статус було скасовано. З 2007 року іспанську поступово було повернуто в місцеву освіту. Втім, лише 0,5 % населення розмовляє цією мовою як рідною. Крім того бл. 600 тис. осіб розмовляють креольською іспанською мовою ( чавакано ). Місцеві мови також зазнали впливу іспанської, особливо на лексичному рівні. Іспанська є офіційною також на Острові Пасхи (територія Чилі). Мова досі є досить поширеною на острові Гуам та Північних Маріанських островах (територія США), а також у незалежних державах Палау , Маршаллові острови та Федеративні штати Мікронезії . Всі ці території були під іспанською владою до кінця 19. ст. ( іспансько-американська війна ). Морфологія [ ред. • ред. код ] Іменник [ ред. • ред. код ] В іспанській мові іменники мають два роди : чоловічий та жіночий. Іменники чоловічого роду часто закінчуються на -о ( libro — книжка, otoño — осінь), жіночого на -а ( ruta — шлях, tierra — земля). Словозміна іменників полягає лише у відмінності між одниною та множиною. Прикметник [ ред. • ред. код ] Прикметники, як і в українській мові, узгоджуються з іменниками в роді та числі. Наприклад, pluma negra — чорна ручка (прикметник negro вжитий у жіночому роді однини, як і іменник pluma ). Прикметник найчастіше стоїть у постпозиції до означуваного слова ( ave migratoria — перелітний птах , буквально — птах перелітний ), як і в більшості романських мов. Займенник [ ред. • ред. код ] Особові займенники вживаються вкрай рідко (лише у випадку необхідності наголосити на особі підмета). Дієслово [ ред. • ред. код ] Іспанське дієслово має близько 50 форм. Артикль [ ред. • ред. код ] В іспанській мові активно вживається така службова частина мови, як артикль , який стоїть у препозиції до іменника. Розрізняють неозначені артиклі (artículos indeterminados) un (перед іменниками чоловічого роду) та una (перед іменниками жіночого роду), що походять від кількісного числівника uno (один). та означені (artículos determinados), які крім роду, мають категорію числа. Синтаксис [ ред. • ред. код ] Структура речення переважно підмет-присудок-додаток (SVO), хоча трапляються варіації. Як і в українській мові, порядок слів у питальних реченнях не змінюється. єдиною відмінністю між розповідним і питальним реченням є інтонація. Фонетика [ ред. • ред. код ] В іспанській мові 5 голосних фонем (vocales): a , e , i , o , u . До сильних належать a , e , o , слабких — i , u . Редукція ненаголошених голосних відсутня: всі як наголошені, так і ненаголошені голосні вимовляються ясно й чітко. Наявні дифтонги . Зрідка трапляються трифтонги [24] [25] . Характерною рисою іспанського консонантизму є наявність інтердентальної глухої фонеми /θ/, яка відсутня в решті романських мов. Наголос вільний (змінний), але найчастіше припадає на передостанній склад [25] . Варіанти мови [ ред. • ред. код ] Існують відмінності між різними областями Іспанії і різними іспаномовними країнами Америки. В Іспанії діалектна кастильська вимова звичайно береться як стандарт, хоча з декількома виключеннями. Але в Латинській Америці кожна країна самостійно регулює свою мову, яка відображає мову андалузьких переселенців 16-18 століть та вплив місцевих індіанських мов. Тут будуть розглянуті деякі найпомітніші відмінності діалектів іспанської мови. Діалекти іспанської мови Діалекти в Мексиці Діалекти в Аргентині Діалекти в Колумбії Діалекти в Перу та Еквадорі Leísmo/Laísmo [ ред. • ред. код ] Leísmo/Laísmo — це явище використання непрямих прийменників ( le/les ) замість прямих ( la/lo/las/los ) ( leísmo ), або прямих замість непрямих ( laísmo ). Laísmo — характерна ознака кастильського діалекту, тоді як leísmo поширеніше, але також тільки в Іспанії. Використання особових займенників [ ред. • ред. код ] В іспанській мові існують три займенники другої особи: tú , usted , і в деяких частинах Латинської Америки, vos (використання цієї форми називаеться voseo ). Взагалі кажучи, tú і vos неформальні і використовуються з друзями (проте в Іспанії vos розглядається як архаїчна форма для звертання до видатних особистостей, її використання зараз обмежене літургією). Usted універсально розцінюється як формальна форма і використовується, звертаючись до своїх старших або незнайомців. Займенник vosotros — множинна форма tú в більшій частині Іспанії, хоча в Америці (і деяких містах Південної Іспанії, наприклад Кадісі і на Канарських островах ) він заміюється на ustedes . Цікаво, що використання ustedes як неформального займенника у множині, «ви», в південній Іспанії не слідує звичайним правилам узгодження дієслова і займенника, наприклад, тоді як формальна форма для «ви йдете», ustedes van , використовує множинну форму третьої особи дієслова, в Кадісі неформальна форма сконструйована як ustedes vais , використовуючи другу особу множини дієслова. На Канарських островах звичайне узгодження дієслова і займенника збережене в більшості випадків. Vos використовується екстенсивно як первинна розмовна форма єдиного займенника другої особи в багатьох країнах Латинської Америки, зокрема Аргентині , Коста-Риці , Еквадорі , Сальвадорі , Гватемалі , Гондурасі , Нікарагуа , Парагваї , Уругваї і венесуельському штаті Зуліан. В Аргентині, Уругваї, все частіше в Парагваї це нормальна форма, використовувана в ЗМІ, але ЗМІ в інших voseante країнах продовжують використовувати usted або tú . Залежно від країни або області, використання може бути стандартом або бути випадковим. Ситуації, в яких прийняте використання vos , також значно відрізняються між областями. Іспанські форми також відрізняються щодо займенників множини другої особи. Іспанські діалекти Латинської Америки мають тільки одну форму множини другої особи, ustedes (як формальну, так і неформальну). У Іспанії існують дві форми — ustedes (формальна) і vosotros (неформальна). Літери s, c (перед e та i), z та x [ ред. • ред. код ] Вимова цих звуків відрізняється в Іспанії і в Латинській Америці. Переселенці до Америки, в більшості андалузці, перенесли до Америки вимову, типову для Андалузії 16 сторіччя — seseo . Сучасна фонема європейської кастильської мови IPA /θ/ як в ciento , caza (міжзубний безголосний фрикативний звук, подібний до англійського th у слові thin ) не існує в американській іспанській мові, де він замінюється на звук /s/, як в siento , casa (такий же звук, як українське «с»). Літери y та ll [ ред. • ред. код ] Традиційно іспанська мова мала фонему /ʎ/, піднебінний латеральний сонант, яка записувалася ll (вимовляється як українська «ль»). Вона була втрачена в більшій частині Америки (за винятком двомовних областей, де кечуа та інші індіанські мови мали такий самий звук, але зараз це також втрачається в Іспанії (також за винятком двомовних областей з каталонською і іншими мовами, які зберегли цей звук). Проте цей звук був збережений в ладіно, також як і в словах іспанського походження тагалогської (філіппінської) мови, як наприклад kordilyera (/koɾdiʎeɾa/). У багатьох іспаномовних областях цей звук з'єднався з піднебінним /ʝ/ (звичайно записується y), це явище називається yeísmo. Цей об'єднаний звук вимовляється кількома різними способами. У більшості областей, де присутній yeísmo, фонема явна тільки так як /ʝ/ (український «й»). В області навколо Ріо-де-ла-Плата ( Аргентина , Уругвай ) ця фонема вимовляється як постальвеольний безголосий або слабкий фрикативний звук, (подібний до /ʃ/ або /ʒ/, український «ш» або «ж»). Регіональні слова [ ред. • ред. код ] Деякі слова відмінні у різних регіонах іспаномовного світу, у деяких випадках дуже значно. Самі носії іспанської можуть визнати інші іспанські форми, навіть в місцях, де вони звичайно не використовуються, але іспанці загалом не визнають американське використання. Звичайно в Америці іспанські слова замінюються словами індіанського або англійського походження. Наприклад, іспанські слова mantequilla, aguacate, albaricoque (відповідно, «масло», «авокадо», «абрикос») стають manteca, palta, і damasco в Аргентині. Або слова frontera, fila, ordenador (відповідно, «кордон», «черга», «комп'ютер») стають bordera, linea, computadora в Мексиці. Щоденні іспанські слова coger (ловити або підніміть) і concha (морська черепашка) розглядаються надзвичайно грубими в цих частинах Латинської Америки. Наприклад, типова фраза виданого в Іспанії розмовника «¿Donde se cogen las taxis?» (Де я можу взяти таксі?') означає в Мексиці «Де таксі займаються сексом?». Приклад [ ред. • ред. код ] «Заповіт» Т.Шевченка іспанською мовою (переклали Сесар Арконад і Федір Кельїн) TESTAMENTO Cuando yo muera, enterradme: En una tumba alla arriba, Sobre un cerro que domine: Toda mi Ucrania querida. Que inmensos campos se vean, Y al Dniéper con sus colinas: Que se le vea y que se oiga: Cómo ruge y cómo grita. Cuando el Dniéper desde Ucrania: Al mar azul lleve en clamor, De todos sus enemigos, La sangre, entonces yo: Dejaré campos y montes: Y he de volar hasta Dios: Para rezar. Y antes de esto: A Dios no conozco yo. Y después de sepultarme: Alzaos, romped las cadenas, Rociad con sangre enemiga: La libertad, que es tan vuestra. Y a mi, en la familia nueva: No me olvidéis, acordaos: Con palabras dulces, buenas. ( Джерело : Т. Г. Шевченко, Заповіт мовами народів світу, К., «Наукова думка», 1989) Альтернативний переклад «Заповіту» Т. Г. Шевченка (переклав Андрій Якубув) El Testamento Cuando muera, enterradme: A mí en una tumba: Entre la estepa extensa: En mi Ucrania querida, Para que los campos dorados, Y el Dniéper, y sus escarpadas: Que se vea, que se oiga, Cómo ruge el rugidor. Cuando lleve desde Ucrania: Al mar azul adentro: La sangre enemiga… es entonces: Y los campos y los montes, Todo lo dejaré, e iré Hasta el mismo Dios: A rezar… ante aquel: Dios que no conozco yo. Enterradme y alzaos, Romped las cadenas: Y con la feroz sangre enemiga: Rociad vuestra libertad. Y a mí, en la familia grande, En la libre familia, nueva, No olvidéis recordarme: No a malas y con sosiego. Примітки [ ред. • ред. код ] ↑ Правописний словник 1929 року ↑ Рейтинг поширеності мов 2010 року ↑ Іспанська мова в 16-ому виданні Ethnologue (2009) ↑ Querétaro, la palabra más bonita del español ↑ La RAE avala que Burgos acoge las primeras palabras escritas en castellano ↑ Most Studied Foreign Languages in the U.S. ↑ Spanish Language Studies ↑ Spanish: Second most studied language worldwide ↑ El español ya es el segundo idioma más hablado del mundo ↑ El castellano es la lengua española oficial del Estado. (…) Las demás lenguas españolas serán también oficiales en las respectivas Comunidades Autónomas [1] ↑ Перлин, Оскар. С. XVIII ↑ а б Penny, Ralph (2002). A History Of The Spanish Language (2 ed.). Cambridge University Press. pp. 20-21. ↑ SPANISH. Concise Oxford Companion to the English Language ↑ Crow, John A. (2005). Spain: the root and the flower . University of California Press. p. 151. ISBN 978-0-520-24496-2 . ↑ ^ Thomas, Hugh (2005). Rivers of Gold: the rise of the Spanish empire, from Columbus to Magellan. Random House Inc. p. 78. ISBN 978-0-8129-7055-5 . ↑ Most widely spoken Languages in the World. ↑ «CIA The World Factbook United States». ↑ «Internet World Users by Language». ↑ Перепис населення Белізу 2000 року ↑ Trinidad Says It Needs Spanish to Talk Business ↑ Spanish becomes second language in Brazil ↑ Too Close for Comfort? The Genesis of «Portuñol/Portunhol» ↑ U.S. Census Bureau ↑ Перлин, Оскар. С. XX—XXI ↑ а б Языкознание. Энциклопедия. — С. 203 Див. також [ ред. • ред. код ] Вікіцитати містять висловлювання на тему: Іспанська мова Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Іспанська мова Іспанська фонологія Real Academia Española Типові фрази іспанської мови Джерела [ ред. • ред. код ] Перлин, Оскар Учебник испанского языка. — Варшава: Wiedza, 1975. Языкознание. Большой энциклопедический словарь / [главн. ред. В. Н. Ярцева]. — 2-е (репринтное) издание «Лингвистического энциклопедического словаря» 1990 года. — М. : Большая Российская энциклопедия, 1998. — 685 с. : ил. Вікіпедія має розділ іспанською мовою Wikipedia:Portada Підручники [ ред. • ред. код ] Gramática española en ejercicios = Граматика іспанської мови у вправах: навч. посіб. / Роман Помірко, Оксана Кушнір, Іванна Хомицька. — Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2011. — 308 с. Про іспанську мову [ ред. • ред. код ] PROEL Загальний лінгвістичний сайт (ісп.) Іспанська мова на About.com (англ.) Офіційна сторінка Real Academia Española (ісп.) PDF: Історія іспанської мови (англ.) Число носіїв за країною (англ.) Еволюція іспанської з латинської (англ.) Іспанська мова на сайті Ethnologue : Spanish. A language of Spain (англ.) Іспанська мова на сайті Glottolog 3.0: Language: Spanish (англ.) Іспанська мова на сайті WALS Online : Language Spanish (англ.) Словники [ ред. • ред. код ] Українсько-іспанський словник Tododiccionarios.com Іспанські словники (ісп.) DIX : bi-directional Англо-іспанський словник з понад 95000 статей Англо-іспанський словник на Yahoo LangToLang — Багатомовний словник definicion.org DRAE, Dictionary of the RAE — Тлумачний словник (ісп.) Diccionarios.com Spanish to English Англо-іспанський словник Tododiccionarios.com — Список словників іспанською та англійською. Spanishdict.com — Англо-іспанський словник. Wordreference.com — Англо-іспанський словник. Tomísimo.org — Англо-іспанський словник. Diccionarios en internet — Список іспанських словників. Уроки [ ред. • ред. код ] Сайт вивчення іспанської мови онлайн безкоштовно (укр.) Іспанська мова в Києві Матеріали для вивчення іспанської мови на report.ru (рос.) Ігрові уроки іспанської мови на сайті «Интернет Полиглот» Вікікнига: Іспанська граматика (ісп.) Використання знаков акцентів в іспанської мові (англ.) FreeTranslation.com — Безкоштовний англо-іспанський перекладач. п о р Романські мови та їхні діалекти Окситано-романська підгрупа Окситанська oc/oci (гасконський діалект gsc (вкл. аранську говірку ). північні діалекти: лімузенський lms ▪ овернський auv ▪ віваро-альпійський. південні діалекти: ланґедокський lnc ▪ провансальський prv (вкл. говірку Ніцци) ▪ шуадит sdt ) ▪ Каталанська ca/cat (східні діалекти: центральнокаталанський (вкл. субдіалекти: барселонський ▪ шіпелья ▪ таррагонський ▪ салат ▪ північний перехідний ) ▪ північнокаталанський (русільйонський) (субдіалект: капсійський ) ▪ балеарський (мальоркський) ▪ алґерський . західні діалекти: північно-західний (вкл. субдіалекти: рібагорський ▪ пальяський ▪ льєйдський ) ▪ північноваленсійський (ебрський) (вкл. субдіалекти: валенсійський перехідний (каталанський туртозький) ▪ кастельйоський (власне північноваленсійський) ) ▪ валенсійський (вкл. стандарт AVL не затвердж. ca-valencia/val ▪ апічат ▪ південноваленсійський ▪ алаканський ▪ мальорський у муніципалітетах Тарбена та Ла-Валь-де-Ґалінера ) Галло-італійська підгрупа Ломбардські мови : Західноломбардська lmo (діалекти: альпійський ломбардський ▪ західний ломбардський передальпійський ▪ західний нижньо-ломбардський ▪ міланський) ▪ Східноломбардська lmo (діалекти: район м. Барґамо ▪ район м. Брешія) ▪ Галло-сікулійські діалекти (Сицилія). Лігурійська мова : Лігурійська lij (діалекти: монегаський ▪ генуезький). Інші галло-італійські мови: П'ємонтська pms та юдео-п'ємонтська ▪ Емільяно-романьйольська eml (діалекти: еміліанський (вкл. говірку м. Болонья) ▪ романьйольський). Венеційські мови : Венеційська vec (діалекти: центральний ▪ східний або узбережний ▪ західний ▪ північно-центральний ▪ північний) ▪ Істро-венеційська Іберо-романська підгрупа Західноіберійська підгрупа : Галісійсько-португальські мови – Португальська pt/por (діалекти Португалії: південні та центральні (вкл. Азорські о-ви ▪ діалект м. Лісабон) ▪ північні ▪ барранкеньйо. діалекти Бразилії: північні ▪ південні ▪ діалекти Уругваю. діалекти інших країн: Африка (країни ПАЛОР) ▪ Макао ▪ Східний Тимор) ▪ Галісійська (діалекти: східний ▪ центральний ▪ західний) ▪ Фальська fax ▪ Креольські на основі португальської: корлайська vkp ▪ малакканська (Індонезія) mcm . Іспанська мова – Іспанська es/spa (вкл. стандартну або нейтральну іспанську. північні діалекти: арагонський ▪ кастильський. південні діалекти: ла-манчський ▪ естремадурський ▪ мурсійський ▪ андалузький ▪ діалект Канарських о-вів. латино-американські варіанти: карибський ▪ південно-американський тихоокеанський ▪ центральноамериканський ▪ аргентинсько-уругвайсько-парагвайський ▪ високогірний латино-американський (вкл. північноамериканський: Мексика ▪ США). варіанти мови на інших континентах: Марокко ▪ Екваторіальна Ґвінея ▪ Філіппіни) ▪ Ладіно . Леонсько-астурійська підгрупа : Астурійська ast (діалекти: західний ▪ центральний ▪ східний ▪ кантабрійський ▪ монтаньєзький) ▪ Леонська ▪ Мірандська mwl ▪ Естремадурська ext . Східноіберійська підгрупа : Каталанська ca/cat ( східноіберійська підгрупа або окситано-романська підгрупа ) ▪ Окситанська oc/oci ( східноіберійська підгрупа або окситано-романська підгрупа ) Галло-романська підгрупа Мова ойл: Французька fr/fre/fra (варіанти мови у Франції: стандартна європейська французька ▪ розмовна Півдня Франції ▪ розмовна Ельзасу ▪ розмовна Бретані ▪ розмовна Корсики ▪ розмовна Ліона та Ліоне ▪ розмовна Савойї ▪ розмовна Марселя. Бельгія (Валлонія та Брюссель). Швейцарія. Люксембург. Італія (Вале-д'Аоста). Канада та США: стандартна французька Квебеку ▪ жуаль ▪ Онтаріо ▪ Луїзіана (акадійська) frc . Гаїті. Африка та Близький Схід: Магриб ▪ Африка південніше Сахари ▪ Ліван ▪ Індокитай (В'єтнам ▪ Лаос ▪ Камбоджа) ▪ Французька Ґвіана ▪ Нова Каледонія) ▪ Креольські мови на основі французької (мова Гаїті ht/hat ▪ мова Сан-Мігелю scf ▪ мова Реюньйону rcf ▪ креольська мова Луїзіани lou ▪ каріпуна (Центральна Америка) kmv ▪ мова Гвіани gcr ▪ мова Гваделупи gcf ▪ сеселва (мова Сейшельських о-вів) crs ▪ мова Сент-Люсії acf ) ▪ Мова ойл (бургундська ▪ говірка Франш-Конте ▪ лотарінгська ▪ шампанська ▪ говірка Бурбоне ▪ говірка Беррі ▪ говірка Пуату ▪ галло ▪ нормандська ▪ джерсійська говірка ▪ пікардійська pcd ▪ валлонська мова wa/wln ). Франко-провансальська мова: Арпітанська (франко-провансальська) frp (діалекти: ліонський ▪ діалект Дофіне ▪ савойський ▪ діалект Франш-Конте ▪ діалект Во ▪ діалект Вальдотен ▪ фаетарський ▪ п'ємонтський) Рето-романська підгрупа Ретороманська rm/roh (рейнські діалекти ▪ ладинські діалекти) ▪ Ладинська (Італія) lld ▪ Фріульська fur (діалекти: центральний ▪ північний ▪ південно-східний ▪ західний) Піренейсько-мосарабська підгрупа Піренейська підгрупа: Арагонська an/arg (діалекти: південний ▪ східний ▪ західний ▪ центральний). †Мозарабська підгрупа: † Мосарабська mxi Італо-далматинська підгрупа Італійська ita (діалекти: тосканський ▪ центральноіталійський) ▪ Неаполітанська nap (діалекти: маркільяно мерідіонале ▪ молізано ▪ пулієзе ▪ кампано ▪ лукано) ▪ Сицилійська scn ▪ Істрійська ▪ Юдео-італійська ▪ † Далматинська dlm (діалекти: рагузький ▪ вельйотський) ▪ Корсиканська cos (італо-далматинська підгрупа або південнороманська підгрупа) Східнороманська підгрупа Румунська (дако-румунська) мова: Румунська rum/ron (північні діалекти: банатський ▪ марамуреський ▪ молдовський скасов. mol ▪ трансильванський. південні діалекти: мунтенський ▪ олтенський). Інші східнороманські мови: Аромунська rup (діалекти: москопольський ▪ ґрамустянський ▪ фаршеротські ▪ бітольський ▪ струґський ▪ вардарський) ▪ Меглено-румунська ruq ▪ Істро-румунська ruo Південнороманська підгрупа Сардинська мова: Сардинська srd (діалекти: північний лоґудорезький src ▪ центральний нуорезький ▪ південний кампіданезький sro ). Інші південнороманські мови: Сассарська sdc (або діалект корсиканської) ▪ Корсиканська cos (діалекти олтрамонтано: корсо-галурезький sdn та сартенський ▪ сассарський sdc або окрема мова . перехідний діалект (вкл. м. Аяччо). діалекти сісмонтано: північний ▪ діалект крайньої півночі ▪ капрайський) п о р Офіційні мови ЄС Англійська • Болгарська • Грецька • Данська • Естонська • Ірландська • Іспанська • Італійська • Латиська • Литовська • Мальтійська • Нідерландська • Німецька • Польська • Португальська • Румунська • Словацька • Словенська • Угорська • Фінська • Французька • Хорватська • Чеська • Шведська п о р Офіційні мови ООН Англійська • Арабська • Іспанська • Китайська • Російська • Французька Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Іспанська_мова&oldid=21547136 Категорії : Романські мови Іспанська мова Алфавітний покажчик мов і діалектів Флективні мови Приховані категорії: Сторінки, що використовують магічні посилання ISBN Вікіпедія:Сторінки з посиланням на Вікіцитати Навігаційне меню Особисті інструменти Ви не увійшли до системи Обговорення Внесок Створити обліковий запис Увійти Простори назв Сторінка Обговорення Варіанти Перегляди Читати Неперевірені зміни Редагувати Редагувати код Переглянути історію Ще Пошук Навігація Головна сторінка Поточні події Нові редагування Нові сторінки Випадкова стаття Участь Портал спільноти Кнайпа Довідка Пожертвування Інструменти Посилання сюди Пов'язані редагування Спеціальні сторінки Постійне посилання Інформація про сторінку Елемент Вікіданих Цитувати сторінку Друк/експорт Створити книгу Завантажити як PDF Версія до друку В інших проектах Вікісховище Вікіцитати Вікімандри Іншими мовами Аҧсшәа Acèh Адыгабзэ Afrikaans Akan Alemannisch አማርኛ Aragonés Ænglisc العربية ܐܪܡܝܐ مصرى অসমীয়া Asturianu Авар Aymar aru Azərbaycanca تۆرکجه Башҡортса Boarisch Žemaitėška Bikol Central Беларуская Беларуская (тарашкевіца)‎ Български भोजपुरी Bahasa Banjar Bamanankan বাংলা བོད་ཡིག বিষ্ণুপ্রিয়া মণিপুরী Brezhoneg Bosanski ᨅᨔ ᨕᨘᨁᨗ Буряад Català Chavacano de Zamboanga Mìng-dĕ̤ng-ngṳ̄ Нохчийн Cebuano Chamoru ᏣᎳᎩ کوردی Corsu Qırımtatarca Čeština Kaszëbsczi Словѣньскъ / ⰔⰎⰑⰂⰡⰐⰠⰔⰍⰟ Чӑвашла Cymraeg Dansk Deutsch Zazaki Dolnoserbski ދިވެހިބަސް Eʋegbe Ελληνικά Emiliàn e rumagnòl English Esperanto Español Eesti Euskara Estremeñu فارسی Suomi Võro Føroyskt Français Arpetan Nordfriisk Furlan Frysk Gaeilge Gagauz 贛語 Gàidhlig Galego گیلکی Avañe'ẽ 𐌲𐌿𐍄𐌹𐍃𐌺 ગુજરાતી Gaelg 客家語/Hak-kâ-ngî Hawaiʻi עברית हिन्दी Fiji Hindi Hrvatski Hornjoserbsce Kreyòl ayisyen Magyar Հայերեն Interlingua Bahasa Indonesia Interlingue Ilokano Ido Íslenska Italiano ᐃᓄᒃᑎᑐᑦ/inuktitut 日本語 Patois La .lojban. Basa Jawa ქართული Qaraqalpaqsha Taqbaylit Адыгэбзэ Kabɩyɛ Kongo Қазақша Kalaallisut ភាសាខ្មែរ ಕನ್ನಡ 한국어 Перем Коми Къарачай-малкъар Ripoarisch Kurdî Коми Kernowek Кыргызча Latina Ladino Lëtzebuergesch Лакку Лезги Limburgs Ligure Lumbaart Lingála ລາວ لۊری شومالی Lietuvių Latgaļu Latviešu मैथिली Мокшень Malagasy Олык марий Māori Baso Minangkabau Македонски മലയാളം Монгол मराठी Кырык мары Bahasa Melayu Malti Mirandés မြန်မာဘာသာ Эрзянь مازِرونی Dorerin Naoero Nāhuatl Napulitano Plattdüütsch Nedersaksies नेपाली नेपाल भाषा Nederlands Norsk nynorsk Norsk Novial Nouormand Sesotho sa Leboa Diné bizaad Chi-Chewa Occitan Livvinkarjala Ирон ਪੰਜਾਬੀ Pangasinan Kapampangan Papiamentu Picard Deitsch Pälzisch पालि Norfuk / Pitkern Polski Piemontèis پنجابی پښتو Português Runa Simi Rumantsch Română Armãneashti Tarandíne Русский Русиньскый Kinyarwanda संस्कृतम् Саха тыла Sardu Sicilianu Scots سنڌي Davvisámegiella Sängö Srpskohrvatski / српскохрватски සිංහල Simple English Slovenčina Slovenščina Gagana Samoa ChiShona Soomaaliga Shqip Српски / srpski Sranantongo SiSwati Sesotho Seeltersk Basa Sunda Svenska Kiswahili Ślůnski தமிழ் ತುಳು తెలుగు Tetun Тоҷикӣ ไทย Türkmençe Tagalog Setswana Tok Pisin Türkçe Xitsonga Татарча/tatarça Twi Reo tahiti Тыва дыл Удмурт ئۇيغۇرچە / Uyghurche اردو Oʻzbekcha/ўзбекча Tshivenda Vèneto Vepsän kel’ Tiếng Việt West-Vlams Volapük Walon Winaray Wolof 吴语 Хальмг IsiXhosa მარგალური ייִדיש Yorùbá Vahcuengh Zeêuws 中文 文言 Bân-lâm-gú 粵語 IsiZulu Редагувати посилання Цю сторінку востаннє відредаговано о 22:46, 2 грудня 2017. Текст доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike . також можуть діяти додаткові умови. Детальніше див. Умови використання . Політика конфіденційності Про Вікіпедію Відмова від відповідальності Зворотний зв'язок Розробники Куки Мобільний вигляд



https://be.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BD%D0%B3%D0%BB%D1%96%D0%B9%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0
  Англійская мова — Вікіпедыя Англійская мова З пляцоўкі Вікіпедыя Перайсці да: рух , знайсці Англійская Саманазва: English Краіны: ЗША , Вялікабрытаніі , Канадзе , Аўстраліі і іншых краінах Рэгіёны: Галоўным чынам Заходняя Еўропа , Паўночная Амерыка , Аўстралія , Азія Афіцыйны статус: Вялікабрытаніі , ЗША , Канадзе , Аўстраліі і інш. Арганізацыя, якая рэгулюе: — Агульная колькасць носьбітаў: Для 340 ... Англійская мова — Вікіпедыя Англійская мова З пляцоўкі Вікіпедыя Перайсці да: рух , знайсці ... ( ISO 639 -1) Англійская мова — германская мова заходнегерманскай групы. Распаўсюджанне ... краін Афрыкі ( 1990 [2] ). Англійская мова паходзіць ад мовы германскіх плямён ( фрызаў , англаў ... стараанглійская мова . Пасля нармандскага заваявання ў 1066 годзе ў стараанглійскую мову перайшло шмат францускіх слоў. У выніку гэтага, а таксама знікнення часткі інфлексій , зяўляецца сярэднеанглійская мова CACHE

Англійская мова — Вікіпедыя Англійская мова З пляцоўкі Вікіпедыя Перайсці да: рух , знайсці Англійская Саманазва: English Краіны: ЗША , Вялікабрытаніі , Канадзе , Аўстраліі і іншых краінах Рэгіёны: Галоўным чынам Заходняя Еўропа , Паўночная Амерыка , Аўстралія , Азія Афіцыйны статус: Вялікабрытаніі , ЗША , Канадзе , Аўстраліі і інш. Арганізацыя, якая рэгулюе: — Агульная колькасць носьбітаў: Для 340 мільёнаў з'яўляецца роднай. Для 600 мільёнаў — другой. Класіфікацыя Катэгорыя : Мовы Еўразіі Індаеўрапейскія Германскія Заходнегерманскія Англа-фрызскія Даўнейшыя формы Стараанглійская Сярэднеанглійская Моўныя коды ISO 639-1 : en ISO 639 -2: eng ISO 639 -3: eng Гл. таксама: Праект:Лінгвістыка EN ( ISO 639 -1) Англійская мова — германская мова заходнегерманскай групы. Распаўсюджанне: Вялікабрытанія , ЗША , Аўстралія , Канада , Новая Зеландыя , шэраг іншых краін усіх частак свету. Колькасць носьбітаў у свеце: 309,4 млн.ч. і 508 млн.ч. з улікам англійскай як другой роднай мовы ( 1999 ). у т.л., 55 млн.ч. у Вялікабрытаніі ( 1984 ) [1] . Адна з афіцыйных і рабочых моў ААН . Статус афіцыйнай або нацыянальнай мовы: Вялікабрытанія, ЗША, Канада, Аўстралія, Новая Зеландыя, Ірландыя , Індыя , 15 краін Афрыкі ( 1990 [2] ). Англійская мова паходзіць ад мовы германскіх плямён ( фрызаў , англаў , саксаў ды ютаў ), якія перасяліліся ў Брытанію ў 5 стагоддзі . З іх дыялектаў утварылася стараанглійская мова . Пасля нармандскага заваявання ў 1066 годзе ў стараанглійскую мову перайшло шмат францускіх слоў. У выніку гэтага, а таксама знікнення часткі інфлексій , зяўляецца сярэднеанглійская мова . Следам за тым адбыліся значныя змены ў вымаўленні, якія прывялі да ўзнікнення (каля 1500 году) сучаснай англійскай мовы. На дадзены час існуе вялікая колькасць рэгіянальных дыялектаў англійскай мовы ( брытанская англійская , шатландская англійская , амерыканская англійская , індыйская англійская і гэтак далей). У сувязі з засваеннем вялікай колькасці слоў са шматлікіх іншых моў на працягу ўсёй сваёй гісторыі, сучасная англійская мова змяшчае шырокі слоўнікавы запас, са складаным і нерэгулярным правапісам , асабліва ў дачыненні да галосных. Сучасная англійская асімілюе ня толькі словы з іншых еўрапейскіх моў, але й моў з усяго свету. Оксфардскі слоўнік англійскай мовы налічвае больш за 250 тысяч розных слоў, ня лічачы шматлікіх тэхнічных, навуковых і слэнгавых паняццяў [3] [4] . Змест 1 Алфавіт 2 Пісьмовасць 3 Дыялекты 3.1 Англія 4 Гісторыя 5 Гл. таксама 6 Зноскі 7 Літаратура Алфавіт [ правіць | правіць зыходнік ] Алфавіт англійскай мовы заснаваны на лацінскім і складаецца з 26 літар, з іх 6 галосных і 20 зычных. Галосныя: A, E, I, O, U, Y Зычныя: B, C, D, F, G, H, J, K, L, M, N, P, Q, R, S, T, V, W, X, Z Пісьмовасць [ правіць | правіць зыходнік ] Пісьменнасць існуе з 7—8 ст., пачаткова, да хрысціянізацыі (пачатай з 6 ст.), на аснове старажытнагерманскай рунічнай графікі, потым на аснове лацінскай графікі. Рунічны алфавіт (”Футарк”) уключаў 26 літар. Першы помнік: рунічны надпіс на Фрэнксавым куфэрку (7 ст.). Старажытныя помнікі: « Беавульф » (эпічная паэма, каля 700. захавалася ў пазнейшых спісках ), « Англа-саксонская хроніка » (9 ст.), пераклад «Сусветнай гісторыі» Арозія (9 ст., пераклад караля Альфрэда). пераклад «Царкоўнай гісторыі англаў» біскупа Беды Вельмішаноўнага (9 ст.). Англійская арфаграфія лічыцца адной з самых складаных дзеля вывучэння сярод індаеўрапейскіх моў . Яна адносна дакладна адлюстроўвае англійскую вусную мову эпохі Адраджэння , яна абсалютна не адпавядае сучаснай фанетыцы брытанцаў , амерыканцаў , аўстраліцаў і іншых носьбітаў мовы. Мноства слоў утрымлівае літары, якія не вымаўляюцца пры чытанні, і наадварот, многія гукі, якія вымаўляюцца, не маюць графічных эквівалентаў. Так званыя ”правілы чытання” абмежаваны такой колькасцю выключэнняў, што губляюць усялякі практычны сэнс. Вучні вымушаны вывучаць напісанне і чытанне кожнага новага слова, у сувязі з чым у слоўніках прынята пазначаць транскрыпцыі кожнага слова. Вядомы лінгвіст Макс Мюлер назваў англійскую арфаграфію ”нацыянальным бедствам”. Дыялекты [ правіць | правіць зыходнік ] Распаўсюд англійскай мовы [5] : Краіны, дзе англійская мова - афіцыйная або мова большасці насельніцтва Краіны, дзе англійская мова - адна з афіцыйных, але не мова большасці насельніцтва Мапа валодання англійская мовай у Еўрасаюзе Асноўны артыкул: Дыялекты англійскай мовы У англійская мовы мноства дыялектаў. Іх разнастайнасць у Вялікабрытаніі значна болей вялікая, чым у ЗША , дзе асноўнай літаратурнай нормай да сярэдзіны ХХ ст . з’яўляўся сярэднеатлантычны (Mid-Atlantic) дыялект. З 1950-х гг. галоўную ролю набыў сярэдне-заходні (Mid-Western) дыялект. Сучасныя даследчыкі вылучаюць значную варыятыўнасць англійскай мовы ў сучасным свеце. Сучасная англійская мова мае вялікую колькасць тэрытарыяльных дыялектаў: у Вялікабрытаніі — шатландскі, група паўночных, цэнтральных (усходне-цэнтральных і заходне-цэнтральных), паўднёвых і паўднёва-заходніх дыялектаў. у ЗША — групы дыялектаў усходне-англійская, сярэдне-атлантычная (цэнтральная), паўднёва-усходняя, сярэдне-заходняя. Дыялектныя адменнасці ў Вялікабрытаніі значна болей выразныя, чым у ЗША, дзе асновай літаратурнай нормы стаў цэнтральны дыялект. Наяўныя амерыканскі , канадскі і аўстралійскі варыянты літаратурнай нормы адрозніваюцца ад літаратурнай англійскай мовы галоўным чынам вымаўленнем і лексікай . Англія [ правіць | правіць зыходнік ] Асноўны артыкул: Дыялекты англійская мовы ў Англіі Кокні (Cockney) — паняцце злучае шэраг гістарычных дыялектаў раёнаў і рамесных цэхаў Лондана Скаўз (Scouse) — дыялект жыхароў Ліверпуля Джорджы — дыялект жыхароў Нартумберлэнда , у прыватнасці, Ньюкасла на Тайне West Country East England ( Усходняя Англія ) Birmingham (Brummy, Brummie) ( Бірмінгем ) Cheshire ( Чэшыр ) Cornwall ( Корнуол ) Cumberland ( Камберлэнд ) Central Cumberland (Цэнтральны Камберлэнд) Devonshire ( Дэвоншыр ) East Devonshire (Усходні Дэвоншыр) Dorset ( Дорсэт ) Durham ( Дарэм ) Bolton Lancashire (Болтон у Лэнкэшыр) North Lancashire Radcliffe Lancashire Northumberland ( Нартумберлэнд ) Norfolk ( Норфалк ) Tyneside Northumberland (Тайнсайд Нартумберлэнд) Somerset ( Самерсэт ) Sussex ( Сасэкс ) Westmorland ( Уэстморлэнд ) North Wiltshire ( Паўночны Ўілтшыр ) Craven Yorkshire ( Ёркшыр ) North Yorkshire (Паўночны Ёркшыр) Sheffield Yorkshire ( Шэфілд Ёркшыр ) West Yorkshire (Заходні Ёркшыр) Гісторыя [ правіць | правіць зыходнік ] Продак сучаснай англійская мовы - старажытнаанглійская мова - вылучылася ў дапісьмовы перыяд сваёй гісторыі з асяроддзя германскіх моў , захаваўшы шмат агульнага як у лексіцы , так і ў граматычнай структуры. У болей ранні перыяд старажытныя германцы вылучыліся з індаеўрапейскай культурна-моўнай супольнасці - на глебе апошняй сфарміраваліся як індаіранскія мовы ( індаарыйскія , іранска я), так і большасць еўрапейскіх ( кельцкія , германскія , раманскія , італійскія , балтыйскія і славянскія мовы ). У германскіх мовах захаваліся старажытныя пласты агульнай індаеўрапейскай лексікі, але трансфармаваліся паводле законаў Грыма і Вернера . Так індаеўрапейскае паходжанне маюць паняцці роднасці (mother, father, sister, brother, daughter, son) і некаторыя лічэбнікі. Выдзяляюцца перыяды развіцця: старажытнаанглійскі (7—11 ст.. англаксонская мова), сярэднеанглійскі (12—15 ст.. сярэднеанглійская мова), ранні новаанглійскі (16—17 ст.. ранняя новаанглійская мова), новаанглійскі (з 18 ст.). Старажытнаанглійскі перыяд Асноўны артыкул: Старажытнаанглійская мова Англійская мова паходзіць ад паўночнаморскіх германскіх дыялектаў be en Паўночнага мора , якія былі прынесены на Брытанскія астравы германскімі пасяленцамі з розных частак цяперашніх Нідэрландаў , паўночна-заходняй Германіі і Даніі [6] . Да таго часу ў Рымскай Брытаніі карэннае насельніцтва, як мяркуецца, гаварыла на агульнабрэтонскай мове be en , кельцкай па паходжанню, пры суперстратным уплыве лацінскай мовы , які тлумачыцца 400-гадовым перыядам знаходжання ў складзе Рымскай дзяржавы [7] . Адным з гэтых прышлых германскіх плямён былі англы [8] , якія, на думку Беды Вялебнага , поўнасцю перасяліліся ў Брытанію [9] . Назва «Англія» (англ.: England ад Engla land [10] «зямля англаў») і прыметнік «англійскі» (англ.: English , старажытнаанглійскае Englisc [11] ) утвораны ад назвы гэтага племені, але саксы , юты і некаторыя іншыя германскія народы берагоў Фрысландыі , Ніжняй Саксоніі , Ютландыі і Паўднёвай Швецыі таксама перамясціліся на Брытанскія астравы ў гэтую эпоху [12] [13] . Перасяліўшыся ў Брытанію , англы , саксы і юты ўступілі ў жорсткую барацьбу з мясцовым кельцкім насельніцтвам. Сутыкненне з кельтамі амаль не паўплывала ні на структуру старажытнаанглійскай мовы, ні на яе слоўнік . Не болей за 80 кельцкіх слоў захавалася ў помніках старажытнаанглійскай мовы. Сярод іх: словы, звязаныя з культам: cromlech — кромлех (пабудовы друідаў ), coronach — старажытны шатландскі пахавальны абрад. словы вайсковага характару: javelin — дзіда , pibroch — вайсковая песня. назвы жывёл: hog — свіння . Першапачаткова старажытнаанглійская мова была неаднароднай групай дыялектаў, што адлюстроўвала рознае паходжанне жыхароў тагачаснай Англіі be ru [14] . У старажытнаанглійскі перыяд мовы (гаворкі) старажытнагерманскіх плямён англаў , саксаў і ютаў сфарміравалі 4 тэрытарыяльныя дыялекты: нартумбрыйскі, мерсійскі, уэсекскі, кентскі. Заняпад паўночных і паўночна-ўсходніх зямель ад скандынаўскіх набегаў і палітычна-эканамічнае ўзмацненне Уэсекскага каралеўства (9—11 ст.) прывялі да таго, што уэсекскі (заходнесаксонскі) дыялект be en з часам пачаў пераважаць і стаў асновай для тагачаснай літаратурнай мовы, і іменна на гэтай гаворцы быў напісаны « Беавульф ». Большасць помнікаў гэтага перыяду таксама захавалася ва ўэсекскай рэдакцыі. Мовы кельцкіх народаў захаваліся пераважна ў геаграфічных назвах. У старажытнаанглійскай мове ​​пазней адбыліся змены, звязаныя з дзвюма хвалямі нашэсцяў. Першай хваляй сталі носьбіты паўночнагерманскіх моў , калі Хальфдан Рагнарсан be en і Івар Бяскосты be ru пачалі заваяванне і каланізацыю паўночнай часткі Брытанскіх астравоў у VIII і IX стагоддзях (гл. Данелаг ). Другой хваляй было нашэсце ў краіну ў XI стагоддзі нарманаў , носьбітаў раманскай старанармандскай мовы be ru . Старанармандская мова развілася ў англанармандскую be ru , а затым у англа-французскую be ru , увёўшы ва ўжытак пласт слоў, звязаных з судоваю справай і дзяржаўным кіраваннем. Гэтыя дзве падзеі прывялі не толькі да пашырэння лексікону скандынаўскімі і нармандскімі словамі, але і да спрашчэння граматыкі стараанглійскай мовы, зрабіўшы яе такім чынам незвычайна адкрытаю для запазычання новых слоў з іншых моў. Сярэднеанглійскі перыяд Асноўны артыкул: Сярэднеанглійская мова Дадзены этап рахзвіцця англійская мовы ахоплівае перыяд 1066 - 1485 гг. У 1066 г. Англію заваявалі нарманы , якія зрабілі сваю ( французскую ) мову моваю эліты . Англійская існавала ў якасці народнай, маючы 3 асноўныя дыялектныя зоны — паўночную, цэнтральную, паўднёвую. Таксама на ёй размаўлялі рэшткі англа-саксонскай арыстакратыі. Але буйныя землеўладальнікі, якія належылі да англа-саксонскай большасці, патроху павялічвалі свой уплыў, нарманы ўсё болей асіміляваліся. Сярэднеанглійская мова ўзнікла на базе англа-саксонскай, з французскім уплывам. Творы Джэфры Чосера « Кентэрберыйскія апавяданні be ru » і ” Смерць караля Артура ” Томаса Мэлары з'яўляецца самымі вядомымі ўзорамі мовы таго часу. Працэс пранікнення французскіх слоў у англійскую мову дасягае вяршыні ў 1250-1400 гг. Гэты перыяд характарызаваўся значнымі змяненнямі фанетыкі і граматыкі пад уплывам французская мовы. У прыватнасці старафранцузскае паходжанне мае большасць слоў, якое мае дачыненне да кіравання дзяржавай (акрамя германскіх king і queen - ” кароль ” і ” каралева ” адпаведна). reign — караляваць, government — урад, crown — карона, state — дзяржава і г.д.. большасць дваранскіх тытулаў : duke — герцаг , peer — пэр . словы, якія маюць дачыненне да вайсковай справы : army — армія , войска, peace — мір , battle — бітва , soldier — салдат , general — генерал , captain — капітан , enemy — вораг. судовыя паняцці : judge — суддзя , court — суд , crime — злачынства . царкоўныя паняцці : service — набажэнства (царкоўнае), parish — прыход . Цікава, што слова, якія маюць дачэненне да гандлю і прамысловасці - французскага паходжання, а назвы простых рамёстваў - германскага. Прыклад першых: commerce — гандаль, industry — прамысловасць, merchant — купец. Аднак назвы большасці жывёл - германскія, а назвы мяса гэтых жывёл запазачыная з французская мовы, што заўважыў яшчэ Вальтэр Скот у рамане ” Айвенга ”: прыклад першых' : ox — бык, cow — карова , calf — цяля , sheep — авечка , pig — свіння прыклад другіх : beef (сучасн. фр. le bœuf) — ялавічына , veal (сучасн. фр. le veau) — цяляціна , mutton (сучасн. фр. le mouton) — бараніна , pork (сучасн. фр. le porc) — свініна і г.д. Граматычная структура мовы спаткае і далейшыя змены: імянныя і глагольныя канчаткі спачатку змешваюцца, а потым, у канцы гэтага перыяду, амаль цалкам знікаюць. У прыметніках акрамя канчаткаў, што раней утваралі параўнальныя ступені, з’яўляюцца дадатковыя словы more ‘болей’ і most ‘найболей’. У перыяд 1400 - 1483 гг. адбываецца перамога лонданскага дыялекту над іншымі. Лонданскі дыялект узнік на базе сінтэзу паўднёвых і цэнтральных дыялектаў. У фанетыцы адбываецца так званы Вялікі зрух галосных. У выніку міграцыі часткі брытанцаў на тэрыторыю ірландскага графства Уэксфорд у 1169 г. сфарміравалася мова ёла , якая знікла ў сярэдзіне ХІХ ст . Новаанглійскі перыяд У 16—17 ст. складваецца ранняя новаанглійская мова. Перыяд сучаснай англійскай мовы be en , да якога адносяцца творы Уільяма Шэкспіра [15] і Біблія караля Якава , звычайна адлічваюць прыблізна ад 1550. Пасля таго, як Злучанае Каралеўства стала каланіяльнай дзяржавай, англійская мова служыла « лінгва франка » для калоній Брытанскай імперыі . У паслякаланіяльны перыяд некаторыя з новаствораных нацый, у склад якіх уваходзілі носьбіты некалькіх розных аўтахтонных моў be ru , выбралі англійскую мову ў якасці лінгва франка, каб пазбегнуць палітычных складанасцей, звязаных з узвышэннем аднае аўтахтоннае мовы над астатнімі. У выніку разрастання Брытанскай імперыі, англійская мова была прынята ў Паўночнай Амерыцы, Індыі, Аўстраліі і многіх іншых рэгіёнах. Працэс распаўсюджвання англійскай мовы ўзмацніўся з ростам ролі ЗША ў міжнародных адносінах у сярэдзіне 20-га ст. На пачатак 21-га стагоддзя, англійская мова з'яўляецца самай шырокаўжывальнай мовай за ўсю гісторыю [16] . Гл. таксама [ правіць | правіць зыходнік ] Даданы сказ часу і ўмовы англійскай мовы Тыпы пытанняў англійскай мовы Сінтаксіс англійскай мовы Ускосная мова англійскай мовы Сістэма форм выражэння часу ў англійскай мове Дзеясловы англійскай мовы Займеннікі англійскай мовы Неасабовыя формы дзеясловаў англійскай мовы Артыклі англійскай мовы Назоўнікі англійскай мовы Прыметнікі англійскай мовы Прыслоўі англійскай мовы Выклічнікі англійскай мовы Злучнікі англійскай мовы Прыназоўнікі англійскай мовы Памылковыя сябры перакладчыка Эбанікс Зноскі [ правіць | правіць зыходнік ] ↑ Этналог, 15-ы вып. ↑ ЛЭС-90… ↑ 'How many words are there in the English Language?' . Oxforddictionaries.com. ↑ 'Vista Worldwide Language Statistics' . Vistawide.com. ↑ Гл. болей падрабязна данные на март 2011 г. ↑ Blench, R.. Spriggs, Matthew (1999). Archaeology and Language: Correlating Archaeological and Linguistic Hypotheses . Routledge. pp. 285–286. ISBN 978-0-415-11761-6 . ↑ The Roman epoch in Britain lasted for 367 years , Information Britain ↑ Anglik English language resource . Anglik.net. ↑ Bede's Ecclesiastical History of England | Christian Classics Ethereal Library . Ccel.org. ↑ Bosworth, Joseph Engla land . An Anglo-Saxon Dictionary (Online) . Prague: Charles University . ↑ Bosworth, Joseph Englisc . An Anglo-Saxon Dictionary (Online) . Prague: Charles University . ↑ Collingwood, R. G.. et al (1936). 'The English Settlements. The Sources for the period: Angles, Saxons, and Jutes on the Continent'. Roman Britain and English Settlements . Oxford, England: Clarendon. pp. 325 et sec. ISBN 0-8196-1160-3 . ↑ Linguistics Research Center Texas University . Utexas.edu. ↑ Graddol, David. Leith, Dick and Swann, Joan (1996) English: History, Diversity and Change, New York: Routledge, p. 101, ISBN 0415131189 . ↑ Cercignani, Fausto (1981) Shakespeare's Works and Elizabethan Pronunciation , Oxford, Clarendon Press. ↑ McCrum, Robert. MacNeil, Robert. Cran, William (2011). The Story of English . London: Faber and Faber. BBC Books. pp. 9–10. ISBN 978-0-571-27508-3 . 'English at the end of the twentieth century is more widely scattered, more widely spoken and written, than any other language has ever been. It has become the language of the planet, the first truly global language.' Літаратура [ правіць | правіць зыходнік ] Швейцер А. Д., Ярцева В. Н. Английский язык // Лингвистический энциклопедический словарь. — М., 1990. С. 33, 34. Gordon, Raymond G., Jr. (ed.), 2005. Ethnologue: Languages of the World, Fifteenth edition. Dallas, Tex.: SIL International . Online version: http://www.ethnologue.com .. г р п Афіцыйныя мовы ААН англійская · арабская · іспанская · кітайская · руская · французская Глядзіце: Афіцыйны сайт ААН г р п Афіцыйныя мовы Еўрапейскага Саюза англійская · балгарская · венгерская · іспанская · грэчаская · дацкая · ірландская · італьянская · латышская · літоўская · мальтыйская · нідэрландская · нямецкая · партугальская · польская · румынская · славацкая · славенская · фінская · французская · чэшская · шведская · эстонская Сучасныя германскія мовы Скандынаўскія мовы Усходнескандынаўскія мовы Дацкая мова · Сканскі дыялект · Шведская мова · Эльўдальскі дыялект Заходнескандынаўскія мовы Ісландская мова · Нарвежская мова ( Букмал · Нюнорск ) · Фарэрская мова Заходнегерманскія мовы Англа-фрызскія мовы Англійская мова · Усходнефрызская мова · Заходнефрызская мова · Паўночнафрызская мова · Шатландская мова Ніжнефранкскія мовы Афрыкаанс · Зеландскі дыялект · Лімбургская мова · Нідэрландская мова · (Заходне)фламандская мова Ніжненямецкая мова / Ніжнесаксонскія дыялекты Велюўскі дыялект · Вестэрквартырскі дыялект · Гронінгенска-паўночнадрэнцкі дыялект · Дрэнцкія дыялекты · Нямецка-плацкі дыялект · Аверэйсельскі дыялект · Твенцка-ахтэрхукскі дыялект Верхненямецкія мовы Сярэдненямецкія дыялекты Верхнесаксонскі дыялект · Вілямоўская мова · Ідыш · Люксембургская мова · Нямецкая мова · Пенсільванска-нямецкі дыялект і інш. Паўднёванямецкія дыялекты Алеманскі дыялект · Баварскі дыялект · Вальзерскі дыялект · Цымбрская мова · Швейцарскі дыялект і інш. Узята з ' https://be.wikipedia.org/w/index.php?title=Англійская_мова&oldid=3046795 ' Катэгорыі : Мовы і дыялекты паводле алфавіта Англійская мова Мовы Аўстраліі Мовы Батсваны Мовы Беліза Мовы Вялікабрытаніі Мовы Гамбіі Мовы Ганы Мовы ЗША Мовы Замбіі Мовы Зімбабвэ Мовы Індыі Мовы Ірландыі Мовы Камеруна Мовы Канады Мовы Кеніі Мовы Лесота Мовы Ліберыі Мовы Малайзіі Мовы Мальты Мовы Намібіі Мовы Нігерыі Мовы Новай Зеландыі Мовы Пакістана Мовы Паўднёва-Афрыканскай Рэспублікі Мовы Паўднёвага Судана Мовы Руанды Мовы Свазіленда Мовы Судана Мовы Сінгапура Мовы Танзаніі Мовы Уганды Мовы Фіджы Мовы Філіпінаў Мовы Ямайкі Схаваныя катэгорыі: Старонкі, на якіх ужыты чароўныя спасылкі ISBN Вікіпедыя:Істотныя артыкулы Навігацыя Асабістыя прылады Не ўвайшоў Размовы Уклад Стварыць уліковы запіс Увайсці Прасторы імёнаў Артыкул Размовы Варыянты Віды Чытаць Правіць Правіць зыходнік Паказаць гісторыю Яшчэ Знайсці Навігацыя Галоўная старонка Супольнасць Апошнія змены Новыя старонкі Форум Выпадковая старонка Даведка Ахвяраванні Паведаміць пра памылку Друк/экспарт Стварыць кнігу Загрузіць як PDF Для друку У іншых праектах Вікісховішча Прылады Сюды спасылаюцца Звязаныя праўкі Адмысловыя старонкі Нязменная спасылка Звесткі пра старонку Элемент Вікідадзеных Цытаваць гэту старонку На іншых мовах Аҧсшәа Acèh Адыгабзэ Afrikaans Akan Alemannisch አማርኛ Aragonés Ænglisc العربية ܐܪܡܝܐ مصرى অসমীয়া Asturianu Авар Aymar aru Azərbaycanca تۆرکجه Башҡортса Boarisch Žemaitėška Bikol Central Беларуская (тарашкевіца)‎ Български भोजपुरी Bahasa Banjar Bamanankan বাংলা བོད་ཡིག বিষ্ণুপ্রিয়া মণিপুরী Brezhoneg Bosanski ᨅᨔ ᨕᨘᨁᨗ Буряад Català Chavacano de Zamboanga Mìng-dĕ̤ng-ngṳ̄ Нохчийн Cebuano ᏣᎳᎩ کوردی Corsu Nēhiyawēwin / ᓀᐦᐃᔭᐍᐏᐣ Qırımtatarca Čeština Kaszëbsczi Словѣньскъ / ⰔⰎⰑⰂⰡⰐⰠⰔⰍⰟ Чӑвашла Cymraeg Dansk Deutsch Zazaki Dolnoserbski डोटेली ދިވެހިބަސް Eʋegbe Ελληνικά Emiliàn e rumagnòl English Esperanto Español Eesti Euskara Estremeñu فارسی Suomi Võro Føroyskt Français Arpetan Nordfriisk Furlan Frysk Gaeilge Gagauz 贛語 Gàidhlig Galego گیلکی Avañe'ẽ गोंयची कोंकणी / Gõychi Konknni 𐌲𐌿𐍄𐌹𐍃𐌺 ગુજરાતી Gaelg Hausa 客家語/Hak-kâ-ngî Hawaiʻi עברית हिन्दी Fiji Hindi Hrvatski Hornjoserbsce Kreyòl ayisyen Magyar Հայերեն Interlingua Bahasa Indonesia Interlingue Igbo Ilokano Ido Íslenska Italiano ᐃᓄᒃᑎᑐᑦ/inuktitut 日本語 Patois La .lojban. Basa Jawa ქართული Qaraqalpaqsha Taqbaylit Адыгэбзэ Kabɩyɛ Kongo Қазақша Kalaallisut ភាសាខ្មែរ ಕನ್ನಡ 한국어 Перем Коми Къарачай-малкъар कॉशुर / کٲشُر Ripoarisch Kurdî Коми Kernowek Кыргызча Latina Ladino Lëtzebuergesch Лакку Лезги Limburgs Ligure Lumbaart Lingála ລາວ لۊری شومالی Lietuvių Latgaļu Latviešu मैथिली Basa Banyumasan Мокшень Malagasy Олык марий Māori Baso Minangkabau Македонски മലയാളം Монгол मराठी Кырык мары Bahasa Melayu Mirandés မြန်မာဘာသာ Эрзянь مازِرونی Dorerin Naoero Nāhuatl Napulitano Plattdüütsch Nedersaksies नेपाली नेपाल भाषा Oshiwambo Nederlands Norsk nynorsk Norsk Novial Nouormand Sesotho sa Leboa Diné bizaad Chi-Chewa Occitan ଓଡ଼ିଆ Ирон ਪੰਜਾਬੀ Pangasinan Kapampangan Papiamentu Picard Deitsch Pälzisch पालि Norfuk / Pitkern Polski Piemontèis پنجابی پښتو Português Runa Simi Rumantsch Română Armãneashti Tarandíne Русский Русиньскый Kinyarwanda संस्कृतम् Саха тыла Sardu Sicilianu Scots سنڌي Davvisámegiella Sängö Srpskohrvatski / српскохрватски සිංහල Simple English Slovenčina Slovenščina Gagana Samoa ChiShona Soomaaliga Shqip Српски / srpski Sranantongo SiSwati Sesotho Seeltersk Basa Sunda Svenska Kiswahili Ślůnski தமிழ் ತುಳು తెలుగు Тоҷикӣ ไทย Türkmençe Tagalog Setswana Tok Pisin Türkçe Татарча/tatarça Twi Reo tahiti Тыва дыл Удмурт ئۇيغۇرچە / Uyghurche Українська اردو Oʻzbekcha/ўзбекча Tshivenda Vèneto Vepsän kel’ Tiếng Việt West-Vlams Volapük Walon Winaray Wolof 吴语 Хальмг IsiXhosa მარგალური ייִדיש Yorùbá Vahcuengh Zeêuws 中文 文言 Bân-lâm-gú 粵語 IsiZulu Правіць спасылкі Апошняе змяненне старонкі адбылося 14:49, 20 лістапада 2017. Тэкст даступны на ўмовах ліцэнзіі Creative Commons Attribution-ShareAlike , у асобных выпадках могуць дзейнічаць дадатковыя ўмовы. Падрабязней гл. Умовы выкарыстання . Палітыка прыватнасці Пра Вікіпедыю Адмова ад адказнасці Распрацоўшчыкі Cookie statement Мабільная версія



https://be.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D1%8F%D0%BC%D0%B5%D1%86%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0
  Нямецкая мова — Вікіпедыя Нямецкая мова З пляцоўкі Вікіпедыя Перайсці да: рух , знайсці Запыт «нямецкая» перанакіроўваецца сюды. гл. таксама іншыя значэнні . Нямецкая мова Саманазва: Deutsch, deutsche Sprache Краіны: Германія , Аўстрыя , Швейцарыя , Ліхтэнштэйн , Бельгія , Італія , Люксембург , Расія і яшчэ 36 краін Афіцыйны статус: Германія Аўстрыя Ліхтэнштэйн Швейцарыя Люксембург Бельгія : Нямецкамоўная ... Нямецкая мова — Вікіпедыя Нямецкая мова З пляцоўкі Вікіпедыя Перайсці да: рух , знайсці Запыт «нямецкая» перанакіроўваецца сюды. гл. таксама іншыя значэнні . Нямецкая мова Саманазва: Deutsch ... : Нямецкамоўная супольнасць Рэгіянальная ці лакальная афіцыйная мова: Бразілія : [1] [2] Санта-Катарына ... Латарынгія ( Мозель ) Арганізацыі: ЕС [12] Агульная колькасць носьбітаў: Родная мова: ад 90 да 105 млн. чал. [13] [14] Другая мова: не больш за 80 млн. чал. [14] Рэйтынг : 10 Класіфікацыя Катэгорыя CACHE

Нямецкая мова — Вікіпедыя Нямецкая мова З пляцоўкі Вікіпедыя Перайсці да: рух , знайсці Запыт «нямецкая» перанакіроўваецца сюды. гл. таксама іншыя значэнні . Нямецкая мова Саманазва: Deutsch, deutsche Sprache Краіны: Германія , Аўстрыя , Швейцарыя , Ліхтэнштэйн , Бельгія , Італія , Люксембург , Расія і яшчэ 36 краін Афіцыйны статус: Германія Аўстрыя Ліхтэнштэйн Швейцарыя Люксембург Бельгія : Нямецкамоўная супольнасць Рэгіянальная ці лакальная афіцыйная мова: Бразілія : [1] [2] Санта-Катарына ( Антоніу-Карлус , Памеродзі ) Ватыкан : Швейцарская гвардыя [3] Данія ( Паўднёвая Данія ) [4] Італія : Паўднёвы Ціроль [5] Намібія [6] [7] Парагвай [8] Польшча : [9] Апольскае ваяводства (27 гмін ) Сілезскае ваяводства (1 гміна) Славакія : Банскабістрыцкі край ( Крагуле ) Францыя : [10] [11] Эльзас Латарынгія ( Мозель ) Арганізацыі: ЕС [12] Агульная колькасць носьбітаў: Родная мова: ад 90 да 105 млн. чал. [13] [14] Другая мова: не больш за 80 млн. чал. [14] Рэйтынг : 10 Класіфікацыя Катэгорыя : Мовы Еўразіі Індаеўрапейская сям'я Германская галіна Заходнегерманская група Пісьменнасць : лацініца ( нямецкі алфавіт ) Моўныя коды ISO 639-1 : de ISO 639 -2: ger (B). deu (T) ISO 639 -3: deu Гл. таксама: Праект:Лінгвістыка Няме́цкая мова (ням. Deutsch ( i ) , вымаўляецца: [dɔɪ̯ʧ] . deutsche Sprache , вымаўляецца: [ˈdɔɪ̯ʧə ˈʃpʀaːχə] ) — мова немцаў , аўстрыйцаў , ліхтэнштэйнцаў і большай часткі швейцарцаў , афіцыйная мова Германіі , Аўстрыі , Ліхтэнштэйна , адна з афіцыйных моў Швейцарыі , Люксембурга і Бельгіі [15] . З'яўляецца адной з самых распаўсюджаных моў у свеце (руск.) бел. пасля кітайскай , арабскай , хіндзі , англійскай , іспанскай , бенгальскай , партугальскай , рускай і японскай . Нямецкая — адна з афіцыйных і рабочых моў (руск.) бел. Еўрапейскага саюза і рада іншых міжнародных арганізацый (руск.) бел. . Адносіцца да заходняй падгрупы германскіх моў індаеўрапейскай сям'і . Пісьменнасць на аснове лацінскага алфавіта , дапоўненага трыма графемамі, якія абазначаюць умлаўты (руск.) бел. ( ä, ö, ü ), і лігатурай эсцэт ( ß ). Найстаражытнейшыя помнікі пісьменнасці адносяцца да VIII стагоддзя [16] . Нямецкая мова ўзыходзіць да прагерманскай мовы , якая, у сваю чаргу, з'яўляецца адгалінаваннем праіндаеўрапейскай (руск.) бел. . Змяненне фанетычнай і марфалагічнай сістэм мовы ў выніку другога перамяшчэння зычных (руск.) бел. прывяло да яе адасаблення ад роднасных германскіх моў . У сярэднія вякі адбываецца фарміраванне фанетыкі і марфалогіі , лексічнага строю і сінтаксіса сярэдневерхненямецкай (руск.) бел. , а за ёю — ранненоваверхненямецкай мовы (руск.) бел. . Сучасную нямецкую мову, гісторыя якой пачынаецца прыкладна з другой паловы XVII стагоддзя, іначай называюць новаверхненямецкай мовай (руск.) бел. . Вялікую ролю ў яе станаўленні адыгралі пераклад Бібліі (руск.) бел. Марціна Лютэра , творчасць Іагана Вольфганга фон Гётэ , Фрыдрыха Готліба Клопштака і Іагана Крыстафа Готшэда (руск.) бел. , мовазнаўчыя працы Іагана Крыстафа Адэлунга (руск.) бел. , братоў Грым і Конрада Дудэна [15] . Сучасная літаратурная нямецкая мова (руск.) бел. ўзнікла на аснове верхненямецкіх дыялектаў . У адрозненне ад яе асобныя нямецкія дыялекты (руск.) бел. (напрыклад, ніжненямецкія ці алеманскія (руск.) бел. ), якія не поўнасцю ўдзельнічалі ў верхненямецкім зрушэнні ці ўдзельнічалі ў іншых фанетычных пераходах, захоўваюць сваю своеасаблівасць. У Аўстрыі і Швейцарыі склаліся ўласныя варыянты нямецкай мовы (руск.) бел. , сфарміраваныя на ўласнай дыялектнай аснове са сваімі спецыфічнымі рысамі фанетычнага і граматычнага ладу [15] [16] . Змест 1 Гісторыя 1.1 Мовы старажытных германцаў 1.2 Старажытнаверхненямецкая мова 1.3 Нямецкая мова ў сярэднія вякі і новы час 1.4 Станаўленне новаверхненямецкай мовы 1.5 Сучасная рэформа правапісу 2 Распаўсюджанасць нямецкай мовы 3 Разнавіднасці мовы 3.1 Дыялекты 3.1.1 Ніжненямецкія дыялекты 3.1.2 Сярэдненямецкія дыялекты 3.1.3 Паўднёванямецкія дыялекты 3.2 Нацыянальныя варыянты 4 Нямецкая пісьменнасць 5 Лінгвістычная характарыстыка 5.1 Фанетыка і фаналогія 5.1.1 Сістэма галосных і зычных гукаў 5.1.2 Транскрыпцыйныя знакі 5.1.3 Націск 5.2 Марфалогія 5.2.1 Артыкль 5.2.2 Назоўнік 5.2.3 Прыметнік 5.2.4 Займеннікі 5.2.5 Лічэбнік 5.2.6 Прыназоўнік 5.2.7 Дзеяслоў 5.3 Сінтаксіс 5.4 Словаўтварэнне 5.5 Лексіка 6 Гл. таксама 7 Зноскі 8 Літаратура 9 Спасылкі Гісторыя [ правіць | правіць зыходнік ] Асноўны артыкул: Гісторыя нямецкай мовы Зыходзячы з асаблівасцей гістарычнага развіцця нямецкай мовы, выдзяляюць чатыры асноўныя перыяды (ступені) яе існавання (без уліку прагерманскай мовы ) [17] . Кожная ступень характарызуецца прыблізнымі часавымі рамкамі і пэўнымі асаблівасцямі фарміравання фанетычнай , граматычнай і лексічнай структур, што дазваляе прасачыць галоўныя прычыны тых змен, якія адбываліся ў мове на працягу больш чым тысячы гадоў і ў тым ці іншым выглядзе прасочваюцца і па сёння [17] [18] . Выдзяляюць наступныя ступені [16] [19] [20] [21] . Перыяд Гады Характарыстыка Старажытнаверхненямецкая мова ( Althochdeutsch ) 750 — 1050 У выніку другога перамяшчэння зычных фарміруецца ўласная фанетычная сістэма. у марфалогіі назоўнікаў прасочваецца фарміраванне катэгорыі ліку пры дапамозе умлаўта карнявога галоснага, адбываецца скарачэнне канчаткаў, утвараюцца складаныя дзеяслоўныя часы Perfekt і Plusquamperfekt . Літаратура гэтага перыяду прадстаўлена ў асноўным помнікамі царкоўна-рэлігійнага характара [22] [20] . Сярэдневерхненямецкая мова ( Mittelhochdeutsch ) 1050 — 1350 Працягваецца фарміраванне фанетычнага строю. афармляюцца сучасныя граматычныя катэгорыі іменных часцін мовы , інфінітыў дзеяслова набывае сучасны выгляд, актыўна запазычваюцца новыя словы з французскай мовы . У сярэдневерхненямецкі перыяд адбываецца росквіт нямецкай рыцарскай паэзіі [17] [20] . Ранненоваверхненямецкая мова ( Frühneuhochdeutsch ) 1350 — 1650 Працягваецца фарміраванне граматычных катэгорый назоўніка, у фанетыцы адбываюцца змены ў сістэме манафтонгаў і дыфтонгаў , ускладняецца сінтаксічная структура сказаў, паяўляюцца новыя словаўтваральныя элементы, адбываюцца першыя спробы ўнармавання граматыкі, запазычваюцца словы з французскай і італьянскай моў [23] . Дзякуючы дзейнасці Лютэра пачынае фарміравацца пісьмовая норма [20] . Новаверхненямецкая мова ( Neuhochdeutsch ) 1650 — нашы дні Нямецкая мова набывае сучасны выгляд, асноўныя змены закранаюць лексічную структуру (XIX—XX стст.), запазычанні пераважна англійскія [24] . Адбываецца замацаванне граматычных норм, афармляецца правапіс [17] . Мовы старажытных германцаў [ правіць | правіць зыходнік ] Асноўны артыкул: Прагерманская мова Заходнегерманскі моўны рэгіён ва Усходне-франкскім каралеўстве ( 962 год) Германскія плямёны , якія паявіліся ў VI—V стст. да н. э. у паўночнай частцы нізіны паміж Эльбай і Одэрам , у Ютландыі і на поўдні Скандынавіі , паходзілі ад індаеўрапейскіх народаў , якія перакачавалі ў Еўропу [25] . Іх мова , якая адасобілася ад іншых індаеўрапейскіх моў у выніку першага перамяшчэння зычных (руск.) бел. , стала асноваю моў германцаў [26] . На працягу некалькіх стагоддзяў на мовы германцаў аказвалі ўплыў мовы суседзяў (у асноўным — кельтаў , а пазней і рымлян ) [27] . У многім развіццё мовы ў самым пачатку нашай эры звязана з міграцыямі носьбітаў племянных моў, а таксама з працэсамі паглынання невялікіх плямён большымі. Так утварыліся племянныя аб'яднанні франкаў , саксаў , цюрынгаў (руск.) бел. , алеманаў і бавараў , мовы якіх сталі асновай сучасных франкскіх , ніжнесаксонскіх (руск.) бел. , цюрынгскіх (руск.) бел. , алеманскіх (руск.) бел. і баварскіх дыялектаў . У V—IX стст. усе гэтыя плямёна былі аб'яднаны пад уладай Меравінгаў (паходы Хлодвіга ), а пазней і Каралінгаў (заваяванні Карла Вялікага ) [28] . Створаная Карлам імперыя , якая ахоплівала землі сучасных Францыі , Італіі і Германіі , у 843 годзе была падзелена яго сынамі на тры часткі, што садзейнічала аддзяленню кантынетальных германскіх народаў на ўсходнім баку Рэйна ад раманскіх народаў Галіі і Апенінскага паўвострава [29] . Старажытнаверхненямецкая мова [ правіць | правіць зыходнік ] Асноўны артыкул: Старажытнаверхненямецкая мова У VIII ст. у выніку другога перамяшчэння зычных (руск.) бел. пачынаецца выдзяленне верхненямецкай мовы . Прагерманскія зычныя /p/, /t/ і /k/ (і часткова /b/, /d/ і /g/) перайшлі ў верхненямецкія /pf/, /ts/ і /kx/ у пачатковай пазіцыі і ў /f/, /s/ і /x/ — у канцавой [30] . Гэтая фанетычная з'ява, якая пачала праяўляцца яшчэ ў VI ст., ахапіла паўднёванямецкія землі баварцаў і алеманаў, якія гаварылі на старажытнаверхненямецкай (руск.) бел. . У германскіх землях, размешчаных на поўнач ад лініі maken/machen (руск.) бел. , франкі і саксы гаварылі на старажытнаніжненямецкай (руск.) бел. . У землях паміж гэтымі мовамі другое перамяшчэнне прайшло нераўнамерна (напрыклад, у рыпуарскім (руск.) бел. і мозельска-франкскім дыялектах (руск.) бел. ) [31] . Яшчэ да падзення Рыма ў выніку рымска-германскіх зносін у мову германцаў пранікла вялікая колькасць лацінскіх слоў, якія адлюстроўвалі рэаліі жыцця рымлян, не знаёмыя германцам [32] . Хрысціянізацыя германцаў у раннім сярэдневякоўі спрыяла распаўсюджанню лацінскага пісьма ў германскіх землях. Слоўнік германцаў у гэты час істотна ўзбагачаецца за кошт лацінскіх запазычанняў, звязаных, як правіла, з хрысціянскім культам . Сама лацінская мова яшчэ доўга заставалася моваю навукі і адукацыі ў нямецкіх землях [33] . Нямецкая мова ў сярэднія вякі і новы час [ правіць | правіць зыходнік ] Асноўныя артыкулы: Сярэдневерхненямецкая мова , Ранненоваверхненямецкая мова Усходнефранкскае каралеўства было неаднародным, многаплемянным, аднак усведамленне яго жыхарамі свайго этнічнага і часткова моўнага адзінства прыйшло ўжо ў канцы X — пачатку XI ст., г.зн. к пачатку сярэдневерхненямецкага перыяду. Слова Deutsch (руск.) бел. утворана ад прыметніка diutisc ( стар.-в.-ням. : diot , гоцк. : þiuda ) і азначала «той, хто гаворыць на мове народа» (у адрозненне ад тых, хто гаворыць на латыні). Лацінскае theodisce ( theodisca lingua ) з'явілася ў лацінскіх крыніцах у канцы VIII ст. і апісвала народы, якія не гавораць на латыні, у тым ліку — германскія [17] [34] . У другой палавіне IX ст. у Отфрыда (руск.) бел. сустракаецца thiufrenkiska zunga , як абазначэнне агульнафранкскай мовы, а ў пачатку XI ст. diu diutisca zunge сустракаецца ў Ноткера (руск.) бел. як абазначэнне мовы германскіх народаў. Упершыню ў якасці абазначэння народа diutisc сустракаецца толькі ў канцы XI стагоддзя [35] . У адрозненне ад сваіх раманскіх і славянскіх суседзяў, у нямецкім моўным арэале на працягу ўсяго сярэдневякоўя існавалі тэрытарыяльна раздробленыя палітычныя структуры, што прывяло да ўтварэння і развіцця вялікай колькасці розных дыялектаў (руск.) бел. . Рэгіянальныя асаблівасці ўжывання сярэдневерхненямецкай мовы (руск.) бел. абцяжарвалі працэс стварэння культурнай цэласнасці і стымулявалі паэтаў пачатку XIII ст. пазбягаць дыялектных форм з мэтай пашырыць круг патэнцыяльных чытачоў, што разглядаецца як першая спроба стварэння агульнанямецкай мовы. Але гэта стала магчыма толькі пры распаўсюджанні граматнасці сярод шырокіх слаёў насельніцтва ў перыяды позняга сярэдневякоўя і пазней — Адраджэння [36] . Марцін Лютэр (партрет работы Лукаса Кранаха Старэйшага , 1526 ) У XIII—XIV стст. фарміраванне нямецкай мовы прыводзіць да таго, што лацінская мова паступова страчвае свае пазіцыі мовы афіцыйна-дзелавой сферы (канчаткова гэта адбываецца толькі ў XVI—XVII стст.). Паступова змешаныя ўсходне-нямецкія гаворкі, ўзнікшыя ў выніку каланізацыі славянскіх зямель на ўсход ад ракі Эльбы , атрымліваюць вядучую ролю і, узбагаціўшыся за кошт узаемадзеяння з паўднёванямецкай літаратурнай традыцыяй, лажацца ў нямецкай нацыянальнай літаратурнай мовы. У адрозненне ад большасці еўрапейскіх моў, літаратурная форма якіх заснавана на дыялекце сталіцы , нямецкая літаратурная мова (руск.) бел. прадстаўляе сабой нешта сярэдняе паміж сярэдне- і верхненямецкімі дыялектамі і лічыцца мясцовай толькі ў Гановеры . У паўночнай частцы Германіі гэтая мова распаўсюдзілася ў сферах дзяржаўнага кіравання (руск.) бел. і школьнай адукацыі ў час Рэфармацыі . У эпоху росквіту Ганзы па ўсёй паўночнай Германіі панавалі ніжненямецкія дыялекты і нідэрландская мова . З часам літаратурная нямецкая ў паўночных абласцях Германіі практычна выцесніла мясцовыя дыялекты, якія толькі часткова захаліся да сённяшняга часу. У цэнтры і на поўдні Германіі, дзе мова з самага пачатку была больш падобна на літаратурную, насельніцтва захавала свае дыялекты [37] . У 1521 годзе Марцін Лютэр пераклаў на тады яшчэ не ўстояную стандартную пісьмовую мову Новы , а у 1534 годзе — Стары Запавет , што, на думку многіх вучоных-мовазнаўцаў XIX ст., паўплывала на развіццё мовы цэлых пакаленняў, бо ўжо ў XIV ст. было відно паступовае развіццё агульнарэгіянальнай пісьмовай нямецкай мовы, якую таксама называюць ранненоваверхненямецкай (руск.) бел. [38] . Утварэнне літаратурнай пісьмовай нямецкай мовы было ў асноўным завершана ў XVII стагоддзі [39] . Станаўленне новаверхненямецкай мовы [ правіць | правіць зыходнік ] Асноўны артыкул: Новаверхненямецкая мова Вялікае значэнне для новаверхненямецкай мовы (руск.) бел. мела інтэнсіўнае развіццё ў XVIII—XIX стст. свецкай мастацкай літаратуры . Фарміраванне норм сучаснай літаратурнай мовы завяршаецца ў канцы XVIII ст., калі нармалізуюцца граматычная сістэма , стабілізуецца арфаграфія , ствараюцца нарматыўныя слоўнікі, а ў канцы XIX ст. на аснове сцэнічнага вымаўлення выпрацоўваюцца арфаэпічныя нормы . У XVI—XVIII стст. новыя літаратурныя нормы распаўсюджваюцца на поўнач Германіі. У гэты час у нямецкую мову актыўна пранікаюць словы з французскай і славянскіх моў . Састаўленнем першых слоўнікаў нямецкай мовы займаліся І. К. Адэлунг (руск.) бел. (1781) і браты Грым (1852, закончан поўнасцю ў 1961 годзе). Нямецкі правапіс фарміраваўся на працягу ўсяго XIX ст. Значны прарыў у стварэнні агульнага правапісу быў дасягнут дзякуючы Конраду Дудэну , які ў 1880 годзе выпусціў «Арфаграфічны слоўнік нямецкай мовы» [40] . У 1901 годзе гэты слоўнік быў у трохі змененай форме прызнаны асновай нямецкага афіцыйнага правапісу на Арфаграфічнай канферэнцыі 1901 года (руск.) бел. , але з 1956 года зноў устае пытанне аб рэфармаванні арфаграфіі, што вылілася ў рэформу 1996 года (руск.) бел. . Усё XX стагоддзе нямецкая мова змянялася назначна: асноўныя змены закраналі лексікон, які папаўняюся новымі словамі. Пасля прыходу да ўлады Адольфа Гітлера на чале нацыянал-сацыялістычнай партыі мова стала сродкам актыўнай прапаганды , у выніку чаго ўзнікла такая з'ява, як мова нацысцкай Германіі (руск.) бел. — нямецкая мова, напоўненая ідэалагічна афарбаванымі тэрмінамі і эўфемізмамі (руск.) бел. [41] . Пасля заканчэння Другой сусветнай вайны і акупацыі Усходняй Германіі савецкімі войскамі ў нямецкую мову ГДР (руск.) бел. пранікаюць словы з рускай мовы [42] [43] [44] . Вялікі ўплыў на мову ў канцы XX — пачатку XXI ст. аказалі англійскія запазычанні (руск.) бел. , што звязана з развіццём тэхналогій і папулярнасцю англамоўнай культуры ў свеце. Немалую ролю пры гэтым адыгрываюць Інтэрнет і СМІ , якія паскараюць працэсы запазычання [45] . Сучасная рэформа правапісу [ правіць | правіць зыходнік ] Асноўны артыкул: Рэформа нямецкага правапісу, 1996 Дудэн — зборнік норм правапісу нямецкай мовы 1 жніўня 1996 года ў Германіі былі ўведзены новыя правілы нямецкай арфаграфіі [46] . Першы план рэформы прадугледжваў замену ß на ss пасля кароткіх галосных (напрыклад, як у словах Fluss, muss, dass ), аднак эсцэт захоўваўся пасля доўгіх галосных і дыфтонгаў (руск.) бел. ( Fuß, heiß ). Пры ўтварэнні новых слоў ці форм аснова слова захоўваецца ( nummerieren пішацца з падвоенай mm , бо аснова Nummer ). Для часта ўжывальных запазычанняў дазволена спрошчанае напісанне ( Mayonnaise → Majonäse ), у словах грэчаскага паходжання спалучэнне літар ph замянялася на f ( Geographie → Geografie ). Некаторыя складаныя дзеясловы , якія раней пісаліся ў адно слова, сталі пісацца асобна ( kennen lernen, Halt machen, verloren gehen ), а абазначэнні часу сутак (руск.) бел. , якія суправаджаліся словамі gestern, heute, morgen ( heute Nachmittag, morgen Vormittag ), і субстантывіраваныя лічэбнікі ( der Zweite , der Dritte ) пачыналіся з вялікай літары . Было дазволена таксама патройваць зычную на стыку слоў, якія заканчваюцца і пачынаюцца на адзін і той жа зычны ( Betttuch = Bett + Tuch ). Змены закранулі і пунктуацыю (руск.) бел. : у складаназлучаным сказе (руск.) бел. са злучнікамі und ці oder , а таксама ў канструкцыі Infinitiv + zu коска не ставілася. Рэформа была ўспрынята неадназначна [47] . Незадоўга да намечанага заканчэння рэфармавання некалькі вядучых газет і часопісаў ФРГ (найперш тыя, што ўваходзяць у выдавецкі канцэрн Axel Springer AG ) заявілі аб вяртанні да традыцыйных правіл. Адна з самых кансерватыўных і паважаных газет ФРГ, Frankfurter Allgemeine Zeitung , у 1999 годзе, як і ўся краіна, перайшла на новую арфаграфію, але скора вярнулася да прывычнага правапісу. Таксама ад новай арфаграфіі адмовіўся найважнейшы грамадска-палітычны часопіс краіны «Der Spiegel» [48] . Большасць нямецкіх пісьменнікаў і філолагаў з самага пачатку адмовіліся прыняць новыя арфаграфічныя правіла, аднак іх просьбы прыпыніць рэформу так і не былі выкананы. Другі варыянт рэформы 2005 года таксама не быў прыняты грамадскасцю. З 1 жніўня 2006 года ў Германіі ўступіў у сілу трэці і канчатковы варыянт закона аб рэформе нямецкага правапісу. Новыя правілы пунктуацыі і арфаграфіі абавязковыя для ўсіх без выключэння дзяржаўных устаноў і для сістэмы адукацыі. Рэформа скасоўвае 87 з 212 правіл арфаграфіі, замест 52 правіл пунктуацыі засталося толькі 12. Распаўсюджанасць нямецкай мовы [ правіць | правіць зыходнік ] Асноўны артыкул: Распаўсюджанне нямецкай мовы ў свеце Нямецкая мова шырока распаўсюджана ва ўсім свеце (руск.) бел. як родная і як другая (руск.) бел. [49] [50] . Акрамя асноўных трох нямецкамоўных краін Заходняй Еўропы , сярод якіх Германія , Швейцарыя і Аўстрыя , нямецкая мова ўжываецца ў іншых дзяржавах, трапляючы ў катэгорыю мясцовых моў меншасцей (руск.) бел. [51] [52] . Так, нямецкая з'яўляецца роднай мовай ці мовай зносін для асоб нямецкага паходжання ў краінах Цэнтральнай і Усходняй Еўропы [53] , для больш чым двух мільёнаў чалавек у ЗША , Канадзе і Бразіліі , шырока выкарыстоўваецца ў Австраліі і ў некаторых посткаланіяльных краінах Афрыкі [54] . Пры гэтым нямецкая мова з'яўляецца адною з афіцыйных моў Еўрапейскага саюза [12] , і многіх іншых міжнародных і рэгіянальных арганізацый (руск.) бел. . У кожнай дзяржаве нямецкае мова валодае ўласнай спецыфікай ужывання (гл. раздзел Разнавіднасці мовы ). У табліцы ніжэй прыведзены толькі некаторыя дзяржавы, дзе нямецкая мова з'яўляецца афіцыйнай ці адною з афіцыйных, шырока распаўсюджана як мова меншасцей ці мае адметнасці свайго гістарычнага развіцця. Даныя аб колькасці нямецкамоўных прыведзены па Ethnologue 2014 (руск.) бел. без уліку рада дыялектаў. Распаўсюджанасць у свеце Нямецкая як афіцыйная мова Веданне нямецкай мовы ў краінах ЕС і Швейцарыі Доля расійскіх немцаў па рэгіёнах РФ па даных перапісу 2002 года Распаўсюджанасць нямецкай мовы ў ЗША Дзяржава Колькасць гаворачых на нямецкай мове Заўвагі Аўстралія 79 тыс. чал. [55] 79 тыс. аўстралійцаў гавораць па-нямецку дома, хоць немцаў у Аўстраліі значна больш. Гл. Нямецкая мова ў Аўстраліі . Аўстрыя 7,83 млн чал. [56] Нямецкая мова ў Аўстрыі замацавана Канстытуцыяй і прызнаецца афіцыйнай нароўні з мовамі меншасцей. Пераважна ў Аўстарыі гавораць на ўласным варыянце нямецкай мовы , узнікшым пад уплывам баварскіх дыялектаў . Гл. Нямецкая мова ў Аўстрыі . Аргенціна 400 тыс. чал. [57] Аргенцінскія немцы, якія пражываюць у Буэнас-Айрэсе , ужываюць мову бельгранадойч — змешаная нямецкая і іспанская . Бельгія 41,2 тыс. чал. [58] Распаўсюджана ва Усходняй Бельгіі (правінцыя Льеж ), з'яўляецца адною з трох афіцыйных моў нароўні з французскай і нідэрландскай . Гл. Нямецкамоўная супольнасць Бельгіі . Бразілія 1,5 млн чал. [59] Распаўсюджана ў штатах Санта Катарына і Рыу-Грандзі-ду-Сул . У другой палавіне XX ст. была пад уплывам партугальскай мовы . Гл. Нямецкая мова ў Бразіліі . Венесуэла 1,5 тыс. чал. [60] У Венесуэле нямецкая мова ( алеман каланьера ) выкарыстоўваецца ў мястэчку Калонія Товар . Этнічных немцаў каля 6 тыс. чал., з іх толькі чвэрць валодае нямецкай. Германія 69,8 млн чал. [61] Нямецкая мова ў Германіі з'яўляецца афіцыйнай мовай, замацаванай заканадаўча. Іменна ў Германіі нямецкая мова валодае самай высокай варыятыўнасцю . Гл. Нямецкая мова ў Германіі . Данія 25,9 тыс. чал. [62] Распаўсюджана ў былой Паўднёвай Ютландыі (сучасная Паўднёвая Данія ). Гл. Нямецкая мова ў Даніі . Італія каля 225 тыс. чал. [63] Нямецкая мова выкарыстоўваецца на ўзроўні рэгіёна Паўднёвы Ціроль , нароўні з італьянскай і ладзінскай мовамі . Разам з літаратурнай нямецкай у Італіі шырока распаўсюджаны баварскі дыялект . Казахстан каля 181 тыс. чал. [64] Немцы Казахстана пражываюць пераважна на поўначы краіны і ў раёне Астаны . Колькасць немцаў хутка зніжаецца: па даных перапісу 1989 і Ethnologue іх налічвалася 958 тыс. чал. [65] . па выніках перапісу насельніцтва 2009 года колькасць немцаў складала ўжо 178 тыс. [66] . Па стане на 2013 год іх стала на 3 тыс. чал. больш. Гл. Немцы Казахстана . Канада 430 тыс. чал. [67] Немецкамоўнае насельніцтва Канады складаюць пераважна патомкі імігрантаў XIX і XX стагоддзя, менаніты ў Антарыа . Ліхтэнштэйн каля 36 тыс. чал. [68] У Ліхтэнштэйне нямецкая — адзіная афіцыйная мова. Найбольш распаўсюджан ліхтэнштэйнскі дыялект , роднасны швейцарскаму і форарльбергскаму . Люксембург 10,2 тыс. чал. [69] Нямецкая выкарыстоўваецца як адна з афіцыйных моў нароўні з люксембургскай і французскай . Нямецкая вельмі папулярная як другая мова. Намібія 22,5 тыс. чал. [70] Нямецкая з'яўляецца адною з нацыянальных моў Намібіі нароўні з афрыкаанс , герэра , ашывамба і англійскай . Гл. Нямецкая мова ў Намібіі . Парагвай 166 тыс. чал. [71] На нямецкай мове ў Парагваі гавораць нашчадкі менанітаў, якія імігравалі ў 1927 годзе, а таксама бразільскія немцы, якія прыехалі ў 1950-80-я гады. Гл. Нямецкая мова ў Парагваі . Польшча 500 тыс. чал. [72] У Польшчы нямецкая мова прызнана мовай меншасцей. На ёй гавораць пераважна патомкі сілезскіх немцаў, якія пазбеглі дэпартацыі ў Польшчы. Лік нямецкамоўных з года ў год зніжаецца. Расія каля 2,07 млн чал. [73] У Расіі этнічныя немцы пражываюць у Еўрапейскай частцы Расіі , Сібіры і на тэрыторыі былой АССР немцаў Паволжа [74] . Па даных перапісу 2010 года [75] , немцамі сябе лічыць усяго 394 тыс. чал. Гл. Расійскія немцы , Нямецка-плацкі дыялект . Румынія 45,1 тыс. чал. [76] Распаўсюджана ў гарадах Сібіу , Сігішаара , Цімішаара , Сату-Марэ . Большая частка носьбітаў — трансільванскія саксы [77] і дунайскія швабы . Гл. Нямецкая мова ў Румыніі . Славакія 5,4 тыс. чал. [78] Распаўсюджана ў асяроддзі славацкіх немцаў . У 1930-я гады пераважаў у вёсцы Крагуле Банскабістрыцкага края . ЗША 1,3 млн чал. [79] У Злучаных Штатах нямецкая з'яўляецца мовай меншасцей, аднак яна шырока распаўсюджана і актыўна вывучаецца ў адукацыйных установах [80] . Гл. Нямецкая мова ў ЗША . Украіна 33,3 тыс. чал. [81] Нашчадкі нямецкіх перасяленцаў XVIII ст. пражываюць на тэрыторыі Днепрапятроўскай , Адэскай , Закарпацкай , Запарожскай і Луганскай абласцях і былой АР Крым . Гл. Немцы на Украіне . Францыя каля 1 млн чал. Дакладных звестак пра лік носьбітаў няма. Нямецкая выкарыстоўваецца ў Эльзасе (па стане на 2012 год каля 790 тыс. чал. [82] ) і паўночнай частцы Латарынгіі , у дэпартаменце Мозель (па розных звестках ад 48 да 300 тыс. чал.) [83] . Актыўна выцясняецца французскай. Гл. Нямецкая мова ў Францыі . Чэхія 40,8 тыс. чал. [84] Па даных чэшскай статыстыкі на 2001 год налічвалася ўсяго каля 39 тыс. немцаў [85] . Да нямецкамоўнай меншасці ў Чэхіі адносяцца судэцкія немцы , якім удалося пазбегнуць дэпартацыі пасля вайны . Гл. Нямецкая мова ў Чэхіі . Швейцарыя 4,6 млн чал. [86] Выкарыстоўваецца як адна з афіцыйных нароўні з французскай, італьянскай і рэтараманскай . каля 67 % швейцарцаў гавораць на уласным варыянце нямецкай мовы , узнікшым на аснове алеманскіх дыялектаў . Гл. Нямецкая мова ў Швейцарыі . ПАР 12 тыс. чал. [87] У ПАР у правінцыі Квазулу-Натал ужываецца варыянт нямецкай мовы пад назвай наталер-дойч . Разнавіднасці мовы [ правіць | правіць зыходнік ] Асноўны артыкул: Разнавіднасці нямецкай мовы Нямецкая мова плюрыцэнтрычная (руск.) бел. , неаднародная. Гэтая неаднароднасць праяўляецца ў адрозненнях, характэрных для тых ці іншых груп носьбітаў мовы. Даследаванні мовазнаўцаў XVIII—XIX ст. стварылі падмурак для развіцця нямецкай дыялекталогіі, якая ўжо к пачатку XX ст. дазволіла скласці поўнае ўяўленне аб дыялектах заходнегерманскага кантынуума [88] . Наддыялектнымі формамі з'яўляюцца нацыянальныя варыянты, якімі карыстаюцца носьбіты нямецкай мовы ў Германіі (уласна, літаратурная нямецкая мова), Аўстрыі ( аўстрыйскі варыянт (руск.) бел. ) і Швейцарыі ( швейцарскі варыянт (руск.) бел. ) [89] . Разам з гэтым узнікалі і развіваліся першыя кантактныя мовы на нямецкай аснове , даследаванні якіх былі праведзены значна пазней. Сфарміраваныя ў выніку пранікнення іншамоўных запазычанняў (руск.) бел. разнавіднасці ўзнікаюць і развіваюцца да канца XX — пачатку XXI ст. (напрыклад, белгранадойч (руск.) бел. ), некаторыя ж — поўнасцю знікаюць пад уздзеяннем мясцовых моў ці ў выніку наўмыснай поўнай асіміляцыі ( бароссадойч (руск.) бел. у Аўстраліі ). Дыялекты [ правіць | правіць зыходнік ] Асноўны артыкул: Дыялекты нямецкай мовы Гл. таксама: Ніжненямецкая мова і Верхненямецкая мова Карта нямецкіх дыялектаў 1894 года Ніжненямецкія дыялекты Сярэдненямецкія дыялекты Паўднёванямецкія дыялекты Усе нямецкія дыялекты ўваходзяць у заходнегерманскі дыялектны кантынуум (руск.) бел. , у які таксама ўваходзіць і нідэрландская мова . На тэрыторыі сучасных Германіі, Аўстрыі, Швейцарыі, Люксембурга , Ліхтэнштэйна , Італіі і Нідэрландаў выдзяляюць тры вялікія групы дыялектаў: ніжненямецкую (Niederdeutsch), сярэдненямецкую (Mitteldeutsch) і паўднёванямецкую (Oberdeutsch), прычым апошнія дзве групы прынята разглядаць у складзе верхненямецкіх дыялектаў (Hochdeutsch) [16] . Граніца паміж ніжне- і верхненямецкімі дыялектамі называецца лініяй Бенрата (руск.) бел. [90] . Асобныя дыялекты і нацыянальныя варыянты, якія ўваходзяць у кожную з гэтых груп, маюць акрамя геаграфічных таксама выразныя моўныя адрозненні, узнікшыя з часам пад уплывам культурных , геаграфічных і гістарычных фактараў [91] . Так, свае асаблівасці ў фанетыцы і лексіцы маюць аўстрыйскі і швейцарскі варыянты, для якіх характэрны іншая артыкуляцыя пачатковых p-, t-, k- , ужыванне ў маўленні іншамоўных слоў, аўстрыцызмаў (руск.) бел. і гельвецызмаў (руск.) бел. і іншыя асаблівасці, не характэрныя для літаратурнай нямецкай мовы (руск.) бел. . З'яўляючыся наддыялектнымі формамі, яны тым не менш не могуць разглядацца ў адрыве ад дыялектаў — баварскіх і алеманскіх (руск.) бел. , адпаведна. Ніжненямецкія дыялекты [ правіць | правіць зыходнік ] Ніжненямецкая група дыялектаў (Niederdeutsch, Plattdeutsch) распаўсюджана на поўначы Германіі і ва ўсходняй частцы Нідэрландаў . Ніжнефранкскія дыялекты на тэрыторыі Нідэрландаў звычайна выдзяляюць як дыялекты нідэрландскай мовы (руск.) бел. [92] , аднак іх гістарычная сувязь з нямецкай мовай не дазваляе разглядаць іх у адрыве ад яе [93] . У спісе прыведзены ўсе буйныя дыялекты гэтай групы без адрознення вобласці іх распаўсюджання. Ніжнесаксонскія, якія таксама называюцца заходненіжненямецкімі, і ўсходненіжненямецкія дыялекты аб'ядноўваць паняццем ніжненямецкая мова . Заходнія дыялекты гэтай мовы адрозніваюцца ад усходніх перш за ўсё гістарычна складзенымі фанетычнымі нормамі і лексікай, бо дыялекты паўночна-ўсходняй Германіі ў сярэднія вякі былі пад уплывам славянскіх моў . Некаторыя дыялекты ўсходненіжненямецкай прасторы перасякаюцца з усходнесярэдненямецкімі дыялектамі (руск.) бел. [94] Ніжняфранкскі (Niederfränkisch) Галандскі (Holländisch) Брабанцкі (Brabantisch) Фламандскі (Flämisch) Лімбургскі (Limburgisch) Зеландскі (Seeländisch) Ніжнярэйнскі (Niederrheinisch) Ніжнесаксонскі (Niedersächsisch) Вестфальскі (Westfälisch) Остфальскі (Ostfälisch) Паўночнаніжнесаксонскі (Nordniedersächsisch) Усходненіжненямецкі (Ostniederdeutsch) Маркска-брандэнбургскі (Märkisch-Brandenburgisch) Мекленбургска-памеранскі (Mecklenburgisch-Vorpommersch) Ніжняпрускі (Niederpreußisch) Сярэдненямецкія дыялекты [ правіць | правіць зыходнік ] Сярэдненямецкая група дыялектаў (Mitteldeutsch) распаўсюджана ў сярэдняй частцы Германіі, прычым вобласць яе распаўсюджання ўяўляе сабой вузкую паласу, якая аддзяляе ніжненямецкія дыялекты ад паўднёванямецкіх. Сярэдненямецкія дыялекты, як і паўночная група, дзеляцца на дзве часткі — заходнюю і ўсходнюю. Заходняя ў асноўным уключае франкскія дыялекты (руск.) бел. , якія працягваюцца да паўднёванямецкай прасторы, пераходзячы ў верхнефранкскія дыялекты (руск.) бел. . Ва ўсходняй частцы пераважаюць цюрынгска-верхнесаксонскія дыялекты (руск.) бел. , якія занімаюць вялікія тэрыторыі на захад ад лужыцкай дыялектнай групы. Заходнесярэдненямецкі (Westmitteldeutsch) Рыпуарскі (Ripuarisch) Мозельска-франкскі (Moselfränkisch) Пфальцскі (Pfälzisch) Хесэнскі (Hessisch) Латарынгскі (Lothringisch) Усходнесярэдненямецкі (Ostmitteldeutsch) Берлінска-брандэнбургскі (Berlin-Brandenburgisch) Лужыцкі (Lausitzisch) Цюрынгска-верхнесаксонскі (Thüringisch-Obersächsisch) Сілезскі (Schlesisch) Верхнепрускі (Hochpreußisch) Эрцгебіргскі (Erzgebirgisch) Паўднёванямецкія дыялекты [ правіць | правіць зыходнік ] Паўднёванямецкая група дыялектаў (Oberdeutsch) распаўсюджана ў паўднёвай частцы Германіі, у Швейцарыі і Аўстрыі . Паўночная частка паўднёванямецкай прасторы занята ўсходне- і паўднёвафранкскімі дыялектамі, якія ўваходзяць у буйную групу франкскіх дыялектаў, у якіх пазней адбылося другое перамяшчэнне [95] . Гэтая група працягваецца на паўночным захадзе да Нідэрландаў і Бельгіі . Адпаведна, заходнюю і ўсходнюю частку занімаюць дзве найбуйнейшыя групы прасторы — алеманскія [96] і баварскія дыялекты [97] . Верхнефранкскі (Oberfränkisch) Усходнефранкскі (Ostfränkisch) Паўднёвафранкскі (Südfränkisch) Алеманскі / Швейцарскі (Alemannisch/Schweizerdeutsch) Швабскі (Schwäbisch) Ніжнеалеманскі (Niederalemannisch) Верхнеалеманскі (Hochalemannisch) Горнаалеманскі (Höchstalemannisch) Баварскі (Bairisch) Паўночнабаварскі (Nordbairisch) Сярэднебаварскі (Mittelbairisch) Паўднёвабаварскі (Südbairisch) Нацыянальныя варыянты [ правіць | правіць зыходнік ] Вывеска ў двары венскай вуліцы: тыповы аўстрыцызм Знак, які забараняе стаянку аўтамабіля, Базель : тыпова швейцарскае словаўжыванне Асноўны артыкул: Нацыянальныя варыянты нямецкай мовы Гл. таксама: Аўстрыйскі варыянт нямецкай мовы і Швейцарскі варыянт нямецкай мовы Наддыялектныя формы — аўстрыйскі (руск.) бел. і швейцарскі варыянты нямецкай мовы (руск.) бел. — цесна звязаныя з дыялектамі , на тэрыторыі распаўсюджання якіх яны ўжываюцца. Так, аўстрыйскі варыянт адносяць да аўстра-баварскіх дыялектаў (руск.) бел. , а швейцарскі — адпаведна, да швейцарскага дыялекту (руск.) бел. [98] . Але ні той, ні другі нельга пераносіць выключна на дыялекты, бо абодва варыянты ўнармаваны і выкарыстоўваюцца на пісьме [99] [100] . Аўстрыйскі і швейцарскі варыянты маюць уласныя адрозненні ад стандартнай нямецкай мовы, якія ўкосна адпавядаюць дыялектам гэтых рэгіёнаў і праяўляюць сябе ў першую чаргу ў зносінах з носьбітамі літаратурнай мовы [16] . У цэлым немцы свабодна разумеюць швейцарцаў і аўстрыйцаў , аднак у радзе выпадкаў фанетычныя і лексічныя асаблівасці гэтых варыянтаў не адпавядаюць літаратурнай норме, тым самым ствараючы бар'еры для міжнацыянальных зносін. Напрыклад, аўстрыйскія назвы месяцаў Jänner і Feber адрозніваюцца ад нямецкіх Januar і Februar , а некаторыя граматычныя канструкцыі гэтага варыянта (напрыклад, часавая форма прэтэрыта (руск.) бел. і ўсе часы кан'юнктыва (руск.) бел. ) носяць зусім іншую семантычную афарбоўку [101] . У швейцарскім варыянце, як і ў аўстрыйскім, таксама існуюць шматлікія лексічныя неадпаведнасці, якія складана ўспрымаюцца носьбітамі нямецкай мовы. Напрыклад, часта выкарыстоўваюцца словы французскага паходжання ( Billett замест Fahrkarte , Velo замест Fahrrad , Poulet замест Hühnerfleisch ). Акрамя гэтага, існуюць адрозненні ў маўленні, якія ствараюць дадатковыя складанасці для разумення мовы: адрозненні ў вымаўленні выбухных (руск.) бел. /p/, /t/, /k/ (аўстрыйскі варыянт) і спіранта (руск.) бел. /ç/, адсутнасць гартаннай змычкі (руск.) бел. (у швейцарскім варыянце) [102] [103] . І аўстрыйскі, і швейцарскі варыянты шырока распаўсюджаны ў краінах свайго ўжывання. Нягледзячы на тое, што дзяржаўнай мовай з'яўляецца літаратурная нямецкая, статус гэтых варыянтаў намнога больш трывалы, бо аўстрыцызмы (руск.) бел. і гельвецызмы (руск.) бел. шырока ўжываюцца ў сродках масавай інфармацыі і ў гутарковым маўленні (руск.) бел. [16] [104] [105] [106] . Нямецкая пісьменнасць [ правіць | правіць зыходнік ] Асноўны артыкул: Нямецкі алфавіт Прапісныя літары нямецкага алфавіта з асобнымі спалучэннямі літар У нямецкім алфавіце выкарыстоўваецца 26 пар лацінскіх літар ( малыя (руск.) бел. і вялікія ) [107] . літары умлаўтных (руск.) бел. гукаў ( ä , ö , ü ), і лігатура ß ( эсцэт ) у склад алфавіта не ўваходзяць. Пры алфавітным упарадкаванні ä , ö , ü не адрозніваюцца ад a , o , u адпаведна, за выключэннем слоў, якія адрозніваюцца толькі умлаўтам, — у гэтым выпадку слова з умлаўтам ідзе пасля. ß выкарыстоўваецца пасля доўгіх галосных і дыфтонгаў [108] і прыроўніваецца да спалучэння ss [109] . Аднак пры пералічванні нямецкіх літар літары ä , ö , ü прыводзяць не побач з адпаведнымі літарамі a , o і u , а ў канцы спіса [110] . У слоўніках нямецкія словы размяшчаюцца без уліку умлаўта. літара назва літара назва літара назва літара назва літара назва A a а F f эф L l эль Q q ку ( Ü ü ) у-умлаўт ( Ä ä ) а-умлаўт G g гэ M m эм R r эр V v фау B b бэ H h ха N n эн S s эс W w вэ C c цэ I i і O o о ( ß ) эсцэт (ss) X x ікс D d дэ J j ёт ( Ö ö ) о-умлаўт T t тэ Y y іпсілан E e э K k ка P p пэ U u у Z z цэт Да лацініцы ў нямецкай мове для пісьма ўжываліся руны , якія пасля хрысціянізацыі германскіх зямель поўнасцю выйшлі з ужытку. Да пачатку XX ст. афіцыйна выкарыстоўваўся гатычны шрыфт (руск.) бел. (у тым ліку і ў слоўніках, выдадзеных у іншых краінах) [111] . Існавалі таксама асаблівы гатычны рукапісны шрыфт (руск.) бел. і фрактура (руск.) бел. (выкладаліся ў школах да 1941 года). Антыква выкарыстоўваецца спачатку неафіцыйна з XIX ст., а пасля лістападаўскай рэвалюцыі 1918 года ўводзіцца афіцыйна. Пры нацыстах гатычны шрыфт быў вернуты і некаторы час ужываўся афіцыйна, але затым нацысцкая ж прапаганда (руск.) бел. пачала ганенні на гатычныя шрыфты, угледзеўшы ў іх рысы яўрэйскага квадратнага пісьма (руск.) бел. [112] . Цяпер яны выкарыстоўваюцца толькі ў дэкаратыўных мэтах ці пры выданні кніг. Лінгвістычная характарыстыка [ правіць | правіць зыходнік ] Фанетыка і фаналогія [ правіць | правіць зыходнік ] Асноўны артыкул: Фанетыка нямецкай мовы Нямецкая фанетыка і фаналогія — гэта найперш фанетычная і фаналагічная сістэма літаратурнай нямецкай мовы, бо сама нямецкая мова неаднародная, мае некалькі стандартных варыянтаў (руск.) бел. , у залежнасці ад краіны распаўсюджання, і мноства дыялектаў (руск.) бел. , кожны з якіх мае свае ўласныя фанетычныя асаблівасці [113] [114] . У канцы XVIII ст. эталонным нямецкім вымаўленнем лічылася саксонскае, што тлумачыцца моцным уплывам саксонскіх дзеячаў мастацтва і навукі на нямецкую культуру (руск.) бел. ў цэлым. Ужо ў XIX ст. вымаўленне, характэрнае для мовы жыхароў паўночнай Германіі, істотна ўмацавала свае пазіцыі, што, з аднаго боку, было выклікана ўзмацненнем Прусіі і стварэннем пад яе эгідай аб'яднанай Германскай імперыі , з другога — ужо замацаванымі ў вуснай мове стандартамі паўночнагерманскага вымаўлення. Гэтае вымаўленне было кадыфікавана ў «Сцэнічным вымаўленні» ( Deutschen Bühnenaussprache ) Тэадора Зібса (руск.) бел. ў 1898 годзе. Сучасныя арфаэпічныя слоўнікі (руск.) бел. ў цэлым адпавядаюць нормам, устаноўленым Зібсам, адрозніваючыся ад іх толькі нязначна. Так, напрыклад, сучаснае вымаўленне гука [r] (руск.) бел. ужо не адпавядае фанеме /r/. Прызнанымі сёння нормамі вымаўлення лічацца нормы Конрада Дудэна , прыведзеныя ў яго «Арфаэпічным слоўніку» ( Duden-Aussprachewörterbuch ) [115] , які апісвае ўсе асноўныя правілы фанетыкі і фаналогіі, але ў той жа час не заўсёды адлюстроўвае сучасны стан нямецкага вымаўлення. Прычынай гэтых неадпаведнасцей з'яўляюцца змены ў маўленні немцаў, выкліканыя радам фактараў, сярод якіх значнае месца занімае ўплыў сучаснай заходняй культуры (руск.) бел. . Тым не менш, нормы літаратурнай нямецкай мовы і яе фанетыкі і фаналогіі працягваюць выкладацца ў нямецкіх школах (руск.) бел. і вышэйшых навучальных установах [116] . Сістэма галосных і зычных гукаў [ правіць | правіць зыходнік ] Фанетыка нямецкай мовы налічвае 44 гукі , сярод якіх адрозніваюць 16 галосных , 3 дыфтонгі (руск.) бел. , 22 зычныя і 3 афрыкаты (руск.) бел. (гукаспалучэнні [kv] і [ks] часта разглядаюць у радзе афрыкат, аднак у МФА яны не ўлічваюцца) [117] . Акрамя стандартнага набору гукаў у нямецкай могуць выкарыстоўвацца таксама гукі [ʌ] (руск.) бел. ( D u blin ), [æ] (руск.) бел. ( C a nberra ), [ə:] (руск.) бел. ( New J er sey ), [ɔ:] (руск.) бел. ( H a ll ), [ɶ:] (руск.) бел. ( Chef d' ɶu vre ), [w] (руск.) бел. ( W aterproof ), [θ] (руск.) бел. ( Commonweal th ), [ð] (руск.) бел. ( Ciuda d Trujillo ), [ʤ] (руск.) бел. ( G in ), якія ўжываюцца пераважна ў словах іншамоўнага паходжання. У залежнасці ад становішча языка нямецкія галосныя падзяляюцца на галосныя пярэдняга (руск.) бел. ( i, e, ä, ö, ü ) і задняга радоў (руск.) бел. ( a, o, u ). Яны бываюць доўгімі і кароткімі, прычым 8 галосных літар даюць 16 галосных гукаў [117] . Працягласць галосных звязваецца з якасцю склада, які яны ўтвараюць. У гэтых адносінах адрозніваюць адкрытыя (заканчваюцца на галосны ці складаюцца з аднаго галоснага) і закрытыя склад і (заканчваюцца на адну або некалькі зычных). Дыфтонгам (руск.) бел. называецца злітнае вымаўленне ў адным складзе двух галосных. У залежнасці ад удзелу голасу нямецкія зычныя падзяляюцца на глухія (руск.) бел. , звонкія (руск.) бел. ( выбухныя (руск.) бел. і шчылінныя (руск.) бел. ) і санорныя (руск.) бел. (гучныя). Пад афрыкатамі (руск.) бел. разумеюць злітнае вымаўленне двух зычных. Зычныя гукі нямецкай мовы Гук Характарыстыка Літарныя адпаведнасці прыклад [p] выбухны глухі p, pp, b P ass [ p as] [b] выбухны звонкі b, bb b aden [' b a: dən] [t] выбухны глухі t, tt, th, d sa tt [za t ] [d] выбухны звонкі d, dd d ort [ d ɔrt] [k] выбухны глухі k, ck, ch, g K ette [' k εtə] [g] выбухны звонкі g, gg Ro gg en ['rɔ g ən] [f] шчылінны глухі f, ff, v, ph F eder [' f e: dər] [v] шчылінны звонкі w, v W elt [ v εlt] [s] шчылінны глухі s, ss, ß Flu ss [flʊ s ] [z] шчылінны звонкі s s agen [' z a: gən] [ʃ] шчылінны глухі sch, s, ch sch ön [ ʃ ø:n] [ʒ] шчылінны звонкі g, j G enie [ ʒ e'ni:] [j] шчылінны звонкі j, y j ung [ j ʊŋ] [ç] шчылінны глухі ch, g Köni g ['kø:nɪ ç ] [x] шчылінны глухі ch no ch [nɔ x ] [h] шчылінны глухі h wo h er [vo’ h e:ɐ] [r] звонкі санорны r, rr, rh R ose [' r o: zə] [ɐ] вакалізаваны [r] r, er hie r [hi: ɐ ] [l] санат l, ll L iebe [' l i: bə] [m] насавы санат m, mm ko mm en ['kɔ m ən] [n] насавы санат n, nn N ame [' n a: mə] [ŋ] насавы санат ng, n da n ken ['da ŋ kən] [p͡f] афрыката pf Pf erd [ p͡f e: rt] [t͡s] афрыката z, tz, c, t Z ahn [ t͡s a: n] [t͡ʃ] афрыката tsch, tch Ma tch [mε t͡ʃ ] [kv] гукаспалучэнне qu Qu elle [' kv εlə] [ks] гукаспалучэнне x, chs se chs [zε ks ] Галосныя гукі нямецкай мовы Гук Характарыстыка Літарныя адпаведнасці Прыклад [a] адкрыты кароткі a M a nn [m a n] [a:] адкрыты доўгі a, aa, ah T a t [t a: t] [ε] адкрыты кароткі e, ä H e ld [h ε lt] [ε:] адкрыты доўгі ä, äh B ä r [b ε: r] [ə] слабы, рэдукаваны e leb e n ['le: b ə n] [e:] закрытый доўгі e, ee, eh l e gen ['l e: gən] [ɪ] адкрыты кароткі i W i nd [v ɪ nt] [i:] закрытый доўгі i, ih, ie, ieh W ie n [v i: n] [ɔ] адкрыты кароткі o w o llen ['v ɔ lən] [o:] закрытый доўгі o, oo, oh K oh l [k o: l] [œ] адкрыты кароткі ö L ö ffel ['l œ fəl] [ø:] закрытый доўгі ö, öh, oe H öh le ['h ø: lə] [ʊ] адкрыты кароткі u H u nd [h ʊ nt] [u:] закрытый доўгі u, uh g u t [g u: t] [ʏ] адкрыты кароткі ü, y f ü nf [f ʏ nf] [y:] закрытый доўгі ü, üh, y f üh len ['f y: lən] [aɪ̯] дыфтонг ei, ey, ai, ay B ay ern ['b aɪ̯ ɐn] [aʊ̯] дыфтонг au H au s [h aʊ̯ s] [ɔʏ̯] дыфтонг eu, äu L eu te ['l ɔʏ̯ tə] Транскрыпцыйныя знакі [ правіць | правіць зыходнік ] Традыцыйна ў нямецкай транскрыпцыі (руск.) бел. для вывучэння або чытання складаных слоў выкарыстоўваюць адмысловыя знакі, якія паказваюць на розныя асаблівасці вымаўлення [118] : [:] (працягласць), ['] ( націск ), [•] (паўпрацягласць), [’] ( цвёрды прыступ (руск.) бел. галоснага ў пачатку слова). Так, напрыклад, слова Uhu мае транскрыпцыю ['’u: hu•] : відавочна, што слова чытаецца з прыступам на першым гуку, націск падае на першы склад, u — доўгі, канцавая галосная вымаўляецца паўдоўга, h — вымаўляецца (у адрозненне ад звычайнага ўжывання паміж двума галоснымі, як, напрыклад, у слове fliehen ). У звычайных слоўніках, якія не прадугледжваюць раскрыцця фанетычных асаблівасцей слоў, знакі [’] і [•] апускаюцца. Націск [ правіць | правіць зыходнік ] Слоўны націск у нямецкай мове носіць фіксаваны характар і амаль не змяняе свайго становішча ў слове. У каранёвых словах націск падае, як правіла, на першы склад, у словах з прыстаўкамі націск падае альбо на прыстаўку, альбо на корань . У сувязі з гэтым вылучаюць націскныя ( un-, ur-, ab-, auf-, aus-, bei-, ein-, mit-, nach-, vor-, zu- ) і ненаціскныя прыстаўкі ( be-, ge-, ent-, emp-, er-, miss-, ver-, zer- ), якія іначай называюцца паўпрэфіксамі і прэфіксамі (націскальнасць з'яўляецца адной з прычын проціпастаўлення гэтых афіксаў ). Большасць нямецкіх суфіксаў ненаціскныя, аднак існуе цэлая група націскных суфіксаў ( -ist, -ent, -ant, -ee, -eur, -ion, -tät, -ur, -at, -it, -ot, -et ) [117] . У складаных словах (руск.) бел. націск бывае галоўным (звычайна падае на першы кампанент слова) і другарадным. Другарадны націск звычайна падае на другі кампанент (напрыклад, як у слове Zeít-verschiébung ), аднак існуюць і выключэнні (напрыклад, як у слове Jáhr-húndert ), а ў абрэвіятурах адносіцца да апошняй літары ( die BRD [be:’ɛr'de:] ). Націск у сказе (руск.) бел. падае на якія-небудзь знамянальныя словы, г.зн. службовыя словы націску пазбаўленыя. Націск, рухі тону (руск.) бел. , тэмп (руск.) бел. і паўзы ў сукупнасці даюць інтанацыю (руск.) бел. . Галоўны націск ва ўсёй фразе называецца фразавым націскам (руск.) бел. , для якога характэрныя паніжэнні ці павышэнні тону: Was 'machen Sie? . Лагічны націск (руск.) бел. паказвае на слова, якое той, хто гаворыць, хоча лагічна вылучыць: 'Er kommt heute — Er 'kommt heute. Марфалогія [ правіць | правіць зыходнік ] Асноўны артыкул: Граматыка нямецкай мовы Па сваёй марфалагічнай структуры нямецкая мова з'яўляецца флектыўна-аналітычнаю. Флектыўнасць (руск.) бел. і аналітызм (руск.) бел. пераважаюць у мове і ўтвараюць дамінанту яе марфалагічнага строю [119] . Флектыўнасць Сінтэтычна спрагаецца дзеяслоў у нямецкай мове ў цяперашнім (руск.) бел. ( Präsens (руск.) бел. ) і прошлым часе (руск.) бел. ( Präteritum (руск.) бел. ). сінтэтычна скланяецца прыметнік , выступаючы ў атрыбутыўнай функцыі. субстантыўныя (руск.) бел. прыметнікі таксама маюць канчаткі і скланяюцца па склонах (руск.) бел. . Практычна ўсе займеннікі скланяюцца сінтэтычна, аднак сустракаюцца і суплетыўныя формы (асабліва ў асабовых займеннікаў (руск.) бел. ): ich — meiner — mir. er — ihm. wir — uns . Што да скланення назоўнікаў, то тут назіраецца даволі своеасаблівая карціна: назоўнікі, у залежнасці ад прыналежнасці да таго ці іншага скланення (у нямецкай іх чатыры), скланяюцца альбо флектыўна-аналітычна, г.зн. па склонах змяняецца не толькі імя, але і артыкль (моцнае, слабае і змешанае скланенні), альбо толькі аналітычна, зменяецца толькі артыкль, імя ж застаецца ва ўсіх склонах нязменным (жаночае скланенне). З лічэбнікаў толькі парадкавыя (руск.) бел. змяняюцца па склонах і маюць тыя ж канчаткі, што і прыметнікі. Аналітызм Аналітычна ўтвараюцца ў нямецкай мове: чатыры з шасці дзеяслоўных часавых форм як у абвесным (руск.) бел. , так і ва сувязным ладзе (кан'юнктыве) (руск.) бел. ( Perfekt (руск.) бел. , Plusquamperfekt (руск.) бел. , Futurum I (руск.) бел. , Futurum II (руск.) бел. ). усе часавыя формы залежнага стану (руск.) бел. . умоўны лад (Konditionalis I і Konditionalis II). артыкль + назоўнік уяўляюць сабой таксама аналітычную з'яву, бо носьбітам семантыкі (руск.) бел. з'яўляецца імя, а выразнікам яго граматычных катэгорый ( род , лік , склон , суаднесенасць-несуаднесенасць) артыкль. Інкарпарацыя Інкарпарацыя (руск.) бел. хоць і не з'яўляецца дамінуючым марфалагічным тыпам нямецкай мовы, усё ж сустракаецца ў ёй вельмі часта. Прыкладамі інкарпарацыі ў нямецкай мове з'яўляюцца: усе складаныя словы (руск.) бел. : Damenschuhabsatz — абцас жаночных чаравікаў. зліццё прыназоўнікаў з артыклямі: im ( in + dem ), ins ( in + das ), zum ( zu + dem ), zur ( zu + der ), vom ( von + dem ), am ( an + dem ), ums ( um + das ) і так далей. інтэрпазіцыя часціцы zu паміж прыстаўкай і коранем дзеяслова: Wir haben keine Zeit, unsere Freunde an zu rufen . Аглютынацыя Аглютынацыя (руск.) бел. сустракаецца ў нямецкай мове даволі рэдка. Прыклад аглютынацыі: der Bär — die Bär in — die Bär inn en . Суфікс -in ( -inn ) перадае толькі жаночы род (руск.) бел. , а суфікс -en — толькі множны лік (руск.) бел. . Артыкль [ правіць | правіць зыходнік ] Асноўны артыкул: Артыкль у нямецкай мове Артыкль у нямецкай мове (руск.) бел. — гэта службовае слова, якое ўказвае на род, лік і склон назоўніка (таму яго яшчэ называюць родавым словам) [120] . Адрозніваюць пэўныя (руск.) бел. ( der, die, das, die ) і няпэўныя артыклі (руск.) бел. ( ein, eine, ein , множнага ліку ў няпэўнага артыкля няма). Яны могуць скланяцца як указальныя (руск.) бел. ( dieser, jener ), прыналежныя (руск.) бел. ( mein, dein, sein ), пытальныя (руск.) бел. ( welcher?, was für ein…? ) і няпэўныя ( jeder, mancher ) займеннікі , адмоўны займеннік kein , а таксама займеннікі, якія ўжываюцца толькі ў множным ліку ( alle, viele, einige, mehrere ) [121] . Скланенне артыкляў Склон Мужчынскі род Жаночы род Ніякі род Множны лік Nominativ der (ein) die (eine) das (ein) die Genitiv des (eines) der (einer) des (eines) der Dativ dem (einem) der (einer) dem (einem) den Akkusativ den (einen) die (eine) das (ein) die Няпэўны артыкль часцей за ўсё стаіць перад назоўнікамі, якія ўпамінаюцца ўпершыню ці мала вядомыя. Пэўны артыкль ужываецца, калі прадмет ужо ўпамінаўся, а таксама пры наяўнасці азначэння (назоўнік у форме роднага склону , парадкавы лічэбнік (руск.) бел. , прыметнік у Superlativ (руск.) бел. ). Артыкль можа быць апушчаны ў выпадках, калі перад назоўнікам стаіць займеннік ці колькасны лічэбнік (руск.) бел. , калі назоўнік — назва краіны ці горада (ніякі род), абстрактнае паняцце, ці ён абазначае нейкае рэчыва ў невядомай колькасці. Назоўнік [ правіць | правіць зыходнік ] Асноўны артыкул: Назоўнік у нямецкай мове Нямецкія назоўнікі (руск.) бел. ў адзіночным ліку маюць чатыры тыпы скланення: моцнае для мужчынскага і ніякага роду, слабае — для мужчынскага роду, жаночае — для жаночага роду і змешанае — для некаторых назоўнікаў мужчынскага і ніякага роду. Імёны ўласныя (руск.) бел. маюць канчатак -s толькі ў родным склоне [122] . Скланенне назоўнікаў у адзіночным ліку Склон Моцнае скланенне Слабае скланенне Жаночае скланенне Змешанае скланенне Nominativ der Berg der Mensch die Frau der Name Genitiv des Berg(e)s des Menschen der Frau des Namens Dativ dem Berg dem Menschen der Frau dem Namen Akkusativ den Berg den Menschen die Frau den Namen Множны лік назоўнікі ўтвараюць па пяці тыпах (1 тып — суфікс -e . 2 тып — суфікс -(e)n (заўсёды без умлаўта). 3 тып — суфікс -er (па магчымасці з умлаўтам). 4 тып — без суфікса (з умлаўтам і без яго). 5 тып — суфікс -s (для скарочаных і складанаскарочаных слоў, а таксама запазычанняў (руск.) бел. . без умлаўта) [123] . Множны лік назоўнікаў Тып Лік Мужчынскі род Жаночы род Ніякі род I Адзіночны — множны der Platz — die Plätze die Stadt — die Städte das Jahr — die Jahre II Адзіночны — множны der Junge — die Jungen die Uhr — die Uhren das Bett — die Betten III Адзіночны — множны der Mann — die Männer — das Bild — die Bilder IV Адзіночны — множны der Vogel — die Vögel die Tochter — die Töchter das Gebäude — die Gebäude V Адзіночны — множны der Park — die Parks die Mutti — die Muttis das Hotel — die Hotels У множным ліку ўсе назоўнікі скланяюцца аднолькава. У давальным склоне к форме множнага ліку прыбаўляецца -n , калі гэта форма яшчэ не мае такога канчатка (ці канчатка -s ) у назоўным склоне. Скланенне назоўнікаў у множным ліку Склон Мужчынскі род Жаночы род Ніякі род Nominativ die Männer die Frauen die Kinos Genitiv der Männer der Frauen der Kinos Dativ den Männern den Frauen den Kinos Akkusativ die Männer die Frauen die Kinos Прыметнік [ правіць | правіць зыходнік ] Асноўны артыкул: Прыметнік у нямецкай мове Нямецкія прыметнікі (руск.) бел. змяняюцца толькі калі выступаюць як азначэнні (руск.) бел. да назоўнікаў. Яны маюць тры тыпы скланення [124] : слабае — прыметнік стаіць пасля пэўнага артыкля ці займеннікаў dieser, jener, jeder, welcher . ён набывае канчатак -en ва ўсіх склонах адзіночнага ліку, акрамя назоўнага. вінавальны склон для жаночага і ніякага роду маюць канчатак -e , а ў множным ліку ўсіх склонаў набывае -en . моцнае — мае месца, калі перад прыметнікам няма азначальніка, пэўнага артыкля, за выключэннем роднага склону мужчынскага і ніякага роду ў адзіночным ліку, дзе выкарыстоўваецца слабы канчатак -en . змешанае — прыметнік стаіць пасля няпэўнага артыкля, прыналежнага займенніка ці адмоўнага займенніка kein . моцныя канчаткі для назоўнага і вінавальнага склону, слабыя — для роднага і давальнага. Слабае скланенне Склон Мужчынскі род Жаночы род Ніякі род Множны лік Nominativ der gute Mann die gute Frau das gute Kind die guten Leute Genitiv des guten Mannes der guten Frau des guten Kindes der guten Leute Dativ dem guten Mann(e) der guten Frau dem guten Kind(e) den guten Leuten Akkusativ den guten Mann die gute Frau das gute Kind die guten Leute Моцнае скланенне Склон Мужчынскі род Жаночы род Ніякі род Множны лік Nominativ süßer Wein warme Milch frisches Gemüse gute Bücher Genitiv süßen Weines warmer Milch frischen Gemüses guter Bücher Dativ süßem Wein(e) warmer Milch frischem Gemüse guten Büchern Akkusativ süßen Wein warme Milch frisches Gemüse gute Bücher Змешанае скланенне Склон Мужчынскі род Жаночы род Ніякі род Nominativ ein großer Platz eine große Stadt ein großes Land Genitiv eines großen Platzes einer großen Stadt eines großen Landes Dativ einem großen Platz(e) einer großen Stadt einem großen Land(e) Akkusativ einen großen Platz eine große Stadt ein großes Land Нямецкія прыметнікі і прыслоўі могуць утвараць ступені параўнання (руск.) бел. . Усяго іх тры [125] : звычайная (Positiv) — звычайны прыметнік ці прыслоўе. вышэйшая , ці параўнальная (Komparativ) — да прыметніка ці прыслоўя далучаецца суфікс -er , каранёвыя галосныя a, o ці u могуць набываць умлаўт (руск.) бел. . найвышэйшая (Superlativ) утвараецца пры дапамозе суфікса -(e)st і, як правіла, прадстаўлена ў некалькіх формах: у нескланяльнай форме з часціцай am і нязменным -(e)sten у якасці акалічнасці ці часткі выказніка: am schönsten . у скланяльнай форме з пэўным артыклем у якасці азначэння перад назоўнікам der/die/das -(e)ste : der/die/das interessanteste, … і у асаблівай форме ад некаторых прыметнікаў і прыслоўяў на -(e)ns : möglichst, schleunigst, … [126] . Некаторыя прыметнікі і прыслоўі не ўтвараюць ступені па агульных правілах: hoch — höher — höchste , gut — besser — beste і інш. Займеннікі [ правіць | правіць зыходнік ] Асноўны артыкул: Займеннік у нямецкай мове Нямецкія займеннікі (руск.) бел. могуць замяняць назоўнікі там, дзе гэта неабходна. Да іх адносяцца асабовыя (руск.) бел. ( ich, du, er, sie, es, wir, ihr, sie, Sie ), пытальныя (руск.) бел. ( wer?, was? ), няпэўныя ( man, etwas, jemand, alle, alles, viele, einige ) і адмоўныя займеннікі ( nichts, niemand ), а таксама безасабовы займеннік es і займенныя прыслоўі [127] . Усе астатнія займеннікі суправаджаюць назоўнікі. Пытальныя і асабовыя займеннікі скланяюцца па трох склонах [128] , бо формы роднага склону перайшлі ў разрад прыналежных. Скланенне асабовых займеннікаў Склон Пытальныя займеннікі 1 асоба адз. л. 2 асоба адз. л. 3 асоба адз. л. 1 асоба мн. л. 2 асоба мн. л. 3 асоба мн. л. Ветлівая форма Nominativ wer? was? ich du er, sie, es wir ihr sie Sie Dativ wem? mir dir ihm, ihr, ihm uns euch ihnen Ihnen Akkusativ wen? was? mich dich ihn, sie, es uns euch sie Sie Прыналежныя займеннікі адказваюць на пытанне wessen? (чый?, чыя?, чыё?, чые?). Яны адпавядаюць асабовым займеннікам у родным склоне: mein, dein, sein, ihr, sein, unser, ihr, sie, Sie . Кожны прыналежны займеннік дапасоўваецца ў родзе, ліку і склоне з назоўнікам, з якім ён звязаны. У адзіночным ліку ён скланяецца як няпэўны артыкль, а ў множным як пэўны [129] . Скланенне прыналежных займеннікаў Склон Мужчынскі род Жаночы род Ніякі род Множны лік Nominativ mein meine mein meine Genitiv meines meiner meines meiner Dativ meinem meiner meinem meinen Akkusativ meinen meine mein meine Няпэўна-асабовы займеннік man ужываецца, калі асоба толькі маецца на ўвазе, ён не перакладаецца на беларускую мову. Уся канструкцыя перакладаецца як безасабовы сказ (руск.) бел. . Вельмі часта ён ужываецца з мадальнымі дзеясловамі ( man kann, man darf і т. д.) [130] . Безасабовы займеннік es ужываецца як дзейнік у спалучэнні з безасабовым дзеясловам ( Es regnet. Es ist Sonntag. Wie geht es Ihnen? Es ist etwas passiert? ). Займенныя прыслоўі [131] служаць для абазначэння неадушаўлёных прадметаў. Яны бываюць указальнымі (утвараюцца з указальнага прыслоўя da і адпаведнага прыназоўніка: dabei, dafür, damit, darüber, dazu і інш.) і пытальнымі (пытальнае прыслоўе wo і прыназоўнік: wobei, wofür, womit, worüber, wozu ). Пытанні аб адушаўлёных прадметах утвараюцца іначай. Для іх выкарыстоўваецца спалучэнне прыназоўніка і пытальнага займенніка wer у адпаведным склоне ( Um wen geht es? ). Лічэбнік [ правіць | правіць зыходнік ] Асноўны артыкул: Лічэбнік у нямецкай мове Нямецкія лічэбнікі (руск.) бел. падзяляюць на колькасныя (руск.) бел. ( eins, zwei, drei, vier, fünf, sechs і т. д.) і парадкавыя (руск.) бел. ( erste, zweite, dritte, vierte, fünfte, sechste ). Субстантывіраваныя лічэбнікі, якія выконваюць часта функцыю дзейніка (руск.) бел. , у якасці лічэбнікаў не заўсёды ўлічваюць. Першыя адказваюць на пытанне «колькі?» і могуць быць простымі (1-12, 100, 1000), складанымі (13-19. утвараюцца ад адзінак і ліку zehn ) і вытворнымі. Колькасныя лічэбнікі ад 20 да 99 ўтвараюцца спалучэннем у адно слова назвы лічэбніка першага парадку, злучніка und і лічэбніка другога парадку (напрыклад, 35 — fünfunddreißig , літаральна «пяць-і-трыццаць») [132] [133] . Утварэнне лічэбнікаў парадку соцень і тысяч адбываецца спалучэннем у адно слова колькасці тысяч, затым соцень, затым ўказання састаўной часткі лічэбніка, адпаведнага лічэбніку другога ці першага парадку. Лічэбнікі, пачынаючы з мільёна і больш, пішуцца асобна з указаннем іх колькасці ў пачатку састаўнога лічэбніка (напрыклад, 1 364 819 — eine Million dreihundertvierundsechzigtausendachthundertneunzehn ) [134] . Парадкавыя лічэбнікі адказваюць на пытанне «які? якая? якое?» і дзеляцца на наступныя групы: выключэнні: der/die/das erste (1.), dritte (3.), sieb(en)te (7.), achte (8.) [135] . астатнія лічэбнікі да 19 (да адпаведнага колькаснага лічэбніка дадаюцца суфікс -t- і канчатак , напрыклад, der/die/das fünfte (5.) ) і ад 20 і далей (да адпаведнага колькаснага лічэбніка дадаюцца суфікс -st- і канчатак. der/die/das einundzwanzigste (21.) ). Каб утварыць дроб, да колькаснага лічэбніка трэба дадаць суфікс -tel (1/4 — Viertel , 3/5 — drei Fünftel ). Дзесятковы дроб (руск.) бел. чытаецца з коскай (0,348 — Null Komma dreihundertachtundvierzig ) [136] . Прыназоўнік [ правіць | правіць зыходнік ] Нямецкія прыназоўнікі ўжываюцца перад назоўнікамі і асабовымі займеннікамі (руск.) бел. , такім чынам вызначаючы іх склон (руск.) бел. . У сувязі з гэтым вылучаюць тры групы прыназоўнікаў, якія кіруюцца адпаведна давальным ( mit, aus, nach, zu, bei, von, außer, seit, gegenüber, entgegen ), вінавальным ( für, gegen, durch, ohne, um, bis, entlang ) ці родным склонам ( während, trotz, wegen, (an)statt, unweit ) [137] . Двайному кіраванню падпарадкоўваюцца прыназоўнікі in, an, auf, vor, hinter, über, unter, neben, zwischen , якія могуць выкарыстоўвацца з вінавальным і давальным склонамі. Пры гэтым прымаецца пад увагу, якое значэнне мае выказнік (руск.) бел. у сказе. напрыклад: Sie hängt ein Bild über die Couch (Akk.) — Das Bild hängt über der Couch (Dat.). У дадзеным выпадку важна, якое пытанне прымяняецца да прыназоўніка — wohin? ці wo? [130] . Дзеяслоў [ правіць | правіць зыходнік ] Асноўны артыкул: Дзеяслоў у нямецкай мове Нямецкі дзеяслоў (руск.) бел. мае пяць асноўных катэгорый [138] : асоба (руск.) бел. (1-я, 2-я, 3-я), лік ( адзіночны (руск.) бел. і множны (руск.) бел. ), час (руск.) бел. ( прошлы (руск.) бел. , цяперашні (руск.) бел. і будучы (руск.) бел. ), стан (руск.) бел. ( незалежны і залежны (руск.) бел. ) і лад (руск.) бел. ( абвесны (руск.) бел. , загадны (руск.) бел. і умоўны (руск.) бел. ). Акрамя асабова-часавых форм у дзеяслова ёсць таксама неасабовыя формы: Infinitiv I (руск.) бел. , Infinitiv II (руск.) бел. [130] , Partizip I (руск.) бел. і Partizip II (руск.) бел. [139] . У залежнасці ад асаблівасцей формаўтварэння адрозніваюць слабыя, моцныя і няправільныя дзеясловы [140] . У залежнасці ад кіравання адрозніваюць пераходныя (руск.) бел. , якія патрабуюць наяўнасці дапаўнення ў Akkusativ , і непераходныя дзеясловы, якія дапаўненняў не патрабуюць. Дзеясловы могуць быць зваротнымі (абазначаюць дзеянне, накіраванае на дзеючую асобу), а таксама мадальнымі (дзеясловы dürfen, können, mögen, müssen, sollen, wollen і дзеяслоў lassen , які часта да мадальных не адносяць) [141] . У нямецкай мове шэсць часоў (руск.) бел. : Präsens — просты цяперашні час, які ўтвараецца ад інфінітыўнага кораня дзеяслова з дапамогай асабовага канчатка. Напрыклад: Ich schreibe einen Brief [142] . Präteritum — просты прошлы час, які складаецца з аднаго сэнсавага дзеяслова. Утвараецца ад асновы другой (прэтэрытнай) формы дзеяслова пры дапамозе асабовага канчатка. Напрыклад: Ich machte schon die Tür auf . Асабовыя канчаткі ў дзеясловаў у гэтым часе блізкія да Präsens, за выключэннем першай і трэцяй асобы адзіночнага ліку [143] . Perfekt — складаны прошлы час. Складаецца з сэнсавага дзеяслова ў Partizip II і дапаможнага дзеяслова (руск.) бел. haben ці sein у Präsens. Напрыклад: Ich habe die Geschichte erzählt . Ich bin zu schnell gefahren . Дапаможныя дзеясловы спрагаюцца, а іх выбар залежыць ад лексічнага значэння (руск.) бел. сэнсавага дзеяслова [144] . Plusquamperfekt — складаны прошлы час, які складаецца з сэнсавага дзеяслова ў Partizip II і дапаможнага дзеяслова haben ці sein ў форме Präteritum. Напрыклад: Er hatte den Regenschirm nicht genommen [145] . Futur I — складаны будучы час, які складаецца з сэнсавага дзеяслова ў Infinitiv I і дапаможнага дзеяслова werden . Напрыклад: Ich werde um jeden Preis kommen [146] . Futur II — складаны будучы час, які складаецца з сэнсавага дзеяслова ў Infinitiv II і дапаможнага дзеяслова werden . Напрыклад: Morgen um neun Uhr abend werde ich gekommen sein [147] . Спражэнне дзеясловаў у незалежным стане абвеснага ладу Präsens Aktiv Präteritum Aktiv Perfekt Aktiv Plusquamperfekt Aktiv Futur I Aktiv ich mache ich machte ich habe gemacht ich hatte gemacht ich werde machen du machst du machtest du hast gemacht du hattest gemacht du wirst machen er (sie, es) macht er (sie, es) machte er (sie, es) hat gemacht er (sie, es) hatte gemacht er (sie, es) wird machen wir machen wir machten wir haben gemacht wir hatten gemacht wir werden machen ihr macht ihr machtet ihr habt gemacht ihr hattet gemacht ihr werdet machen sie (Sie) machen sie (Sie) machten sie (Sie) haben gemacht sie (Sie) hatten gemacht sie (Sie) werden machen Стан залежыць ад характару дзейніка (руск.) бел. . Ён можа быць незалежным (Aktiv — дзеянне зыходзіць ад дзейніка) і залежным (Passiv — дзеянне накіравана на сябе). У пасіўнага стану ёсць усе тыя ж часавыя формы, што і ў актыўнага. Усе яны ўтвараюцца па адной схеме. Präsens Passiv утвараецца пры дапамозе дапаможнага дзеяслова werden у Präsens і сэнсавага дзеяслова ў Partizip II. Präteritum Passiv — werden у Präteritum і Partizip II. Perfekt і Plusquamperfekt Passiv — werden у адпаведнай форме (асаблівая форма worden ) і Partizip II. Futur Passiv — werden у Futur і Partizip II [138] . Спражэнне дзеясловаў у пасіўным стане абвеснага ладу Präsens Passiv Präteritum Passiv Perfekt Passiv Plusquamperfekt Passiv Futur I Passiv ich werde gefragt ich wurde gefragt ich bin gefragt worden ich war gefragt worden ich werde gefragt werden du wirst gefragt du wurdest gefragt du bist gefragt worden du warst gefragt worden du wirst gefragt werden er (sie, es) wird gefragt er (sie, es) wurde gefragt er (sie, es) ist gefragt worden er (sie, es) war gefragt worden er (sie, es) wird gefragt werden wir werden gefragt wir wurden gefragt wir sind gefragt worden wir waren gefragt worden wir werden gefragt werden ihr werdet gefragt ihr wurdet gefragt ihr seid gefragt worden ihr wart gefragt worden ihr werdet gefragt werden sie (Sie) werden gefragt sie (Sie) wurden gefragt sie (Sie) sind gefragt worden sie (Sie) waren gefragt worden sie (Sie) werden gefragt werden Статыў (пасіў стану, або кароткі пасіў) перадае ўжо не працэс дзеяння, а яго вынік. Ён утвараецца пры дапамозе дапаможнага дзеяслова sein у адпаведнай форме і другога дзеепрыметніка пераходнага сэнсавага дзеяслова. Сувязны лад (руск.) бел. (Konjunktiv — выражае жаданне ці магчымасць) мае тыя ж часавыя формы, што і абвесны (руск.) бел. (Indikativ) [148] . Präsens Konjunktiv утвараецца пры дапамозе інфінітыўнай асновы, суфікса -e і асабовага канчатка, але каранёвая галосная пры гэтым застаецца нязменнай. У 1-й і 3-й асобе адзіночнага ліку суфікс і асабовы канчатак зліваюцца, што не дапускае падваення зычнай. Формы Präteritum Konjunktiv слабых дзеясловаў супадаюць з формамі прэтэрыта абвеснага ладу. Формы прэтэрыта кан'юнктыва моцных дзеясловаў утвараюцца з асновы дзеяслова ў прэтэрыце абвеснага ладу з дапамогай суфікса -e і асабовых канчаткаў прэтэрыта. Каранёвыя галосныя a, o, u атрымліваюць умлаут (руск.) бел. . Існуе таксама цэлы рад дзеясловаў, Präteritum Konjunktiv якіх не падпарадкоўваецца агульным правілам: гэта няправільныя дзеясловы sein (wäre), tun (täte), gehen (ginge), stehen (stände) . няправільныя дзеясловы haben (hätte), werden (würde), bringen (brächte) . прэтэрыта-прэзэнсныя дзеясловы (акрамя sollen і wollen ): dürfte, könnte, möchte, müsste, wüsste . Perfekt Konjunktiv утвараецца пры дапамозе дапаможных дзеясловаў haben ці sein , якія стаяць у Präsens Konjunktiv, і сэнсавага дзеяслова ў Partizip II. Plusquamperfekt Konjunktiv утвараецца з дапамогай тых жа дапаможных дзеясловаў у Präsens Konjunktiv і сэнсавага дзеяслова ў Partizip II. Futurum I і Futurum II Konjunktiv утвараюцца пры дапамозе дапаможнага дзеяслова werden у Präsens Konjunktiv і сэнсавага дзеяслова ў Infinitiv I і Infinitiv II адпаведна. Акрамя гэтых форм ёсць яшчэ дзве, аналагаў якім няма ў беларускай мове . Гэта Konditionalis I і Konditionalis II. Яны ўтвараюцца пры дапамозе дапаможнага дзеяслова werden у Präteritum Konjunktiv і сэнсавага дзеяслова ў Infinitiv I і Infinitiv II. Загадны лад (руск.) бел. (Imperativ) мае чатыры формы: 2-ая асоба адзіночнага ліку ( arbeite, nimm ), 1-ая асоба множнага ліку ( arbeiten wir / wollen wir arbeiten, nehmen wir / wollen wir nehmen ), 2-ая асоба множнага ліку ( arbeitet, nehmt ) і ветлівая форма ( arbeiten Sie, nehmen Sie ). Таксама загадны лад можна ўтварыць інфінітывам ( Nicht aus dem Fenster lehnen! ) або другім дзеепрыметнікам ( Hiergeblieben! ). Пабуджальнасць у нямецкім могуць выражаць некаторыя граматычныя канструкцыі (напрыклад, haben / sein + zu + Infinitiv, мадальны дзеяслоў + Infinitiv). Інфінітыў (руск.) бел. (Infinitiv) і дзеепрыметнік (руск.) бел. (Partizip) удзельнічаюць ва ўтварэнні розных граматычных канструкцый і часавых форм. Інфінітыў утварае інфінітыўныя групы і канструкцыі з прыназоўнікам zu (інфінітыўныя групы тыпу um zu, ohne zu, (an) statt zu . канструкцыя haben/sein + zu + Infinitiv ) [149] і без яго (з мадальнымі дзеясловамі, дзеясловамі руху і іншымі дзеясловамі-выключэннямі). Інфінітыў выконвае розныя сінтаксічныя ролі: дзейнік (руск.) бел. ( Es ist eine Vergnügen, zu reiten ), выказнік (руск.) бел. ( Vielleicht haben Sie die Absicht, auch unsere Vororte mit ihren schönen Palästen und Parks zu besuchen ), дапаўненне (руск.) бел. ( Marion war von Herzen froh (darüber), in diesem schrecklichen halbzerstörten Haus nicht allein zu sein ) і акалічнасць (руск.) бел. ( Er fährt nach Moskau, um seine Eltern zu besuchen ). Нямецкі дзеепрыметнік бывае двух відаў: Partizip I (аснова дзеяслова ў Präsens і суфікс -(e)nd ) і Partizip II (аснова дзеяслова, прыстаўка ge- і суфікс -(e)t (для слабых дзеясловаў) ці -en (для моцных дзеясловаў)) [150] . Першы дзеепрыметнік часта выступае ў ролі азначэння да назоўніка ( Das zu lesende Buch ) і акалічнасці ( Aus dem Kino zurückgehend, besprachen die Leute den Film ). Другі дзеепрыметнік ужываецца пры ўтварэнні складаных часавых форм Perfekt і Plusquamperfekt ( Mein Freund hat das Institut absolviert ) [151] , ва ўсіх часавых формах пасіўнага стану ( Der Text wird/wurde nacherzählt, nachdem er zweimal vorgelesen worden ist/worden war ) і як азначэнне да назоўніка ў дзеепрыметных групах ( Die von mir gekaufte Zeitung liegt auf dem Tisch ). Сінтаксіс [ правіць | правіць зыходнік ] Асноўны артыкул: Сінтаксіс нямецкай мовы Сінтаксіс нямецкай мовы развіваўся на працягу ўсяе гісторыі існавання мовы (руск.) бел. , аднак канчатковае нармаванне адбывалася толькі ў XIX—XX стагоддзях. Пунктуацыя нямецкай мовы сярэдневякоўя і новага часу выключала вялікую колькасць знакаў прыпынку , таму сказы былі простымі, аднак са з'яўленнем коскі ў ранненоваверхненямецкім перыядзе (руск.) бел. адбыўся вялікі рывок у развіцці нямецкага сказа, што вызначыла яго сённяшнюю структуру [152] . Нямецкія сказы (руск.) бел. бываюць простымі (руск.) бел. і складанымі (руск.) бел. . Просты сказ звычайна складаецца з двух слоў — дзейніка (руск.) бел. і выказніка (руск.) бел. (неразвіты сказ), аднак можа ўключаць і даданыя члены сказа (развіты сказ). Складаныя сказы складаюцца з двух або некалькіх простых сказаў. Адпаведна, яны бываюць складаназлучанымі (руск.) бел. (бяззлучнікавыя і злучнікавыя), якія складаюцца з двух незалежных сказаў, і складаназалежныя (руск.) бел. , якія складаюцца з галоўнага і аднаго ці некалькіх даданых сказаў (руск.) бел. [153] . Сувязь у складаназлучаным сказе ажыццяўляецца пры дапамозе злучальных злучнікаў und, aber, oder, denn, deshalb, darum, doch, dann, so, also , а таксама пры дапамозе парных злучнікаў bald… bald, nicht nur… sondern auch, sowohl… als auch, entweder… oder . Даданы сказ у складзе складаназалежнага ўводзіцца пры дапамозе падпарадкавальных злучнікаў ( dass, wenn, als, weil ), адносных займеннікаў ( der, die, das, die ), пытальных займеннікаў (руск.) бел. ( wer, was, welcher ), прыслоўяў ( wo, wann ), пытальных займенных прыслоўяў ( woran, wovon, woruber ) і інш. Іх выбар залежыць ад віду даданага сказа. Гэтыя сказы бываюць: дапаўняльнымі, азначальнымі, акалічнаснымі (месца, часу, спосабу дзеяння, параўнання, ступені, выніку, прычыны, мэты, умовы і ўступкі) і далучальнымі [154] . Парадак слоў у нямецкім сказе напрамую залежыць ад яго характару. У простым апавядальным сказе адрозніваюць прамы і адваротны парадак слоў. У першым выпадку маецца на ўвазе, што ўсе члены сказа займаюць толькі свае выразна ўстаноўленыя пазіцыі: спачатку дзейнік, затым выказнік і даданыя члены сказа [155] . Напрыклад, Der Lehrer kommt bald . Пры адваротным парадку слоў адбываецца інверсія: Bald kommt der Lehrer . Пры састаўным або складаным выказніку зменная частка становіцца на сваё месца, а нязменная ідзе ў канец: Ich stimme zu . У пытальным сказе без пытальнага слова выказнік становіцца на першае месца ў сказе: Hat er das gemacht? . У пытальным сказе з пытальным словам ( wer?, was?, wann?, wo?, wohin?, woher?, wie?, warum?, wozu? і інш.) на першым месцы стаіць само пытальнае слова, а выказнік ідзе за ім: Was hat er gemacht? [156] . У адмоўных сказах часцей за ўсё сустракаецца адмоўная часціца nicht , якая звычайна выкарыстоўваецца перад адмаўляемым словам: Nicht alle verstehen das . Аднак калі адмаўляецца выказнік, то часціца ставіцца ў канец сказа перад нязменнай часткай: Das weiß ich nicht . Калі адмаўляецца назоўнік, то перад ім ставіцца адмоўны займеннік kein , які замяшчае няпэўны артыкль і ўзгадняецца з назоўнікам у родзе, ліку і склоне: Ich habe keine Zeit . Двайнога адмаўлення ў нямецкай мове няма, г.зн. канструкцыі «нічога / ніколі не …» перадаюцца толькі адным адмаўленнем (у дадзеным выпадку словамі nichts ці niemand ) [157] . Словаўтварэнне [ правіць | правіць зыходнік ] Асноўны артыкул: Словаўтварэнне нямецкай мовы Словаўтварэнне нямецкай мовы атрымала вельмі добрае развіццё. Багацце элементаў слоў, як уласна нямецкіх, так і запазычаных (руск.) бел. , дазваляе «збіраць» самыя розныя словы. У 1999 годзе парламент нямецкай зямлі Мекленбург — Пярэдняя Памеранія разгледзеў праект закона пад назвай «Rinderkennzeichnungs- und Rindfleischetikettierungsüberwachungsaufgabenübertragungsgesetz» («Закон аб перадачы абавязкаў кантролю маркіроўкі ялавічыны»). Гэтае слова афіцыйна з'яўляецца самым доўгім у нямецкай мове (63 літары, 7 частак). У Сеціве прыводзяцца спасылкі на слова з 79 літар — «Donaudampfschiffahrtselektrizitätenhauptbetriebswerkbauunterbeamtengesellschaft» (ням.) бел. («Таварыства служачых малодшага звяна органа па наглядзе за будаўніцтвам пры галоўным упраўленні электрычнага абслугоўвання дунайскага параходства») [158] . Апошняе па новых правілах прыбаўляе яшчэ адну літару ( …schi fff ahrt… ). Падобных складаных слоў у нямецкай мове вельмі шмат [159] . Месца нямецкага словаўтварэння ў сістэме мовы да гэтага часу да канца не вызначана. Звычайна яно разглядаецца ў рамках лексікалогіі [160] ці граматыкі , аднак, будучы звязаным і з граматыкай, і з лексікай, словаўтварэнне валодае ўласнымі, толькі яму ўласцівымі рысамі [161] . Словаўтварэнне можа разглядацца як з дыяхроннага (руск.) бел. , так і з сінхроннага (руск.) бел. погляда. Гэта важна для разумення гістарычнага развіцця словаўтваральнай формы, выразнага размежавання словаўтваральных працэсаў і сучаснай структуры слова. З сінхраніяй і дыяхраніяй перакрыжоўваюцца працэсуальны і статыстычны аспекты (словаўтварэнне ў руху і статыцы). Мінімальная адзінка слова называецца марфемай . У сваю чаргу марфемы могуць быць граматычнымі і лексічнымі. Словаўтваральны аналіз слова можа быць марфемным (дзяленне на самыя дробныя значныя адзінкі: be-auf-trag-en ) і па «непасрэдна-складніках» ( Erfrischung → erfrischen + -ung → er- + frisch ). Нямецкае словаўтварэнне вылучае простыя, вытворныя (руск.) бел. і складаныя словы (руск.) бел. . Словаўтваральныя мадэлі (руск.) бел. ўяўляюць сабой класіфікацыю гэтых слоў і ўключаюць восем узроўняў: мадэль каранёвых слоў, мадэль безафікснага словаўтварэння, прэфіксальная, суфіксальная мадэлі, мадэль прэфіксальна-суфіксальнага словаўтварэння, мадэль асноў з паўпрэфіксамі і паўсуфіксамі і азначальнае словаскладанне [162] . Гл. таксама: Афіксы ў нямецкай мове . Мадэль Апісанне Мадэль каранёвых слоў Каранёвыя словы не раскладаюцца на марфемы і нематываваныя. Нямецкія каранёвыя словы, як правіла, маюць адзін—два склады ( Tisch, klug, Abend ), але ёсць і трохскладовыя ( Ameise ). запазычаныя каранёвыя словы могуць уключаць больш чым два склады. На перыферыі каранёвых слоў знаходзяцца гукапераймальныя словы ( paff, piep, miau ) і абрэвіятуры . Мадэль безафікснага (імпліцытнага) словаўтварэння Узаемапераход часцін мовы , функцыянаванне адной і той жа асновы ў якасці розных часцін мовы ( grünen vi, grün a, Grün n ). Словаўтваральны афікс адсутнічае, як словаўтваральны сродак разглядаецца наяўнасць ўнутранай флексіі ( binden — Band, krank — kränken ). Прэфіксальная мадэль Сувязная словаўтваральная марфема папярэднічае ўтваральнай аснове ( entlaufen, missgelaunt, Unruhe ). Прэфікс надае слову пэўную катэгарыяльную прыкмету (напрыклад, прэфікс be- надае дзеясловам besetzen, besticken значэнне забеспячэння). Суфіксальная мадэль Сувязная словаўтваральная марфема знаходзіцца пасля ўтваральнай асновы ( Schönheit, nächtlich ). Суфікс падводзіць адпаведную лексічную адзінку пад больш шырокую семантычную катэгорыю. Напрыклад, суфікс назоўнікаў жаночага роду -ung мае значэнне дзеяння працэсу, асобных дзеянняў, актаў ( Abdankung, Beaufsichtigung ). з'яў ( Lösung ). тэхнічных прылад ( Abdichtung ). неадушаўлёных прадметаў, часам зборнасці ( Besegelung, Kleidung ). Мадэль прэфіксальна-суфіксальнага словаўтварэння Лексічныя адзінкі, утваральныя асновы якіх адначасова спалучаюцца як з прэфіксам, так і з суфіксам ( Gefrage, befrackt ). Мадэль асноў з паўпрэфіксамі Многія паўпрэфіксы семантычна адпавядаюць прыназоўнікам ( ab-, an-, mit-, vor-, zu- ). Большасць паўпрэфіксаў аддзяляльныя, але ёсць і выключэнні ( über-, um- ). паўпрэфіксы могуць групавацца ў семантычныя катэгорыі (узмацненне — hoch-, allzu-, blitz- . негатыўнасць — teufels-, sau- ). Мадэль асноў з паўсуфіксамі Адрозніваюцца ад суфіксаў абмежаванасцю выражаных імі семантычных катэгорый (наяўнасць, багацце — -voll, -reich . напрамак — -weg, -seits . здольнасць, каштоўнасць — -fertig, -fächig ). Словаскладанне Бывае азначальным і неазначальным. Пад першым разумеецца спалучэнне дзвюх асноў ( Freiheitsliebe, Braunkohle ), другі тып ўключае «імператыўныя імёны» ( Vergißmeinnicht ), злучальныя складанні ( Freundfeind ) і некаторыя іншыя віды злучэнняў. Да складання адносяцца таксама злучэнні частотных кампанентаў. Лексіка [ правіць | правіць зыходнік ] Асноўны артыкул: Лексіка нямецкай мовы Да спрадвечных слоў нямецкай мовы адносяцца лексемы (руск.) бел. , якія ў тым ці іншым выглядзе сустракаліся яшчэ ў прагерманскай мове , з розных дыялектаў якой узніклі сучасныя германскія мовы , у тым ліку і літаратурная нямецкая [163] . Большая частка гэтых слоў была атрымана ў спадчыну прагерманскай мовай, у сваю чаргу, з праіндаеўрапейскай мовы (руск.) бел. . Да іх адносяцца, напрыклад: займеннікі ich (прагерм. *ek ), du ( *þū ), mein ( *mīnaz ) і т. д.. лічэбнікі ein (прагерм. *ainaz ), zwei ( *twai ), hundert ( *hundaradą ) і т. д.. назоўнікі Vieh (прагерм. *fehu ), Haus ( *hūsą ), Feuer ( *fōr ) і інш.. такія дзеясловы як gehen (прагерм. *gāną ), stehen ( *stāną ), sehen ( *sehwaną ) і інш. [164] Запазычаныя (руск.) бел. словы пранікалі ў нямецкую мову, як правіла, з іншых індаеўрапейскіх моў , што тлумачыцца гістарычнымі культурнымі, палітычнымі і эканамічнымі сувязямі Германіі з суседнімі тэрыторыямі [165] [166] . Разам з індаеўрапейскімі запазычаннямі ў нямецкай прысутнічае культурная лексіка з неіндаеўрапейскіх моў [167] [168] . Запазычаныя словы могуць часткова захоўваць свае першапачатковыя вымаўленне і арфаграфію . Прыкладамі запазычанняў з лацінскай мовы з'яўляюцца: Koch ( лац. : coquus ), Wein ( vīnum ), Straße ( strāta ), Prozess ( processus ), schreiben ( scrībere ) і інш. [169] Са старажытнагрэчаскай былі запазычаныя словы, звязаныя з навукай, рэлігіяй, міфалогіяй і грамадска-палітычным ладам: Meter ( ст.-грэч. μέτρον), Elektron (ήλεκτρον), Mathematik (μαθηματική), Historie (ἱστορία), Theologie (θεολογία), Liturgie (λειτουργία), Mythos (μῦθος), Thron (θρόνος), Demokratie (δημοκρατία) і інш. Словы лацінскага і грэчаскага паходжання, а таксама часткі вытворных слоў ўзнікалі ў нямецкай на працягу ўсяе яе наступнай гісторыі цераз іншыя мовы [170] . З італьянскай мовы прыйшлі эканамічныя тэрміны і словы, звязаныя з мастацтвам: Bank ( італ. : banca ), Bankrott ( banca rotta ), Bilanz ( bilancia ), Risiko ( risico , risco ), Kapital ( capitale ), Arie ( aria ), Oper ( opera ), Sinfonie ( sinfonia ) [171] . З французскай паходзяць словы, звязаныя з модай і бытам: Figur ( фр. : figure ), Garderobe ( garde-robe ), Toilette ( toilette ), Friseur ( friser ) [172] [173] . З англійскай мовы ў нямецкую была запазычана вялікая колькасць слоў ( англіцызмаў (руск.) бел. і амерыканізмаў (руск.) бел. ), звязаных з тэхналогіямі, СМІ, а таксама маладзёжнай культурай: E-Mail ( англ. : e-mail ), Show ( show ), Keyboard ( keyboard ), Ticket ( ticket ), T-Shirt ( T-shirt ), Party ( party ), Date (date), Baby ( baby ), Story ( story ) [174] [175] [176] [177] . Вялікі ўплыў (руск.) бел. аказала арабская мова , з якой былі ўзятыя словы: Matratze ( араб . مطرح), Elixir (الإكسير), Arsenal (دار الصناعة), Ziffer (صفر) і іншыя [178] [179] . У нямецкай таксама прысутнічаюць шматлікія гебраізмы — запазычанні з іўрыта і ідыша : betucht ( іўр. : בָּטַח ), koscher (ככּשר‎), dufte (טוֹב‎), mauscheln (מֹשֶׁה‎ ці מָשָׁל‎), zocken (צחוק‎), Chuzpe (חֻצְפָּה‎‎), Schlamassel ( ідыш : שלימזל‎ ) [180] [181] . Асобную катэгорыю складаюць словы, якія складаюць нацыянальную культурную лексіку. Напрыклад, з кітайскай словы Feng Shui ( кіт. : 風水 ), Mahjong (麻將), Kungfu (功夫), Ketchup (茄汁), Tee (茶) [182] . З японскай : Kamikaze ( яп. : 神風 ), Ninja (忍者), Aikido (合気道), Origami (折り紙), Karaoke (カラオケ), Tsunami (津波) [183] . З рускай [184] : Sputnik ( спадарожнік ), Sowjet ( савет ), Pogrom ( пагром ), Datsche ( дача ), Kosaken ( казак ) і іншыя [185] . У розны час нямецкая мова запазачала таксама з суседніх германскіх , славянскіх , раманскіх моў , а таксама (пры дапамозе) цюркскіх , фіна-ўгорскіх , індыйскіх (руск.) бел. , іранскіх [186] , палінезійскіх (руск.) бел. , афрыканскіх (руск.) бел. і іншых моў [165] [172] [187] . Гл. таксама [ правіць | правіць зыходнік ] Германскія мовы Гісторыя нямецкай мовы Распаўсюджанне нямецкай мовы ў свеце Нацыянальныя варыянты нямецкай мовы Дыялекты нямецкай мовы Нямецкі алфавіт Граматыка нямецкай мовы Фанетыка нямецкай мовы Зноскі [ правіць | правіць зыходнік ] ↑ Cooficialização da língua alemã em Antônio Carlos: Projeto legislativo 132/2010 (парт.) . Instituto de Investigação e Desenvolvimento em Política Linguística. Праверана 13 лістапада 2014. ↑ Língua alemã (парт.) . Secretaria de Turismo, Cultura e Esporte de Pomerode. Праверана 13 лістапада 2014. ↑ Haubel M. Die päpstliche Schweizergarde // Österreichische Militärische Zeitschrift . — 2007. — № 3. — С. 311-316. ↑ Sprache – Identität und Schlüssel (ням.) . Nordschleswig.de. Праверана 13 лістапада 2014. ↑ Bauer R. Deutsch als Amtssprache in Südtirol (ням.) // Terminologie et tradtition. Office des publications officielles des communautés europeénnes . — 1994. — С. 63–84. ↑ Deutsch in Namibia (ням.) . Allgemeine Zeitung (18.07.2007). Праверана 13 лістапада 2014. ↑ Wir stellen uns vor: Initiative Deutsch in Namibia (DiN) (ням.) . DiN. Праверана 6 лістапада 2011. ↑ Die deutsche Kolonie in den Subtropen Paraguays (ням.) . Bundeszentrale für politische Bildung (09.01.2008). Праверана 13 лістапада 2014. ↑ Danowski R. Zur Lage der deutschen Minderheit in Polen seit 1989 (ням.) . Ostpreussen-info.de. Праверана 13 лістапада 2014. ↑ Erbe M. Das Elsass. Historische Landschaft im Wandel der Zeiten — Stuttgart: Kohlhammer, 2002. — С. 198. — ISBN 3-17-015771-X . ↑ Hartweg F. Die Sprachen im Elsass: Kalter Krieg oder versöhntes Miteinander? (ням.) // Argumente und Materialien zum Zeitgeschehen: Frankophonie – nationale und internationale Dimensionen . — 2002. — № 35. — С. 63-75. ↑ 12,0 12,1 EU-Verwaltung - Bedienstete, Sprachen und Standorte (ням.) . Europa.eu. Праверана 13 лістапада 2014. ↑ Marten T., Sauer F. J. Länderkunde Deutschland, Österreich und Schweiz (mit Liechtenstein) im Querschnitt — Berlin: Inform-Verlag, 2005. — С. 7. — ISBN 3-9805843-1-3 . ↑ 14,0 14,1 Die meistgesprochenen Sprachen der Welt (ням.) . Sprachkreis Deutsch (14.05.2012). Праверана 13 лістапада 2014. ↑ 15,0 15,1 15,2 Немецкий язык // Языкознание. Большой энциклопедический словарь (руск.) бел. / Гл. ред. В. Н. Ярцева (руск.) бел. — 2-е изд.. — М .: Большая Российская энциклопедия, 1998. — С. 329. — ISBN 5-85270-307-9 . ↑ 16,0 16,1 16,2 16,3 16,4 16,5 Немецкий язык . Энциклопедия Кругосвет . Праверана 6 лістапада 2011. ↑ 17,0 17,1 17,2 17,3 17,4 Wohlgemuth J. Allgemeiner Längsschnitt vom Indogermanischen zum Neuhochdeutschen (ням.) . Linguist.de. Праверана 5 кастрычніка 2012. ↑ Москальская О. И. История немецкого языка , с. 15-18 ↑ Indogermanische Sprachen und ihre Bezeugungstiefe . Праверана 6 лістапада 2011. ↑ 20,0 20,1 20,2 20,3 Жирмунский В. М. История немецкого языка , с. 28 ↑ Москальская О. И. История немецкого языка , с. 32-33 ↑ Stefan Sonderegger. Althochdeutsche Sprache und Literatur: eine Einführung in das älteste Deutsch. Darstellung und Grammatik — Berlin, 1987. — ISBN 3-11-004559-1 . ↑ Geschichte der Deutschen Sprache: Frühneuhochdeutsch (ням.) . Christian-Albrechts-Universität zu Kiel . Праверана 4 кастрычніка 2012. ↑ Thielemann L. Anglizismen im Deutschen (ням.) . Праверана 13 лістапада 2014. ↑ Meier-Brügger M., Krahe H. (руск.) бел. Indogermanische Sprachwissenschaft — Berlin: Walter de Gruyter, 2002. — ISBN 3-11-017243-7 . ↑ Zimmer S. Usipeten/Usipeter und Tenkterer: Sprachliches // Reallexikon der germanischen Altertumskunde — Berlin: de Gruyter, 2006. — Т. 31. — С. 572–573. — ISBN 3-11-018386-2 . ↑ Жирмунский В. М. История немецкого языка , с. 9-13 ↑ Лебек С. Франки // Происхождение франков. V-XI века — М .: Скарабей, 1993. — Т. 1. — ISBN 5-86507-001-0 . ↑ Жирмунский В. М. История немецкого языка , с. 21-22 ↑ Cercignani F. The Consonants of German: Synchrony and Diachrony — Milano: Cisalpino, 1979. — С. 26-48. ↑ Niebaum H., Macha J. Einführung in die Dialektologie des Deutschen ↑ Moser H. Annalen der deutschen Sprache von den Anfangen bis zur Gegenwart — Stuttgart, 1961. — С. 16. ↑ Besch W. Sprachgeschichte: Ein Handbuch zur Geschichte der deutschen Sprache — Walter de Gruyter, 1998. — ISBN 3-11-011257-4 . ↑ Wolfgang Haubrichs, Herwig Wolfram (руск.) бел. . Theodiscus // Reallexikon der Germanischen Altertumskunde — Berlin, New York, 2005. — ISBN 3-11-018385-4 . ↑ Жирмунский В. М. История немецкого языка , с. 38 ↑ Thordis Hennings. Einführung in das Mittelhochdeutsche — Berlin, 2003. — ISBN 3-11-017818-4 . ↑ Peter von Polenz. Geschichte der deutschen Sprache (9. Auflage) — Berlin, New York: Walter de Gruyter, 1987. — ISBN 3-11-007998-4 . ↑ Jan von Flocken. Wie Martin Luthers Bibel unsere Sprache prägt (ням.) . Праверана 6 лістапада 2011. ↑ Frédéric Hartweg, Klaus-Peter Wegera. Frühneuhochdeutsch. Eine Einführung in die deutsche Sprache des Spätmittelalters und der frühen Neuzeit — Niemeyer, Tübingen, 2005. — ISBN 3-484-25133-6 . ↑ Andreas Gardt. Geschichte der Sprachwissenschaft in Deutschland — Walter de Gruyter, 1999. — ISBN 3-11-015788-8 . ↑ Klemperer V. LTI — Lingua Tertii Imperii. Notizbuch eines Philologen — Leipzig, 1996. — С. 24. — ISBN 3-379-00125-2 . ↑ Alexandre Pirojkov. Russizismen im Deutschen der Gegenwart. Bestand, Zustand und Entwicklungstendenzen — Berlin: Weissensee-Verlag, 2002. — ISBN 3-934479-69-3 . ↑ Ammon U. Zur Entstehung von Staatsvarietäten während der 40jährigen Teilung Deutschlands // Die deutsche Sprache in Deutschland, Österreich und der Schweiz: Das Problem der nationalen Varietäten — Berlin, New York: de Gruyter, 1995. — С. 385–390. — ISBN 3-11-014753-X . ↑ Москальская О. И. История немецкого языка , с. 30 ↑ Burmasova S. Empirische Untersuchung der Anglizismen im Deutschen am Material der Zeitung DIE WELT (Jahrgänge 1994 und 2004) — Bamberg: University of Bamberg Press, 2010. — С. 222. — ISBN 978-3-923507-71-9 . ↑ Rechtschreibreform. Eine Zusammenfassung von Dr. Klaus Heller . Праверана 6 лістапада 2011. ↑ Welche Auswirkungen hat die Rechtschreibreform auf unseren Alltag? . Праверана 6 лістапада 2011. ↑ Rechtschreibung. Die Rückkehr . Праверана 6 лістапада 2011. ↑ Schäuble W. Zwei Jahrzehnte Politik für Aussiedler und nationale Minderheiten (ням.) // Aussiedler- und Minderheitenpolitik in Deutschland: Bilanz und Perspektiven . — 2009. — Т. 38. — С. 17-22. ↑ Spezial-Eurobarometer 243: Die Europäer und ihre Sprachen (ням.) . Europa.eu. Праверана 13 лістапада 2014. ↑ Nossol A. Kulturelle Identität und Konfessionalität (ням.) // Aussiedler- und Minderheitenpolitik in Deutschland. Bilanz und Perspektiven . — 2009. — С. 101-102. ↑ Rosenberg P. Die Entwicklung der europäischen Sprachenvielfalt und die Rolle der Minderheiten – der linguistische Befund (ням.) // Aussiedler- und Minderheitenpolitik in Deutschland. Bilanz und Perspektiven . — 2009. — С. 135-149. ↑ Weber M. Deutsche Minderheiten in der europäischen Siedlungsgeschichte (ням.) // Aussiedler- und Minderheitenpolitik in Deutschland: Bilanz und Perspektiven . — 2009. — Т. 38. — С. 42-43. ↑ Siebenhaar B. Sprachliche Variation. Sprachkontakt (ням.) . Universität Leipzig . Праверана 13 лістапада 2014. ↑ Australia . Ethnologue (руск.) бел. . Праверана 13 лістапада 2014. ↑ Bavarian . Ethnologue (руск.) бел. . Праверана 13 лістапада 2014. ↑ Argentina . Ethnologue (руск.) бел. . Праверана 13 лістапада 2014. ↑ Belgium . Ethnologue (руск.) бел. . Праверана 13 лістапада 2014. ↑ Brazil . Ethnologue (руск.) бел. . Праверана 13 лістапада 2014. ↑ German, Colonia Tovar . Ethnologue (руск.) бел. . Праверана 13 лістапада 2014. ↑ Germany . Ethnologue (руск.) бел. . Праверана 13 лістапада 2014. ↑ Denmark . Ethnologue (руск.) бел. . Праверана 13 лістапада 2014. ↑ Italy . Ethnologue (руск.) бел. . Праверана 13 лістапада 2014. ↑ Устиненко А. Свыше 11 млн казахов проживает в Казахстане . Новости — Казахстан (15.05.2013). Праверана 13 лістапада 2014. ↑ Kazakhstan . Ethnologue (руск.) бел. . Праверана 13 лістапада 2014. ↑ Итоги переписи населения Республики Казахстан 2009 года . Агентство республики Казахстан по статистике. Праверана 27 студзеня 2012. ↑ Canada . Ethnologue (руск.) бел. . Праверана 13 лістапада 2014. ↑ Liechtenstein . Ethnologue (руск.) бел. . Праверана 13 лістапада 2014. ↑ Luxembourg . Ethnologue (руск.) бел. . Праверана 13 лістапада 2014. ↑ Namibia . Ethnologue (руск.) бел. . Праверана 13 лістапада 2014. ↑ Paraguay . Ethnologue (руск.) бел. . Праверана 27 студзеня 2012. ↑ Poland . Ethnologue (руск.) бел. . Праверана 27 студзеня 2012. ↑ Russian Federation . Ethnologue (руск.) бел. . Праверана 13 лістапада 2014. ↑ Stricker G. Fragen an die Geschichte der Deutschen in Rußland (ням.) // Fragen an die Geschichte der Deutschen in Rußland . — 1997. — С. 13-34. ↑ Вот какие мы - россияне: Об итогах Всероссийской переписи населения 2010 года . Российская газета — №5660 (284) (22.12.2011). Праверана 27 студзеня 2012. ↑ Romania . Ethnologue (руск.) бел. . Праверана 13 лістапада 2014. ↑ Lauer J. Siebenbürger Sachsen - gestern, heute, morgen (ням.) . Праверана 12 студзеня 2012. ↑ Slovakia . Ethnologue (руск.) бел. . Праверана 13 лістапада 2014. ↑ United States . Ethnologue (руск.) бел. . Праверана 13 лістапада 2014. ↑ Language-learning trends in the United States (англ.) . Vistawide.com. Праверана 27 студзеня 2012. ↑ Ukraine . Ethnologue (руск.) бел. . Праверана 13 лістапада 2014. ↑ Der Dialekt in Zahlen (ням.) . Amt für Sprache und Kultur im Elsass (OLCA). Праверана 6 лістапада 2011. ↑ Culture et Bilinguisme de Lorraine - Zweisprachig, unsere Zukunft (фр.) . Праверана 12 студзеня 2012. ↑ Czech Republic . Ethnologue (руск.) бел. . Праверана 13 лістапада 2014. ↑ Obyvatelstvo podle národnosti podle výsledků sčítání lidu v letech 1921-2001 (чэшск.) . Праверана 6 лістапада 2011. ↑ Switzerland . Ethnologue (руск.) бел. . Праверана 13 лістапада 2014. ↑ South Africa . Ethnologue (руск.) бел. . Праверана 13 лістапада 2014. ↑ Филичева Н. И. Диалектология немецкого языка , с. 16-31 ↑ Москальская О. И. История немецкого языка , с. 26-28 ↑ Hans Hermans. Meer over de Benrather taalgrens (гал.) (2009-11-18). Праверана 20 верасня 2012. ↑ Eckhard Eggers. Moderne Dialekte – neue Dialektologie. Akten des 1. Kongresses der Internationalen Gesellschaft für Dialektologie des Deutschen (IGDD) am Forschungsinstitut für Deutsche Sprache „Deutscher Sprachatlas“ der Philipps-Universität Marburg vom 5. bis 8. März 2003 — Steiner, Stuttgart, 2005. — ISBN 3-515-08762-1 . ↑ König W. Niederdeutsch und Niederländisch // dtv-Atlas zur deutschen Sprache. 9. Auflage — München, 1992. — С. 103. — ISBN 3-423-03025-9 . ↑ Arend Mihm. Sprache und Geschichte am unteren Niederrhein. Jahrbuch des Vereins für niederdeutsche Sprachforschung — Köln, 1992. ↑ Foerste W. Geschichte der niederdeutschen Mundarten // Deutsche Philologie im Aufriss, 2. überarbeitete Auflage - unveränderter Nachdruck — Berlin: Erich Schmidt Verlag, 1966. — С. 1730–1898. ↑ Friedrich Engels . Fränkische Zeit. Anmerkung: Der fränkische Dialekt (ням.) . Праверана 12 лістапада 2011. ↑ Alemannisch (ням.) . Праверана 12 лістапада 2011. ↑ Bayerische Landesbibliothek Online. Sprechender Sprachatlas von Bayern (ням.) . Праверана 12 лістапада 2011. ↑ Website zu den Deutschschweizer Dialekten (ням.) . Праверана 6 лістапада 2011. ↑ Joachim Scharloth. Zwischen Fremdsprache und nationaler Varietät. Untersuchungen zum Plurizentrizitätsbewusstsein der Deutschschweizer (ням.) . Universität Zürich, Switzerland (2004). Праверана 26 лістапада 2011. ↑ Ulrich Ammon. Die deutsche Sprache in Deutschland, Österreich und der Schweiz: Das Problem der nationalen Varietäten — Berlin/New York: de Gruyter, 1995. ↑ Peter Wiesinger. Die deutsche Sprache in Österreich. Eine Einführung. In: Wiesinger (Hg.): Das österreichische Deutsch. Schriften zur deutschen Sprache. Band 12 — Wien, Köln, Graz, 1988. ↑ Hans Bickel, Christoph Landolt. Schweizerhochdeutsch. Wörterbuch der Standardsprache in der deutschen Schweiz — Mannheim, Zürich: Dudenverlag, 2012. — ISBN 978-3-411-70417-0 . ↑ Robert Sedlaczek. Das österreichische Deutsch — Wien: Ueberreuter, 2004. — ISBN 3-8000-7075-8 . ↑ Siebenhaar B., Wyler A. Dialekt und Hochsprache in der deutschsprachigen Schweiz (ням.) (1997). Праверана 26 лістапада 2011. ↑ Pollak W. Was halten die Österreicher von ihrem Deutsch? Eine sprachpolitische und soziosemiotische Analyse der sprachlichen Identität der Österreicher — Wien: Österreichische Gesellschaft für Semiotik/Institut für Soziosemiotische Studien, 1992. ↑ Москальская О. И. История немецкого языка , с. 28 ↑ Немецкий алфавит: Study German . Праверана 6 лістапада 2011. ↑ Когда используется «ß» . Праверана 20 студзеня 2014. ↑ О Немецком алфавите . Праверана 6 лістапада 2011. ↑ Das deutsche Alphabet (ням.) . Праверана 17 студзеня 2012. ↑ Виды немецкого письма . Архівавана з першакрыніцы 19 студзеня 2012. Праверана 6 лістапада 2011. ↑ Christopher Burke. Paul Renner: the Art of Typography . New York: Princeton Architectural Press (1998). Праверана 6 лістапада 2011. ↑ Werner König. Phonologische Regionalismen in der deutschen Standardsprache — Berlin, 1997. — 246—270 с. ↑ richtich oder richtick — was ist richtig? (ням.) . Праверана 6 лістапада 2011. ↑ Seminar für Sprachmethodik: Phonologie. Ein sprachwissenschaftliches Lehrbuch — Bonn: Verlag für Kultur und Wissenschaft, 2000. ↑ Ursula Hirschfeld. Welche Aussprache lehren wir? In: Jahrbuch Deutsch als Fremdsprache — 1997. — С. 175-188. ↑ 117,0 117,1 117,2 Носков С. А. Немецкий язык для поступающих в вузы — Мн. , 2002. — 415 с. — ISBN 985-06-0819-6 . ↑ Helmut Richter. Grundsätze und System der Transkription (IPA) — Tübingen, 1973. ↑ Germanische Sprachen: Deutsch (ням.) . Праверана 6 лістапада 2011. ↑ Немецкий язык для всех: Der Artikel. Артикль . Праверана 6 лістапада 2011. ↑ Heinz V. Das System der Artikelformen im gegenwärtigen Deutsch — Tübingen, 1979. — ISBN 3-484-10359-0 . ↑ Study German. Грамматика немецкого языка (справочник): Имя существительное (Substantiv) . Праверана 6 лістапада 2011. ↑ Смирнова Т. Н. Deutsch Intensiv. Начальный этап — М ., 2005. — 352 с. — ISBN 5-329-01422-0 . ↑ Имя прилагательное (Das Adjektiv). Склонение прилагательных. . Праверана 6 лістапада 2011. ↑ Степени сравнения прилагательных и наречий (Die Komparationsstufen der Adjektive) . Праверана 6 лістапада 2011. ↑ Немецкий язык: от А до Я: Степени сравнения прилагательных и наречий . Праверана 21 верасня 2014. ↑ Study German. Грамматика немецкого языка (справочник): Местоимение (Pronomen) . Праверана 6 лістапада 2011. ↑ Личные местоимения в немецком языке — Personalpronomen . Праверана 6 лістапада 2011. ↑ Лингвотек. Притяжательные местоимения (Possesivpronomen) . Праверана 6 лістапада 2011. ↑ 130,0 130,1 130,2 Михаленко А. О. Морфология // Deutsche Sprache — Красноярск: СибГАУ, ИФиЯК СФУ, 2010. — С. 12-76. — ISBN 978-5-699-20204-1 . ↑ ЦДО: Местоименные наречия в немецком языке . Праверана 6 лістапада 2011. ↑ Trilinguis: Языковой портал. Немецкие числительные . Праверана 6 лістапада 2011. ↑ FunnyGerman.com. Числительное (Zahlwort) . Праверана 6 лістапада 2011. ↑ Числительные в немецком языке . Праверана 6 лістапада 2011. ↑ Немецкий язык: от А до Я: Опорные таблицы и схемы: Порядковые числительные . Праверана 15 студзеня 2014. ↑ Немецкий язык - это просто. Числительное (Zahlwort) . Праверана 6 лістапада 2011. ↑ Study German. Грамматика немецкого языка (справочник): Предлог (Preposition) . Праверана 6 лістапада 2011. ↑ 138,0 138,1 Мышковая И. Б. Времена немецкого глагола — СПб. , 2007. — 96 с. — ISBN 978-5-91281-007-7 . ↑ Немецкое причастие (Partizip) . Праверана 6 лістапада 2011. ↑ Audio-class.ru. Немецкие глаголы сильного спряжения . Праверана 6 лістапада 2011. ↑ Study German. Грамматика немецкого языка: Модальные глаголы . Праверана 6 лістапада 2011. ↑ Deutsch.lingo4u.de. Präsens (Gegenwart) (ням.) . Праверана 6 лістапада 2011. ↑ Deutsch.lingo4u.de. Imperfekt (Prateritum, Vergangenheit) (ням.) . Праверана 6 лістапада 2011. ↑ Deutsch.lingo4u.de. Perfekt (vollendete Gegenwart) (ням.) . Праверана 6 лістапада 2011. ↑ Deutsch.lingo4u.de. Plusquamperfekt (Vorvergangenheit) (ням.) . Праверана 6 лістапада 2011. ↑ Deutsch.lingo4u.de. Futur I (Zukunft) (ням.) . Праверана 6 лістапада 2011. ↑ Deutsch.lingo4u.de. Futur II (vollendete Zukunft) (ням.) . Праверана 6 лістапада 2011. ↑ Deutsch.lingo4u.de. Konjunktiv (ням.) . Праверана 6 лістапада 2011. ↑ Конструкция «zu + инфинитив» . Праверана 6 лістапада 2011. ↑ Мышковая И. Б. Времена немецкого глагола. Глава 8. Немецкое причастие . Праверана 6 лістапада 2011. ↑ Deutsch-Online. Причастия настоящего и прошедшего времени (Partizip 1, Partizip 2) . Праверана 6 лістапада 2011. ↑ Otto Behaghel. Deutsche Syntax — Winter, Heidelberg, 1928. ↑ P. Eisenberg. Das Wort (Bd. 1), Der Satz (Bd. 2) — Grundri? der deutschen Grammatik — Stuttgart, 2004. ↑ Снегирёва Н. С. Синтаксис немецкого языка — ОмГУ, 2004. — 149 с. ↑ Локштанова Л. О системных различиях в грамматическом строе немецкого языка . Partner. Праверана 28 студзеня 2012. ↑ Носков С. А. Немецкий язык для поступающих в вузы. § 3. Порядок слов в вопросительном предложении — Мн. , 2002. — С. 268-269. — ISBN 985-06-0819-6 . ↑ Носков С. А. Немецкий язык для поступающих в вузы. § 5. Порядок слов в предложениях с отрицанием — Мн. , 2002. — С. 270-273. — ISBN 985-06-0819-6 . ↑ Wie ist das längste deutsche Wort (ohne Gedankenstriche)? (ням.) . Праверана 6 лістапада 2011. ↑ Rainer Perkuhn. Das längste deutsche Wort? Ein fiktives Gespräch mit wahrem Hintergrund (ням.) . Праверана 6 лістапада 2011. ↑ Schmidt W. Deutsche Sprachkunde. 7. Aufl — Berlin, 1972. ↑ Jung W. Grammatik der deutschen Gegenwartssprache — Leipzig, 1996. ↑ Зуева А. Н., Молчанова И. Д. и др. Словарь словообразовательных элементов немецкого языка — М ., 1979. — 536 с. ↑ Wiese H. Eine Zeitreise zu den Ursprüngen unserer Sprache. Wie die Indogermanistik unsere Wörter erklärt — Berlin: Logos Verlag, 2010. — ISBN 978-3-8325-1601-7 . ↑ Гл. адп. артыкулы ў Kluge F. Etymologisches Wörterbuch der deutschen Sprache / bearbeitet von Elmar Seebold — 24., durchgesehene und erweiterte Auflage. — Berlin, New York: Walter de Gruyter, 2001. — ISBN 978-3-11-017473-1 . , Deutsches Wörterbuch von Jacob und Wilhelm Grimm (руск.) бел. . 16 Bände in 32 Teilbänden — Leipzig, 1854-1961. , Digitales Wörterbuch der deutschen Sprache (ням.) . Berlin-Brandenburgische Akademie der Wissenschaften. Праверана 13 лістапада 2014. ↑ 165,0 165,1 Best K.-H. Wo kommen die deutschen Fremdwörter her? // Göttinger Beiträge zur Sprachwissenschaft . — 2001. — № 5. — С. 7-20. ↑ Schildt J. Abriss der Geschichte der deutschen Sprache — Berlin, 1976. — С. 29. ↑ Körner H. Zur Entwicklung des deutschen (Lehn-)Wortschatzes // Glottometrics . — 2004. — № 7. — С. 25-49. ↑ Fremdwörter und Lehnwörter (ням.) . Праверана 8 лістапада 2011. ↑ Latein im Deutschen (ням.) . Праверана 8 лістапада 2011. ↑ Wolff F. Latein und Griechisch im deutschen Wortschatz — Wiesbaden: VMA-Verlag, 1999. — ISBN 3-928127-63-2 . ↑ Best K.-H. Italianismen im Deutschen // Göttinger Beiträge zur Sprachwissenschaft . — 2006. — № 13. — С. 77-86. ↑ 172,0 172,1 Best K.-H. Ein Beitrag zur Fremdwortdiskussion // Die deutsche Sprache in der Gegenwart. Festschrift für Dieter Cherubim zum 60. Geburtstag . — 2001. — С. 263-270. ↑ Telling R. Französisch im deutschen Wortschatz. Lehn- und Fremdwörter aus acht Jahrhunderten — Berlin: Volk und Wissen Volkseigener Verlag, 1987. — ISBN 3-06-521804-6 . ↑ Carstensen B., Busse U. Anglizismen-Wörterbuch: der Einfluss des Englischen auf den deutschen Wortschatz nach 1945 — Berlin, New York: de Gruyter, 2001. — Т. 1. — С. 25-47. ↑ Best K.-H. Anglizismen – quantitativ // Göttinger Beiträge zur Sprachwissenschaft . — 2003. — № 8. — С. 7-23. ↑ Burmasova S. Empirische Untersuchung der Anglizismen im Deutschen am Material der Zeitung DIE WELT (Jahrgänge 1994 und 2004) — Bamberg: University of Bamberg Press, 2010. — ISBN 978-3-923507-71-9 . ↑ Eisenberg P. Anglizismen im Deutschen // Deutsche Akademie für Sprache und Dichtung, Union der deutschen Akademien der Wissenschaften: Reichtum und Armut der deutschen Sprache. Erster Bericht zur Lage der deutschen Sprache . — 2013. — С. 57-119. ↑ Osman N. Kleines Lexikon deutscher Wörter arabischer Herkunft — München, 1992. — ISBN 3-406-34048-2 . ↑ Unger A. Von Algebra bis Zucker. Arabische Wörter im Deutschen — Stuttgart: Reclam, 2007. — ISBN 978-3-15-010609-9 . ↑ Best K.-H. Hebraismen im Deutschen // Glottometrics . — 2014. — № 27. — С. 10-17. ↑ Stern H. Wörterbuch zum jiddischen Lehnwortschatz in den deutschen Dialekten — Tübingen: Niemeyer, 2000. — ISBN 3-484-39102-2 . ↑ Best K.-H. Sinismen im Deutschen und Englischen // Glottometrics . — 2008. — № 17. — С. 87–93. ↑ Best K.-H. Zur Entwicklung der Entlehnungen aus dem Japanischen ins Deutsche // Glottometrics . — 2009. — № 19. — С. 80-84. ↑ Частка гэтых слоў супадае з беларускімі. ↑ Best K.-H. Slawische Entlehnungen im Deutschen // Rusistika - Slavistika - Lingvistika. Festschrift für Werner Lehfeldt . — 2003. — С. 464-473. ↑ Best K.-H. Iranismen im Deutschen // Glottometrics . — 2013. — № 26. — С. 1-8. ↑ Eisenberg P. Das Fremdwort im Deutschen — Berlin, New York: de Gruyter, 2011. — ISBN 978-3-11-023564-7 . Літаратура [ правіць | правіць зыходнік ] Б. А. Абрамов, Н. Н. Семенюк. Немецкий язык // Лингвистический энциклопедический словарь. — М., 1990. С. 329—330. Бах А. История немецкого языка — М .: Либроком, 2011. — 346 с. — ISBN 978-5-397-01659-9 . Берков В. П. Современные германские языки — М .: АСТ, 2001. — 336 с. — ISBN 5-17-010576-2 . Домашнев А. И. Труды по германскому языкознанию и социолингвистике — СПб. : Наука, 2005. — 1113 с. Жирмунский В. М. История немецкого языка — М .: Издательство литературы на иностранных языках, 1948. — 300 с. Жирмунский В. М. Общее и германское языкознание — Л. : Наука, 1976. — 698 с. Зуева А. Н., Молчанова И. Д. и др. Словарь словообразовательных элементов немецкого языка — М ., 1979. — 536 с. Левковская К. А. Немецкий язык. Фонетика, грамматика, лексика / К. А. Левковская — 2-е изд.. — М .: Академия, 2004. — 368 с. — ISBN 5-7695-1996-7 . Маккензен Л. Немецкий язык. Универсальный справочник — М .: Аквариум, 1998. — 592 с. — ISBN 5-85684-101-8 . Москальская О. И. История немецкого языка. Deutsche Sprachgeschichte — М .: Академия, 2006. — 288 с. — ISBN 5769530235 . Мышковая И. Б. Времена немецкого глагола — СПб. , 2007. — 96 с. — ISBN 978-5-91281-007-7 . Погадаев В. А. Немецкий язык. Краткий справочник — М ., 2003. — 318 с. — ISBN 5-8123-0155-7 . Ольшанский И. Г., Гусева А. Е. Лексикология: Современный немецкий язык — М .: Академия, 2005. — 416 с. — ISBN 5-7695-1812-X . Снегирёва Н. С. Синтаксис немецкого языка. Syntax der deutschen Sprache: Theorie, Übungen und Textbeispiele — Омск: ОмГУ, 2004. — 149 с. — ISBN 5-7779-0312-6 . Филичева Н. И. Диалектология немецкого языка — М .: Выс. школа, 1983. — 192 с. Филичева Н. И. История немецкого языка — М .: Академия, 2003. — 204 с. — ISBN 5769509325 . Филичева Н. И. Немецкий литературный язык — М .: Выс. школа, 1992. — 176 с. — ISBN 5-06-001718-4 . Ammon U. Die deutsche Sprache in Deutschland, Österreich und der Schweiz: das Problem der nationalen Varietät — Berlin, New York: de Gruyter, 1995. — ISBN 3-11-014753-X . Ammon U., Bickel H., Ebner J. u. a. Variantenwörterbuch des Deutschen (руск.) бел. . Die Standardsprache in Österreich, der Schweiz und Deutschland sowie in Liechtenstein, Luxemburg, Ostbelgien und Südtirol — Berlin: Walter de Gruyter, 2004. — ISBN 3-11-016574-0 . Besch W. Dialektologie. Ein Handbuch zur deutschen und allgemeinen Dialektforschung — Berlin: de Gruyter, 1982. — ISBN 3-11-005977-0 . Helbig G., Buscha J. Deutsche Grammatik. Ein Handbuch für den Ausländerunterricht — Berlin: Langenscheidt, 2007. — 736 с. — ISBN 978-3-468-49493-2 . Krech E.-M., Stock E., Hirschfeld U. Deutsches Aussprachewörterbuch — Berlin, 2009. — ISBN 978-3-11-018202-6 . Niebaum H., Macha J. Einführung in die Dialektologie des Deutschen — Tübingen, 2006. — ISBN 3-484-26037-8 . Pahlow H. Deutsche Grammatik — einfach, kompakt und übersichtlich — Leipzig: Engelsdorfer Verlag, 2010. — 135 с. — ISBN 978-3-86268-012-2 . Polenz P. von. Geschichte der deutschen Sprache — Berlin, New York: Walter de Gruyter, 1987. — ISBN 3-11-007998-4 . Regh F.-J. Grammatik & Zeichensetzung — leicht erklärt — Mechernich: Lern-WOLF Verlag, 2009. Schildt J. Abriss der Geschichte der deutschen Sprache — Berlin: Akademie-Verlag, 1976. Siebs Th. Deutsche Aussprache — Reine und gemäßigte Hochlautung mit Aussprachewörterbuch — Berlin, 2007. — ISBN 978-3-11-018203-3 . Regeln und Wörterverzeichnis. Überarbeitete Fassung des amtlichen Regelwerks 2004 — München, Mannheim: Rat für deutsche Rechtschreibung (руск.) бел. , 2006. Belarussisch-Deutsches Wörterbuch: больш за 70 тысяч слоў і выразаў / Пад рэдакцыяй Мікалая Кур'янкі, Лявона Баршчэўскага і Томаса Вайлера. — Мінск: Зміцер Колас, 2010. — 608 с. — ISBN 978-985-6783-98-5 Спасылкі [ правіць | правіць зыходнік ] Вікіпедыя мае раздзел , напісаны на нямецкай мове Нямецкія мовы // Этналог (англ.) Немецкий культурный центр им. Гёте . Архівавана з першакрыніцы 10 мая 2012. Праверана 18 жніўня 2011. Canoonet: Deutsche Wörterbücher und Grammatik (ням.) . Праверана 4 кастрычніка 2012. Duden. Rechtschreibregeln (ням.) . Архівавана з першакрыніцы 22 жніўня 2011. Праверана 26 ліпеня 2011. На каком языке говорят немцы? (руск.) . Partner-Nord № 52, 22.06.2007 . Архівавана з першакрыніцы 22 жніўня 2011. Праверана 26 ліпеня 2011. Deutsch-online: Грамматика немецкого языка (руск.) . Архівавана з першакрыніцы 22 жніўня 2011. Праверана 26 ліпеня 2011. DeutschDoma: Грамматика немецкого языка (руск.) . Архівавана з першакрыніцы 10 мая 2012. Праверана 26 ліпеня 2011. Грамматика немецкого языка - Deutsche Grammatik (руск.) . Архівавана з першакрыніцы 22 жніўня 2011. Праверана 26 ліпеня 2011. GrammaDe.ru Grammatik im Deutschunterricht (руск.) . Праверана 26 ліпеня 2011. Интересный немецкий язык (руск.) . Архівавана з першакрыніцы 10 мая 2012. Studygerman.ru — Портал изучения немецкого языка (руск.) . Архівавана з першакрыніцы 10 мая 2012. deutsch.info — Бесплатная многоязычная онлайн-платформа, которая сочетает изучение немецкого языка с практическими советами о жизни и работе в Германии и Австрии (руск.) . Архівавана з першакрыніцы 22 студзеня 2014. Гэты артыкул уваходзіць у лік выдатных артыкулаў беларускамоўнага раздзела Вікіпедыі. г р п Нямецкая мова Мовы Германіі • Мовы Аўстрыі • Мовы Швейцарыі • Мовы Люксембурга • Мовы Ліхтэнштэйна • Мовы Бельгіі Будова мовы Пісьменнасць і фанетыка Пісьменнасць ( руны · швабахер · фрактура · канцылярскі шрыфт · гатычны курсіў · шрыфт Зютэрліна · народны шрыфт · шрыфт Офенбаха ) • Алфавіт ( эсцэт · умлаўт ) • Фанетыка ( табліца МФА · практычная транскрыпцыя ) Марфалогія Часціны мовы : Артыкль • Назоўнік • Прыметнік • Прыслоўе • Займеннік • Лічэбнік • Дзеяслоў • Прыназоўнік • Злучнік • Выклічнік Катэгорыі і формы : Род • Асоба • Лік • Склон • Час • Стан • Лад • Інфінітыў • Дзеепрыметнік Лексіка Словаўтварэнне ( афікс · прэфікс · суфікс · словаскладанне ) • Запазычанні ( лацінскія · славянскія · арабскія · італьянскія · французскія · англійскія ) • Сінанімія і антанімія • Фразеалогія Сінтаксіс і правапіс Сказ ( члены сказа · словазлучэнне · сінтаксічныя сувязі ) Арфаграфія • Пунктуацыя • Гісторыя правапісу ( 1876 · 1901 · 1944 · 1996 ) Распаўсюджанне Як родная Нямецкамоўныя краіны ( Германія · Аўстрыя · Швейцарыя · Бельгія · Ліхтэнштэйн · Люксембург ) • Краіны Еўропы і Азіі ( краіны Балтыі · Данія · Францыя · Італія · Нідэрланды · Польшча · Румынія · Чэхія · Венгрыя · Расія · Казахстан ) • Краіны Паўднёвай Амерыкі ( Бразілія · Мексіка · Аргенціна · Парагвай · Чылі ) • Краіны Паўночнай Амерыкі ( Канада · ЗША ) • Краіны Афрыкі ( Намібія · ПАР ) • Папуа — Новая Гвінея і Аўстралія Як замежная Вывучэнне • Мова міжнародных арганізацый Гісторыя Deutsch (этымалогія) • Германскае перамяшчэнне зычных ( Закон Грыма · Закон Вернера ) • Прагерманская мова • Верхненямецкае перамяшчэнне зычных • Старажытнаверхненямецкая мова ( граматыка ) • Сярэдневерхненямецкая мова ( граматыка ) • Ранняноваверхненямецкая мова ( граматыка ) • Новаверхненямецкая мова • Мова нацысцкай Германіі • Мова ГДР Разнавіднасці Літаратурная мова • Гутарковая мова ( літаратурна-гутарковы · агульнарэгіянальны · гарадскі · жаргон ) • Дыялекты ( ніжненямецкія • верхненямецкія : сярэдненямецкі і паўднёванямецкі ) • Варыянты мовы ( бундэсдойч · швейцарскі · аўстрыйскі · люксембургскі ) • Кантактныя мовы, крэолы і варыянты па-за Еўропай ( алеман каланьера · алеманьёл · аманадойч · барасадойч · бельгранадойч · дэнгліш · зюдвестэрдойч · квеля · кюхендойч · лаўна-дойч · наталер-дойч · нямецка-плацкі дыялект · пенсільванска-нямецкая мова · панашэму · тэхасдойч · унсердойч · хунсрукскі дыялект · хутэрская мова ) Постаці Іаган Гутэнберг • Марцін Лютэр • Пладаноснае таварыства ( Марцін Опіц · Андрэас Грыфіус · Ганс Якаб Крыстафель фон Грымельсгаўзен ) • Іаган Крыстаф Готшэд • Іаган Крыстаф Адэлунг • Іаган Вольфганг фон Гётэ • Якаб і Вільгельм Грым • Младаграматыкі • Конрад Дудэн • Тэадор Зібс Сучасныя германскія мовы Скандынаўскія мовы Усходнескандынаўскія мовы Дацкая мова · Сканскі дыялект · Шведская мова · Эльўдальскі дыялект Заходнескандынаўскія мовы Ісландская мова · Нарвежская мова ( Букмал · Нюнорск ) · Фарэрская мова Заходнегерманскія мовы Англа-фрызскія мовы Англійская мова · Усходнефрызская мова · Заходнефрызская мова · Паўночнафрызская мова · Шатландская мова Ніжнефранкскія мовы Афрыкаанс · Зеландскі дыялект · Лімбургская мова · Нідэрландская мова · (Заходне)фламандская мова Ніжненямецкая мова / Ніжнесаксонскія дыялекты Велюўскі дыялект · Вестэрквартырскі дыялект · Гронінгенска-паўночнадрэнцкі дыялект · Дрэнцкія дыялекты · Нямецка-плацкі дыялект · Аверэйсельскі дыялект · Твенцка-ахтэрхукскі дыялект Верхненямецкія мовы Сярэдненямецкія дыялекты Верхнесаксонскі дыялект · Вілямоўская мова · Ідыш · Люксембургская мова · Нямецкая мова · Пенсільванска-нямецкі дыялект і інш. Паўднёванямецкія дыялекты Алеманскі дыялект · Баварскі дыялект · Вальзерскі дыялект · Цымбрская мова · Швейцарскі дыялект і інш. г р п Афіцыйныя мовы Еўрапейскага Саюза англійская · балгарская · венгерская · іспанская · грэчаская · дацкая · ірландская · італьянская · латышская · літоўская · мальтыйская · нідэрландская · нямецкая · партугальская · польская · румынская · славацкая · славенская · фінская · французская · чэшская · шведская · эстонская Узята з ' https://be.wikipedia.org/w/index.php?title=Нямецкая_мова&oldid=3091997 ' Катэгорыі : Мовы і дыялекты паводле алфавіта Нямецкая мова Германскія мовы Мовы Аўстрыі Мовы Бельгіі Мовы Германіі Мовы Італіі Мовы Люксембурга Мовы Намібіі Мовы Польшчы Мовы Швейцарыі Схаваныя катэгорыі: Вікіпедыя:Запыты на пераклад з рускай Вікіпедыя:Выдатныя артыкулы па мовазнаўству Вікіпедыя:Выдатныя артыкулы паводле алфавіта Вікіпедыя:Істотныя артыкулы Старонкі, на якіх ужыты чароўныя спасылкі ISBN Навігацыя Асабістыя прылады Не ўвайшоў Размовы Уклад Стварыць уліковы запіс Увайсці Прасторы імёнаў Артыкул Размовы Варыянты Віды Чытаць Правіць Правіць зыходнік Паказаць гісторыю Яшчэ Знайсці Навігацыя Галоўная старонка Супольнасць Апошнія змены Новыя старонкі Форум Выпадковая старонка Даведка Ахвяраванні Паведаміць пра памылку Друк/экспарт Стварыць кнігу Загрузіць як PDF Для друку У іншых праектах Вікісховішча Прылады Сюды спасылаюцца Звязаныя праўкі Адмысловыя старонкі Нязменная спасылка Звесткі пра старонку Элемент Вікідадзеных Цытаваць гэту старонку На іншых мовах Аҧсшәа Acèh Адыгабзэ Afrikaans Alemannisch አማርኛ Aragonés Ænglisc العربية ܐܪܡܝܐ مصرى Asturianu Aymar aru Azərbaycanca تۆرکجه Башҡортса Boarisch Žemaitėška Bikol Central Беларуская (тарашкевіца)‎ Български भोजपुरी বাংলা བོད་ཡིག বিষ্ণুপ্রিয়া মণিপুরী Brezhoneg Bosanski Буряад Català Mìng-dĕ̤ng-ngṳ̄ Нохчийн Cebuano ᏣᎳᎩ کوردی Corsu Qırımtatarca Čeština Kaszëbsczi Словѣньскъ / ⰔⰎⰑⰂⰡⰐⰠⰔⰍⰟ Чӑвашла Cymraeg Dansk Deutsch Zazaki Dolnoserbski ދިވެހިބަސް Ελληνικά Emiliàn e rumagnòl English Esperanto Español Eesti Euskara Estremeñu فارسی Fulfulde Suomi Võro Føroyskt Français Arpetan Nordfriisk Furlan Frysk Gaeilge 贛語 Gàidhlig Galego Avañe'ẽ ગુજરાતી Gaelg 客家語/Hak-kâ-ngî עברית हिन्दी Fiji Hindi Hrvatski Hornjoserbsce Kreyòl ayisyen Magyar Հայերեն Interlingua Bahasa Indonesia Interlingue Ilokano Ido Íslenska Italiano 日本語 Patois La .lojban. Basa Jawa ქართული Qaraqalpaqsha Адыгэбзэ Kabɩyɛ Kongo Қазақша Kalaallisut ភាសាខ្មែរ ಕನ್ನಡ 한국어 Перем Коми Къарачай-малкъар Ripoarisch Kurdî Коми Kernowek Кыргызча Latina Ladino Lëtzebuergesch Лезги Limburgs Ligure Lumbaart Lingála ລາວ لۊری شومالی Lietuvių Latgaļu Latviešu Basa Banyumasan Мокшень Malagasy Олык марий Māori Baso Minangkabau Македонски മലയാളം Монгол मराठी Bahasa Melayu Mirandés မြန်မာဘာသာ Эрзянь مازِرونی Dorerin Naoero Nāhuatl Napulitano Plattdüütsch Nedersaksies नेपाली नेपाल भाषा Nederlands Norsk nynorsk Norsk Novial Nouormand Sesotho sa Leboa Diné bizaad Occitan Livvinkarjala Ирон ਪੰਜਾਬੀ Pangasinan Papiamentu Picard Deitsch Pälzisch Norfuk / Pitkern Polski Piemontèis پنجابی پښتو Português Runa Simi Rumantsch Romani Română Armãneashti Tarandíne Русский Русиньскый Kinyarwanda संस्कृतम् Саха тыла Sardu Sicilianu Scots Davvisámegiella Srpskohrvatski / српскохрватски Simple English Slovenčina Slovenščina Gagana Samoa Soomaaliga Shqip Српски / srpski SiSwati Sesotho Seeltersk Basa Sunda Svenska Kiswahili Ślůnski தமிழ் ತುಳು తెలుగు Tetun Тоҷикӣ ไทย Türkmençe Tagalog Setswana Tok Pisin Türkçe Татарча/tatarça Reo tahiti Удмурт ئۇيغۇرچە / Uyghurche Українська اردو Oʻzbekcha/ўзбекча Vèneto Vepsän kel’ Tiếng Việt West-Vlams Volapük Walon Winaray 吴语 Хальмг IsiXhosa მარგალური ייִדיש Yorùbá Vahcuengh Zeêuws 中文 文言 Bân-lâm-gú 粵語 IsiZulu Правіць спасылкі Апошняе змяненне старонкі адбылося 14:27, 2 лютага 2018. Тэкст даступны на ўмовах ліцэнзіі Creative Commons Attribution-ShareAlike , у асобных выпадках могуць дзейнічаць дадатковыя ўмовы. Падрабязней гл. Умовы выкарыстання . Палітыка прыватнасці Пра Вікіпедыю Адмова ад адказнасці Распрацоўшчыкі Cookie statement Мабільная версія



https://be-x-old.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%BD%D0%B4%D0%B0%D1%8D%D1%9E%D1%80%D0%B0%D0%BF%D0%B5%D0%B9%D1%81%D0%BA%D1%96%D1%8F_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%8B
  Індаэўрапейскія мовы — Вікіпэдыя Індаэўрапейскія мовы Зьвесткі зь Вікіпэдыі — вольнай энцыкляпэдыі Перайсьці да: навігацыі , пошуку Індаэўрапейскія мовы Арэал Да XVI ст. — Эўропа , Паўднёвая , Цэнтральная і Паўднёва-Заходняя Азія . Сёньня — увесь сьвет. Лінгвістычная клясыфікацыя Самастойнае моўнае аб'яднаньне Настратычная макрасям’я ? Пратамова Праіндаэўрапейская мова Склад Альбанская мова Анаталійскія ... моўнае аб'яднаньне Настратычная макрасям’я ? Пратамова Праіндаэўрапейская мова Склад Альбанская мова Анаталійскія мовы † Армянская мова Балта-славянскія мовы ( балцкія і славянскія ) Кельцкія мовы ... вышэйшае роднасьці 2 Індаэўрапейскія мовы 2.1 Альбанская мова 2.2 Анаталійская галіна † 2.3 Армянская мова 2.4 Балцкая галіна 2.5 Кельцкая галіна 2.6 Германская галіна 2.7 Грэцкая галіна 2.8 ... сьведчаньні рунічным пісьмом у ІІ ст. н. э. Армянская мова — у складзе індаэўрапейскай сям’і вылучаецца CACHE

Індаэўрапейскія мовы — Вікіпэдыя Індаэўрапейскія мовы Зьвесткі зь Вікіпэдыі — вольнай энцыкляпэдыі Перайсьці да: навігацыі , пошуку Індаэўрапейскія мовы Арэал Да XVI ст. — Эўропа , Паўднёвая , Цэнтральная і Паўднёва-Заходняя Азія . Сёньня — увесь сьвет. Лінгвістычная клясыфікацыя Самастойнае моўнае аб'яднаньне Настратычная макрасям’я ? Пратамова Праіндаэўрапейская мова Склад Альбанская мова Анаталійскія мовы † Армянская мова Балта-славянскія мовы ( балцкія і славянскія ) Кельцкія мовы Германскія мовы Грэцкія мовы Індаіранскія мовы ( іранскія і індаарыйскія ) Італійскія мовы (у т. л. раманскія ) Тахарскія мовы † Код у Ethnologue 17-3 ISO 639-5 : ine Краіны з большасьцю носьбітаў індаэўрапейскіх моваў. Краіны з індаэўрапейскай моўнай меншасьцю з афіцыйным статусам. Краіны, дзе няма афіцыйнага статусу індаэўрапейскай мовы, але існуе значная індаэўрапейская моўная меншасьць. Ізаглёсы індаэўрапейскіх моваў: мовы кентум. мовы сатэм. мовы з існаваньнем аўгмэнту. мовы зь пераходам праіндаэўрапейскага *-tt- > -ss-. мовы зь пераходам праіндаэўрапейскага *-tt- > -st-. мовы з канчаткам на -m- у множным ліку давальнага, творнага склону й аблятыву і, часам, таксама ў адзіночным і парным. Індаэўрапе́йскія мо́вы — адна з найбуйнейшых сем’яў гіпатэтычнае макрасям’і настратычных моваў . Налічвае больш за 400 існуючых і мёртвых моваў , носьбіты якіх складаюць больш за палову насельніцтва Зямлі . Мовы індаэўрапейскай сям’і роднасна зьвязаныя паміж сабой і паходзяць з адзінай мовы індаэўрапейцаў, радзімай якіх, як мяркуецца, былі поўдзень сучаснай Расеі й паўночны ўсход сучаснай Украіны (курганная гіпотэза, найчасьцей распаўсюджаная гіпотэза прарадзімы індаэўрапейцаў). Зьмест 1 Клясыфікацыя 1.1 Агульныя прынцыпы 1.2 Мадэляваньне 1.3 Гіпотэзы па галінах 1.4 Кентум-сатэм 1.5 Гіпотэзы вышэйшае роднасьці 2 Індаэўрапейскія мовы 2.1 Альбанская мова 2.2 Анаталійская галіна † 2.3 Армянская мова 2.4 Балцкая галіна 2.5 Кельцкая галіна 2.6 Германская галіна 2.7 Грэцкая галіна 2.8 Індаіранская галіна 2.9 Італійская галіна 2.10 Славянская галіна 2.11 Тахарская галіна 2.12 Іншыя 3 Глядзіце таксама 4 Крыніцы 5 Вонкавыя спасылкі Клясыфікацыя [ рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу ] У сучаснай лінгвістыцы індаэўрапейскія мовы прынята падзяляць на дзесяць асноўных галінаў, якія разгаліноўваюцца на групы, падгрупы й асобныя мовы. Некаторыя з індаэўрапейскіх моваў прынята не залічваць да ніводнае з галінаў, праз што яны разглядаюцца як асобныя адгалінаваньні індаэўрапейскай сям’і. У наступным разьдзеле галіны індаэўрапейскіх моваў прыведзеныя паводле старажытнасьці іх першых пісьмовых помнікаў. Анаталійская галіна — найбольш старажытныя пісьмова засьведчаныя з індаэўрапейскіх моваў. У неіндаэўрапейскай, сэміцкай акадзкай мове ўжо ў ХІХ-ХХ ст. да н. э. зьяўляюцца першыя фіксацыі словаў гецкай і лювійскай моваў, адных з анаталійскіх моваў. Першыя тэксты, цалкам складзеныя на гэтых мовах (гецкай) — 1650 гг. да н. э. [1] [2] . Грэцкая галіна — узьнікненьне фрагмэнтарных запісаў на мікенскай мове ў 1450—1350 гг. да н. э. [3] Індаіранская галіна — прыкладна 1400 гг. да н. э. Індаарыйская група — першыя фіксацыі прыблізна ў 1400 гг. да н. э. са зьяўленьнем у гецкіх тэкстах сьлядоў некаторых словаў індаарыйскага паходжаньня [4] [5] . З ІІІ ст. да н. э. — пісьмовыя помнікі ў выглядзе пракрыту , пісьмовая традыцыя захоўвалася дзякуючы Рыгвэдзе й вэдыйскай мове . Іранская група — першыя пісьмовыя помнікі ў якасьці авэстыйскай мовы . Дардзкая й нурыстанская групы — параўнальна позьнія фіксацыі, у большасьці моваў — адсутнасьць пісьмовых помнікаў старога пэрыяду або згадак сучасьнікаў з прычыны іх адноснай ізаляцыі. Вялікая частка дасьледаваньняў (асабліва старых) уключаюць дардзкія мовы ў склад індаарыйскіх, не вылучаючы іх як асобны таксон сярод індаіранскіх. Акрамя таго, нурыстанскія мовы памылкова лічыліся часткай дардзкіх. Італійская галіна , у тым ліку лаціна з нашчадкавымі раманскімі мовамі — першыя пісьмовыя помнікі прыпадаюць на VII ст. да н. э. Кельцкая галіна — зьяўленьне пісьмовых помнікаў у VI ст. да н. э. у выглядзе мёртвай гальскай мовы. Першыя фіксацыі продкаў цяпер існуючых моваў — для архаічнай ірляндзкай мовы , V ст. н. э. Германская галіна — раньнія сьведчаньні рунічным пісьмом у ІІ ст. н. э. Армянская мова — у складзе індаэўрапейскай сям’і вылучаецца ў якасьці асобнай галіны. Першыя пісьмовыя помнікі — пачатак V ст. н. э. Тахарская галіна — галіна вымерлых моваў, што складалася з моваў, умоўна вядомых як тахарская А і тахарская B. былі распаўсюджаныя на захадзе Кітаю ў сучасным Сіньцьзян-Уйгурскім аўтаномным раёне . Існавалі ва ўжытку задоўга да нашай эры, аднак першыя пісьмовыя помнікі прыпадаюць толькі на пэрыяд VI—IX ст. н. э. Зьніклі ў сувязі зь цюрскімі заваёвамі прыкладна ў Х ст. н. э. Балта-славянская галіна — галіна індаэўрапейскіх моваў, якая ўтвараецца славянскімі й балтыйскімі мовамі. На думку шэрагу індаэўрапэістаў, славянскія й балтыйскія мовы складаюць адзіную ўласную галіну ў складзе індаэўрапейскай сям’і [6] , што, аднак, ставіцца пад сумнеў іншымі лінгвістамі, на думку якіх балта-славянскія падабенствы тлумачацца ўзаемным кантактным уплывам. Славянская галіна — узьнікненьне першых пісьмовых помнікаў з ІХ ст. н. э. у якасьці стараславянскай мовы . Балтыйская галіна — адносна позьнія пісьмовыя помнікі (з XIV ст.), што зьвязана з ізаляцыяй тагачасных балтыйскіх плямёнаў ды іх позьняй інтэграцыяй у дзяржаўныя ўтварэньні Эўропы. Зьяўляюцца досыць архаічнымі ў параўнаньні зь іншымі індаэўрапейскімі мовамі, маючы шмат рысаў, якія прыпісваюцца праіндаэўрапейскай мове. Альбанская мова — аналягічна з армянскай мовай не залічваецца да будзь-якіх галінаў індаэўрапейскай сям’і і лічыцца асобнай галіной у складзе індаэўрапейскай сям’і. Першыя пісьмовыя помнікі прыпадаюць на XIV ст. Існуюць гіпотэзы, згодна зь якімі праальбанская мова можа мець сваё паходжаньне ад адной з старажытных індаэўрапейскіх моваў Балканаў (г.зв. палеабалканскія мовы ) [7] . У дадатак да сучасных моўных галінаў і гістарычна засьведчаных вымерлых галінаў гістарычна існавалі іншыя індаэўрапейскія мовы, дакладная клясыфікацыя якіх унутры індаэўрапейскай сям’і паддаецца цяжкасьцям. Ілірыйскія мовы — мёртвыя мовы, мелі сувязі зь мёртвай мэсапскай мовай і, згодна зь некаторымі гіпотэзамі, з альбанскай мовай. Вэнэцкая мовамова, распаўсюджаная ў антычныя часы на паўночным захадзе Італіі. Паводле шэрагу гіпотэзаў магла мець сувязі з італійскімі або кельцкімі мовамі, мае шмат паралеляў з германскімі мовамі. Лібурнская мовамова, распаўсюджаная ў антычныя часы на заходнім узьбярэжжы Харватыі . Прыналежнасьць да індаэўрапейскіх зьяўляецца спрэчнай. Мэсапская мовамова, распаўсюджаная за антычнымі часамі ў сучаснай Апуліі . Зьяўляецца неканчаткова расшыфраванай. Фрыгійская мовамова, распаўсюджаная ў антычныя часы на паўночным захадзе сучаснай Турэччыны . Меркавана мела сувязі з грэцкай, тракійскай і армянскай мовамі. Пэанійская мовамова, распаўсюджаная ў антычныя часы на поўнач ад сучаснай Грэцыі. Тракійская мовамова, распаўсюджаная ў антычныя часы ў гістарычным рэгіёне Тракія . Мела фіксацыі грэцкай і лацінскай пісьмовасьцю. Дакійская мовамова, распаўсюджаная да другой паловы першага тысячагодзьдзя н. э. на тэрыторыяй сучаснай Румыніі , Малдовы , сумежных частак суседніх краінаў. Паступова была выцесьненая вульгарнай лацінай , зь якой разьвілася румынская мова . Старажытнамакедонская мова — меркавана мела сувязі грэцкай, ілірыйскімі, тракійскай або фрыгійскай мовамі. Лігурская мовамова, што была распаўсюджаная на тэрыторыі сучаснае Лігурыі . На думку некаторых лінгвістаў мелі сувязі з кельцкімі мовамі або належала да іх [8] . Сыкульская мовамова дагрэцкага й дакартагенскага насельніцтва цэнтральнай Сыцыліі . Высоўваюцца гіпотэзы пра прыналежнасьць да італійскіх або да даіндаэўрапейскіх моваў [9] . Люзытанская мова — адна з дараманскіх моваў сучаснай Партугаліі й паўднёва-заходняй Гішпаніі. Верагодна, мела сувязі з кельцкімі, італійскімі або лігурскай мовамі. Агульныя прынцыпы [ рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу ] Знаходжаньне ўсіх індаэўрапейскіх моваў у складзе індаэўрапейскае сям’і моваў вызначаецца іх узаемнай генэтычнай роднасьцю, што, у сваю чаргу, вызначае паходжаньне ўсіх індаэўрапейскіх моваў ад аднаго продку — праіндаэўрапейскай мовы. Разьмеркаваньне ўсіх індаэўрапейскіх моваў па галінах, групах і падгрупах гэтае сям’і таксама вызначаецца паводле крытэру наяўнасьці агульных інавацыяў, якія не існуюць у іншых індаэўрапейскіх мовах. Прыкладам да таго, вялікая частка славянскіх моваў (славянская галіна індаэўрапейскай сям’і) мае шэраг уласьцівасьцяў адносна структуры й фаналёгіі , якія паўстаюць ад агульнай мовы-продку — праславянскай мовы . Усе мовы-продкі сучасных галінаў індаэўрапейскае сям’і, як правіла, аддзяляліся ад праіндаэўрапейскае мовы , дробячыся пазьней на асобныя мовы. Гэты працэс не адбываўся раўнамерна: так, большасьцю сучасных лінгвістаў прызнана аддзяленьне праанаталійскае мовы як першае з гэтых моваў. Да свайго распаду на праіндаэўрапейскай мове, хутчэй за ўсё, размаўляла адносна цэлая этнапляменная супольнасьць, умоўна вядомая як праіндаэўрапейцы. На падставе лінгвістычных, археалягічных і нават біялягічных (спрадвечны характар лексэмаў для пазначэньня тых ці іншых відаў флёры й фаўны) крытэраў вылучаюцца некалькі гіпотэзаў прарадзімы індаэўрапейцаў (то бок, тэрыторыі, на якой пражывалі праіндаэўрапейцы да свайго распаду на іншыя этнапляменныя групы). Найбольш папулярнымі гіпотэзамі зьяўляюцца курганная гіпотэза (якая месьціць прарадзіму індаэўрапейцаў на поўдні Расеі й усходзе Ўкраіны), анаталійская гіпотэза (усходняя Турэччына), армянская гіпотэза (Армянскае сугор’е), гіпотэза палеалітычнае бесьперапыннасьці (Балканы, Панонія) і гіпотэза сыходу з Індыі (паўночны захад Індыі). Найбольшую падтрымку й аргумэнтную базу мае курганная гіпотэза, найменшую — гіпотэза сыходу з Індыі, зрэшты, ніводная зь іх не зьяўляецца агульнапрынятай. Мадэляваньне [ рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу ] Датычна эвалюцыйнае гісторыі моўнае сям’і звычайна выкарыстоўваецца дрэвавідная мадэль, асабліва калі гістарычныя грамады не працягвалі шчыльныя кантакты пасьля распаду агульнай мовы-продку. Іншым поглядам зьяўляецца г.зв. хвалявідная мадэль, якая адлюстроўвае карціну запазычваньняў між асобнымі галінамі сям’і і, такім чынам, паказвае толькі ўзаемны ўплыў пасьля распаду, а не генэтычную клясыфікацыю. Напрыклад, некаторыя лінгвісты сьцьвярджаюць, што найбольш выразныя асаблівасьці італійскіх моваў тлумачацца арэальным уплывам. Іншым прыкладам падобнага ўзаемнага ўплыву зьяўляецца наяўнасьць пэўнае колькасьці агульных інавацыяў у германскіх мовах і балта-славянскіх, якія больш праўдападобна тлумачацца арэальным уплывам, а не існаваньнем прагермана-балта-славянскай мовы. Зрэшты, існаваньне самой балта-славянскай галіны прызнаецца ня ўсімі лінгвістамі і часта таксама тлумачыцца як вынік узаемнага балцкага й славянскага ўплыву [10] . Балканскі моўны зьвяз ёсьць іншым сучасным прыкладам, дэманструючы агульныя падабенствы між мовамі розных галінаў індаэўрапейскай сям’і. Гіпотэзы па галінах [ рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу ] Шэраг лінгвістаў высоўвалі або высоўваюць гіпотэзы пра існаваньне большых падабенстваў між некаторымі галінамі індаэўрапейскіх моваў, чым з астатнімі, што цягне за сабою гіпотэзы пра існаваньне галінаў, прамежкавых між індаэўрапейскай сям’ёю і галінамі індаэўрапейскай сям’і. Сярод падобных гіпотэзаў найвядомымі зьяўляюцца гіпотэзы італа-кельцкай, грэка-арыйскай, грэка-армянскай і германа-балта-славянскай галінаў, якія распадаюцца на адпаведныя падгаліны. Навуковае абгрунтаваньне падобных гіпотэзаў зьмяняецца зь цягам часу: так, у мінулым італа-кельцкая галіна лічылася прызнанай галіной у складзе індаэўрапейскай сям’і, аднак нацяпер большасьць лінгвістаў прызнае існаваньне ў складзе індаэўрапейскай сям’і толькі асобных італійскай ды кельцкай галінаў. У выпадку з італа-кельцкай гіпотэзай гэтаму паспрыяла няправільнае тлумачэньне большай часткі доказаў дадзенай гіпотэзы [11] . Існуюць агульныя рысы паміж фрыгійскай і грэцкай [12] , тракійскай і армянскай [13] разам з індаіранскай галіною індаэўрапейскае сям’і [14] , аднак гэтыя мовы прынята залічваць у склад індаэўрапейскае сям’і асобна, паколькі азначаная роднасьць не зьяўляецца цалкам даведзенай. Некаторыя фундамэнтальныя рысы (напрыклад, выкарыстаньне аорысту з пэрфэктнай часьціцай -s ) адсочваюцца між анаталійскімі й тахарскімі мовамі [15] . Зь іншага боку, падобныя падабенствы, як, напрыклад, між балтыйскімі й славянскімі мовамі, могуць тлумачыцца пазьнейшымі ўзаемнымі кантактамі [16] . Інда-гецкая гіпотэза пастулюе падзел індаэўрапейскае сям’і на дзьве галоўныя галіны — анаталійскую ды іншую, у якой сабраныя астатнія індаэўрапейскія мовы. Анаталійскія мовы маюць шэраг асаблівасьцяў, якія адасабляюць іх ад іншых індаэўрапейскіх, і якія тлумачацца захаваньнем у анаталійскіх архаічных рысаў або разьвіцьцём уласных інавацыяў у выніку працяглай ізаляцыі. сярод іншых доказаў на карысьць гіпотэзы — захаваньне ў анаталійскіх мовах індаэўрапейскіх зычных лярынгалаў і індаэўрапейскай сельскагаспадарчай тэрміналёгіі [17] [18] . Нягледзячы на гэта, гіпотэза мае вялікую колькасьць контрааргумэнтаў [18] [19] . Разьмеркаваньне індаэўрапейскіх моваў па галінах і групах звычайна адбываецца згодна з улікам генэтычных сувязяў і моўных зьменаў з прычыны таго, што дыфэрэнцыяцыя праіндаэўрапейскае мовы адбывалася ў выніку моўных кантактаў і набыцьця агульных інавацыяў на розных тэрыторыях. У складзе індаэўрапейскай сям’і існуе групоўка моваў сатэм , якая звычайна тлумачыцца шэрагам інавацыйных зьменаў, што адбыліся ў пэўны гістарычны этап і пазьней распаўсюдзіліся па ўсім кантынуўме праіндаэўрапейскай мовы акрамя пэрыфэрыйных рэгіёнаў [18] . На думку Ф. Кортлянта, удзел у сатэмізацыі ўзялі продкі балтаў і славянаў , пасьля чаго сатэмныя рысы пачалі сваё распаўсюджаньне [20] (гл. падрабязьней у наступным разьдзеле). Кентум-сатэм [ рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу ] Асноўны артыкул: Ізаглёса кентум-сатэм Ужо ў 1890 годзе нямецкім лінгвістам П. фон Брадке была распрацаваная тэорыя пра падзел індаэўрапейскіх моваў на групу моваў сатэм і групу кентум. У сваёй працы фон Брадке высунуў вэрсію, што першапачатковыя індаэўрапейцы адрозьнівалі два віды гутуральных зычных гукаў, гутуральныя або вэлярныя ды два палятальныя шэрагі, з наяўнасьцю прыдыханьня й без. Фон Брадке палічыў вэлярныя як гутуральныя ў «вузкім сэнсе», акрэсьліўшы іх як «чыстыя K-гукі», палятальныя, на думку фон Брадке, часта ішлі перад лябіялізацыяй (агубленьнем). Апошняя прыкмета прымусіла фон Брадке прыйсьці да высновы пра падзел індаэўрапейскіх палятальных шэрагаў на сьпіранты (сьвісьцячыя) і чыстыя К-гукі, тыповымі прыкладамі чаго стала авэстыйскае слова satəm і лацінскае centum , празь якія тэорыя й атрымала сваю назву [21] . На цяперашні час тэорыя кентум-сатэм разьвітая й дапоўненая іншымі лінгвістамі і зьяўляецца агульнапрызнаным крытэрам фанэтычнай эвалюцыі індаэўрапейскіх моваў. Беларуская мова , зьяўляючыся часткай славянскай галіны, дэманструе тыповыя сатэмныя рысы, выяўляючы сьвісьцячыя гукі на месцы праіндаэўрапейскага *ḱ і зьліцьцё вэлярных зь лябіявэлярнымі. У ХІХ — пачатку ХХ ст. меркавалася, што падзел на мовы кентум і мовы сатэм зьвязаны з геаграфічным падзелам з прычыны таго, што тыпова кентумныя мовы месьцяцца на захадзе індаэўрапейскага арэалу, тады як сатэмныя — на ўсходзе. Адкрыцьцё ў ХХ ст. тахарскіх моваў, якія знаходзіліся на крайнім усходзе тагачаснага расьсяленьня індаэўрапейцаў, але мелі тыпова кентумныя рысы, абвергла гэтае палажэньне. Уключэньне тых ці іншых галінаў у кентумныя ці сатэмныя мовы не зьяўляецца выразна замацаваным з прычыны таго, што ступень сатэмізацыі або кентумізацыі можа хістацца (напрыклад, з усіх сатэмных моваў балтыйскія зьяўляюцца мовамі, у якіх сатэмныя рысы праяўленыя найменш за ўсе астатнія з сатэмных). Гіпотэзы вышэйшае роднасьці [ рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу ] Некаторыя лінгвісты прапаноўваюць гіпотэзы, згодна зь якімі індаэўрапейская сям’я ўваходзіць у настратычную надсям’ю і ў яе рамках аб’ядноўваецца з картвэльскай , уральскай , дравідыйскай і афразійскай сем’ямі. Апрача таго існуюць тэорыі эўразійскай, пантыйскай ды інда-ўральскай сем’яў, аднак усе яны, разам з настратычнай, застаюцца ў вялікай ступені дыскусійнымі і не прызнаюцца большасьцю лінгвістаў. Сур’ёзнай перашкодай у пляне доказаў падобных гіпотэзаў зьяўляецца цяжкасьць адрозьненьня агульных падабенстваў ад позьніх запазычваньняў. Індаэўрапейскія мовы [ рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу ] Індаэўрапейскія мовы Ніжэй прыведзены пералік моваў, якія большасьцю лінгвістаў прызнаюцца ў якасьці моваў, прыналежных да індаэўрапейскай сям’і. Увесь сьпіс гэтых моваў разьмеркаваны па галінах індаэўрапейскай сям’і, якія, у сваю чаргу, драбяцца на групы й падгрупы. Колькасьць моваў можа хістацца ў залежнасьці ад спрэчнага статусу некаторых моваў, якія часам могуць лічыцца дыялектамі іншых моваў, і наадварот (напрыклад, русінская , шатляндзкая германская , латгальская ). Мёртвыя мовы пазначаныя сымбалем крыжа. Мовы, што не адносяцца да будзь-якой галіны індаэўрапейскай сям’і і лічацца мовамі, якія ўваходзяць у яе непасрэдна, указаныя асобна. Некалькі моваў, якія не ўтвараюць асобнай галіны ў складзе індаэўрапейскай сям’і і дачыненьне якіх адносна іншых галінаў недаведзенае, указаныя асобна. Справа прыведзенае дрэва клясыфікацыі індаэўрапейскай сям’і ў выглядзе схемы. Шэрагам лінгвістаў індэўрапейскі характар прыпісваўся мове бурушаскі (Ілія Чашуле, на падставе лексычных сыходжаньняў, без шырокай падтрымкі) і філістымлянскай мове (мова старажытных філістымлянаў ). Схема клясыфікацыі індаэўрапейскіх моваў Альбанская мова [ рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу ] Альбанская мова Анаталійская галіна † [ рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу ] Асноўны артыкул: Анаталійскія мовы Гецкая мова † Лювійская мова † Ліцыйская мова † Лідыйская мова † Паляйская мова † Армянская мова [ рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу ] Сучасная армянская мова (у т.л. ламаўрэн — зьмяшаная цыгана-армянская мова) Сярэднеармянская мова † Грабар (клясычная армянская) † Протаармянская мова † Балцкая галіна [ рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу ] Асноўны артыкул: Балцкія мовы Галіндзкая мова † Галядзкая мова † Зэмгальская мова † Курская мова † Латыская мова Латгальская мова/латгальскі дыялект Летувіская мова Жамоцкая мова/жамойцкі дыялект Пруская мова † Сэлонская мова † Яцьвяская мова † Кельцкая галіна [ рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу ] Асноўны артыкул: Кельцкія мовы Кантынэнтальная група Гальская мова † Лепантыйская мова † Галяцкая мова † Кельтыбэрская мова † Астраўная група Гайдэльская падгрупа Ірляндзкая мова Шатляндзкая гэльская мова Мэнская мова Шэлта Брыцкая падгрупа Брэтонская мова Валійская мова Івэрнская мова † Корнская мова Кумбрыйская мова † Пікцкая мова † (прыналежнасьць да індаэўрапейскіх канчаткова недаведзеная) Германская галіна [ рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу ] Асноўны артыкул: Германскія мовы Усходнегерманская група † Бургундзкая мова † Вандальская мова † Гоцкая мова † Крымска-гоцкая мова † Паўночнагерманская група Усходняя падгрупа Дацкая мова Нарвэская букмол Швэдзкая мова Заходняя падгрупа Ісьляндзкая мова Нарвэская нюношк Норн † Фарэрская мова Заходнегерманская група Верхненямецкая падгрупа Ідыш Люксэмбурская мова Нямецкая мова Ніжненямецкая падгрупа Ніжнефранская (ніжнефранконская) падгрупа Галяндзкая (нідэрляндзкая) мова Афрыкаанс Флямандзкія дыялекты Англа-фрыская падгрупа Фрыская галіна Паўночнафрыская мова Усходнефрыская (затэрляндзкая фрыская) мова Заходнефрыская мова Ангельская мова Шатляндзкая мова (скотс, англа-шатляндзкая) Грэцкая галіна [ рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу ] Асноўны артыкул: Грэцкія мовы Усходняя група Мікенская мова † Атычна-іянічныя дыялекты старажытнагрэцкай мовы † Атычны старажытнагрэцкі дыялект † Кайнэ † Габрэйска-грэцкі дыялект Навагрэцкая (сучасная грэцкая) мова Катарэвуса (кансэрватыўная форма) Дыматыка (народная форма) Італа-румэйская мова/дыялект Кападакійская мова Кіпрыёцкі варыянт грэцкай мовы Пантыйская мова/дыялект Цыгана-грэцкая мова Іянійскія старажытнагрэцкія дыялекты † Эалійскі старажытнагрэцкі дыялект † Аркада-кіпрскі старажытнагрэцкі дыялект † Заходняя група Дарыйскі старажытнагрэцкі дыялект † Цаконская мова/дыялект Паўночназаходнія дыялекты Індаіранская галіна [ рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу ] Асноўны артыкул: Індаіранскія мовы Індаарыйская група Мовы й дыялекты гіндзі (цэнтральная зона) Усходнецэнтральная зона Авадгі Багелі Чгатысгаргі Фіджыйскі гіндзі Усходняя зона Бігарская група Ангіка Бгаджпуры Карыбскі гіндустані Курмалі Магагі Маджгі Майтгілі Мусаса Садры Сураджпуры Бэнгальска-асамская група Асамская мова Бішнупрыя-маніпуры Бэнгальская мова Гаджонг Галбі Каёрт Кгарыя Мал-пагарыя Мірган Нагары Рангпуры Сылгеці Танчанг'я Чакма Чытагонская мова Група орыя Галбі Бода-парджа Купія Орыя Рэлі Паўночная зона (у т.л. панджабі й гіндустані ) Паўночна-заходняя зона Дардзкая група (уваходжаньне ў склад індаарыйскіх прызнаецца не заўсёды) Чытральская падгрупа Калаша-мун Кговар Кашмірская мова Кагістанская падгрупа Батэры Ватапуры-катаркалай Гоўра Кагістані Каламі Калкоці Тарвалі Тырагі Чыліса Кунарская падгрупа Галіна пашаі Паўночнаўсходняя пашаі Паўночназаходняя пашаі Паўднёвазаходняя пашаі Паўднёвазаходняя пашаі Дамэлі Гавар-баці Грангалі Шумашці Падгрупа шына Бракстат Думакі Кагістані-шына Пгалура Саві Ушоджы Шына Падгрупа лагнда (заходнепанджабская) Гіндко Джакаці Дыялект кагані (Заходняя) панджабі Кгетрані Мірпур-панджабі Сырайкі Гуджарацкая група Гуджараці Кучы Група сындгі Джадгалі Ласі Сындгі Сындгі-бгіл Санскрыт † Паўднёвая зона Група маратгі-канкані Варлі Канкані Каткары Кукна Маратгі Пгудагі Самвэдзі Сынгальска-мальдыўская група Вэда Мальдыўская (дывэгі) мова Сынгальская мова Неклясыфікаваныя Арэ Бгалай-гаўлан Дыялект варгадзі Дакгіні Саўджы Цыганская мова Нурыстанская група (можа выключацца з індаіранскіх) Ашкун Вайгалі Каці Прасун Трэгамі Іранская група Усходнеіранская падгрупа Паўночнаўсходнеіранская галіна Авэстыйская мова † Асэтынская мова Ягнобская мова Паўднёваўсходнеіранская галіна Сацкая мова Тумшуцкасацкая Хатанасацкая Шугнана-язгулямскія мовы Шугнанскія мовы Шугнанская мова (у т.л. рушанская й хуфская) Бартанская мова (у т.л. рашорваўская) Сарыкольская мова Язгулямская мова Муджанская мова Ідга Ішкашымская мова (у т.л. сангліцкая, зэбацкая) Ваханская мова Пушту Мовы армуры-парачы Армуры Парачы Заходнеіранская падгрупа Паўночназаходнеіранская, паўднёвазаходнеіранская галіны (у т.л. пэрсыдзкая , таджыцкая , курдзкія мовы) Італійская галіна [ рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу ] Асноўны артыкул: Італійскія мовы Сабэльская група † Оская мова † Вольская мова † Умбрская мова † Лаціна-фаліская група Вульгарная лаціна † Раманская група (распадаюцца на вялікую колькасьць моваў і дыялектаў зь няпэўнай клясыфікацыяй) Лацінская мова Фаліская мова † Вэнэцкая мова (прыналежнасьць да італійскіх дыскусійная) † Славянская галіна [ рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу ] Асноўны артыкул: Славянскія мовы Праславянская мова † Усходнеславянская група Беларуская Расейская Русінская мова Старабеларуская (стараўкраінская) мова † Старажытнанаўгародзкі дыялект † Старажытнаўсходнеславянская мова † Паўднёваславянская група Баўгарская мова Басьнійская мова Македонская мова Славенская мова Стараславянская мова † Сэрбская мова Царкоўнаславянская мова Харвацкая мова Чарнагорская мова Заходнеславянская група Верхнелужыцкая мова Кашубская мова Кнааніт † Ніжнелужыцкая Палабская мова † Польская мова Сылеская мова (спрэчны статус) Славацкая мова Чэская мова Тахарская галіна [ рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу ] Асноўны артыкул: Тахарскія мовы Тахарская А Тахарская В Іншыя [ рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу ] Ніжэй прыведзеныя мовы, клясыфікацыя якіх адносна іншых галінаў індаэўрапейскае сям’і неабгрунтаваная. Дакійская мова † Ілірыйскія мовы † Ламаўрэн Лігурыйская мова † Мэсапская мова † Пэанійская мова † Старажытнамакедонская мова † Тракійская мова † Фрыгійская мова † Цымэрыйская мова † Глядзіце таксама [ рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу ] Байка Шляйхера Балканскі моўны зьвяз Крыніцы [ рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу ] ^ The peaks and troughs of Hittite (анг.) . Лейдэнскі ўнівэрсытэт. Праверана 6 сакавіка 2014 г. ^ Hans G. Güterbock The Hittite computer analysis project. — oi.uchicago.edu. — С. 23. ^ Tablet Discovery Pushes Earliest European Writing Back 150 Years (анг.) science20.com Праверана 6 сакавіка 2014 г. ^ Allied Publishers. Indian History . — Allied Publishers. ^ Mittani (анг.) . Ancient History Encyclopedia. Праверана 6 сакавіка 2014 г. ^ Гл. напрыклад Schleicher 1861, Szemerényi 1957, Collinge 1985, Beekes 1995. ^ Thracian (анг.) MultiTree:A Digital Library of Language Relationships Праверана 6 сакавіка 2014 г. ^ Kruta, Venceslas. The Celts. — Thames and Hudson, 1991. — С. 54. ^ Fine, John. The ancient Greeks: a critical history. — 1985. — С. 72. — ISBN 0674033140 ^ Бернштейн С. Б. Сравнительная грамматика славянских языков. — М .: Издательство Московского университета, Издательство «Наука», 2005. — С. 31-36. ^ Mallory J.P., D. Q. Adams. Encyclopedia of Indo-European Culture. — London: Fitzroy Dearborn, 1997. ^ Lubotsky. 26 // The Old Phrygian Areyastis-inscription. — Kadmos, 1988. — С. 9-26. ^ F. Kortlandt. 31 // The Thraco-Armenian consonant shift. — Linguistique Balkanique, 1988. — С. 71-74. ^ Renfrew, Colin. Archaeology & Language. The Puzzle of the Indo-European Origins. — London: Jonathan Cape, 1987. — ISBN 0-224-02495-7 ^ Энцыкляпэдыя Britannica, 22-е выд. ^ George S. Lane, Douglas Q. Adams. The Tocharian problem // Энцыкляпэдыя Britannica. — 15-е выд.. ^ Renfrew, C. The Anatolian origins of Proto-Indo-European and the autochthony of the Hittites / R. Drews. — Washington: Institute for the Study of Man, 2001. — С. 36-63. ^ а б в Энцыкляпэдыя Britannica, 15-е выд. ^ Holm, Hans J. The Distribution of Data in Word Lists and its Impact on the Subgrouping of Languages / Preisach, Christine. Burkhardt, Hans. Schmidt-Thieme, Lars et al. — Data Analysis, Machine Learning, and Applications. Proc. of the 31st Annual Conference of the German Classification Society (GfKl), University of Freiburg, March 7–9, 2007. — Heidelberg-Berlin: Springer-Verlag, 2008. — ISBN 978-3-540-78239-1 ^ Frederik Kortlandt. The spread of the Indo-Europeans . — 1989. ^ von Bradke, Peter. Über Methode und Ergebnisse der arischen (indogermanischen) Alterthumswissenshaft. — Giessen: Ricker'che Buchhandlung, 1890. Вонкавыя спасылкі [ рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу ] Індаэўрапейскія мовы — сховішча мультымэдыйных матэрыялаў Атрымана з « https://be-tarask.wikipedia.org/w/index.php?title=Індаэўрапейскія_мовы&oldid=1759924 » Катэгорыя : Індаэўрапейскія мовы Навігацыйнае мэню Асабістыя прылады Вы не ўвайшлі ў сыстэму Гутаркі Унёсак Стварыць рахунак Увайсьці Прасторы назваў Артыкул Абмеркаваньне Варыянты Рэжымы Чытаць Рэдагаваць Рэдагаваць крыніцу Паказаць гісторыю Болей Пошук Навігацыя Галоўная старонка Выпадковы артыкул Рубрыкацыя Абраныя артыкулы Удзел Паведаміць пра памылку Паведаміць пра памылку Форум Апошнія зьмены Новыя старонкі Дапамога Ахвяраваньні Друк/экспарт Стварыць кнігу Загрузіць як PDF Вэрсія для друку У іншых праектах Вікісховішча Інструмэнты Спасылкі на старонку Зьвязаныя праўкі Спэцыяльныя старонкі Сталая спасылка Зьвесткі пра старонку Аб’ект Вікізьвесткі Цытаваць старонку На іншых мовах Afrikaans Alemannisch አማርኛ Ænglisc Аҧсшәа العربية Aragonés Armãneashti অসমীয়া Asturianu Avañe'ẽ Azərbaycanca تۆرکجه বাংলা Bân-lâm-gú Беларуская Български Boarisch བོད་ཡིག Bosanski Brezhoneg Català Чӑвашла Čeština Corsu Cymraeg Dansk Davvisámegiella Deitsch Deutsch Dolnoserbski Eesti Ελληνικά English Español Esperanto Estremeñu Euskara فارسی Føroyskt Français Frysk Furlan Gaeilge Gaelg Gàidhlig Galego 贛語 ગુજરાતી गोंयची कोंकणी / Gõychi Konknni 客家語/Hak-kâ-ngî 한국어 Հայերեն हिन्दी Hornjoserbsce Hrvatski Ido Ilokano Bahasa Indonesia Interlingua Ирон Íslenska Italiano עברית Basa Jawa ಕನ್ನಡ ქართული Қазақша Kernowek Kiswahili Kurdî Кыргызча Ladino Лезги Latina Latviešu Lietuvių Ligure Limburgs La .lojban. Lumbaart Magyar मैथिली Македонски Malagasy മലയാളം Malti मराठी მარგალური مصرى Bahasa Melayu Монгол မြန်မာဘာသာ Nederlands Nedersaksies नेपाली नेपाल भाषा 日本語 Napulitano Нохчийн Nordfriisk Norsk Norsk nynorsk Occitan Олык марий Oʻzbekcha/ўзбекча ਪੰਜਾਬੀ پنجابی Papiamentu Patois Picard Piemontèis Tok Pisin Plattdüütsch Polski Português Qırımtatarca Ripoarisch Română Romani Runa Simi Русиньскый Русский Scots Seeltersk Shqip Sicilianu සිංහල Simple English Slovenčina Slovenščina Soomaaliga کوردی Српски / srpski Srpskohrvatski / српскохрватски Suomi Svenska Tagalog தமிழ் Татарча/tatarça తెలుగు ไทย Тоҷикӣ ᏣᎳᎩ Türkçe Українська اردو ئۇيغۇرچە / Uyghurche Vèneto Tiếng Việt 文言 West-Vlams 吴语 Yorùbá 粵語 Zazaki Zeêuws Žemaitėška 中文 डोटेली Правіць спасылкі Гэтая старонка апошні раз рэдагавалася 23 студзеня 2015 году ў 14:47. Гэты тэкст даступны на ўмовах ліцэнзіі Creative Commons Attribution/Share-Alike 3.0 . у асобных выпадках могуць ужывацца дадатковыя ўмовы. Глядзіце падрабязнасьці ва Ўмовах выкарыстаньня . Wikipedia® — зарэгістраваны гандлёвы знак Wikimedia Foundation, Inc. , некамэрцыйнай арганізацыі. Правілы адносна прыватнасьці Пра Вікіпэдыю Адмова ад адказнасьці Распрацоўнікі Дамова пра файлы-кукі Мабільная вэрсія



https://be.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%96%D1%80%D1%8B%D0%BB%D1%96%D1%86%D0%B0
  Кірыліца — Вікіпедыя Кірыліца З пляцоўкі Вікіпедыя Змены шаблонаў/файлаў гэтай версіі чакаюць праверкі . Стабільная версія была праверана 24 мая 2016 . Змены шаблонаў/файлаў гэтай версіі чакаюць праверкі . Стабільная версія была праверана 24 мая 2016 . Перайсці да: рух , знайсці Кірыліца Тып : кансанантна-вакалічнае пісьмо Мовы : стараславянская , царкоўнаславянская , беларуская , руская , сербская ... Барыса. Пазней стараславянская мова пранікае ў Сербію , а ў канцы X стагоддзя становіцца мовай царквы ў Старажытнарускай дзяржаве . Стараславянская мова , быўшы мовай царквы на Русі , адчувала на сабе ўплыў старажытнарускай мовы . Гэта была стараславянская мова рускай рэдакцыі, бо ўключала ў сябе ... наступных краінах: Абхазія (часткова прызнаная дзяржава) абхазская мова руская мова Беларусь беларуская мова руская мова Боснія і Герцагавіна сербская мова Балгарыя балгарская мова Казахстан казахская мова CACHE

Кірыліца — Вікіпедыя Кірыліца З пляцоўкі Вікіпедыя Змены шаблонаў/файлаў гэтай версіі чакаюць праверкі . Стабільная версія была праверана 24 мая 2016 . Змены шаблонаў/файлаў гэтай версіі чакаюць праверкі . Стабільная версія была праверана 24 мая 2016 . Перайсці да: рух , знайсці Кірыліца Тып : кансанантна-вакалічнае пісьмо Мовы : стараславянская , царкоўнаславянская , беларуская , руская , сербская , балгарская , македонская , украінская , малдаўская і многія іншыя Месца ўзнікнення: Паўднёва-Усходняя Еўропа Стваральнік: Клімент Охрыдскі (меркавана) Кірыл і Мяфодзій (традыцыйна) Перыяд: з IX ст. (у сучасным выглядзе з канца XVI ст.) Паходжанне: Егіпецкае пісьмо Протасінайскае пісьмо Фінікійскі алфавіт Грэчаскі алфавіт ( Копцкі алфавіт ) ( Глаголіца ) Гл. таксама: Праект:Лінгвістыка Кіры́ліца — старажытная славянская азбука . Назва паходзіць ад імені славянскага асветніка Канстанціна (Кірыла) Філосафа . Мяркуюць, што пісьмо створана ў сярэдзіне 9 ст. на аснове глаголіцы і грэчаска-візантыйскага ўстаўнага пісьма. Мела 43 літары (11 ст.): 24 візантыйскага паходжання, 19 самастойных. 27 літар мелі лікавае значэнне (літара з цітлай ). Шырока ўжывалася ў стараславянскіх, потым ва ўсходнеславянскіх пісьменнасцях Сярэдневякоўя, у т. л., у старабеларускім пісьменстве (14—18 ст.). Пры развіцці моў, якія запісваліся кірыліцаю, яе алфавітна-літарны склад перастаў дакладна адпавядаць іх гукавой сістэме. Найстаражытнейшыя помнікі кірыліцы: надпісы на руінах царквы ў Праславе (9 ст., Балгарыя ), на гліняным посудзе з раскопак пад Смаленскам (пач. 10 ст.), балгарскі надпіс у Дабруджы (943), берасцяныя граматы (10—15 ст.), Савава кніга і Супрасльскі рукапіс (11 ст.), першы датаваны рукапіс — Астрамірава Евангелле (1056—1057). Змест 1 Назва 2 Гісторыя 2.1 Класічная кірыліца 3 Графіка 4 Сучаснае ўжыванне 4.1 Азбукі славянскіх моў 4.2 Азбукі неславянскіх моў 4.3 Дарэформенныя грамадзянскія азбукі 4.4 Распаўсюджанасць у свеце 5 Кадзіроўкі кірыліцы 5.1 Кірыліца ва Унікодзе 6 Гл. таксама 7 Заўвагі 8 Зноскі 9 Літаратура 10 Спасылкі Назва [ правіць | правіць зыходнік ] Верагодна, кірылічнае пісьмо распрацоўвалі і распаўсюджвалі паслядоўнікі Кірыла і Мяфодзія , а не самі Кірыл і Мяфодзій, таму такая назва пісьменнасці хутчэй аддае даніну павагі, чым абазначае аўтарства. У беларускай, рускай, балгарскай, македонскай і сербскай мовах кірыліца таксама вядома пад назваю «азбука», якая паходзіць ад старое назвы дзвюх першых літар кірылічнага алфавіта (гэтак жа як і слова алфавіт пайшло ад першых дзвюх грэчаскіх літар альфа і бета [заўв 1] ). Гісторыя [ правіць | правіць зыходнік ] Кірылічная азбука: наўгародская берасцяная грамата № 591 (1025—1050 гг.) і яе прарысоўка Каля 863 года браты Канстанцін (Кірыл) Філосаф і Мяфодзій з Салуні (Салонікі) па загадзе візантыйскага імператара Міхаіла III [ru] ўпарадкавалі пісьменнасць для стараславянскай мовы і выкарыстоўвалі новую азбуку для перакладу на славянскую мову грэчаскіх рэлігійных тэкстаў [1] :44 . Доўгі час дыскусійным заставалася пытанне, ці была гэта кірыліца (і ў такім выпадку глаголіцу лічаць тайнапісам, які з'явіўся пасля забароны кірыліцы) або глаголіца — азбука, якія адрозніваюцца амаль выключна напісаннем. Цяпер у навуцы пераважае погляд, згодна з якім глаголіца першасная, а кірыліца другасная (у кірыліцы глагалічныя літары заменены на вядомыя грэчаскія). Глаголіца доўгі час у некалькі змененым выглядзе ўжывалася у харватаў (да XVII ст). З'яўленне кірыліцы, заснаванай на грэчаскім статутным (урачыстым) пісьме — унцыяле [1] :45 , звязваюць з дзейнасцю балгарскай школы кніжнікаў (пасля Кірыла і Мяфодзія). У прыватнасці, у жыцці святога Клімента Охрыдскага прама пішацца аб стварэнні ім славянскага пісьменства ўжо пасля Кірыла і Мяфодзія. Дзякуючы папярэдняй дзейнасці братоў азбука атрымала шырокае распаўсюджванне ў паўднёваславянскіх землях, што прывяло ў 885 годзе да забароны яе выкарыстання ў царкоўнай службе рымскім папам, які змагаўся з вынікамі місіі Канстанціна-Кірыла і Мяфодзія. У Балгарыі цар Барыс у 860 годзе прыняў хрысціянства. Балгарыя становіцца цэнтрам распаўсюджвання славянскага пісьменства. Тут ствараецца першая славянская кніжная школа — Праслаўская кніжная школа — перапісваюцца Кірыла-Мяфодзіеўскія арыгіналы богаслужбовых кніг ( Евангелле , Псалтыр , Апостал , царкоўныя службы), робяцца новыя славянскія пераклады з грэчаскай мовы, з'яўляюцца арыгінальныя творы на стараславянскай мове («О письменехъ Чрьноризца Храбра»). Шырокае распаўсюджанне славянскага пісьменства, яго «залаты век», адносіцца да часу валадарання ў Балгарыі цара Сімяона Вялікага (893—927 гг.), сына цара Барыса. Пазней стараславянская мова пранікае ў Сербію , а ў канцы X стагоддзя становіцца мовай царквы ў Старажытнарускай дзяржаве . Стараславянская мова , быўшы мовай царквы на Русі , адчувала на сабе ўплыў старажытнарускай мовы . Гэта была стараславянская мова рускай рэдакцыі, бо ўключала ў сябе элементы жывой ўсходнеславянскай гаворкі. Першапачаткова кірыліцай карысталіся частка паўднёвых славян , усходнія славяне , а таксама румыны . з часам іх алфавіты некалькі разышліся адзін ад аднаго, хоць напісанне літар і прынцыпы арфаграфіі заставаліся (за выключэннем заходнесербскага варыянта) у цэлым агульнымі. Азбука з кнігі Івана Фёдарава . 1574 год Азбука ў буквары Лаўрэнція Зізанія . Вільня, 1596 год Шрыфт тыпаграфіі Мамонічаў . Каля 1600 года Тытульны ліст буквара Спірыдона Собаля . Куцеінская друкарня , 1631 год Друкаваны буквар Васіля Бурцова. Масква, 1634 год Класічная кірыліца [ правіць | правіць зыходнік ] Асноўны артыкул: Стараславянская азбука Буква Устаўнае напісанне Лікавае значэнне Чытанне Назва А 1 [а] аз Б [б] бу ́кі В 2 [в] ве́дзі Г 3 [г] глаго́ль Д 4 [д] дабро ́ Е, Є 5 [е] есць Ж [ж'] жыве́це Ѕ 6 [дз'] зяло́ Ꙁ, З 7 [з] зямля́ И 8 [і] і́жэ (і 8-рычнае) І, Ї 10 [і] і (і 10-рычнае) К 20 [к] ка́ка Л 30 [л] лю́дзі М 40 [м] мысле́це Н 50 [н] наш О 70 [о] он П 80 [п] пако́й Р 100 [р] рцы С 200 [с] сло́ва Т 300 [т] тве́рда Ѹ, Ꙋ (400) [у] ук Ф 500 [ф] ферт Буква Устаўнае напісанне Лікавае значэнне Чытанне Назва Х 600 [х] хер Ѡ 800 [о] аме́га Ц 900 [ц’] цы Ч 90 [ч’] чэрв Ш [ш’] ша Щ [ш'т’] ([ш'ч’]) шта Ъ [ъ] ёр Ы [ы] еры Ь [ь] ер Ѣ [æ], [іе] яць Ю [йу] ю Ꙗ [йа] А ётаванае Ѥ [йэ] Е ётаванае Ѧ (900) [э н ] Малы юс Ѫ [о н ] Вялікі юс Ѩ [йэ н ] юс малы ётаваны Ѭ [йо н ] юс вялікі ётаваны Ѯ 60 [кс] ксі Ѱ 700 [пс] псі Ѳ 9 [θ], [ф] фіта́ Ѵ 400 [і], [в] іжыца Графіка [ правіць | правіць зыходнік ] Графіка ў 10—18 ст. паслядоўна існавала ў формах: устаў , паўустаў (з 14 ст.), скорапіс (з канца 14 ст., у бытавой і дзелавой перапісцы, у т.л. і ў ВКЛ ), у кніжных загалоўках — арнаментальная вязь . У Расіі ў выніку рэформы 1708 быў створаны грамадзянскі шрыфт ( Гл. таксама : Ілля Капіевіч ), які стаў асновай для сучасных сістэм кірылаўскага пісьма. Сучаснае ўжыванне [ правіць | правіць зыходнік ] Азбукі славянскіх моў [ правіць | правіць зыходнік ] Беларускі А Б В Г Д Е Ё Ж З І Й К Л М Н О П Р С Т У Ў Ф Х Ц Ч Ш Ы Ь Э Ю Я Балгарскі А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ъ Ь Ю Я Македонскі А Б В Г Д Ѓ Е Ж З Ѕ И Ј К Л Љ М Н Њ О П Р С Т Ќ У Ф Х Ц Ч Џ Ш Рускі А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ъ Ы Ь Э Ю Я Русінскі А Б В Г Ґ Д Е Є Ё Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ъ Ы Ь Ю Я Сербскі А Б В Г Д Ђ Е Ж З И Ј К Л Љ М Н Њ О П Р С Т Ћ У Ф Х Ц Ч Џ Ш Украінскі А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я Чарнагорскі А Б В Г Д Ђ Е Ж З́ З Ѕ И Ј К Л Љ М Н Њ О П Р С Т Ћ У Ф Х Ц Ч Џ Ш С́ Азбукі неславянскіх моў [ правіць | правіць зыходнік ] Казахскі А Ә Б В Г Ғ Д Е Ё Ж З И Й К Қ Л М Н Ң О Ө П Р С Т У Ұ Ү Ф Х Һ Ц Ч Ш Щ Ъ Ы І Ь Э Ю Я Татарскі А Ә Б В Г Д Е Ё Ж Җ З И Й К Л М Н Ң О Ө П Р С Т У Ү Ф Х Һ Ц Ч Ш Щ Ъ Ы Ь Э Ю Я Кіргізскі А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н Ң О Ө П Р С Т У Ү Ф Х Ц Ч Ш Щ Ъ Ы Ь Э Ю Я Малдаўскі А Б В Г Д Е Ж Ӂ З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Ы Ь Э Ю Я Мангольскі А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О Ө П Р С Т У Ү Ф Х Ц Ч Ш Щ Ъ Ы Ь Э Ю Я Таджыкскі А Б В Г Ғ Д Е Ё Ж З И Ӣ Й К Қ Л М Н О П Р С Т У Ӯ Ф Х Ҳ Ч Ҷ Ш Ъ Э Ю Я Чувашскі А Ӑ Б В Г Д Е Ё Ӗ Ж З И Й К Л М Н О П Р С Ҫ Т У Ӳ Ф Х Ц Ч Ш Щ Ъ Ы Ь Э Ю Я Якуцкі А Б В Г Ҕ Д Дь E Ё Ж З И Й К Л М Н Ҥ Нь О Ө П Р С Һ Т У Ү Ф Х Ц Ч Ш Щ Ъ Ы Ь Э Ю Я Дарэформенныя грамадзянскія азбукі [ правіць | правіць зыходнік ] Балгарскі да 1945 года А Б В Г Д Е Ж З И Й (І) К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ъ (Ы) Ь Ѣ Ю Я Ѫ ( Ѭ ) ( Ѳ ) Рускі да 1918 года А Б В Г Д Е (Ё) Ж З И (Й) І К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ъ Ы Ь Ѣ Э Ю Я Ѳ ( Ѵ ) Сербскі к сярэдзіне XIX ст. А Б В Г Д Ђ Е Ж З И Й І К Л М Н О П Р С Т Ћ У Ф Х Ц Ч Џ Ш (Щ) Ъ Ы Ь Ѣ (Э) Є Ю Я ( Ѳ ) ( Ѵ ) (У дужках стаяць знакі, якія не мелі афіцыйнага статуса літар, а таксама літары, якія выйшлі з ужытку раней за прыведзеную дату.) Распаўсюджанасць у свеце [ правіць | правіць зыходнік ] Асноўны артыкул: Алфавіты на аснове кірыліцы Кірыліца ў свеце. Кірыліца — адзінае афіцыйнае пісьмо. Кірыліца з'яўляецца афіцыйнай разам з іншым алфавітам. У выпадку Малдовы і Грузіі, гэта дзяржаўныя ўтварэнні, непрызнаныя цэнтральным урадам. Кірыліца не з'яўляецца афіцыйнай, але шырока выкарыстоўваецца па гістарычных прычынах. Афіцыйны алфавіт На цяперашні час у якасці афіцыйнага алфавіта кірыліца выкарыстоўваецца ў наступных краінах: Абхазія (часткова прызнаная дзяржава) абхазская мова руская мова Беларусь беларуская мова руская мова Боснія і Герцагавіна сербская мова Балгарыя балгарская мова Казахстан казахская мова руская мова Кыргызстан кыргызская мова руская мова Македонія македонская мова Малдова руская мова ў Гагаузіі Манголія мангольская мова Прыднястроўская Малдаўская Рэспубліка (непрызнаная дзяржава) малдаўская мова руская мова украінская мова Расія руская мова дзяржаўныя і афіцыйныя мовы ў Расіі (акрамя вепскай , карэльскай і фінскай моў) Сербія сербская мова русінская мова/дыялект у Ваяводзіне Таджыкістан таджыкская мова руская мова Украіна украінская мова руская мова ў некаторых абласцях Чарнагорыя чарнагорская мова (разам з лацініцаю) сербская мова Паўднёвая Асеція (часткова прызнаная дзяржава) асецінская мова руская мова У мінулым Азербайджан азербайджанская мова (пераведзена на лацініцу ў 1990-я гады) Малдова гагаузская мова ў Гагаузіі (пераведзена на лацініцу ў 1996 годзе) Узбекістан узбекская мова (пераведзена на лацініцу ў 1993 годзе) каракалпакская мова ў Каракалпакстане (пераведзена на лацініцу ў 1994 годзе) Туркменістан туркменская мова (пераведзена на лацініцу ў 1990-я гады) Кадзіроўкі кірыліцы [ правіць | правіць зыходнік ] CP866 (Альтэрнатыўная кадзіроўка) Асноўная кадзіроўка Балгарская кадзіроўка CP855 ISO 8859-5 КАІ-8 ( руск. : КОИ-8 ) ДКАІ-8 MacCyrillic Windows-1251 (CP1251) Кірыліца ва Унікодзе [ правіць | правіць зыходнік ] Асноўны артыкул: Кірыліца ва Унікодзе Ва Унікодзе версіі 6.0 для кірыліцы выдзелена чатыры раздзелы: назва дыяпазон кодаў ( hex ) апісанне Cyrillic 0400 045F сімвалы з ISO 8859-5 , перамешчаныя ўверх на 864 пазіцыі 0460 047F гістарычныя літары 0480 04FF дадатковыя сімвалы для розных моў з пісьменнасцю на аснове кірыліцы Cyrillic Supplement 0500 052F Cyrillic Extended-A 2DE0 2DFF надрадковыя буквы для царкоўнаславянскага пісьма Cyrillic Extended-B A640 A69F розныя гістарычныя буквы Ва Унікодзе няма кірылічных літар з націскам, таму яны кадзіруюцца як састаўныя шляхам дабаўлення сімвала U+0301 («combining acute accent») пасля націскной галоснай (напрыклад, ы́ э́ ю́ я́). Доўгі час найбольш праблемнаю была царкоўнаславянская мова , але пачынаючы з версіі 5.1 ужо прысутнічаюць практычна ўсе патрэбныя сімвалы. 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9 A B C D E F 400 Ѐ Ё Ђ Ѓ Є Ѕ І Ї Ј Љ Њ Ћ Ќ Ѝ Ў Џ 410 А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П 420 Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ъ Ы Ь Э Ю Я 430 а б в г д е ж з и й к л м н о п 440 р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я 450 ѐ ё ђ ѓ є ѕ і ї ј љ њ ћ ќ ѝ ў џ 460 Ѡ ѡ Ѣ ѣ Ѥ ѥ Ѧ ѧ Ѩ ѩ Ѫ ѫ Ѭ ѭ Ѯ ѯ 470 Ѱ ѱ Ѳ ѳ Ѵ ѵ Ѷ ѷ Ѹ ѹ Ѻ ѻ Ѽ ѽ Ѿ ѿ 480 Ҁ ҁ ҂ ҃ ҄ ҅ ҆ ҇ ҈ ҉ Ҋ ҋ Ҍ ҍ Ҏ ҏ 490 Ґ ґ Ғ ғ Ҕ ҕ Җ җ Ҙ ҙ Қ қ Ҝ ҝ Ҟ ҟ 4A0 Ҡ ҡ Ң ң Ҥ ҥ Ҧ ҧ Ҩ ҩ Ҫ ҫ Ҭ ҭ Ү ү 4B0 Ұ ұ Ҳ ҳ Ҵ ҵ Ҷ ҷ Ҹ ҹ Һ һ Ҽ ҽ Ҿ ҿ 4C0 Ӏ Ӂ ӂ Ӄ ӄ Ӆ ӆ Ӈ ӈ Ӊ ӊ Ӌ ӌ Ӎ ӎ ӏ 4D0 Ӑ ӑ Ӓ ӓ Ӕ ӕ Ӗ ӗ Ә ә Ӛ ӛ Ӝ ӝ Ӟ ӟ 4E0 Ӡ ӡ Ӣ ӣ Ӥ ӥ Ӧ ӧ Ө ө Ӫ ӫ Ӭ ӭ Ӯ ӯ 4F0 Ӱ ӱ Ӳ ӳ Ӵ ӵ Ӷ ӷ Ӹ ӹ Ӻ ӻ Ӽ ӽ Ӿ ӿ 500 Ԁ ԁ Ԃ ԃ Ԅ ԅ Ԇ ԇ Ԉ ԉ Ԋ ԋ Ԍ ԍ Ԏ ԏ 510 Ԑ ԑ Ԓ ԓ Ԕ ԕ Ԗ ԗ Ԙ ԙ Ԛ ԛ Ԝ ԝ Ԟ ԟ 520 Ԡ ԡ Ԣ ԣ Ԥ ԥ Ԧ ԧ 2DE0 ⷠ ⷡ ⷢ ⷣ ⷤ ⷥ ⷦ ⷧ ⷨ ⷩ ⷪ ⷫ ⷬ ⷭ ⷮ ⷯ 2DF0 ⷰ ⷱ ⷲ ⷳ ⷴ ⷵ ⷶ ⷷ ⷸ ⷹ ⷺ ⷻ ⷼ ⷽ ⷾ ⷿ A640 Ꙁ ꙁ Ꙃ ꙃ Ꙅ ꙅ Ꙇ ꙇ Ꙉ ꙉ Ꙋ ꙋ Ꙍ ꙍ Ꙏ ꙏ A650 Ꙑ ꙑ Ꙓ ꙓ Ꙕ ꙕ Ꙗ ꙗ Ꙙ ꙙ Ꙛ ꙛ Ꙝ ꙝ Ꙟ ꙟ A660 Ꙡ ꙡ Ꙣ ꙣ Ꙥ ꙥ Ꙧ ꙧ Ꙩ ꙩ Ꙫ ꙫ Ꙭ ꙭ ꙮ ꙯ A670 ꙰ ꙱ ꙲ ꙳ ꙼ ꙽ ꙾ ꙿ A680 Ꚁ ꚁ Ꚃ ꚃ Ꚅ ꚅ Ꚇ ꚇ Ꚉ ꚉ Ꚋ ꚋ Ꚍ ꚍ Ꚏ ꚏ A690 Ꚑ ꚑ Ꚓ ꚓ Ꚕ ꚕ Ꚗ ꚗ Гл. таксама [ правіць | правіць зыходнік ] Глаголіца Стараславянская азбука Клімент Охрыдскі Заўвагі [ правіць | правіць зыходнік ] ↑ У грэчаскай мове часоў Візантыі літара β чыталася як [в] і называлася «віта» Зноскі [ правіць | правіць зыходнік ] ↑ 1,0 1,1 Иванова В.Ф. Современный русский язык. Графика и орфография — 2-е изд. — М .: Просвещение, 1976. — 288 с. Літаратура [ правіць | правіць зыходнік ] Кірыліца // Беларуская энцыклапедыя: У 18 т. Т. 8: Канто — Кулі / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў і інш — Мн. : БелЭн, 1999. — Т. 8. — С. 287—288. — 576 с. — 10 000 экз . — ISBN 985-11-0144-3 (Т. 8) . Батвіннік М. Б. Кірыліца // Энцыклапедыя літаратуры і мастацтва Беларусі: У 5 т. Т. 3. Карчма — Найгрыш / Рэдкал.: І. П. Шамякін (гал. рэд.) і інш. — Мн.: БелСЭ, 1986. — 751 с., іл., 40 л. іл. С. 56—57. Лось И. Л. Кириллица // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : В 86 томах (82 т. и 4 доп.) — СПб. , 1890—1907. Азбука // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : В 86 томах (82 т. и 4 доп.) — СПб. , 1890—1907. Истрин В. А. 1100 лет славянской азбуки. — 2-е изд.. — М .: Наука, 1988. — (Литературоведение и языкознание). — ISBN 5-02-010865-0 . Карский Е. Ф. Славянская кирилловская палеография. — 2-е изд.. — М .: Наука, 1979. Каўрус А. А., Круталевіч М. М. Славянскія азбукі, іх паходжанне // Стараславянская мова. — Мінск: Беларуская навука, 2005. — С. 18—25. Князевская О. А. Кириллица // Лингвистический энциклопедический словарь. — М .: «Советская энциклопедия», 1990. — С. 222—223. Спасылкі [ правіць | правіць зыходнік ] Кірыліца на Вікісховішчы Славянскія мовы і кадзіроўкі (руск.) К истории русской азбуки (руск.) Кірылічныя кадзіроўкі (англ.) Пісьменнасці свету Гісторыя • Гліф • Графема • Дэшыфроўка • Палеаграфія • Спіс моў паводле сістэм пісьма • Стваральнікі Кансанантнае пісьмо Арамейскае • Арабскае • Джаві • Старажытналівійскае • Яўрэйскае • Набатэйскае • Пахлаві • Самарыцянскае • Сірыйскае • Сагдыйскае • Угарыцкае • Фінікійскае • Паўднёвааравійскае Абугіды / Індыйскае пісьмо Байбайін • Балійскае • Батакскае • Бенгальскае • Бірманскае • Брахмі • Бухідскае • Варанг-кшыці • Усходняе нагары • Грантха • Гуджараці • Гупта • Гурмукхі • Дэванагары • Кадамба • Кайтхі • Калінга • Канада • Кхмерскае • Лана • Лаоскае • Лепча • Лімбу • Лантара • Малаялам • Маніпуры • Мітхілакшар • Модзі • Мангольскае • Монскае • Нагары • Непальскае • Орыя • Палава • Ранджана • Рэджангскае • Саўраштра • Сідхаматрыка • Сінгальскае • Саёмба • Суданскае • Тагальскае • Тагбанва • Тайскае • Такры • Тамільскае • Тэлугу • Тыбецкае • Тахарскае • Ханунаа • Хунскае • Шарада • Яванскае Абугіды / Іншыя Скорапіс Бойда • Канадскае складовае • Кхараштхі • Мераіцкае • Скорапіс Пітмана • Пісьмо Поларда • Саранг Сампенг • Тана • Скорапіс Томаса • Эфіопскае Лінейныя алфавіты Авестыйскі • Агванскі • Армянскі • Баса • Бютакук'е • Вагіндра • Венгерскія руны • Глаголіца • Гоцкі • Скорапіс Грэга • Грэка-іберскі • Грэчаскі • Грузінскі • Г'іракастра • Дэзерэцкі • Старажытнанубійскі • Старажытнапермскі • Старажытнацюркскі • Кірыліца • Копцкі • Лацініца • Мандэйскі • Малаазійскія • Міжнародны фанетычны • Маньчжурскі • Нко • Абэры-Акаімэ • Агамічны • Ол-чыкі • Руны • Паўночнаэтрускія • Самалійскі • Старамангольскі • Старажытналівійскі (Тыфінаг) • Фрэйзера • Эльбасанскі • Этрускі • Хангыль Нелінейныя алфавіты Шрыфт Брайля • Азбука Морзэ • Шрыфт Муна • Аптычны тэлеграф • Семафорная азбука • Міжнародны збор сігналаў • Турэмная азбука Ідэа- і піктаграмы Астэкскія • Дунба • Месаамерыканскія • Мікмак • Міштэкскія • Нсібідзі • Такапу Лагаграфічнае пісьмо Кітайскае : Традыцыйнае • Спрошчанае • Цьы-ном • Кандзі • Ханча Вытворныя ад кітайскага: Кіданскае • Чжуанскае • Чжурчжэнскае Лога-сілабічнае : Анаталійскае • І • Клінапіс • Мая • Тангуцкае Лога-кансанантнае : Егіпецкае пісьмо ( іерагліфіка , іератыка , дэмотыка ) Складовае пісьмо Афака • Ваі • Геба • Старажытнаперсідскае • І • Катакана • Кікакуі • Кіпрыёцкае • Кпеле • Лінейнае пісьмо Б • Ман'ёгана • Нюй-шу • Хірагана • Чэрокі • Югтун Пераходныя склада-алфавітныя Палеаіспанскае • Чжуінь Семантаграфія Бліссімволіка Вузельчыкавыя сістэмы Кіпу • Вузельчыкавае пісьмо ў Кітаі Нерасшыфраваныя Біблскае • Вінча • Старажытнаханаанейскае • Ісыкскае • Кіпра-мінойскае • Крыцкія іерогліфы • Лінейнае пісьмо А • Міштэкскае • Даліны Інда • Цзяху • Поляў пахавальных урнаў • Протаэламскае • Ронга-ронга • Рукапіс Войніча • Протасінайскае • Таблічка з Дыспіліа • Фесцкі дыск • Эламскае лінейнае Выдуманыя і ўяўныя Дахрысціянскае пісьмо ў славян • Кірт • Сараці • Тэнгвар Гл. таксама Мнемоніка • Стэнаграфія • Носьбіты: Папера • Гліняныя таблічкі • Папірус • Пергамент ( Палімпсэст ) г р п Славянскія мовы Гістарычныя † прабалта-славянская • праславянская Усходнія старажытнаўсходнеславянская † • старабеларуская † • старажытнанаўгародская † • стараруская † • беларуская ( дыялекты , заходнепалеская , падляшская ) • руская ( дыялекты ) • украінская ( дыялекты , русінская ) Заходнія ляхіцкія: палабская † • польская ( старапольская † • сілезская ) • кашубская ( славінская † ) лужыцкія : верхняя — ніжняя чэшска-славацкія: мараўская • славацкая • чэшская ( кнааніт †) Паўднёвыя Заходнія: сербахарвацкая ( баснійская — сербская — харвацкая — чарнагорская ) • славенская ( прэкмурская , рэзьянская ) • славянасербская † Усходнія: стараславянская † • царкоўнаславянская • балгарская • македонская змешаныя і піджыны балачка • суржык • трасянка • панашэму † • русенорск † • кяхцінская † • цыгана-сербская штучныя панславянскія мовы • сібірская мова • язычча Славянскія мікрамовы † — мёртвыя мовы г р п Кірылічная сістэма злічэння Адзінкі 1 = А (аз) | 2 = В (ведзі) | 3 = Г (глаголь) | 4 = Д (дабро) | 5 = Е (есць) | 6 = S (зяло) | 7 = З (зямля) | 8 = И (іжэ) | 9 = Ѳ (фіта) Дзясяткі 10 = I (і) | 20 = К (кака) | 30 = Л (людзі) | 40 = М (мыслете) | 50 = Н (наш) | 60 = Ѯ (ксі) | 70 = О (он) | 80 = П (пакой) | 90 = Ҁ (копа) , Ч (чэрв) Сотні 100 = Р (рцы) | 200 = С (слова) | 300 = Т (тверда) | 400 = У (ук) | 500 = Ф (ферт) | 600 = Х (хер) | 700 = Ѱ (псі) | 800 = Ѡ (амега) | 900 = Ц (цы) Тысячы, мільёны і пад. 10 000 = Цьма | 100 000 = Легіён | 1 000 000 = Леодр | 10 000 000 = Воран | 100 000 000 = Калода Гл. таксама Алфавітны запіс лікаў | Глаголіца | Кірыліца | Беларуская сістэма мер | Руская сістэма мер | Сорак саракоў | Лічыльнікі | Цітла | Лікі з уласнымі імёнамі Узята з ' https://be.wikipedia.org/w/index.php?title=Кірыліца&oldid=2325304 ' Катэгорыя : Кірыліца Схаваныя катэгорыі: Вікіпедыя:Спасылка на Вікісховішча непасрэдна ў артыкуле Вікіпедыя:Істотныя артыкулы Навігацыя Асабістыя прылады Не ўвайшоў Размовы Уклад Стварыць уліковы запіс Увайсці Прасторы імёнаў Артыкул Размовы Варыянты Віды Чытаць Неправераныя змены Правіць Правіць зыходнік Паказаць гісторыю Яшчэ Знайсці Навігацыя Галоўная старонка Супольнасць Апошнія змены Новыя старонкі Форум Выпадковая старонка Даведка Ахвяраванні Паведаміць пра памылку Друк/экспарт Стварыць кнігу Загрузіць як PDF Для друку У іншых праектах Вікісховішча Прылады Сюды спасылаюцца Звязаныя праўкі Адмысловыя старонкі Нязменная спасылка Звесткі пра старонку Элемент Вікідадзеных Цытаваць гэту старонку На іншых мовах Afrikaans Alemannisch አማርኛ Aragonés العربية مصرى Asturianu Azərbaycanca تۆرکجه Башҡортса Boarisch Žemaitėška Беларуская (тарашкевіца)‎ Български Bahasa Banjar বাংলা Brezhoneg Bosanski Буряад Català Mìng-dĕ̤ng-ngṳ̄ Нохчийн کوردی Čeština Словѣньскъ / ⰔⰎⰑⰂⰡⰐⰠⰔⰍⰟ Чӑвашла Cymraeg Dansk Deutsch Zazaki Dolnoserbski Ελληνικά English Esperanto Español Eesti Euskara فارسی Suomi Français Nordfriisk Furlan Frysk Gaeilge 贛語 Gàidhlig Galego 𐌲𐌿𐍄𐌹𐍃𐌺 Gaelg 客家語/Hak-kâ-ngî עברית हिन्दी Fiji Hindi Hrvatski Hornjoserbsce Kreyòl ayisyen Magyar Հայերեն Bahasa Indonesia Ilokano Ido Íslenska Italiano 日本語 Basa Jawa ქართული Taqbaylit Қазақша 한국어 Къарачай-малкъар Кыргызча Latina Lëtzebuergesch Lumbaart Lietuvių Latviešu Malagasy Македонски മലയാളം Монгол मराठी Bahasa Melayu مازِرونی Nāhuatl Plattdüütsch Nederlands Norsk nynorsk Norsk Nouormand Occitan Ирон ਪੰਜਾਬੀ Picard Polski Piemontèis پنجابی Português Runa Simi Română Tarandíne Русский Русиньскый Саха тыла Sicilianu Scots Davvisámegiella Srpskohrvatski / српскохрватски Simple English Slovenčina Slovenščina Shqip Српски / srpski Basa Sunda Svenska Kiswahili Ślůnski தமிழ் Тоҷикӣ ไทย Tagalog Türkçe Татарча/tatarça Тыва дыл Удмурт Українська اردو Oʻzbekcha/ўзбекча Vepsän kel’ Tiếng Việt Volapük Winaray 吴语 Хальмг მარგალური ייִדיש 中文 文言 Bân-lâm-gú 粵語 Правіць спасылкі Апошняе змяненне старонкі адбылося 09:50, 24 мая 2016. Тэкст даступны на ўмовах ліцэнзіі Creative Commons Attribution-ShareAlike , у асобных выпадках могуць дзейнічаць дадатковыя ўмовы. Падрабязней гл. Умовы выкарыстання . Палітыка прыватнасці Пра Вікіпедыю Адмова ад адказнасці Распрацоўшчыкі Cookie statement Мабільная версія



https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%BE%D0%B2%D0%B8_%D0%A0%D0%BE%D1%81%D1%96%D1%97
  Мови Росії — Вікіпедія Мови Росії Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. Зміни шаблонів/файлів цієї версії очікують на перевірку . Стабільна версія була перевірена 29 січня 2018 . Зміни шаблонів/файлів цієї версії очікують на перевірку . Стабільна версія була перевірена 29 січня 2018 . Перейти до: навігація , пошук Мови Росії відносяться до 14 мовних сімей — індоєвропейської , алтайської , уральської ... , австроазіатської , айнської . нівхська мова є ізольованою. Після кожної мови вказана чисельність осіб, які ... -алеутська сім'я 11 Нівхська мова 12 Айнська мова 13 Семітська сім'я 14 Сино-тибетська сім'я 15 ... , балтійська і албанська гілки. Всього: 40 живих мов і 1 книжна. Слов'янські мови білоруська мова 316 890 українська мова 1 815 210 [1] російська мова 142 573 285 болгарська мова 30 894 сербохорватська мова 9 674 словацька мова 2 169 чеська мова 13 242 польська мова 94 038 церковнослов'янська мова CACHE

Мови Росії — Вікіпедія Мови Росії Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. Зміни шаблонів/файлів цієї версії очікують на перевірку . Стабільна версія була перевірена 29 січня 2018 . Зміни шаблонів/файлів цієї версії очікують на перевірку . Стабільна версія була перевірена 29 січня 2018 . Перейти до: навігація , пошук Мови Росії відносяться до 14 мовних сімей — індоєвропейської , алтайської , уральської , юкагіро-чуванської , картвельської , абхазо-адизької , нахсько-дагестанської , Сино-тибетської , семітської , ескімосько-алеутської , чукотсько-камчатської , єнісейської , австроазіатської , айнської . нівхська мова є ізольованою. Після кожної мови вказана чисельність осіб, які говорять в Росії: або за переписом 2002 , або (якщо дані перепису вважаються недостовірними) за оцінкою лінгвістів. У останньому випадку перед ними стоїть значок тильди (~). Зміст 1 Індоєвропейська сім'я 2 Абхазо-адизька сім'я 3 Нахсько-дагестанська сім'я 4 Картвельська сім'я 5 Уральська сім'я 6 Алтайська сім'я 7 Єнісейська сім'я 8 Юкагіро-чуванська сім'я 9 Чукотсько-камчатська сім'я 10 Ескімосько-алеутська сім'я 11 Нівхська мова 12 Айнська мова 13 Семітська сім'я 14 Сино-тибетська сім'я 15 Австроазійська сім'я 16 Див. також 17 Примітки Індоєвропейська сім'я [ ред. • ред. код ] З індоєвропейських мов у Росії представлена слов'янська, іранська, німецька, вірменська, грецька, індоарійська, романська, балтійська і албанська гілки. Всього: 40 живих мов і 1 книжна. Слов'янські мови білоруська мова 316 890 українська мова 1 815 210 [1] російська мова 142 573 285 болгарська мова 30 894 сербохорватська мова 9 674 словацька мова 2 169 чеська мова 13 242 польська мова 94 038 церковнослов'янська мова ?? албанська мова 3 220 вірменські мови 904 892 східновірменська мова ~ 665 000 астраханський діалект ~1 000 західно-вірменська мова ~240 000 амшенський діалект ~200 000 донський діалект ~40 000 Балтійські мови латиська мова 34 759 литовська мова 49 020 Германські мови шведська мова 266 нідерландська мова (голландська) 301 англійська мова 1 191 їдиш 29 998 (чисельність вкл. іврит ) німецька мова 249 635 нижньонімецька мова ?? Грецькі мови 56 473 понтійська мова (грецька) ~40 000 новогрецька мова (літературна) ?? Іранськая гілка осетинська мова 493 610 шугнанська мова 52 рушанська мова 441 пушту (афганська) 8 580 талиська мова ~5 310 перська мова 9 568 таджицька мова 131 530 татська мова ~25 000 курдська мова (курманджі) 36 609 белудзька мова 345 Індоарійські мови бенгальська мова (бенгалі) 696 хінді 5 853 циганська мова 166 514 Романські мови румунська мова 22 663 молдавська мова 147 035 португальська мова 78 французька мова 737 італійська мова 776 іспанська мова 1 150 Абхазо-адизька сім'я [ ред. • ред. код ] Всього: 4 живих мови і 2 мертвих абхазька мова 20 000 садзьке наріччя † абазинська мова 38 247 адигейська мова 129 419 кабардино-черкеська мова 587 547 убихська мова † Нахсько-дагестанська сім'я [ ред. • ред. код ] Всього: 42 мови Аваро-андо-цезькі мови аварська мова ~744 000 Андійські мови ахвахська мова ~7 000 каратинська мова ~7 000 годоберинська мова ~3 000 ботліхська мова ~7 000 андійська мова ~25 000 багвалінська мова (багулальська) ~7 000 тіндінська мова (тіндальська) ~7 000 чамалінська мова ~10 000 цезькі мови гинухська мова 548 гунзібська мова 1 839 хваршинська мова ~6 000 бежтінська мова ~9 000 цезька мова 15 356 даргинські мови 503 523 мугинська мова ~6 571 кадарська мова ~18 963 гапшимінсько-бутринська мова ~27 083 цудахарська мова ~39 225 урахинська мова (кабінська, хюркилінська) ~73 420 муїрінська мова ~79 938 мюрего-губденська мова ~81 814 акушинська мова ~95 795 даргинська літературна мова мегебська мова ~1 300 кункинська мова ~1 200 амухсько-худуцька мова ~1 600 іцарінська мова (санжі-іцарінська) ~1 800 сірхінська мова ~20 497 чирагська мова ~1 280 кайтагська мова ~43 648 аштінська мова ~2 300 кубачинська мова ~7 089 лакська мова 153 373 Лезгинські мови арчинська мова ~1 100 агульська мова 29 399 табасаранська мова 128 391 лезгинська мова 397 310 цахурська мова 9 771 рутульська мова 29 383 удінська мова 2 960 Нахські мови інгушська мова 405 343 чеченська мова 1 331 844 аккинсько-орстхойське наріччя (галанчожське) ~90 000 Картвельська сім'я [ ред. • ред. код ] Всього: 4 мови грузинська мова 286 285 мегрельська мова 2 590 лазька мова 62 сванська мова 153 Уральська сім'я [ ред. • ред. код ] Всього: 23 живих мови і 3 мертвих Угро-фінські мови водська мова ~20 іжорська мова 362 вепсська мова 5 753 естонська мова 26 645 фінська мова 51 891 карельська мова 52 880 людіковське наріччя ~4 000 ліввіковське наріччя (олонецьке) ~20 000 власне карельське наріччя ~2 800 гірськомарійська мова 36 822 східномарійська мова (лугово-східна) 451 033 марійські мови 793 саамські мови 787 бабінська саамська мова † терсько-саамська мова (йоканьгсько-саамська) ~6 кильдінська саамська мова ~750 колтта-саамська мова ~28 мордовські мови ерзянська мова (ерзя-мордовська) ~400 000 мокшанська мова (мокша-мордовська) ~200 000 пермська комі мова 94 328 комі-зирянська мова 217 316 удмуртська мова 463 837 мансійська мова 2 746 хантийська мова 13 568 угорська мова 9 712 Самодійські мови юрацька мова † енецька мова 119 нганасанська мова 505 ненецька мова 31 311 камасинська мова † маторська мова † селькупська мова 1 641 Алтайська сім'я [ ред. • ред. код ] Всього: 41 мова Тунгусо-маньчжурські мови негидальська мова 147 евенська мова 7 168 евенкійська мова 7 584 орокська мова (ульта) 64 удегейська мова ~80 ороцький мова ~160 ульцька мова 732 нанайська мова 3 886 Монгольські мови монгольська мова 11 498 калмицька мова 153 602 бурятська мова 368 807 Тюркські мови чуваська мова 1 325 382 уйгурська мова 1 932 узбецька мова 238 831 тофаларська мова 378 долганська мова 4 865 тувинська мова 242 754 якутська мова 456 288 чулимська мова (чулимсько-тюркська) 270 шорська мова 6 210 хакаська мова 52 217 Гірсько-алтайські мови 65 534 північноалтайська мова ~10 000 кумандінське наріччя ~8 000 челканське наріччя (куу) ~2 000 південноалтайська мова ~55 500 тубаларське наріччя ~3 000 власне алтайське наріччя (алтай-кижі) ?? телеутське наріччя ~3 000 теленгитське наріччя ~3 000 кримчакська мова 29 гагаузька мова 7 597 туркменська мова (трухменська) 38 533 турецька мова (месхетинці і уруми) 161 319 азербайджанська мова 669 757 караїмська мова 88 каракалпацька мова 1 561 казахська мова 563 749 ногайська мова ~107 400 астраханських ногайців-карагашів наріччя ~5 000 алабугатських татар наріччя ~400 юртовських татар наріччя (астраханських ногайців) ~12 000 башкирська мова 1 379 727 кримськотатарська мова ~19 000 карачаєво-балкарська мова 302 748 кумицька мова 458 121 киргизька мова 46 319 татарська мова 5 347 706 сибірсько-татарська мова (вкл. барабінське наріччя ) ~?? японська мова 752 корейська мова 60 088 Єнісейська сім'я [ ред. • ред. код ] Всього: 2 живих мови кетська мова 485 югська мова ~2 (або ' †) арінська мова † пумпокольська мова † коттська мова † Юкагіро-чуванська сім'я [ ред. • ред. код ] Всього: 2 живих мови північноюкагирська мова (тундрова) ~150 південноюкагирський мова (колимська) ~50 омокська мова † чуванська мова † Чукотсько-камчатська сім'я [ ред. • ред. код ] Всього: 4 живих і 3 вимерлих мови. чукотсько-коряцькі мови чукотська мова 7 742 керекська мова † алюторська мова ~2 000 коряцька мова 3 019 ітельменські мови ітельменська мова (західноітельменська) ~50 східноітельменська мова † південноітельменська мова † Ескімосько-алеутська сім'я [ ред. • ред. код ] Всього: 4 живих мови і 2 мертвих. алеутська мова 5 медновсько-алеутська мова (алеутсько-російськии піджин) 5 ескімоські мови науканська мова ~106 юїтська мова (чаплінський діалект) ~304 аляськинсько-інуїтська мова † сиреникська мова † Нівхська мова [ ред. • ред. код ] Нівхська мова 688 Айнська мова [ ред. • ред. код ] Всього: 2 вимерлих сахалінсько-айнська мова † курильсько-айнська мова † Семітська сім'я [ ред. • ред. код ] Всього: 2 мови і 1 книжна/іноземна новоарамейські мови (Ассирія) 7 762 арабська мова 8 216 іврит ?? Сино-тибетська сім'я [ ред. • ред. код ] Всього: 2 живих мови і 1 книжна дунганська мова 1 088 китайська мова (вкл. діалект тазів ) 59 235 старотибетська мова Австроазійська сім'я [ ред. • ред. код ] в'єтнамська мова 26 197 Див. також [ ред. • ред. код ] Народи Росії Корінні народи Півночі Примітки [ ред. • ред. код ] ↑ Владение украинским языком в России в разрезе этнических групп / Завьялов А. В. Социальная адаптация украинских иммигрантов : монография / А. В. Завьялов. – Иркутск : Изд-во ИГУ, 2017. – 179 с. п о р Росія в темах Символи Герб • Прапор • Гімн Державний лад Громадянство • Конституція • Президент • Уряд • Федеральні Збори • Судова система • Конституційний Суд • Політичні партії • Внутрішня політика • Зовнішня політика Географія Столиця • Геологія • Мінеральні ресурси • Рельєф • Клімат • Ґрунти • Рослинний світ • Тваринний світ • Екологія Історія Археологія • Київська Русь • Міжусобиці • Велике князівство Московське / Московське царство • Російська імперія • СРСР / РРФСР Економіка , фінанси, банки Економічні райони • Корисні копалини • Промисловість • Космічна індустрія • Сільське господарство • Транспорт • Валюта • Банківська система • Центробанк • Держзнак Збройні сили Сухопутні війська • Військово-повітряні сили • Військово-морський флот • Війська повітряно-космічної оборони • Ракетні війська стратегічного призначення • Повітряно-десантні війська Соціум Населення ( Українці ) • Міста • Туризм ( Світова спадщина ) • Зв'язок • Інтернет • Пошта • Релігія • Етнічні групи • Мови • Спорт Культура Наука • Освіта • Література • Архітектура • Музика • Опера • Кінематограф • ЗМІ • Рунет • Свята • Кухня Портал «Росія» Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мови_Росії&oldid=21914884 Категорія : Мови Росії Навігаційне меню Особисті інструменти Ви не увійшли до системи Обговорення Внесок Створити обліковий запис Увійти Простори назв Сторінка Обговорення Варіанти Перегляди Читати Неперевірені зміни Редагувати Редагувати код Переглянути історію Ще Пошук Навігація Головна сторінка Поточні події Нові редагування Нові сторінки Випадкова стаття Участь Портал спільноти Кнайпа Довідка Пожертвування Інструменти Посилання сюди Пов'язані редагування Спеціальні сторінки Постійне посилання Інформація про сторінку Елемент Вікіданих Цитувати сторінку Друк/експорт Створити книгу Завантажити як PDF Версія до друку Іншими мовами Беларуская Català Чӑвашла English Français Galego Հայերեն 한국어 Македонски Русский Татарча/tatarça Редагувати посилання Цю сторінку востаннє відредаговано о 18:39, 29 січня 2018. Текст доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike . також можуть діяти додаткові умови. Детальніше див. Умови використання . Політика конфіденційності Про Вікіпедію Відмова від відповідальності Зворотний зв'язок Розробники Куки Мобільний вигляд



http://be.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D1%9E%D1%80%D0%B0%D0%BF%D0%B5%D0%B9%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D1%85%D0%B0%D1%80%D1%82%D1%8B%D1%8F_%D1%80%D1%8D%D0%B3%D1%96%D1%8F%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%8B%D1%85_%D0%BC%D0%BE%D1%9E
  Еўрапейская хартыя рэгіянальных моў — Вікіпедыя Еўрапейская хартыя рэгіянальных моў З пляцоўкі Вікіпедыя Перайсці да: рух , знайсці Еўрапейская Хартыя рэгіянальных моў або моў меншасцей Дзяржавы, што падпісалі і ратыфікавалі Хартыю Дзяржавы, што падпісалі, але не ратыфікавалі Хартыю Дзяржавы, што не падпісалі і не ратыфікавалі Хартыю Дзяржавы, што не з'яўляюцца членамі Савета Еўропы [1] Падпісаны ... , каталонская мова ў Каталоніі ). З іншага боку, палажэнні Хартыі могуць не распаўсюджвацца на мовы, якія з'яўляюцца дзяржаўнымі, але фактычна ёсць мовамі меншасці (напрыклад, ірландская мова ў Рэспубліцы ... дата ратыфікацыі [2] . Арменія (25 студзеня 2002) Асірыйская мова Грэчаская мова Руская мова Курдская мова Езідская мова Аўстрыя (28 чэрвеня 2001, ратыфікавала Хартыю адносна кожнай мовы асобна для кожнай зямлі ) Харвацкая мова ( Бургенланд ) Славенская мова ( Карынтыя , Штырыя ) Венгерская мова CACHE

Еўрапейская хартыя рэгіянальных моў — Вікіпедыя Еўрапейская хартыя рэгіянальных моў З пляцоўкі Вікіпедыя Перайсці да: рух , знайсці Еўрапейская Хартыя рэгіянальных моў або моў меншасцей Дзяржавы, што падпісалі і ратыфікавалі Хартыю Дзяржавы, што падпісалі, але не ратыфікавалі Хартыю Дзяржавы, што не падпісалі і не ратыфікавалі Хартыю Дзяржавы, што не з'яўляюцца членамі Савета Еўропы [1] Падпісаны - месца 5 лістапада 1992 Страсбург Набыў моц 1 сакавіка 1998 Бакі 33 дзяржавы Месца захоўвання офіс Генеральнага Сакратара Савета Еўропы Мовы англійская , французская мовы Сайт http://www.coe.int/t/dg4/education/minlang/ Вікітэка тэкст: en:European Charter for Regional or Minority Languages Еўрапе́йская Ха́ртыя рэгіяна́льных моў або моў ме́ншасцей — адна з еўрапейскіх дамоў, прынятая ў 1992 годзе пад эгідаю Савета Еўропы з мэтай абароны і прасоўвання гістарычных моў або моў меншасцей у Еўропе , падрыхтоўку да якой ажыццявіла Пастаянная Канферэнцыя па мясцовых і рэгіянальных уладах Еўропы. Фактычныыя палажэнні былі складзены Парламенцкай Асамблеяй Савета Еўропы на аснове рэкамендацыяў Кангрэса мясцовых і рэгіянальных уладаў Еўропы — арганізацыі, што ўтварылася ў выніку рэарганізацыі Пастаяннай Канферэнцыі. Змест 1 Асноўныя прынцыпы 2 Мовы, што знаходзяцца пад абаронай паводле Хартыі 3 Зноскі 4 Спасылкі Асноўныя прынцыпы [ правіць | правіць зыходнік ] Палажэнні Хартыі прадугледжваюць падтрымку мовам, што традыцыйна выкарыстоўваюцца грамадзянамі дзяржаў-падпісантаў Хартыі і пры гэтым у значнай ступені адрозніваюцца ад афіцыйнай мовы /мовы большасці, маюць пэўную тэрытарыяльную аснову або выкарыстоўваюцца ў межах усяе дзяржавы. Зыходзячы з азначанага, Хартыя не прадугледжвае падтрымку моў мігрантаў або моў, што разглядаюцца ўладамі дзяржавы як дыялект афіцыйнай мовы або мовы большасці. Падтрымку з боку Хартыі таксама могуць атрымаць мовы, якія не маюць дзяржаўнага статусу, але маюць афіцыйны статус у якой-небудзь адміністрацыйна-тэрытарыяльнай адзінцы краіны (напрыклад, каталонская мова ў Каталоніі ). З іншага боку, палажэнні Хартыі могуць не распаўсюджвацца на мовы, якія з'яўляюцца дзяржаўнымі, але фактычна ёсць мовамі меншасці (напрыклад, ірландская мова ў Рэспубліцы Ірландыя ). Існуюць прэцэдэнты падпісання Хартыі, але наступнай пасля гэтага Канстытуцыйнай забароны дзеяння Хартыі ( Францыя ). Палажэнні Хартыі прапаноўваюць усім дзяржавам-падпісантам вялікі набор сродкаў для абароны і заахвочвання выкарыстання мясцовых гістарычных рэгіянальных моў або моў меншасцей. Палажэнні Хартыі прадугледжваюць два ўзроўні абароны рэгіянальных моў, аднак усе дзяржавы-падпісанты мусяць прытрымлівацца прынамсі мінімальнага ўзроўню падтрымкі. Дзяржава-падпісант таксама можа ўзяць на сябе абавязацельствы па вышэйшым узроўні падтрымкі мовы, у выніку чаго дзяржава-падпісант абавязваецца ўзяць на сябе забеспячэнне не менш як 35 захадаў па абароне моў. Мовы, што знаходзяцца пад абаронай паводле Хартыі [ правіць | правіць зыходнік ] Ніжэй прыведзены пералік краін-падпісантаў Хартыі, а таксама мовы, што атрымалі ў іх падтрымку пасля ратыфікацыі Хартыі. У дужках прыведзеная дата ратыфікацыі [2] . Арменія (25 студзеня 2002) Асірыйская мова Грэчаская мова Руская мова Курдская мова Езідская мова Аўстрыя (28 чэрвеня 2001, ратыфікавала Хартыю адносна кожнай мовы асобна для кожнай зямлі ) Харвацкая мова ( Бургенланд ) Славенская мова ( Карынтыя , Штырыя ) Венгерская мова (Бургенланд, Вена ) Чэшская мова (Вена) Славацкая мова (Вена) Цыганская мова (Бургенланд) Боснія і Герцагавіна (21 верасня 2010) Албанская мова Чарнагорская мова Чэшская мова Ідыш Італьянская мова Венгерская мова Македонская мова Нямецкая мова Польская мова Румынская мова Русінская мова Славацкая мова Славенская мова Сефардская мова Турэцкая мова Украінская мова Вялікабрытанія (27 сакавіка 2001. Ніжэй пералічаныя мовы, ратыфікаваныя ў Злучаным Каралеўстве Вялікабрытаніі і Паўночнай Ірландыі, а таксама мовы, ратыфікаваныя па-за Каралеўствам — на Кароннай Зямлі Востраў Мэн ) Валійская мова Ірландская мова Корнская мова Мэнская мова Шатландская мова Шатландская германская мова (у т.л. ольстэрска-шатландская мова ) Іспанія (9 красавіка 2001) Арагонская мова ( Арагон ) Астурлеонская мова ( Астурыя , Кастылія і Леон ) Басконская мова (афіцыйны статус — у Краіне Баскаў , таксама — Навара ) Валенсійская мова (дыялект каталонскай, але прызнаны як мова ў Валенсіі [3] ) Галісійская мова ( Галісія ) Каталонская мова ( Балеарскія астравы , Каталонія , Арагон) Данія (8 верасня 2000. Хартыя не закранае фарэрскую і грэнландскую мовы, што маюць уласны афіцыйны статус у адпаведных аўтаноміях) Нямецкая мова Кіпр Армянская мова Кіпрска-арабская мова Венгрыя (26 красавіка 1995) Харвацкая мова Нямецкая мова Грэчаская мова Румынская мова Сербская мова Славацкая мова Славенская мова Ліхтэнштэйн (18 лістапада 1997) адсутнічаюць Люксембург (22 чэрвеня 2005) адсутнічаюць [4] Нарвегія (10 лістапада 1993) [5] Саамскія мовы Квенская мова Цыганская мова Скандынаўска-цыганская мова Нідэрланды (2 мая 1996) Заходнефрызская мова ( Фрысланд ) Лімбургская мова ( Лімбург ) Ніжнесаксонская мова (па ўсёй краіне) Цыганская мова (па ўсёй краіне) Ідыш (па ўсёй краіне) Германія (16 верасня 1998. Ратыфікавала Хартыю адносна кожнай мовы асобна для кожнай зямлі ) Дацкая мова ( Шлезвіг-Гольштэйн ) Верхнелужыцкая мова ( Саксонія ) Ніжнелужыцкая мова ( Брандэнбург ) Паўночнафрызская мова (Шлезвіг-Гольштэйн) Затэрландская фрызская мова ( Ніжняя Саксонія ) Цыганская мова (па ўсёй краіне) Ніжненямецкая мова ( Брандэнбург , Брэмен , Гамбург , Ніжняя Саксонія, Мекленбург — Пярэдняя Памеранія , Паўночны Рэйн — Вестфалія , Саксонія-Ангальт , Шлезвіг-Гольштэйн) Польшча (12 лютага 2009) Армянская мова Беларуская мова Ідыш Іўрыт Караімская мова Кашубская мова Лемкаўская мова Літоўская мова Нямецкая мова Руская мова Славацкая мова Татарская мова Украінская мова Цыганская мова Чэшская мова Румынія (24 кастрычніка 2007) Албанская мова Армянская мова Балгарская мова Венгерская мова Грэчаская мова Ідыш Італьянская мова Македонская мова Нямецкая мова Польская мова Руская мова Русінская мова Славацкая мова Сербская мова Татарская мова Турэцкая мова Украінская мова Харвацкая мова Чэшская мова Славакія (5 верасня 2001) Балгарская мова Венгерская мова Нямецкая мова Польская мова Русінская мова Украінская мова Харвацкая мова Цыганская мова Чэшская мова Славенія (4 кастрычніка 2000) Венгерская мова Італьянская мова Цыганская мова Сербія (15 лютага 2006. Ратыфікаваная 22 снежня 2005 года ў часы існавання Сербіі і Чарнагорыі ) Албанская мова Баснійская мова Балгарская мова Венгерская мова Румынская мова Русінская мова Славацкая мова Украінская мова Харвацкая мова Цыганская мова Украіна (19 верасня 2005. Мовы не ўказаныя па прыметніках, аднак ратыфікаваныя «мовы наступных нацыянальных меншасцей». У пералік не трапілі русіны , якія ва Украіне лічацца этнічнай групай украінцаў . Фактычнае выкарыстанне маюць толькі некаторыя з ратыфікаваных моў) Балгарская мова Беларуская мова Венгерская мова Гагаузская мова Грэчаская мова Ідыш Крымскататарская мова Малдаўская мова Нямецкая мова Польская мова Руская мова Румынская мова Славацкая мова Фінляндыя (9 лістапада 1994) Саамскія мовы Шведская мова (адна з дзяржаўных) Харватыя (5 лістапада 2007) Чэшская мова Венгерская мова Італьянская мова Русінская мова Сербская мова Славацкая мова Украінская мова Чарнагорыя (15 лютага 2006) Албанская мова Цыганская мова Чэхія (15 лістапада 2006) Славацкая мова (ва ўсёй краіне) Польская мова ( Мараўскасілезскі край , раён Фрыдак-Містак , раён Карвіна ) Нямецкая мова Цыганская мова Швейцарыя (23 снежня 1997) Італьянская мова Рэтараманская мова Швецыя (9 лютага 2000) Ідыш Меянкіелі Саамскія мовы Фінская мова Цыганская мова Зноскі ↑ European Charter for Regional or Minority Languages CETS No.: 148 (англ.) (Афіцыйны партал Савета Еўропы). Савет Еўропы. Праверана 16 сакавіка 2014. ↑ Спіс краін-падпісантаў з пералікам прызнаных моў на афіцыйным сайце Савета Еўропы (англ.) . Афіцыйны Сайт Савета Еўропы . Савет Еўропы. Праверана 16 сакавіка 2014. ↑ Aplicación de la Carta en España, Segundo ciclo de supervisión (ісп.) . Праверана 16 сакавіка 2014. ↑ Application on the Charter in Luxembourg. Report of the Committee of Experts on the Charter (англ.) . Савет Еўропы. Праверана 16 сакавіка 2014. ↑ Гл. справаздачу на афіцыйнай старонцы Міністэрства Культуры Нарвегіі. Спасылкі [ правіць | правіць зыходнік ] Падрабязная інфармацыя пра Хартыю на афіцыйным сайце Савета Еўропы (англ.) , (фр.) , (ням.) , (італ.) , (руск.) Шаблон:Праваабарончыя канвенцыі Савета Еўропы Узята з ' https://be.wikipedia.org/w/index.php?title=Еўрапейская_хартыя_рэгіянальных_моў&oldid=1764975 ' Катэгорыі : Дагаворы паводле алфавіта 1992 год у праве Міжнародныя праваабарончыя дакументы Правы меншасцей Канвенцыі Савета Еўропы Моўная палітыка Міжнародныя дагаворы Украіны Навігацыя Асабістыя прылады Не ўвайшоў Размовы Уклад Стварыць уліковы запіс Увайсці Прасторы імёнаў Артыкул Размовы Варыянты Віды Чытаць Правіць Правіць зыходнік Паказаць гісторыю Яшчэ Знайсці Навігацыя Галоўная старонка Супольнасць Апошнія змены Новыя старонкі Форум Выпадковая старонка Даведка Ахвяраванні Паведаміць пра памылку Друк/экспарт Стварыць кнігу Загрузіць як PDF Для друку Прылады Сюды спасылаюцца Звязаныя праўкі Адмысловыя старонкі Нязменная спасылка Звесткі пра старонку Элемент Вікідадзеных Цытаваць гэту старонку На іншых мовах Alemannisch Aragonés العربية Башҡортса Boarisch Беларуская (тарашкевіца)‎ Brezhoneg Català Corsu Čeština Kaszëbsczi Cymraeg Dansk Deutsch Ελληνικά English Esperanto Español Eesti فارسی Suomi Français Nordfriisk Frysk Gàidhlig Galego Gaelg Hrvatski Magyar Interlingue Italiano 日本語 한국어 Kernowek Ladino Lëtzebuergesch Limburgs Latviešu Mirandés Plattdüütsch Nedersaksies Nederlands Norsk Occitan Polski Português Русский Sardu Sicilianu Srpskohrvatski / српскохрватски Simple English Slovenčina Српски / srpski Svenska Türkçe Українська 中文 Правіць спасылкі Апошняе змяненне старонкі адбылося 20:40, 17 сакавіка 2014. Тэкст даступны на ўмовах ліцэнзіі Creative Commons Attribution-ShareAlike , у асобных выпадках могуць дзейнічаць дадатковыя ўмовы. Падрабязней гл. Умовы выкарыстання . Палітыка прыватнасці Пра Вікіпедыю Адмова ад адказнасці Распрацоўшчыкі Cookie statement Мабільная версія



https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%B0%D0%B1%D0%BB%D0%BE%D0%BD%3A%D0%9D%D0%B5_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BE
  Шаблон:Не перекладено — Вікіпедія Шаблон:Не перекладено Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. Перейти до: навігація , пошук Помилка Lua: bad argument #1 to 'title.new' (number or string expected, got nil). Документація шаблону [ перегляд ] [ редагувати ] [ історія ] [ очистити кеш ] Використання Lua : Модуль:Не перекладено Перенаправлення: {{ нп }} {{ iw }} Шаблон використовується в ситуації, ... статті в українській Вікіпедії|текст=Вигляд у статті|мова=Код мови ex Вікіпедії|є=Назва ex статті}} або ... = . |мова= ( |3= ) — код мови, з якої пропонується зробити переклад сторінки. За відсутністю параметра ... |Дональд Бредман}} Дональд Бредман [ru] {{ не перекладено |треба=Дональд Бредман|мова=ru|є=Дональд Бредман ... існує та дії після перекладу [ ред. код ] {{ не перекладено |треба=Кім Кардашян|текст=Кім|мова=ru|є ... використаним шаблоном «Не перекладено» . Список усіх підтримуваних мов [ ред. код ] Коди мов Код Мова CACHE

Шаблон:Не перекладено — Вікіпедія Шаблон:Не перекладено Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. Перейти до: навігація , пошук Помилка Lua: bad argument #1 to 'title.new' (number or string expected, got nil). Документація шаблону [ перегляд ] [ редагувати ] [ історія ] [ очистити кеш ] Використання Lua : Модуль:Не перекладено Перенаправлення: {{ нп }} {{ iw }} Шаблон використовується в ситуації, коли є сторінка в іншому проекті Вікімедіа і _ вважається за необхідне створення відповідної сторінки в українській Вікіпедії _ [1] Якщо переклад ще ніхто не зробив, шаблон ставить поряд з червоним посиланням посилання на іншомовну сторінку, що пропонується для перекладу . Як тільки переклад буде зроблено, цей текст автоматично повинен стати посиланням на сторінку в українському розділі. Якщо в іншомовному розділі статті ще немає, а є лише червоне посилання, за яким вона, можливо, з'явиться, то замість цього шаблону слід використовувати звичайне червоне посилання, або шаблон {{ нпні }}. Зміст 1 Код для вставки та опис параметрів 2 Приклади та результати використання шаблону 2.1 Якщо стаття існує та дії після перекладу 2.2 Якщо статті не існує 2.3 Список усіх підтримуваних мов 3 Див. також Код для вставки та опис параметрів [ ред. код ] {{ не перекладено |треба=Назва майбутньої статті в українській Вікіпедії|текст=Вигляд у статті|мова=Код мови ex Вікіпедії|є=Назва ex статті}} або просто {{не перекладено|Назва статті|Вигляд у статті|ex|Назва ex статті }} Опис параметрів: |треба= ( |1= ) — назва майбутньої сторінки в українській Вікіпедії. Обов'язковий параметр. |текст= ( |2= ) — текст посилання на українську сторінку. За відсутністю вставляється значення параметру |треба= . |мова= ( |3= ) — код мови, з якої пропонується зробити переклад сторінки. За відсутністю параметра використовується en . |є= ( |4= ) — посилання на сторінку в іншомовному розділі. За відсутністю параметра вставляється значення параметру |треба= . Приклади та результати використання шаблону [ ред. код ] Лише один параметер обов'язковий, тому інші можна опускати у випадку, коли стаття в українській Вікіпедії має називатися так само, як стаття в англійській Вікіпедії. Наприклад: {{ не перекладено |noMicrosoft}} noMicrosoft [en] Частіше можна зустріти використання двох параметрів: {{не перекладено|Дональд Бредман|||Donald Bradman}} Дональд Бредман [en] {{ не перекладено |треба=Дональд Бредман|є=Donald Bradman}} Дональд Бредман [en] або трьох параметрів: {{не перекладено|Дональд Бредман||ru|Дональд Бредман}} Дональд Бредман [ru] {{ не перекладено |треба=Дональд Бредман|мова=ru|є=Дональд Бредман}} Дональд Бредман [ru] чи {{не перекладено|Дональд Бредман|Бредман||Дональд Бредман}} Бредман [en] {{ не перекладено |треба=Дональд Бредман|текст=Бредман|є=Дональд Бредман}} Бредман [en] Якщо стаття існує та дії після перекладу [ ред. код ] {{ не перекладено |треба=Кім Кардашян|текст=Кім|мова=ru|є=Кардашян, Ким}} Кім ● Або {{ не перекладено |Кім Кардашян|Кім|ru|Кардашян, Ким}} Кім ● Коли в українській Вікіпедії з'являється переклад іншомовної статті, шаблон автоматично підміняє посилання і надалі його можна прибрати (але він не висвічується!) . Для того, щоб прибрати шаблон, треба на його місці поставити звичайне внутрішнє посилання на сторінку вигляду [[посилання|якийсь текст]]. Ви можете також почекати і бот зробить цю заміну за Вас , якщо на сторінці не буде виявлено проблем ). Ви можете спостерігати за сторінками з неактуальним шаблоном у Категорія:Вікіпедія:Статті з неактуальним шаблоном Не перекладено (2074) . Щоби вони туди не потрапляли, використовуйте додатковий параметр nocat (не рекомендується): {{не перекладено|Кім Кардашян|Кім|ru|Кардашян, Ким|nocat=1}} Якщо статті не існує [ ред. код ] {{ не перекладено |треба=Козлодерищенськ|є=Kozloderischensk}} Козлодерищенськ [en] Якщо українського перекладу іншомовної статті не існує, завдяки шаблону посилання на статтю буде червоним, що дозволяє, перейшовши за цим посиланням, почати роботу над статтею, якої бракує. Бот автоматично генерує детальні списки найбільш необхідних неперекладених сторінок та сторінок з невірно використаним шаблоном «Не перекладено» . Список усіх підтримуваних мов [ ред. код ] Коди мов Код Мова abq Абазинська мова ab Абхазька мова av Аварська мова ae Авестійська мова agx Агульська мова ady Адигейська мова az Азербайджанська мова ay Аймара ain Айнська мова ak Акан akk Аккадська мова sq Албанська мова ale Алеутська мова alr Алутик am Амхарська мова en Англійська мова nox Англо-нормандська мова ar Арабська мова arc Арамейська мова xrn Аринська мова [ru] aqc Арчинська мова as Асамська мова xss Асанська мова aa Афарська мова af Африкаанс ak Ахвахська мова ace Ачехська мова ban Балійська мова [ru] bm Бамбара eu Баскійська мова ba Башкирська мова bal Белуджійська мова bn Бенгальська мова be Білоруська мова be-x-old Білоруська мова (тарашкевиця) my Бірманська мова bi Біслама bg Болгарська мова bs Боснійська мова br Бретонська мова bug Бугійська мова bua Бурятська мова cy Валлійська мова war Варайська мова ve Венда ine Венеційська мова (стародавня) [ru] vec Венеційська мова (сучасна) vep Вепська мова hy Вірменська мова vo Волапюк wo Волоф vi В'єтнамська мова haw Гавайська мова gag Гагаузька мова ht Гаїтянська креольська мова gl Галісійська мова hz Гереро hi Гінді ho Гірі-моту mrj Гірськомарійська мова jdt Гірсько-єврейська мова [ru] got Готська мова el Грецька мова ka Грузинська мова gu Гуджараті kl Ґренландська мова ang Давньоанглійська мова goh Давньоверхньонімецька мова grc Давньогрецька мова sga Давньоірландська мова hbo Давньоєврейська мова non Давньоісландська мова peo Давньоперська мова orv Давньоруська мова fro Давньофранцузька мова da Данська мова dar Даргінська літературна мова [ru] dta Даурська мова [ru] dz Дзонг-ке dlg Долганська мова dng Дунганська мова ee Еве evn Евенкійська мова eve Евенська мова elx Еламська мова enf Енецька мова (лісовий діалект) enh Енецька мова (тундровий діалект) myv Ерзянська мова eo Есперанто et Естонська мова egy Єгипетська мова zu Зулу he Іврит ig Ігбо yi Ідиш io Ідо smn Інарі-саамська мова [ru] inh Інгуська мова id Індонезійська мова ia Інтерлінгва ie Інтерлінгве (окциденталь) iu Інуктитут ik Інупіак ga Ірландська мова is Ісландська мова es Іспанська мова it Італійська мова itl Ітельменська мова yo Йоруба kbd Кабардинська мова kk Казахська мова xal Калмицька мова kn Каннада cant Кантабрійський діалект [ru] kr Канурі kdr Караїмська мова kaa Каракалпацька мова krc Карачаєво-балкарська мова krl Карельська мова ca Каталонська мова ks Кашмірська мова csb Кашубська мова kj Кваньяма qya Квенья krk Керекська мова [ru] ket Кетська мова qu Кечуа ki Кікуйю sjd Кільдінська саамська мова [ru] ky Киргизька мова zh Китайська мова gil Кірибаті rn Кірунді sms Колтта-саамська мова [ru] kv Комі-зирянська мова [ru] koi Комі-перм'яцька мова kg Конго kok Конкані cop Коптська мова ko Корейська мова kw Корнська мова co Корсиканська мова kpy Коряцька мова xh Коса zko Коттська мова crh Кримськотатарська мова jtc Кримчацька мова kri Кріо rar Кукська мова [ru] kum Кумицька мова ku Курдська мова km Кхмерська мова lld Ладинська мова lad Ладіно lbe Лакська мова lo Лаоська мова ltg Латгальська мова la Латинська мова lv Латиська мова lez Лезгинська мова lt Литовська мова liv Лівська мова ln Лінґала lmo Ломбардійська мова lu Луба-катанга [ru] lg Луганда mhr Луговомарійська мова mk Македонська мова mg Малагасійська мова ms Малайська мова ml Малаялам dv Мальдівська мова mt Мальтійська мова cmn Мандаринська мова mns Мансійська мова mnc Маньчжурська мова mi Маорі arn Мапудунґун mr Маратхі chm Марійська мова mh Маршальська мова mdf Мокшанська мова mo Молдовська мова mn Монгольська мова gv Менська мова nv Навахо gld Нанайська мова nah Наватль na Науруанська мова nio Нганасанська мова neg Негідальська мова [ru] yrk Ненецька мова ne Непальська мова dsb Нижньолужицька мова niv Нівхська мова nl Нідерландська мова de Німецька мова niu Ніуе nn Новонорвезька мова (нюношк) nog Ногайська мова no Норвезька мова (букмол) ny Ньянджа oj Оджибве oc Окситанська мова omk Омокська мова or Орія oaa Орокська мова [ru] om Оромо oak Орочі os Осетинська мова pi Палі pam Пампанґо pap Пап'яменто pa Пенджабська мова pdc Пенсильвансько-німецький діалект fa Перська мова nr Південна ндебеле alt Південноалтайська мова [ru] nan Південноміньська мова yux Південноюкагірська мова [ru] nd Північна ндебеле co Північна сото se Північносаамська мова ykg Північноюкагірська мова [ru] pl Польська мова pt Португальська мова xpm Пумпокольська мова [ru] ps Пушту pms П'ємонтська мова raj Раджастханська мова rap Рапануйська мова rm Ретороманська мова ru Російська мова ru-old Російська мова (дореформена орфографія) rw Руандійська мова ro Румунська мова rue Русинська мова rut Рутульська мова sm Самоанська мова sg Санго sa Санскрит sc Сардинська мова ss Сваті ceb Себуанська мова crs Сейшельська креольська мова sr Сербська мова enm Середньоанглійська мова gmh Середньоверхньонімецька мова pal Середньоперська мова frn Середньофранцузька мова [ru] st Сесото tn Сетсвана sjo Сибінський діалект [ru] si Сингальська мова sd Сіндхі sk Словацька мова sl Словенська мова art Словіо sog Соґдійська мова so Сомалійська мова cu Староцерковнослов'янська мова sw Суахілі tsg Сулу [en] su Сунданська мова tab Табасаранська мова tl Тагальська мова tg Таджицька мова ty Таїтянська мова th Тайська мова tly Талиська мова ta Тамільська мова tt Татарська мова te Телугу bo Тибетська мова ti Тигринья to Тонганська мова kim Тофаларська мова ts Тсонга tyv Тувинська мова tr Турецька мова tk Туркменська мова hu Угорська мова ude Удегейська мова udi Удінська мова udm Удмуртська мова uz Узбецька мова ug Уйгурська мова uk Українська мова ulc Ульцька мова ur Урду fo Фарерська мова fj Фіджійська мова phn Фінікійська мова fi Фінська мова fr Французька мова fy Фризька мова ff Фульфульде kjh Хакаська мова kca Хантийська мова ha Хауса hil Хілігайнон [ru] kjj Хіналузька мова hr Хорватська мова tkr Цахурська мова ddo Цезька мова chu Церковнослов'янська мова rom Циганська мова ch Чаморро tw Чві chr Черокі ce Чеченська мова cs Чеська мова za Чжуанська мова me Чорногорська мова xcv Чуванська мова [ru] cv Чуваська мова ckt Чукотська мова sv Шведська мова chy Шеєнська мова sn Шона cjs Шорська мова [ru] gd Шотландська гельська мова sco Шотландська рівнинна мова sgh Шугнанська мова sux Шумерська мова yuu Югська мова [ru] yue Юе jv Яванська мова sah Якутська мова ja Японська мова Див. також [ ред. код ] {{ нпні }} {{ Interlanguage link multi }} {{ Перекладена стаття }} {{ Частково перекладена стаття }} {{ Запозичений код }} Категорія:Шаблони:Переклад (14) Категорія:Шаблони:Інтервікі-посилання (53) Шаблон для додання посилань на сторінки в інших розділах Вікіпедії (поруч із червоними посиланнями в українській). Параметри шаблону Параметр Опис Тип Статус Треба 1 Назва бажаної (але відсутньої) в українській Вікіпедії сторінки Стандартно порожній Приклад порожньо Автоматичне значення порожньо Рядок обов'язковий Текст 2 Відображуваний текст, для випадків коли відрізняється від потрібної назви сторінки, наприклад, відмінком чи множиною/одниною Стандартно порожній Приклад порожньо Автоматичне значення порожньо Рядок пропонований Мова 3 Код мовного розділу, де відповідна сторінка є. Якщо не зазначено — буде код англійської Стандартно порожній Приклад порожньо Автоматичне значення en Рядок пропонований є 4 Назва в іншому проекті Вікімедіа. Можна не заповнювати, якщо назви в українській та іншому проекті збігаються Стандартно порожній Приклад порожньо Автоматичне значення порожньо Рядок пропонований не категоризувати? nocat Будь-яке значення, якщо автоматична категоризація не потрібна Стандартно порожній Приклад порожньо Автоматичне значення порожньо Рядок необов'язковий Документація вище включена з Шаблон:Не перекладено/документація . ( ред. | історія ) Дописувачі можуть експериментувати на підсторінках пісочниця ( створити | дзеркало ) та тести ( створити ) цього шаблону. Будь ласка, додавайте категорії до підсторінки /документація . Підсторінки цього шаблону . ↑ Для посилання в інші вікі використовуйте вікіпосилання з префіксом відповідного проекту, хоча це необхідно рідко коли, зазвичай на сторінках обговорення чи в джерелах. При цьому, вікі не може бути джерелом сама для себе, окрім, вікіджерел. Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шаблон:Не_перекладено&oldid=21206444 Категорії : Шаблони, які використовують модулі Lua Шаблони:Інтервікі-посилання Шаблони внутрішніх посилань Шаблони:Переклад Приховані категорії: Сторінки з помилками скриптів Вікіпедія:Запити на переклад Навігаційне меню Особисті інструменти Ви не увійшли до системи Обговорення Внесок Створити обліковий запис Увійти Простори назв Шаблон Обговорення Варіанти Перегляди Читати Редагувати код Переглянути історію Ще Пошук Навігація Головна сторінка Поточні події Нові редагування Нові сторінки Випадкова стаття Участь Портал спільноти Кнайпа Довідка Пожертвування Інструменти Посилання сюди Пов'язані редагування Спеціальні сторінки Постійне посилання Інформація про сторінку Елемент Вікіданих В інших проектах Мета-вікі Друк/експорт Завантажити як PDF Іншими мовами Afrikaans العربية مصرى Авар Башҡортса भोजपुरी বাংলা Català Нохчийн کوردی Cymraeg Dansk English Español Eesti فارسی Suomi Français Arpetan עברית Magyar Հայերեն Bahasa Indonesia 日本語 Basa Jawa 한국어 Kurdî Latina मैथिली Bahasa Melayu Norsk nynorsk ଓଡ଼ିଆ Polski Português Română Русский Scots Srpskohrvatski / српскохрватски සිංහල Simple English Slovenščina Српски / srpski Svenska Türkçe Татарча/tatarça اردو Oʻzbekcha/ўзбекча Tiếng Việt 中文 Bân-lâm-gú 粵語 Редагувати посилання Цю сторінку востаннє відредаговано о 05:34, 4 жовтня 2017. Текст доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike . також можуть діяти додаткові умови. Детальніше див. Умови використання . Політика конфіденційності Про Вікіпедію Відмова від відповідальності Зворотний зв'язок Розробники Куки Мобільний вигляд



https://be.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%86%D1%83%D0%B7%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0
  Французская мова — Вікіпедыя Французская мова З пляцоўкі Вікіпедыя Перайсці да: рух , знайсці Французская мова Саманазва: français Краіны: — Рэгіёны: Заходняя Еўропа і былыя французскія калоніі ў Афрыцы, Паўночнай Амерыцы і Акіяніі Афіцыйны статус: Каля 30 краін Францыя Люксембург Манака Швейцарыя Бельгія Валонія Брусель Гаіці Канада Бенін Буркіна-Фасо Бурундзі Габон Гвінея Джыбуці Камерун Каморы ... Французская мова — Вікіпедыя Французская мова З пляцоўкі Вікіпедыя Перайсці да: рух , знайсці Французская мова Саманазва: français Краіны: — Рэгіёны: Заходняя Еўропа і былыя французскія калоніі ў ... Пудучэры Арганізацыі: ААН Еўрапейскі саюз Бенілюкс Ватыкан (дыпламатычная мова) Франкафонія МАК АЭСР МКС ... Раманскія мовы Гала-раманскія мовы Мовы ойль Даўнейшыя формы Старафранцузская мова Сярэднефранцузская мова ... ISO 639 -2: fre (B). fra (T) ISO 639 -3: fra Гл. таксама: Праект:Лінгвістыка Французская мова CACHE

Французская мова — Вікіпедыя Французская мова З пляцоўкі Вікіпедыя Перайсці да: рух , знайсці Французская мова Саманазва: français Краіны: — Рэгіёны: Заходняя Еўропа і былыя французскія калоніі ў Афрыцы, Паўночнай Амерыцы і Акіяніі Афіцыйны статус: Каля 30 краін Францыя Люксембург Манака Швейцарыя Бельгія Валонія Брусель Гаіці Канада Бенін Буркіна-Фасо Бурундзі Габон Гвінея Джыбуці Камерун Каморы ДР Конга Рэспубліка Конга Кот-д'Івуар Маўрыкій Мадагаскар Малі Нігер Руанда Сейшэльскія Астравы Сенегал Тога ЦАР Чад Экватарыяльная Гвінея Вануату ЗША Луізіяна Мэн Залежныя тэрыторыі: Вялікабрытанія Гернсі Джэрсі Францыя Гвадэлупа Маёта Марцініка Рэюньён Гвіяна Новая Каледонія Сен-Бартэльмі Сен-Мартэн Сен-П'ер і Мікелон Уоліс і Футуна Французская Палінезія Рэгіёны: Італія Вале-д'Аоста Індыя Пудучэры Арганізацыі: ААН Еўрапейскі саюз Бенілюкс Ватыкан (дыпламатычная мова) Франкафонія МАК АЭСР МКС МАС Агульная колькасць носьбітаў: каля 75 мільёнаў [1] (каля 274 млн. чал. валодаюць як першай ці другой мовай [2] ) Рэйтынг : 14 [3] Класіфікацыя Катэгорыя : Мовы Еўразіі Індаеўрапейскія мовы Раманскія мовы Гала-раманскія мовы Мовы ойль Даўнейшыя формы Старафранцузская мова Сярэднефранцузская мова Пісьменнасць : Лацініца ( французскі алфавіт ) Моўныя коды ГОСТ 7.75–97 : фра 745 ISO 639-1 : fr ISO 639 -2: fre (B). fra (T) ISO 639 -3: fra Гл. таксама: Праект:Лінгвістыка Французская мова ( français, la langue française ) — адна з раманскіх моў гала-раманскай падгрупы. Родная мова большасці насельніцтва ў Французскай Рэспубліцы , Рэспубліцы Гаіці , Манака , а таксама каля чвэрці насельніцтва Канады і ў франкамоўных абласцях Швейцарыі ( Рамандыя ) і Бельгіі ( Валонія і Брусель ). Французская мова з'яўляецца нашчадкам гаворак лацінскай мовы Рымскай імперыі , як і італьянская , партугальская , іспанская , румынская , сардзінская і каталонская мовы. Яе бліжэйшымі сваякамі аднак з'яўляюцца іншыя мовы ойль і французска-крэольскія мовы be ru . Яе развіццё праходзіла таксама пад уплывам кельцкіх моў рымскай Галіі і германскай франкскай мовы ў перыяд узмацнення франкскай дзяржавы. Змест 1 Становішча ў свеце 1.1 Франкафоны ў свеце 1.2 Статус французскай мовы 1.3 Міжнародная значнасць 2 Алфавіт 3 Дыялекты французскай мовы 4 Адметнасці французскай мовы 5 Пісьмовая французская мова 6 Гісторыя французскай мовы 7 Знакавыя мастацкія творы на французскай мове 8 Зноскі 9 Літаратура 10 Спасылкі Становішча ў свеце [ правіць | правіць зыходнік ] Франкафоны ў свеце [ правіць | правіць зыходнік ] У свеце на французскай мове размаўляе ад 173 ( 1998 ) да 500 мільёнаў чалавек ( 2005 ). Колькаснае размеркаванне франкафонаў прадстаўлена ў наступнай табліцы: Кантыненты «Сапраўдныя» франкафоны «Частковыя» франкафоны Агульная колькасць франкафонаў Афрыка 32 189 500 46 740 000 78 929 500 Еўропа 67 856 500 8 200 000 76 056 500 Амерыка 10 481 000 4 064 000 14 450 000 Азія 1 672 000 1 560 000 3 232 000 Акіянія 467 000 45 000 512 000 Разам 112 666 000 60 612 000 173 278 000 Статус французскай мовы [ правіць | правіць зыходнік ] Французская мова з'яўляецца афіцыйнай мовай многіх краін свету і шырока ўжываецца ў некаторых іншых краінах. Нацыі, якія карыстаюцца французскай мовай, аб'яднаныя словам «франкафонія». Па-за лінгвістычным аспектам, Галоўны савет па франкафоніі спрыяе рознабаковым сувязям паміж адной трэццю краін свету. Гэта і вызначае агульны стан французскай мовы ў свеце. Між тым, на міжнароднай арэне роля французскай мовы памяншаецца, асабліва ў параўнанні з англійскай мовай . Тым не менш, французская мова застаецца адной з афіцыйных моў наступных міжнародных арганізацый: СГА НАТА Афрыканскі Саюз Еўрапейскі Саюз Еўрапейскі саюз радыё і тэлебачання Еўрапейскае касмічнае агенцтва Міжнародны суд ААН Міжнародны крымінальны суд Міжнародны алімпійскі камітэт Міжнародная федэрацыя футбольных асацыяцый Міжнародная федэрацыя плавання Міжнародная федэрацыя аўтамабіляў Сусветнае антыдопінгавае агенцтва Міжнародны сакратарыят вады Міжнародная гідраграфічная арганізацыя Міжнародная асацыяцыя паліталогіі Міжнароднае бюро вагаў і вымярэнняў Сусветны паштовы саюз Інтэрпал Французская мова — адна з шасці афіцыйных і дзвюх рабочых моў ААН і яе агенцтваў. Французскую мову выкладаюць у многіх універсітэтах свету. Найбольш яна распаўсюджана ў сферах дыпламатыі, журналістыкі, юрыспрудэнцыі і вышэйшай адукацыі. Франкафонія : Умоўныя абазначэнні : цёмна-сіні — родная мова. сіні — адміністрацыйная мова. блакітны — мова культуры. зялёны — дыяспары Краіны і тэрыторыі, дзе французская мова мае статус адзінай афіцыйнай мовы Бенін Буркіна-Фасо Кот-д'Івуар Французская Рэспубліка (у т. л. усе замежныя тэрыторыі і дэпартаменты Францыі ) Габон Гвінея Малі Манака Нігер Дэмакратычная Рэспубліка Конга Рэспубліка Конга Сенегал Тога Краіны і тэрыторыі, дзе французская мова мае статус адной з афіцыйных моў Каралеўства Бельгія ( Валонія і Брусель ) (разам з нідэрландскай і нямецкай ) Рэспубліка Бурундзі (разам з мовай кірундзі be ru ) Рэспубліка Камерун (разам з англійскай мовай ) Федэральная Ісламская Рэспубліка Каморскія астравы (разам з арабскай мовай ) Канада (разам з англійскай мовай , у правінцыі Квебек мае статус адзінай афіцыйнай, у правінцыі Нью-Брансуік мае статус афіцыйнай разам з англійскай). Рэспубліка Джыбуці (разам з арабскай мовай ) Экватарыяльная Гвінея (разам з іспанскай мовай ) Рэспубліка Гаіці (разам з крэольскай мовай Гаіці be ru ) Італьянская Рэспубліка (разам з італьянскай і франка-правансальскай мовамі) Вялікае Герцагства Люксембург (разам з нямецкай мовай ) Рэспубліка Мадагаскар (разам з малагасійскай мовай ) Маўрыкій (разам з англійскай і крэольскай маўрыкійскай мовай ) Цэнтральна-Афрыканская Рэспубліка (разам з мовай санго be ru ) Руандзійская рэспубліка (разам з англійскай і мовай кіньяруанда be ru ) Рэспубліка Сейшэльскія астравы (разам з англійскай і сейшэльскай крэольскай мовай be ru ) Швейцарская Канфедэрацыя (раманская Швейцарыя) (разам з нямецкай , італьянскай і рэта-раманскай мовамі ) Рэспубліка Чад (разам з арабскай мовай ) Вануату (разам з англійскай і мовай біслама ) Краіны і тэрыторыі, дзе шырока распаўсюджана французская мова Алжыр Андора Марока Маўрытанія Туніс Луізіяна , штат ЗША: французская мова (каюн) не мае афіцыйнага статуса, але з 1968 года, з моманту заснавання Рады па развіцці французскай мовы ў Луізіяне ( англ. : Council for the Development of French in Louisiana ), ужываецца разам з англійскай . Краіны і тэрыторыі, дзе ўжываецца французская мова Ліван Камбоджа В'етнам Лаос Індыя ( Пандышэры ) Дамініка Сент-Люсія Ізраіль (у алжырскіх, мараканскіх, тунісійскіх, французскіх суполках) Канадскія правінцыі: Антарыа (4,4 % франкафонаў), Востраў Прынца Эдуарда (4,3 % франкафонаў), Манітоба (4,1 % франкафонаў), Новая Шатландыя (3,8 % франкафонаў), Альберта (2 % франкафонаў), Саскачэван (1,9 % франкафонаў), Брытанская Калумбія (1,5 % франкафонаў), Ньюфаўндленд і Лабрадор (0,4 % франкафонаў). Тэрыторыі ЗША (каля 2 мільёнаў франкафонаў): штат Мэн (квебекскія і акадыйскія суполкі на поўначы ў графстве Арустук), Вермонт (маленькая квебекская суполка на поўначы ў графствах Гран-Ісль, Франклэн, Арлеан, Эсекс), Нью-Хэмпшыр (маленькая квебекская суполка на поўначы ў графстве Кус), штат Масачусетс (маленькія квебекскія і акадзійскія суполкі на поўначы графстваў Ворчэстэр і Мідлсекс), Канектыкут (маленькая квебекская суполка на паўночным усходзе ў графстве Уіндхам), штат Нью-Ёрк (маленькая квебекская суполка на поўначы штата ў графствах Сен-Лоўрэнс, Франклін, Клінтан, Эсекс, а таксама ў горадзе Кохоэс на захадзе штата), Фларыда (вялікая гаіцянская суполка ў графстве Маямі-Дэйд, а таксама маленькая суполка квебекскіх пенсіянераў). Міжнародная значнасць [ правіць | правіць зыходнік ] На сённяшні дзень добра прыкметна зніжэнне частаты выкарыстання французскай мовы ў міжнародных арганізацыях. Хоць французская мова захоўвае высокі статус у свеце, выкарыстоўваецца яна ўсё менш і менш. У ААН Агенцтва Франкафоніі мае статус назіральніка з 1995 года. Тым не менш, англійская мова пераважае ў якасці рабочай мовы, нягледзячы на тое, што са 185 краін-членаў ААН 56 з'яўляюцца ўдзельнікамі Франкафоніі, і вялікая частка з іх просіць сакратарыят ААН весці зносіны з імі на французскай мове. Малое выкарыстанне французскай у многім залежыць ад умоў набору персаналу (веданне французскай не з'яўляецца неабходным патрабаваннем), перавагі англамоўнага асяроддзя, і ад бюджэтных скарачэнняў. У ЕС французская мова з'яўляецца афіцыйнай мовай. Будучыня мовы залежыць ад таго, якое месца яна зойме ў зменлівым ЕС. Далучэнне да ЕС Фінляндыі , Аўстрыі , Швецыі яшчэ больш аслабіла пазіцыі французскай мовы, бо гэтыя краіны пераважна выкарыстоўваюць у якасці сродка зносін англійскую мову . Пашырэнне ЕС прыводзіць да немагчымасці выканання прынцыпу Рымскага дагавора аб тым, што мовы ўсіх краін-членаў з'яўляюцца афіцыйнымі мовамі ЕС [4] . Вядомы французскі лінгвіст Р. Шадэнсон be en (фр.: Robert Chaudenson ) выказаў радыкальную прапанову: захаваць тры рабочыя мовы — англійскую , французскую і нямецкую . На думку былога прэм'ер-міністра Францыі Жаспена : «унутры ЕС захаванне моўнай разнастайнасці з'яўляецца адной з найважнейшых задач. Іменна ад таго, якое месца зойме французская мова ў Еўропе, залежыць тое, наколькі яна захавае сваю прывабную сілу ў свеце. Ні адна мова не можа стаць адзінай мовай зносін у інстытутах ЕС. Іменна таму Францыя вядзе працу, накіраваную на ўзмацненне выкарыстання французскай як рабочай мовы». Алфавіт [ правіць | правіць зыходнік ] У французскім алфавіце выкарыстоўваюцца 26 пар літар і дыякрытычныя знакі. Літара Французскае вымаўленне ( МФА ) Літара Французскае вымаўленне ( МФА ) A a ɑ N n ɛn B b be O o o C c se P p pe D d de Q q ky E e œ R r ɛr F f ɛf S s ɛs G g ʒe T t te H h aʃ U u y I i i V v ve J j ʒi W w dubləve K k kɑ X x iks L l ɛl Y y igrɛk M m ɛm Z z zɛd Літары з дыякрытыкай: Àà Ââ Çç Èè Éé Êê Ëë Îî Ïï Ôô Ùù Ûû Üü Ÿÿ. Замена літары з дыякрытыкай на літару без дыякрытыкі дапускаецца толькі для вялікіх літар. напісанне малой літары без дыякрытыкі з'яўляецца арфаграфічнай памылкай. Лігатуры: Ææ Œœ. Літары k, w і лігатура æ (рэдкая і факультатыўныя) выкарыстоўваюцца толькі ў замежных словах. Пры ўпарадкаванні дыякрытычныя знакі не ўлічваюцца (за выключэннем слоў, якія адрозніваюцца толькі імі). Дыялекты французскай мовы [ правіць | правіць зыходнік ] Групы французскіх дыялектаў [5] [6] : паўночная група: нармандскі, пікардскі, а таксама валонскі дыялект (Бельгія). заходняя група: анжуйскі, гало ды інш.. паўднёва-заходняя група: пуацевінскі ды інш.. цэнтральныя дыялекты: турэнскі, арлеанскі, берыйскі. паўднёва-ўсходняя група: бургундскі, франш-канційскі. усходняя група: латарынгскі, шампанскі дыялекты. франка-правансальскія гаворкі (пераходныя паміж гаворкамі ойль і аксітанскімі ). У аснову літаратурнай французскай мовы лёг франсійскі дыялект ( Іль-дэ-Франс ). Сёння на тэрыторыі Францыі назіраецца распад дыялектаў і ўтварэнне рэгіянальных варыянтаў французскай мовы [5] . Прыклады французскіх рэгіяналізмаў: у Канадзе і Швейцарыі замест moufle (рукавічка) кажуць mitaine . у Канадзе пра нешта надзвычай дарагое кажуць dispendieux , а замест англійскага запазычання week-end (выхадныя) ужываюць fin de semaine . у французскай Нармандыі замест poignée de porte (дзвярная клямка) могуць сказаць clenche , замест serpillière (анучка для падлогі) — toile , замест à midi (апоўдні) — ce midi або dans l'heure de midi і г. д.. у французскай Пікардыі замест той жа serpillière (анучка для падлогі) можна пачуць wassingue , якую ў Швейцарыі назавуць panosse , а ў Канадзе — moppe (англіцызм) ці vadrouille . на поўдні Францыі замест emballer (запакаваць) ці envelopper (завярнуць) скажуць plier . Існуюць таксама нацыянальныя варыянты французскай мовы ў Бельгіі (валонскі дыялект), Швейцарыі , Канадзе , а таксама некаторыя (у асноўным, фанетычныя ды лексічныя) адметнасці ў краінах Афрыкі . У Луізіяне ( ЗША ) і на Гаіці , а таксама на Малых Антыльскіх і Маскарэнскіх астравах на аснове французскай мовы склаліся крэольскія мовы . Адметнасці французскай мовы [ правіць | правіць зыходнік ] У французскай мове ярка выражаныя многія агульныя рысы раманскіх моў . У фанетыцы і фаналогіі рэдукцыя ненаціскных (асабліва канцавых) галосных змены націскных галосных падзенне інтэрвакальных і канцавых зычных спрашчэнне груп галосных агульнае скарачэнне даўжыні слова Вакалічная сістэма характарызуецца супрацьстаўленнем галосных па пад'ёме (адкрытыя і закрытыя [е] ды [о]), рада (пярэдні ды задні [а]), лабіялізацыі, назалізацыі, адсутнасцю дыфтонгаў , пазіцыйнай даўжынёй галосных. Кансанантная сістэма бяднейшая за іншыя раманскія мовы (менш палаталізаваных фанем, адсутнасць афрыкат ). Фанемы вызначаюцца трываласцю дыферэнцыйных прызнакаў, у рэалізацыі — выразнай артыкуляцыяй, адносна невялікімі пазіцыйнымі зменамі. У французскай мове аксітанальны націск (падае на апошні склад слова, а дакладней, фанетычнага слова ). Адметнасць французскага маўлення — утварэнне адзінага фанетычнага слова з агульным націскам з граматычных груп. Марфалогія Большая схільнасць французскай мовы да аналітычнага тыпу праяўляецца ў аналітычных формах складаных часоў ( passé composé , passé immédiat , future immédiat , plus-que-parfait , passé antérieur , futur antérieur ), станаў, ступеней параўнання. Праяўляецца тэндэнцыя да марфалагічнай нязменнасці слова. Адпаведна, такія граматычныя значэнні як род , лік , склон выражаюцца з дапамогай сінтаксісу. часта ўжываюцца службовыя словы (3 віды артыкляў , дэтэрмінатывы (займеннікавыя прыметнікі) mon , ce і г.д., прыдзеяслоўныя займеннікі je , tu , il і г.д., побач з самастойнымі займеннікамі moi , toi , lui ). Сістэму дзеяслова ўтвараюць 4 лады, 3 станы і разгалінаваная сістэма часавых форм, якія выражаюць а) значэнні абсалютнага і адноснага часу, б) актуальнасць дзеяння (passé simple — passé composé) в) абмежаванасць дзеяння ў часе (passé composé — imparfait). Сінтаксіс У сінтаксісе французская мова характарызуецца наступнымі тэндэнцыямі: двухсастаўнасць сказа, дзеяслоўнасць выказніка , шырокае выкарыстанне канструкцый S-V-O, сцяжэнне сінтаксічных груп, фіксаваны і прагрэсіўны парадак слоў. Лексіка Базавы лексічны фонд складаюць словы лацінскага паходжання (акрамя таго, з літаратурнай лацінскай мовы былі запазычаны многія словаўтваральныя мадэлі і сінтаксічныя звароты), а таксама пэўная колькасць гальскіх (гальскі субстрат ) і франкскіх слоў (франкскі суперстрат ). Таксама ў французскай мове шмат запазычанняў з арабскай , англійскай , італьянскай , іспанскай і іншых раманскіх моў . Колькасць запазычанняў у размоўнай французскай мове (прыблізна 35 000 слоў) ацэньваюць у 13 % (гэта 4200 слоў). Рэйтынг запазычанняў выглядае наступным чынам [7] : 1054 слоў — англіцызмы 707 — італьянізмы 550 — старагерманізмы 481 — словы з былых гала-раманскіх моў 215 — арабізмы 164 — германізмы 160 — словы з мёртвай кельцкай мовы 159 — іспанізмы 153 — галандызмы 112 слоў з персідскай мовы і санскрыту 101 слова з моў амерыканскіх індзейцаў 89 слоў азіяцкага паходжання 56 слоў афра-азіяцкага паходжання 55 слоў славянскага і балцкага паходжання 144 слоў з іншых моў. Адметнай рысай французскай лексікі з'яўляюцца так званыя этымалагічныя дублеты, у асноўным лацінскага паходжання. Гэта словы, якія паходзяць з аднаго кораня, але адно з іх, размоўнае, у выніку моўнай эвалюцыі дэфармавалася, а другое, «навуковае», было запазычана ў адукаваных колах у «чыстым» выглядзе. Сярод этымалагічных дублетаў пераважаюць пары «размоўны» назоўнік / «навуковы» прыметнік, напрыклад: mère / maternel , frère / fraternel , cheveu / capillaire , foi / fidèle , froid / frigide , œil / oculaire , sûreté / sécurité і г. д. Пісьмовая французская мова [ правіць | правіць зыходнік ] Французская пісьменнасць грунтуецца на лацінскім алфавіце , да якога дадалі лігатуры і дыякрытычныя знакі . Пісьмовая форма значна адрозніваецца ад вуснай і вызначаецца схільнасцю да іншага, сінтэтычнага , моўнага тыпу [5] . Гэта звязана з тым, што правапіс французскіх слоў, у асноўным, грунтуецца на гістарычным прынцыпе, а развіццё французскай мовы з 5 ст. характарызавалася пераходам ад сінтэтычнага (класічная лацінская мова ) да аналітычнага моўнага тыпу. Гісторыя французскай мовы [ правіць | правіць зыходнік ] Гісторыя французскай мовы пачынаецца з заваявання Галіі рымскімі войскамі пад камандаваннем Юлія Цэзара ў 58-50 гг. да н.э. У той час насельніцтва Галіі складалі шматлікія кельцкія плямёны , якія размаўлялі на розных мовах. Пасля захопу Галіі пачынаецца доўгі працэс раманізацыі гэтага края, у выніку чаго лацінская мова была прынята галамі . Падчас раманізацыі лацінская мова моцна змянілася. У першую чаргу, гэта закранула яе фанетычную і граматычную сістэмы. Мяркуюць, што найстаражытнейшым тэкстам на romana lingua , старафранцузскай мове , з'яўляюцца « Страсбургскія клятвы » ( 842 ) [8] . Першае сведчанне існавання «раманскай мовы» адносіцца да 813 года, калі падчас Турскага сінода епіскапам раяць чытаць пропаведзі на народнай мове, бо іначай іх не разумеюць прыхаджане. Першы мастацкі тэкст на старафранцузскай мове — «Секвенцыя аб святой Еўлаліі» be ru ( 880 — 881 ), у якой бачаць вялікі ўплыў пікардска - валонскай гаворкі [9] . Адметнасці старафранцузскай мовы У параўнанні з сучаснай для старафранцузскай характэрна 2 склоны назоўнікаў, радзейшае ўжыванне прыдзеяслоўных займеннікаў, больш свабодны парадак слоў і г. д. Перыядызацыя французскай мовы V—VIII стст.: гала-раманскі перыяд IX—XIII стст.: старафранцузскі перыяд XIV—XV стст.: сярэднефранцузскі перыяд XVI ст.: ранненовафранцузскі перыяд XVII—XVIII ст.: класічны новафранцузскі перыяд XIX — наш час: сучасны перыяд Найважнейшыя падзеі ў гісторыі французскай мовы 8 ст. : «Райхенаўскія глосы» be en , адзін з першых пісьмовых помнікаў французскай мовы. 813 год: Турскі сінод . 842 год: «Страсбургскія клятвы» , першы звязны тэкст на французскай мове. 16 ст. : фарміраванне агульнанацыянальнай мовы 1539 год: каралеўскім указам Віле-Катрэ be ru французская мова прызнаецца афіцыйнай мовай дзяржавы (а дакладней, мовай справаводства, навукі і г. д.) 17 ст. : кадыфікацыя літаратурнай французскай мовы 20 ст. : значнае разыходжанне паміж літаратурным і гутарковым маўленнем. Знакавыя мастацкія творы на французскай мове [ правіць | правіць зыходнік ] Песня пра Раланда (фр.: La Chanson de Roland ) Раман пра Ліса (фр.: Le Roman de Renart ) рыцарскія раманы Крэцьена дэ Труа (фр.: Chrétien de Troyes ) Гарганцюа і Пантагруэль (фр.: La vie très horrifique du grand Gargantua, père de Pantagruel ) Франсуа Рабле Абарона і ўхваленне французскай мовы (фр.: Défense et illustration de la langue française ) Жаашэна дзю Беле Зноскі [ правіць | правіць зыходнік ] ↑ Па ацэнцы 'Этналога' на 2012 год. Гл. Французская мова // Этналог (англ.) ↑ Французская мова ў свеце 2014 , даклад La Francophonie . (англ.) ↑ Рэйтынг моў па колькасці носьбітаў // Этналог (англ.) ↑ Treaty of Rome to build a European Economic Community . Архівавана з першакрыніцы 24 ліпеня 2007. ↑ 5,0 5,1 5,2 Гак В. Г. Французский язык // Лингвистический энциклопедический словарь. 1990. С. 562—563. ↑ Реферовская и др. Французский язык // Языки мира: Романские языки. С. 198. ↑ Henriette Walter, Gérard Walter, Dictionnaire des mots d'origine étrangère , 1998. ↑ Реферовская и др. Французский язык // Языки мира: Романские языки. С. 203. ↑ Шишмарёв В.Ф. Книга для чтения по истории французского языка IX-XV вв — М .- Л. : Изд-во АН СССР, 1955. — С. 22. Літаратура [ правіць | правіць зыходнік ] Гак В. Г. Французский язык // Лингвистический энциклопедический словарь. — М .: «Советская энциклопедия», 1990. — С. 562—563 (на партале Philology.ru ) Французская мова // Беларуская энцыклапедыя: У 18 т. Т. 16: Трыпалі — Хвіліна / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў і інш — Мн. : БелЭн, 2003. — Т. 16. — С. 461. — 576 с. — 10 000 экз . — ISBN 985-11-0263-6 (Т. 16) . Реферовская Е. А., Бокадорова Н. Ю., Гулыга О. А., Челышева И. И. Французский язык // Языки мира: Романские языки — М .: Academia, 2001. — С. 194--249. — ISBN 5-87444-016-X . Rapport 1997—1998 du Haut Conseil de la Francophonie, «État de la francophonie dans le monde», La Documentation française, 1999 Спасылкі [ правіць | правіць зыходнік ] Французская мова ў свеце 2014 , даклад La Francophonie , апублікаваны 5 лістапада 2014. (англ.) Французская мова // Этналог. (англ.) г р п Раманскія мовы Ібера-раманская падгрупа арагонская · астурлеонская ( астурыйская · галісійска-астурыйская · кантабрыйская · леонская · мірандская · эстрэмадурская ) · мосарабская † · галісійска-партугальская ( галісійская · партугальская · фала дэ Шаліма ) · іспанская (кастыльская) ( галісійская · кала · кастрапа · кастуа · ладзіна · партуньёл · чабакана · яніта ) Аксітана-раманская падгрупа аксітанская ( авернская · гасконская ( аранская ) · лангедокская · лімузенская · віваральпійская · правансальская · шуадзіт ) · каталанская ( балеарская · валенсійская ) Гала-раманская падгрупа французская · арпітанская · валонская · гало · латарынгская · нармандская · пікардская · пуацевінска-сентонжская ( пуацевінская , сентонжская ) Італа-раманская падгрупа італьянская ( Паўночная група : венецкая · лігурская · ламбардская · п'емонцкая · эміліяна-раманьёльская · Цэнтральная група : карсіканская · рымская · тасканская · умбрская · Паўднёвая група : абруцкая · апулійская · калабрыйская · неапалітанская · сіцылійская ) · сардзінская · істрараманская Рэтараманская падгрупа ладзінская · раманшская · фрыульская Далмацінская падгрупа далмацінская † Балкана-раманская падгрупа арамунская · істрарумынская · мегленарумынская · румынская ( малдаўская ) г р п Афіцыйныя мовы ААН англійская · арабская · іспанская · кітайская · руская · французская Глядзіце: Афіцыйны сайт ААН г р п Афіцыйныя мовы Еўрапейскага Саюза англійская · балгарская · венгерская · іспанская · грэчаская · дацкая · ірландская · італьянская · латышская · літоўская · мальтыйская · нідэрландская · нямецкая · партугальская · польская · румынская · славацкая · славенская · фінская · французская · чэшская · шведская · эстонская Узята з ' https://be.wikipedia.org/w/index.php?title=Французская_мова&oldid=2607314 ' Катэгорыі : Мовы і дыялекты паводле алфавіта Французская мова Раманскія мовы Мовы Беніна Мовы Бельгіі Мовы Буркіна-Фасо Мовы Бурундзі Мовы Габона Мовы Гаіці Мовы Гвінеі Мовы Італіі Мовы Канады Мовы Камеруна Мовы Люксембурга Мовы Мадагаскара Мовы Малі Мовы Руанды Мовы Сенегала Мовы Францыі Мовы Французскай Палінезіі Мовы Чада Мовы Швейцарыі Схаваная катэгорыя: Вікіпедыя:Істотныя артыкулы Навігацыя Асабістыя прылады Не ўвайшоў Размовы Уклад Стварыць уліковы запіс Увайсці Прасторы імёнаў Артыкул Размовы Варыянты Віды Чытаць Правіць Правіць зыходнік Паказаць гісторыю Яшчэ Знайсці Навігацыя Галоўная старонка Супольнасць Апошнія змены Новыя старонкі Форум Выпадковая старонка Даведка Ахвяраванні Паведаміць пра памылку Друк/экспарт Стварыць кнігу Загрузіць як PDF Для друку У іншых праектах Вікісховішча Прылады Сюды спасылаюцца Звязаныя праўкі Адмысловыя старонкі Нязменная спасылка Звесткі пра старонку Элемент Вікідадзеных Цытаваць гэту старонку На іншых мовах Аҧсшәа Acèh Адыгабзэ Afrikaans Alemannisch አማርኛ Aragonés Ænglisc العربية ܐܪܡܝܐ مصرى Asturianu Авар Aymar aru Azərbaycanca تۆرکجه Башҡортса Boarisch Žemaitėška Bikol Central Беларуская (тарашкевіца)‎ Български भोजपुरी Bahasa Banjar Bamanankan বাংলা བོད་ཡིག বিষ্ণুপ্রিয়া মণিপুরী Brezhoneg Bosanski Буряад Català Mìng-dĕ̤ng-ngṳ̄ Нохчийн Cebuano ᏣᎳᎩ کوردی Corsu Nēhiyawēwin / ᓀᐦᐃᔭᐍᐏᐣ Qırımtatarca Čeština Kaszëbsczi Словѣньскъ / ⰔⰎⰑⰂⰡⰐⰠⰔⰍⰟ Чӑвашла Cymraeg Dansk Deutsch Zazaki Dolnoserbski ދިވެހިބަސް Eʋegbe Ελληνικά Emiliàn e rumagnòl English Esperanto Español Eesti Euskara Estremeñu فارسی Fulfulde Suomi Võro Føroyskt Français Arpetan Nordfriisk Furlan Frysk Gaeilge Gagauz 贛語 Gàidhlig Galego Avañe'ẽ Gaelg 客家語/Hak-kâ-ngî Hawaiʻi עברית हिन्दी Fiji Hindi Hrvatski Hornjoserbsce Kreyòl ayisyen Magyar Հայերեն Interlingua Bahasa Indonesia Ilokano Ido Íslenska Italiano ᐃᓄᒃᑎᑐᑦ/inuktitut 日本語 Patois La .lojban. Basa Jawa ქართული Qaraqalpaqsha Taqbaylit Адыгэбзэ Kabɩyɛ Kongo Қазақша Kalaallisut ភាសាខ្មែរ ಕನ್ನಡ 한국어 Перем Коми Къарачай-малкъар Kurdî Коми Kernowek Кыргызча Latina Ladino Lëtzebuergesch Лезги Limburgs Ligure Lumbaart Lingála ລາວ لۊری شومالی Lietuvių Latgaļu Latviešu Мокшень Malagasy Олык марий Māori Македонски മലയാളം Монгол मराठी Bahasa Melayu မြန်မာဘာသာ Эрзянь مازِرونی Dorerin Naoero Nāhuatl Napulitano Plattdüütsch Nedersaksies नेपाली नेपाल भाषा Nederlands Norsk nynorsk Norsk Novial Nouormand Sesotho sa Leboa Diné bizaad Occitan Livvinkarjala Ирон ਪੰਜਾਬੀ Pangasinan Kapampangan Papiamentu Picard Pälzisch Norfuk / Pitkern Polski Piemontèis پنجابی پښتو Português Runa Simi Rumantsch Română Tarandíne Русский Русиньскый Kinyarwanda संस्कृतम् Саха тыла Sardu Sicilianu Scots Davvisámegiella Srpskohrvatski / српскохрватски සිංහල Simple English Slovenčina Slovenščina Gagana Samoa Soomaaliga Shqip Српски / srpski SiSwati Sesotho Seeltersk Basa Sunda Svenska Kiswahili Ślůnski தமிழ் ತುಳು తెలుగు Tetun Тоҷикӣ ไทย Türkmençe Tagalog Setswana Tok Pisin Türkçe Татарча/tatarça Reo tahiti Удмурт ئۇيغۇرچە / Uyghurche Українська اردو Oʻzbekcha/ўзбекча Vèneto Vepsän kel’ Tiếng Việt West-Vlams Volapük Walon Winaray Wolof 吴语 Хальмг მარგალური ייִדיש Yorùbá Vahcuengh Zeêuws 中文 文言 Bân-lâm-gú 粵語 IsiZulu Правіць спасылкі Апошняе змяненне старонкі адбылося 11:48, 2 красавіка 2017. Тэкст даступны на ўмовах ліцэнзіі Creative Commons Attribution-ShareAlike , у асобных выпадках могуць дзейнічаць дадатковыя ўмовы. Падрабязней гл. Умовы выкарыстання . Палітыка прыватнасці Пра Вікіпедыю Адмова ад адказнасці Распрацоўшчыкі Cookie statement Мабільная версія



https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D1%82%D0%B0%D0%BB%D0%BE%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0
  Каталонська мова — Вікіпедія Каталонська мова Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. Це стабільна версія , перевірена 6 лютого 2018 . Точність переглянута Перейти до: навігація , пошук Каталанська мова Català Поширення каталанської мови у Європі Поширена в Каталанські країни Регіон Каталонія , Валенсія , Балеарські острови , Арагон , Мурсія , Східні Піренеї і Альгеро Носії 11,6 млн осіб розуміють, ... Каталонська мова — Вікіпедія Каталонська мова Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. Це ... Каталанська мова Català Поширення каталанської мови у Європі Поширена в Каталанські країни Регіон Каталонія ... ] ) — мова Західного Середземномор'я , належить до романської групи індоєвропейської мовної родини ... великих містах, як-от Барселона та Валенсія . З 1970-х років ця мова стала офіційною на тих територіях ... мови . Здебільшого ті, для кого ця мова є рідною, володіють також іспанською, французькою або CACHE

Каталонська мова — Вікіпедія Каталонська мова Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. Це стабільна версія , перевірена 6 лютого 2018 . Точність переглянута Перейти до: навігація , пошук Каталанська мова Català Поширення каталанської мови у Європі Поширена в Каталанські країни Регіон Каталонія , Валенсія , Балеарські острови , Арагон , Мурсія , Східні Піренеї і Альгеро Носії 11,6 млн осіб розуміють, 9,4 млн осіб вміють говорити Писемність латинська абетка і Каталанський алфавіт [d] Класифікація Індоєвропейська сім'я Романська група Італо-романська підгрупа Західнороманська підгрупа Галло-іберійська підгрупа Окситано-романська підгрупа або Галло-іберійська підгрупа Іберо-романська підгрупа Східноіберійська підгрупа [1] Офіційний статус Офіційна Каталонія Регіон Валенсія Балеарські острови Північна Каталонія Князівство Андорра м. Алґе, Сардинія Регулює [ru] Інститут каталонських студій , Академія каталанської мови, Валенсійська мовна академія , Університет Балеарських островів, філософський та філологічний факультет, відділення філології [2] Коди мови ISO 639-1 ca ISO 639-2 cat ISO 639-3 cat Катала́нська (катало́нська) мо́ва ( кат. català . вимовляється [kətə'ła] або [kata'ła] ) — мова Західного Середземномор'я , належить до романської групи індоєвропейської мовної родини. Каталанською мовою говорять в Іспанії та Франції , а також в Італії та Андоррі , зокрема у таких великих містах, як-от Барселона та Валенсія . З 1970-х років ця мова стала офіційною на тих територіях, де нею послуговуються . До цього протягом кількох століть каталанська була заборонена або піддавалася репресіям як в Іспанії, так і у Франції. Каталанська є окремою мовою, а не діалектом іспанської мови . Здебільшого ті, для кого ця мова є рідною, володіють також іспанською, французькою або італійською . Зміст 1 Головні факти 2 Назви мови, приклади та цитати, статус, класифікація 2.1 Назви мови 2.2 Приклади мови та цитати 2.3 Статус мови 2.4 Класифікація мови та її коди 3 Поширеність мови 4 Історія, два сучасні стандарти мови 5 Характерні риси мови 6 Діалекти 7 Фонетика 8 Орфографія 9 Морфологія 10 Лексика 10.1 Походження 10.2 Базові фрази 10.3 Міжмовні зв'язки 10.4 Інше 11 Синтаксис 12 Інше 13 Ресурси для вивчення мови, додаткова інформація 14 Посилання та використані джерела Головні факти [ ред. • ред. код ] Історія розповсюдження каталонської мови У період з 1979 до 2007 років каталанська мова отримала певний офіційний статус на всіх адміністративних територіях, які є частиною каталанських країн , окрім Ал-Карші та Західної смуги . В Автономній області Каталонія вона є однією з трьох офіційних мов та єдиною «власною (або історичною) мовою» з 1979 р. [3] Починаючи з XIII ст. каталанська мова називалася по-різному на різних територіях. Наразі найпоширенішими є три назви: каталанська (або каталонська), валенсійська (лише в Автономній області Валенсія в Іспанії ) та каталанська-валенсійська-балеарська (найчастіше в академічному вжитку). Із точки зору фонетики , лексики та граматики найближчою до каталанської є окситанська мова [4] (з VIII до XIII ст. каталанська мова являла собою діалект окситанської). Перші письмові пам'ятки каталанською зафіксовано раніше, ніж усіма іншими мовами Іберійського півострова , зокрема іспанською та португальською . Каталанську у світі розуміють близько 11,6 млн осіб, за кількістю мовців — це 6 романська мова після іспанської , португальської , французької , італійської та румунської мов [5] . У Європейському Союзі каталанська є 14-ою мовою за кількістю мовців [6] , у світі — 80-ою. Існує дві великі групи діалектів — східні (на основі яких створено літературну мову ) та західні (на основі південно-західних діалектів кодифіковано літературну мову Автономної області Валенсія ). У каталанській використовують адаптовану латинку , зокрема кілька буквосполучень, які не зустрічаються в інших романських мовах ( -ny- , -l∙l- , -ig ). Граматика та фонетика каталанської мови має як спільні (зокрема 2 числа та 2 роди у іменника , прикметника та артикля , відмінникова система у займенника ), так і відмінні риси (8, а не 7 голосних, як у більшості романських мов, вживання означеного артикля перед іменами) з сусідніми галло-романськими та західно-іберійськими мовами. Каталанська мова вплинула на сусідні мови, зокрема на іспанську (наприклад, назва колишньої грошової одиниці Іспанії «песета» походить від каталанського peça ), у свою чергу лексичний фонд мови збагачено численними запозиченнями з баскійської , германських, окситанської , арабської , іспанської , французької та англійської мов. Основу мови складають слова латинського походження. З каталанської до української увійшли такі слова, як-от паелья та барак . Каталанська мова регулюється кількома закладами, зокрема Інститутом каталонських студій (який підтримує норму IEC) та Валенсійською мовною академією (яка підтримує норму AVL). У 1985 р. було створено Термінологічний центр ( кат. Termcat ) [7] , який відповідає за розроблення галузевої термінології та випуск словників, а також Консорціум для мовної нормалізації ( кат. Consorci per a la Normalització Lingüística ), завданням якого є поширення нової термінології та організація мовних курсів [8] . Поряд з зазначеними вище офіційними закладами існують і визнані неурядові організації, які займяються пропагандою каталанської мови, створенням належних умов для її вивчення: найвідомішою є організація «Омніум културал» ( кат. Òmnium Cultural ), створена у 1961 році. Рекорд «Книги рекордів Гінесса» з найдовшої у світі промови (124 години без перерви) було встановлено перпіньянцем Люїсом Кулетом . Цю промову було здійснено здебільшого каталанською мовою, її було закінчено 17 січня 2009 . Назви мови, приклади та цитати, статус, класифікація [ ред. • ред. код ] Назви мови [ ред. • ред. код ] Сучасні назви мови Див. також статтю Назви каталанської мови . В українській мові паралельно вживаються дві назви на позначення мови — катал а́ нська та катал о́ нська. Викладачі-практики (зокрема відомий український лінгвіст-романіст Костянтин Тищенко ) частіше називають цю мову катал а нською [9] (пр., «Підручник каталанської мови» [10] ). В Україні цю мову викладають у Києві на кафедрі іспанської та італійської філології Інституту філології КНУ ім. Т. Шевченка [11] та у Львові на кафедрі французької філології факультету іноземних мов Львівського університету ім. І.Франка [12] саме як катал а нську мову. В українській мові вживається і назва «катал о нська мова», зокрема у Кодах представлення назв мов фіксується лише такий варіант назви. У Великому тлумачному словнику української мови фіксуються обидва прикметники [13] , однак про мову написано у статті «каталонський» . Орфографічний словник української мови фіксує лише слово «каталонський». У російській мові чіткіше, ніж в українській, фіксується різниця між вживанням слів «каталанский» (щодо мови) та «каталонский» (щодо належності до території, народу) [14] [15] . У польській мові на позначення як мови, так і належності до Каталонії та каталонців, вживається лише прикметник «kataloński». Іншими слов'янськими мовами назва каталанської мови перекладається таким чином (як зі звуком [a] , так і [o] ) : білоруською «каталянская / каталёнская мова», сербохорватською «katalonski jezik / каталонски језик», чеською «katalánština», словацькою «katalánčina», словенською «katalonščina / katalonski jezik», болгарською «каталонският език». У неслов'янських мовах назва каталанської мови найчастіше передається зі звуком [a] (ближче до оригіналу): фр. le catalan, la langue catalane , англ. Catalan language , ісп. idioma catalán . Єдина мова, де у назві з'являється звук [u] , — мова есперанто : «kataluna lingvo / la kataluna». Слід зазначити також, що окрім назв каталанська / каталонська мова, існують й інші, менш поширені сучасні назви для цієї мови. Статутом Автономної області Валенсія закріплено назву «валенсійська мова» , в інших регіонах поширення каталанської мови її зараз називають лише «каталанською» (на Балеарських островах у неофіційному вжитку також є назви «мальоркська» та рідше «балеарська мова»). У працях з лінгвістики іноді цю мову називають «каталанською-валенсійською-балеарською», у кін. XX ст. було запропоновано також дві штучні назви — бакаве́с / бакабе́с та кава́ба / каба́ба (або каваба́нська / кабаба́нська мова ), де -ка- означає «Каталонія», -ва- / -ве- або -ба- / -бе- — «Валенсія» і -ба- — «Балеарські о-ви». Три літери «а» у назві «каваба» означають «Арагон» (тобто Західну смугу ), «Алґе» та «Ал-Каршу» . Історичні назви каталанської мови Див. також статтю Назви каталанської мови . Від часів проповідей з Урґаньї , каталанська мова називалася по-різному. Оскільки, як і інші неолатинські мови , каталанська мова походить з народної латини , її вважали народним, простим варіантом латинської мови, що пояснює першу зафіксову офіційну назву каталанської мови на поч. XIII ст. — vulgar , тобто «народна», «проста» мова. Серед інших історичних назв каталанської мови варто зазначити назву romanç / romançar («романська [мова]»), яка вживалася в усіх частинах каталанських країн з 1234 до 1636 р., назву pla / espla / esplanar («зрозуміла [мова]»), що вживалася з 1261 до 1589 р., назви crestianesc («християнська [мова]»), яка вживалася у Валенсії з 1270 до 1468 р. (через існування контактів між християнським каталонським та мусульманським арабським населенням Валенсії) та назву algemia («алжемія / алджемія»), що вживалася з 1460 до 1490 р. головним чином іберійськими мусульманами. У Валенсії з 1531 до 1878 р. широко вживалася також назва lemosí («лімузенська [мова]») — ця назва, що зараз вживається лише для лімузенського діалекту окситанської мови , відображає той факт, що каталанська мова довгий час (а окремими лінгвістами до середини XX ст. ) вважалася діалектом окситанської мови (велика кількість трубадурів писала лімузенською говіркою північно-окситанського діалекту). В Арагонському королівстві , куди входила територія сучасних Південної та Північної Каталонії, «каталанською» цю мову почали називати з 1290 р. — там ця назва є основною до сьогодні. На інших каталаномовних територіях традиція називати мову «каталанською» перервалася у XV - XVI ст. , натомість вживалися назви, похідні від найменувань відповідних королівств — «валенсійська» (від 1395 р.) та «мальоркська» (від 1409 р.). У Валенсії та на Балеарських о-вах знову почали вживати назву «каталанська мова» у кін. XIX ст. Докладнішу інформацію про всі історичні назви каталанської мови можна знайти у статті Назви каталанської мови . Приклади мови та цитати [ ред. • ред. код ] Приклади мови Мова Уривок 1 Уривок 2 Натисн. тут Натисн. тут Каталанська Bon dia ! Si voleu ballar, heu d'anar a discoteca, i si us estimeu més la tranquil·litat, us podeu estar a casa mirant la televisió, teclejant a internet, o llegint una bona novel·la. Avui al mercat he comprat api, mongetes i enciam, tot per fer un bon dinar de verdures. Demà, si tinc temps, aniré a passejar voramar i, si fa mal temps, aniré al cinema. Українська Доброго дня ! Якщо ви хочете потанцювати, вам потрібно піти на дискотеку, та якщо ви більше любите спокій, можете лишитися дома, дивлячись телебачення, сидячи в інтернеті чи читаючи гарний роман. Сьогодні на ринку я купила селери, квасолі та листя салату — все для приготування смачної страви з овочів. Завтра, якщо в мене буде час, я піду на прогулянку морським узбережжям. Якщо буде погана погода, я піду в кіно. Цитати Анатоль Перепадя , перекладач з каталанської на українську: Каталанська мова дуже дзвінка, схожа на українську. В ній багато приємних звуків. [16] Паскуал Марагаль , Президент Жанаралітату Каталонії з 2003 до 2006 р., під час Свята книги в Гвадалахарі , Мексика , 2004 р.: Каталанська мова — це наша ДНК . [17] . Людовік XIV «Король-сонце» , король Франції: […] це вживання [каталанської мови є] відразливим та, в якомусь сенсі, направленим проти […] гідності Французької Нації (в королівському декреті від 2 квітня 1700 р. «Про офіційну заборону каталанської мови») [18] [19] . Мігель де Сервантес , іспанський поет, письменник та драматург, у книзі «Мандри Персилеса й Сигизмунди»: Валенсійська [каталанська] — граційна мова, з нею може зрівнятися лише португальська м'якістю та приємністю. [20] . Статус мови [ ред. • ред. код ] Статус каталанської мови у каталанських країнах З 18 вересня 1979 р. каталанська, поряд з іспанською та окситанською ( аранською ), є регіональною офіційною мовою Автономної області Каталонія (законодавчо її визнано єдиною «власною мовою» цієї території) [21] . З 1 липня 1982 р. каталанська є офіційною, поряд з іспанською, в Автономній області Валенсія , де офіційно вона називається валенсійською мовою (лише валенсійську мову визнано «власною мовою» цієї автономної області) [22] . З 25 лютого 1983 р. каталанська є офіційною, поряд з іспанською, на Балеарських островах (тут її також визначено єдиною «власною мовою») [23] . Каталанська мова є єдиною офіційною мовою Князівства Андорра з 2 лютого 1993 р. Відповідно до ст. 2 Конституції цієї країни [24] [25] . З 11 вересня 1997 р. законом № 26 Автономної області Сардинія каталанська визнана однією з офіційних мов міста Алґе (Альґеро) на о-ві Сардинія в Італії [26] [27] поряд з корсиканською (або корсо-галурезькою) на півночі острова (у законі її названо «галурезьким діалектом»), сассарською на північному заході (у законі її названо «сассарським діалектом»), сардською у центральній та південній частинах острова та табаркінською (діалект лігурійської мови ) говіркою на південному заході Сардинії (у законі її названо «табаркінською мовою»). З 10 грудня 2007 р. каталанська, разом з французькою, є офіційною мовою департаменту Східні Піренеї у Франції [28] . Каталанська мова не має офіційного статусу в Ал-Карші та на Західній смузі (з початку 2000-х років готується закон про мови в Автономній області Арагон , однак цей процес досі незавершений) [29] . Статус каталанської мови поза межами каталанських країн Каталанська мова є однією з 6 офіційних мов «Латинського союзу» , організації, яка об'єднує 37 держав світу. 13 червня 2005 року Радою міністрів закордонних справ ЄС ( англ. European Council of Foreign Ministers ) було ухвалено дозволити громадянам Іспанії звертатися з офіційними запитами до структур ЄС каталанською, баскійською та галісійською мовами. 30 листопада 2006 року, підписанням відповідної угоди з послом Іспанії при ЄС Карлосом Бастаррече, такий дозвіл було оформлено для Представника ЄС з прав людини [30] . Окрім того, каталанською можна звертатися до Комітету регіонів , Ради ЄС , Єврокомісії , Європейського соціально-економічного комітету та до Європейського Парламенту . У ЄС такі права мають також шотландська та валлійська мови. За кількістю мовців каталанська мова є 7-ю серед мов Європейського Союзу [31] (у межах ЄС нею користується більше людей, ніж фінською або данською мовами та стільки ж, як і шведською, грецькою чи португальською). Відповідно до звіту про вживання «малих мов» у Європейському Союзі (які не мають статусу загальнонаціональної офіційної мови) «Євромозаїка» ( 1991 р.) каталанською говорили 33,5% усіх мовців «малих мов» ЄС [32] . Класифікація мови та її коди [ ред. • ред. код ] Каталанська мова серед інших новолатинських мов Див. також Окситано-романські мови , Галло-іберійські мови , Західнороманські мови та Романські мови . Те́ррас-д'Ок — територія поширення окситанської та каталанської мов ( окситан. Tèrras d’Òc , кат. Terres d’Oc ). Порівняння лексики каталанської та італійської мов з іншими романськими мовами на прикладі перекладів Біблії , за Вітольдом Маньчаком. Каталанська мова є романською мовою , яка утворилася на базі народної латини . З VIII до XIII ст. разом з окситанською каталанська являла собою єдину мовну спільноту (тобто фактично каталанська була одним з діалектів окситанської мови). Зараз літературна каталанська, особливо з точки зору лексики, але також фонетично та з точки зору граматики, є найближчою до літературної окситанської мови (яка сформована на базі ланґедокського діалекту окситанської — цей діалект географічно є найближчим до Північної та Південної Каталонії ) — взаєморозуміння мовців обох мов можливе без перекладу. Деякі мовознавці як каталанську, так і окситанську відносять до окремої окситано-романської підгрупи мов [33] [34] . Спрощуючи, можна сказати, що і каталанська, і окситанська мови є перехідними між галло-романськими (насамперед французькою ) та західно-іберійськими (насамперед іспанською ) мовами. « Каталанська-валенсійська-балеарська мова – різновид окситанської мови в Іспанії ... між мовами, що виникли на базі латини [після її розпаду], у античні часи виникла мова, яку було названо провансальською [окситанською] і якою заговорили люди, що мешкали між р. Луарою [північна межа окситанської мови у центральній Франції] та р. Еброю [південний кордон Автономної області Каталонія в Іспанії] [35] . Мануел Міла-і-Фунтаналс, каталонський та іспанський лінгвіст ( 1818 - 1884 р.р.) » Цікаво те, що особливу зацікавленість у вивченні зв'язків між каталанською та окситанською мовами виявляють валенсійці, які бачать Валенсію — її культуру, мову та історію — у ширшому контексті, ніж каталанські країни , а саме у традиційнішому окситано-каталонсько-валенсійському контексті [36] . Маловпливовою організацією «Ок Валенсія» нещодавно навіть було запропоновано зблизити графіку каталанської та окситанської мов (звернувши особливу увагу на гасконський діалект) і створити спільне каталансько-окситанське койне . Попри це, часто каталанську та окситанську мову відносять до різних підгруп романської групи індоєвропейської мовної родини: окситанську до галло-романської групи (разом з французькою та франко-провансальською . іноді до цієї групи відносять і каталанську [37] [38] ), а каталанську — до іберо-романської [39] (разом з іспанською, астурійсько-леонською , португальською та галісійською ), іноді відносячи її до східно-іберійських мов (іноді до східно-іберійських мов відносять і окситанську). На ці дискусії впливає існування політичного кордону між Францією та Іспанією. На приклад, іспанський філолог Рамон Менендес-Підаль ( ісп. Ramon Menendez Pidal ) обстоював належність каталанської мови саме до групи іберійських мов. Реймонд Ґордон [40] відносить каталанську до східно-іберійських мов , які разом з мовою ок (окситанська мова) та західно-іберійськими мовами (іспанська, астурійсько-леонська, португальська та галісійська) входять до іберо-романської групи , що у свою чергу — разом з галло-романськими мовами (галло-італійськими та галло-ретійськими) входить до галло-іберійської підгрупи. Р. А. Холл-мол. [41] класифікує каталанську мову як північно-іберо-романську (разом з іспанською та португальською), що у свою чергу — з південно-іберо-романськими мовами (мозарабська мова) входить до іберо-романської підгрупи (за цією класифікацією окситанська мова входить до південно-галло-романських мов і разом з північно-галло-романськими формує галло-романську підгрупу). Юрій Коряков в «Атласі романських мов» [42] класифікує каталанську як перехідну між південно-галло-романськими (окситанською та гасконською) та іберо-романськими (іспанською, арагонською, галісійсько-португальською, астурійсько-леонською), що разом входять до західно-романської підгрупи групи романських мов (разом з галло-романськими та північноіталійськими). Ч. Тальявіні [43] для класифікації романських мов пропонує географічний принцип, згідно з яким каталанська мова займає проміжну позицію між галло-романськими (французькою, рето-романською та окситанською мовами) та іберо-романськими мовами (іспанською та португальською), будучи «поворотною мовою» ( фр. une langue pivot ). У 1991 р. Вітольд Маньчак ( пол. Witold Mańczak ) запропонував класифікувати неолатинські мови відповідно до кількості лексичних одиниць у текстах, які збігаються (таким чином враховується як існування однакових слів у різних мовах, так і частотність їхнього вживання) [44] . Таким чином можна визначити, наскільки лексичні системи окремих мов наближені одна до одної. За цією методикою, італійська мова, у порівнянні з іншими романськими мовами, зберігає найбільшу кількість слів латинського походження, тобто спільних слів для різних неолатинських слів: італійська мова: найближчою до італійської є французька (1067 спільних слів), а потім португальська (1043), каталанська (1031), іспанська (1015), рето-романська (987), окситанська (982), сардська (836), румунська (537). каталанська мова: найближчою до неї є іспанська (1045 спільних слів), а потім італійська (1031), португальська (1001), французька (998), окситанська (939), ретороманська (843), сардська (687), румунська (441). португальська мова: наближчою до неї є іспанська мова (1196 спільних слів), а потім італійська (1043), каталанська (1001), французька (909), рето-романська (874), окситанська (870), сардська (774), румунська (492). іспанська мова: найближчою до неї є португальська (1196 спільних слів), потім каталанська (1045), італійська (1015), французька (914), окситанська (867), ретороманська (836), сардська (750) та румунська (491). Присвоєні коди для каталанської мови Каталанській мові присвоєно такі ISO 639 та SIL коди: ISO 639-1 — ca , ISO 639-2(T) — cat , ISO 639-3 — cat , код SIL — CLN . Для «валенсійської мови» окремого коду не прийнято, оскільки її визнано лише варіантом каталанської (їй пропонувалося присвоїти коди val та ca-valencia ). Відповідно до стандарту ГОСТ 7.75-97 , який є офіційним у Російській Федерації , Казахстані , Киргизстані та Білорусі , кодом каталанської мови є кат та cat , цифровим кодом є 290 . [15] Поширеність мови [ ред. • ред. код ] Каталанські країни Див. також статтю Каталанські країни . Каталанську мову розуміють приблизно 11,56 млн людей у світі, зокрема в Іспанії ( Каталонія , Валенсія , Балеарські о-ви , захід Арагону , Мурсія ), на півдні Франції , в Італії ( м. Алґе , Сардинія ) та в Андоррі . Зона поширеності каталанської мови називається «каталанськими країнами» . Приблизно 9,44 млн осіб вміють говорити каталанською мовою, 7,7 млн мовців користуються нею активно, а 4,4 млн називають каталанську своєю головною мовою спілкування. Кількість мовців та рівень знання мови Території, де мова має офіційний чи спів-офіційний статус Територія Розуміють Вміють говорити Каталонія 6.502.880 5.698.400 Валенсія 3.448.368 2.407.951 Балеарські о-ви 852.780 706.065 Андорра 62.013 57.395 м. Алґе 34.525 26.000 Загалом 10.900.566 8.895.811 Території, де мова не має офіційного статусу Територія Розуміють Вміють говорити Північна Каталонія 256.583 145.777 Західна смуга 50.406 49.398 Ал-Карша немає немає Інші території 350.000 350.000 Загалом 656.989 545.175 Загальна кількість мовців Територія Розуміють Можуть говорити Каталанські країни 11.207.555 9.090.986 Інші території 350.000 350.000 Загалом 11.557.555 9.440.986 Знання мови (2003–2004 р.р.) Територія Говорять Розуміють Читають Пишуть Каталонія 84,7 97,4 90,5 62,3 Валенсія 57,5 78,1 54,9 32,5 Балеарські о-ви 74,6 93,1 79,6 46,9 Північна Каталонія 37,1 65,3 31,4 10,6 Андорра 78,9 96,0 89,7 61,1 Західна смуга 88,8 98,5 72,9 30,3 м. Алґе 67,6 89,9 50,9 28,4 (% населення від 15 років і старше). Каталонія : Опитування 2004 р., Institut d'Estadística de Catalunya (IEC), Generalitat de Catalunya [1] . Дані IEC, 2003 р. [2] . Валенсія : Опитування 2004 р., Institut Valencià d'Estadística, Generalitat Valenciana [3] . Дані IEC, 2004 р. [4] . Illes Balears : Опитування 2002 р., Institut Balear d'Estadística, Govern de les Illes Balears [5] .Дані IEC, 2002 р. [6] . Північна Каталонія : Статистика щодо вживання мов, 2004 р. (EULCN 04), дані 1999 р., Generalitat de Catalunya [7] . Андорра : Статистика 1999 р. Servei d'Estudis, Ministeri de Finances, Govern d'Andorra [8] . Дані IEC, 1999 р. [9] . Західна смуга : Дані по поселеннях, Centre de Recerca i Documentació Pau Vila [10] . Соціолінгвістичні дані Євромозаїки [11] . Алґе : Статистика вживання мов, 2004 р. (EULA 04) [12] . Дані Міністерства Економіки та фінансів Італії. Інші території : Припущення 1999 р. Федерації каталонських організацій за кордоном. Соціостатус каталанської мови Територія Вживаю вдома Говорю нею на вулиці Каталонія 45 51 Валенсія 37 32 Балеарські о-ви 44 41 Північна Каталонія 1 1 Андорра 38 51 Західна смуга 70 61 м. Алґе 8 4 (% населення віком від 15 років і більше). Вивчення і вживання каталанської, матеріали Жанаралітату. [13] [14] Згідно з інформацією ЮНЕСКО каталанська є 22 мовою світу за кількістю перекладів з неї на інші мови. [45] . Відповідно до досліджень Жорді Маса ( кат. Jordi Mas ), каталанська є 23 найуживанішою світовою мовою інтернету. [46] Каталанська мова у світі Зацікавленість каталанською мовою поза межами каталанських країн зростає. У 2004 – 2005 роках каталанську мову вивчало 5220 осіб, а в 2005 – 2006 навчальному році вже 7049 осіб. У 2006 р. мову вивчали у 108 іноземних університетах (у 2005 р. — у 98), розташованих у 28 країнах світу. Зацікавленість у вивченні каталанської мови виявляють не лише емігранти та їхні нащадки, але й ті іноземці, яким цікаве мистецтво Каталонії, насамперед архітектура, або ті, які цікавляться туризмом тощо [47] . Найбільше каталанську мову вивчають у Німеччині — 2609 осіб у 23 університетах, а також в Іспанії (поза межами каталанських країн) — 1227 осіб. Наприклад, у Мадриді у 2003 р. екзамен з каталанської мови становило 74 особи, у 2006 р. — 162 особи. У столиці Іспанії каталанську мову можна вивчити у 6 навчальних закладах [48] . Першим навчальним центром Азії, де можна вивчити каталанську мову, став Університет іноземних студій Ханкук у Сеулі [49] . Там у 2006 р. каталанську мову вивчало 36 студентів. За кордоном найзручніше вивчати каталанську мову у центрах «Каталонських спільнот за кордоном» ( кат. Comunitats Catalanes de l’Exterior, CCE ). Нині нараховується 114 таких центрів, у 39 є можливість вивчати каталанську мову. Через такі центри у 2006 р. вивчали мову 1726 осіб, майже на 60% більше, ніж у попередній рік. Найбільші такі центри розташовані в Аргентині (2 центри), Великій Британії , Франції , Швейцарії (2 центри), Колумбії , на Кубі , у Марокко та Чилі . Твори каталонських письменників іноземними мовами Списки творів каталонських письменників, перекладених: англійською мовою (англ.) французькою мовою (фр.) німецькою мовою (нім.) іспанською мовою (ісп.) російською мовою (рос.) Каталонська поезія, з англійським перекладом (деякі поеми) (кат.) , (англ.) Каталанська мова в Україні Вперше каталанську мову стали викладати на кафедрі романської філології (разом з іспанською , італійською та португальською ) у 1897 р., у рік заснування кафедри у Львівському університеті [50] . У Київському національному університеті ім. Т. Шевченка каталанську мову факультативно викладає Костянтин Тищенко . Також каталанська мова викладається на кафедрі іспанської та італійської філології Інституту філології КНУ ім. Т. Шевченка. [11] З каталанської на українську перекладали відомий перекладач Анатоль Перепадя , поет і перекладач Михайло Литвинець , перекладачі Олександр Буценко , Володимир Крамар , Віктор Шовкун та Маргарита Жердинівська , а також поети та письменники Сава Голованівський , Іван Драч , Микола Бажан , Віталій Коротич , Леонід Первомайський і Мойсей Фішбейн . Українською перекладено каталонську народну казку «Кров і сніг» [51] . Деякий вплив каталонська міфологія та легенди справили на українську письменницю Наталену Королеву , яка народилася в Іспанії [52] , зокрема у повісті «Quid est veritas?» [53] . Слід також зазначити, що в Україні каталанською мовою цікавилися не лише лінгвісти та письменники. Серед українських науковців виділяється постать історика Володимира Піскорського (до слова, друга найвидатнішого каталонського історика Віктора Балаге ) який на поч. XX ст. вивчив каталанську мову та досліджував середньовічну історію Каталонії (докторська дисертація на тему «Кріпосне право в Каталонії у середньовіччі», праці «Змагання поетів у Каталонії в середні віки», Ніжин, 1900 р., «Питання про значення і походження „дурних“ звичаїв у Каталонії», К., 1899 р.) [54] . 18 квітня 1901 р. за заслуги перед іспанською історичною наукою Піскорського обрано членом-кореспондентом Барселонської королівської Академії красного письменства і природничих наук. Певну зацікавленість до Каталонії та її культури виявляли часописи «Літературно-науковий вістник» та «Вістник» у міжвоєнному Львові [55] . Окремої уваги заслуговує стаття Ганни Чикаленко «Каталонське літературне відродження» з оглядом каталонської літератури XIX та XX ст. , періоду ренесансу та середньовіччя, а також з інформацією про історію каталанської мови [56] . Ганна Чикаленко бачить каталонську літературу як діалогічне явище, яке складається не тільки з текстів, написаних у Барселоні , але і в інших каталанських країнах , зокрема, на Мальорці (творчість Жуана Алкубе) і в Русільйоні . Ганна Чикаленко пише: «З попереднього видко, що каталонська література є велика національна література, що займає поважне місце серед європейських, і не тільки недержавних народів» [57] . З Україною пов'язані життя та діяльність відомого інженера та будівничого каталонсько-французького походження Огюстена Бетанкура . У 1782 - 83 р.р. на Херсонщину переселилося понад 1000 мешканців о-ва Менорка ( каталанські країни ) [58] , яких на півдні України називали «італійцями». У 2009 р. 4 каталонські поети — Енрік Казасас , Карлас Ак Мор, Естер Шаргай та Бланка Люм Відал — відвідали Львів , Харків , Івано-Франківськ та Київ у рамках поетичного туру Україною. [59] . Твори каталонських письменників українською мовою Список творів каталонських письменників, перекладених українською: Герау де Ліост. Романс хвали місту Барселоні. Переклав Сава Голованівський // Всесвіт, 1972, № 11, с. 127-128 Жосеп Карнер. Неділя пана Пере. Переклав Іван Драч // Там само, с. 129-131 Жосеп Карнер. Повернення до Каталонії. Переклав Микола Бажан // Там само, с. 131 Жосеп Себастія Понс. Листопадові кольори. Переклав Віталій Коротич // Там само, с. 131-132 Клемантис Ардеріу. На чужині. Переклав Микола Бажан // Там само, с. 132-134 Жосеп М. де Сагарра. Балада про моряка Луарда. Переклав Леонід Первомайський // Там само, с. 134-136 Жосеп М. де Сагарра. Зелені виноградники й прибій. Переклав Віталій Коротич // Там само, с. 136-137 Жоан Сальват-Папасейт. Улюблене ремесло. Переклав Іван Драч // Там само, с. 137-138 Жоан Сальват-Папасейт. Туга за завтрашнім днем. Переклав Мойсей Фішбейн // Там само, с. 138-140 Марія Манент. Ранок. Переклав Мойсей Фішбейн // Там само, с. 140 Марія Манент. «Місяць акації сповнив…» Переклав Микола Бажан // Там само, с. 140-141 Томас Гарсес. Корабель, що спить у порту. Переклав Микола Бажан // Там само, с. 141-142 Агусті Бартра. Є стільки країв. Переклав Мойсей Фішбейн // Там само, с. 142 (цей і всі попередні вірші перекладено за підрядником Рафаеля Естрели Льопіса) Фелікс Кукурул. Каталонські оповідання ['Пустеля', «Бруд і кров», «Терпіння», «Дружок».] Переклав Анатоль Перепадя // Всесвіт, 1980, № 9, с. 85-112 Мерсе Родореда. Слон. Переклав Віктор Шовкун // Світло у вікні. Сучасна іспанська новела. Київ: Дніпро, 1986, с. 256-261 Мерсе Родореда. Квітка життя. Переклав Михайло Литвинець // Там само, с. 261-262 Мануел де Сеабра. Чи знаєш ти Блеза Сандрара? Повість. Переклав Анатоль Перепадя // Всесвіт, 1987, № 5, с. 2-24 Сальвадор Еспріу. Світ Антоні Міро [Вірш.] Переклав Олександр Буценко // Всесвіт, 1989, № 5, с. 170 Франсеск Бернасер. Антоні Міро [Вірші.] Переклав Олександр Буценко // Там само, с. 170-172 Кров-і-Сніг. Каталонська народна казка. Переказав Михайло Литвинець // Казки народів Іспанії. Київ: Веселка, 1989, с. 100-104 Джозеп Карнер. 1714. Сонет. Переклав Ігор Качуровський // Прапор, 1990, № 9, с. 117-118 Джозеп Карнер. 1714 // Ігор Качуровський. Золота галузка. Антологія іберійської та ібероамериканської поезії. Буенос-Айрес. Мюнхен: Видавництво Юліяна Середяка, 1991, с. 105 Джоан Альковер. Спустошення // Ігор Качуровський. Золота галузка. Антологія іберійської та ібероамериканської поезії. Буенос-Айрес. Мюнхен: Видавництво Юліяна Середяка, 1991, с. 106 Томас Аґільо. «Була — мов сніг… Одіння біла сніжність…» // Ігор Качуровський. Золота галузка. Антологія іберійської та ібероамериканської поезії. Буенос-Айрес. Мюнхен: Видавництво Юліяна Середяка, 1991, с. 107 Апеллес Местрес. «Холодна ніч ясна і тиха. Землю…» // Ігор Качуровський. Золота галузка. Антологія іберійської та ібероамериканської поезії. Буенос-Айрес. Мюнхен: Видавництво Юліяна Середяка, 1991, с. 108 Пере Калдерс. «Завтра, о третій ранку» [Оповідання.] Переклав Володимир Крамар // Оберіг, 1992, № 3/4, с. 211-218 Кров-і-Сніг. Каталонська народна казка. Переказав Михайло Литвинець // Однокласник, 1996, № 1, с. 10-16 Жоан Сальват-Папасейт. Туга за завтрашнім днем. Переклав Мойсей Фішбейн // Мойсей Фішбейн. Апокриф. Поезії. Переклади. Проза. Київ: Довіра, 1996, с. 126-127 Марія Манент-і-Сіза. Ранок. Переклав Мойсей Фішбейн // Там само, с. 128 Аґусті Бартра-і-Леонарт. Є стільки країв. Переклав Мойсей Фішбейн // Там само, с. 129 Пере Калдерс. Чотири оповідки про події, які важко пояснити ['Hedera helix' — переклала Маргарита Жердинівська, «Протокол огляду сонільєського пам'ятника», «Бажання і дійсність» та «Репортаж про дивне самогубство» — переклав Анатоль Перепадя] // Всесвіт, 2000, № 11/12, с. 70-85 Крім того, три строфи з вірша Віктора Балагера «Хай живе Прованс!» навів Михайло Литвинець у своїй передмові до українського видання поеми провансальського поета Фредері Містраля «Мірейо» (Київ: Дніпро, 1980, с. 9-10. переклад як самої поеми, так і фрагмента з Балагера — того ж таки Литвинця). Каталанська як мова інтернету За «Global Internet Statistics» [60] [61] за вересень 2004 року каталанська була 27 найпоширенішою мовою інтернету (для прикладу, українська — 31). На той момент 2,4 млн каталаномовців мали доступ до інтернету. З жовтня 2008 р. каталанська є однією з мов інтерфейсу Windows Live Messenger та Hotmail [62] . Історія, два сучасні стандарти мови [ ред. • ред. код ] Історія розвитку каталанської мови Див. також Історія Каталонії , Арагонське королівство , Проповіді з Урґаньї . Розширення Арагонського королівства та території поширення каталанської мови у XI - XIV ст. (на мапі показано лише Іберійський п-ів та Балеарські о-ви ) Мова виникла на базі народної латини на півночі Піренейського півострова . Перші пам'ятки (заповіти, короткі документи про продаж певних речей тощо) датуються IX ст . Найдавнішим літературним прозовим твором, написаним каталанською мовою, є Проповіді з Урґаньї . У пізньому Середньовіччі каталанська мова була престижною літературною міжнародною мовою Середземномор'я . Хоча у Каталонії аж до XV ст. мовою поезії була окситанська , каталанська мова — перша романська — почала використовуватися у філософських та наукових працях. Після одруження Фердинанда Арагонського з Ізабеллою Кастильською в 1469 році, каталонське дворянство почало переходити на іспанську мову , що призвело до постійного звуження сфери застосування каталанської та утворення диглосивної ситуації, яку ми спостерігаємо й у наші дні. Дуже негативний вплив мала репресивна мовна політика Бурбонів у XVIII ст., причиною якої стало те, що каталонці у Війні за іспанську спадщину підтримали Габсбурґів . Проповіді з Урґаньї Наказ короля Франції Людовіка XIV від 2 квітня 1700 р. про заборону використовувати каталанську мову у діловодстві на території Північної Каталонії . Хоча частина політичної та культурної еліти ( дворянство , письменники) відмовилися у XVII - XVIII ст. від каталанської мови, прості каталонці та духовенство продовжували вживати каталанську мову, що зберігало за нею певний соціальний престиж. У першій половині XIX ст., коли каталанську мову було повністю витіснено з офіційного вжитку, починає формуватися культурологічний рух, який отримав назву «Ранашє́нса» [63] ( кат. Renaixença ) або «Відродження». Спочатку цей рух не виходив за рамки літературного, але протягом століття він набув політичних рис. На початку XX ст. стали можливими перші політичні успіхи, у 1930-х роках каталанська здобуває статус офіційної мови в Автономній області Каталонія (поряд з іспанською). Але такий успіх тривав недовго: перемога Франко в Громадянській війні ( 1936 – 1939 р.р.) призвели до заборони використання каталанської мови з притягненням до кримінальної відповідальності. Каталанська мова залишалася в такому стані до кінця диктатури Франко в 1975 р. Демократизація Іспанії призвела до автономізації цієї країни, починаючи з 1979 р. каталанська знову почала здобувати офіційний статус у каталанських країнах . Біблію було перекладено каталанською у 1478 р. [64] Кодифікація каталанської мови (стандарти) Існує два основні стандарти каталанської мови : основний стандарт (стандарт IEC), який був запропонований каталонським лінгвістом Пумпеу Фаброю ( кат. Pompeu Fabra ) і який ґрунтується на центрально-каталанському діалекті (район м. Барселони ), підтримується Інститутом каталонських студій , і валенсійський стандарт (стандарт AVL ), що ґрунтується на роботах того ж лінгвіста та т.зв. «Нормах Кастельо́» ( кат. Normes de Castelló — стандартна орфрграфія, адаптована до вимови у західно-каталанських діалектах). Різниця між обома стандартами невелика і, насамперед, стосується вживання діакритичних знаків ( francès та anglès IEC — francés та anglés AVL, cafè IEC — café AVL, conèixer IEC — conéixer AVL, comprèn IEC — comprén AVL). Також по-різному вимовляється наголошене «e», що походить від латинських Ē («e довге») та Ǐ («i коротке») : у нормі IEC — [ɛ] , у нормі AVL — [e] . У стандарті AVL збережено літеру «è» у словах què, València, èter, sèsam, sèrie та època, однак її вимова відрізняється від вимови у стандарті IEC. Окрім того, у деяких словах за нормою AVL замість tll вживається tl ( ametla / ametlla , espatla / espatlla та butla / butlla ) тощо. Характерні риси мови [ ред. • ред. код ] Див. також статтю Фонетичні закони каталанської мови . Голосні Спільні риси з галло-романськими мовами: Зникнення кінцевих голосних у словах латинського походження, окрім кінцевого -A (MURU, FLORE → mur , flor ), що протиставляє каталанську західно-іберійським мовам, які зберігають кінцевий голосний, окрім -E ( muro , однак flor / chor ) та італо-романським , які зберігають усі кінцеві приголосні ( muro , fiore ). Спільні риси з окситанською : Численні дифтонги та односкладові слова: ( [aj] rai , [ej] ei , [aw] cau , [ew] beu , [ow] pou тощо). Риси, які протиставляють каталанську галло-романським мовам: Збереження латинського -u- (східні діалекти lluna ['ʎunə] , західні діалекти lluna ['ʎunɛ/a] , окситанська luna ['lyno] , французька lune ['lyn] ). Риси, які протиставляють каталанську іспанській : Збереження відкритої вимови латинських голосних Ĕ та Ŏ (коротких «e» та «o») під наголосом у народній латині, відповідно [ɛ] та [ɔ] (TERRA → terra ['tɛra]/['tɛrə] . FOCUS → foc [fɔk] ). Риси, які протиставляють каталанську окситанській: Редукція дифтонга AU до відкритого O (CAULIS, PAUCU → col , poc ). Спільні риси з іншими мовами, поширеними на півдні ареалу поширення західнороманських мов (ланґедокський діалект окситанської, західно-іберійські мови): Буквосполучення -ACT- редукується до -ET (LACTE, FACTU → *lleit , *feit → llet , fet ). Приголосні Спільні риси з західнороманськими мовами : Перехід глухих латинських -P-, -T-, -C- у дзвінкі -b-, -d-, -g- (CAPRA, CATENA, SECURU → cabra , cadena , segur ) Спільні риси з галло-романськими мовами: Збереження початкових PL, CL, FL- (PLICARE, CLAVE, FLORE → plegar , clau , flor ). Ця риса протиставляє каталанську західно-іберійським мовам (іспанською llegar , llave , португальською chegar , chave ). Як і у французькій чи окситанській, відбувається заміна глухих приголосних на відповідні дзвінкі, якщо наступне слово починається з голосної або дзвінкої приголосної. Така соноризація притаманна фонемам [s] , [t] , [p] , [ʃ] , [k] i [tʃ] , які переходять відповідно у [z] , [d] , [b] , [ʒ] , [ɡ] i [ʤ] . Приклади (наведено валенсійську вимову): els homes [els] та [ɔmes] -> [elzɔmes] . peix bo [pejʃ] та [bɔ] -> [pejʒbɔ] . blat bord [blat] та [boɾ(t)] -> [blad'boɾ(t)] . Спільні риси з окситанською (зокрема ланґедокською говіркою) Випадіння латинського міжголосного -N (PANE, VINU → pa , vi ). На відміну від ланґедокської говірки у множині [n] зберігається (пр., pans , vins ), за виключенням північно-каталанського діалекта. Оглушення кінцевих приголосних: verd [t] , àrab [p] . Оригінальні риси: Такі риси не зустрічаються в інших неолатинських мовах: Міжголосна латинська -D- переходить у -u (PEDE, CREDIT → peu , (ell) creu ) Латинські кінцеві -C + e, i → -u (CRUCEM → creu ) Латинське закінчення -TIS (2-га особа множини) перейшло в -u (MIRATIS → *miratz → mirau → mirau/mireu . Палаталізація приголосних: Палаталізація початкового L- (LUNA, LEGE → lluna , llei ). Ця риса також існує у субдіалекті м. Фуа окситанської мови та у деяких районах поширення астурійсько-леонської мови . Палаталізація -is- [jʃ]/[ʃ] , з латинських -X-, SC- (COXA, PISCE → cuixa , peix ). /k/ + [e], [i], [j] → *[ʦ] → [s] . CAELU → cel [sɛl] . /g/ + [e], [i], [j] → *[ʤ] → [ʤ]/[ʒ] . GELU → gel [ʤɛl]/[ʒɛl] . /j/ → *[ʤ] → [ʤ]/[ʒ] . IACTARE → gitar [ʤi'tar]/[ʤi'ta]/[ʒi'ta] -ly-, -ll-, -c'l-, -t'l- → ll [ʎ] . MULIERE → muller . CABALLU → cavall , хоча фіксується і зворотний процес villa → vila . AURICULA → *oric'la → orella . UETULUS → *vet'lu → vell . -ni-, -gn-, -nn- → ny [ɲ] . LIGNA → llenya . ANNUS → any (подібна фонетична трансформація існує й у іспанській мові). Інші риси: Редукція груп приголосних -MB-, -ND → -m- , -n- (CAMBA, CUMBA, MANDARE, BINDA → cama , coma , manar , bena ), такий перехід існує також у гасконському діалекті окситанської мови та на півдні зони поширення ланґедокського діалекту окситанської мови. Подвоєння приголосних: setmana [mm] , cotna [nn] , bitllet [ʎʎ] , guatla [ll] , intel·ligent [ll] → [l] . Діалекти [ ред. • ред. код ] Див. також Діалекти каталанської мови . Головні діалекти каталанської мови Виділяють східнокаталанські та західнокаталанські діалекти . Схід Каталонії, південь каталаномовної Франції, Балеарські острови та Сардинію відносять до східнокаталанських діалектів. Інші області поширення каталанської мови відносять до західнокаталанських діалектів. Головним критерієм такого поділу на діалекти є вимова ненаголошених [о] , [е] та [а] . У західнокаталанських ці звуки вимовляються так само, як вони передаються на письмі, тоді як в східнокаталанських діалектах [о] , [е] та [а] в ненаголошених позиціях вимовляються як [ə] . Фонетика [ ред. • ред. код ] Див. статтю Фонетика каталанської мови . Звучання звуків у каталанській мові . (кат.) Реєстр звуків каталанської мови в рамках Міжнародної Фонетичної Асоціації, на сайті Університету Вікторії, Канада (англ.) У каталанській мові нараховується 29 приголосних, з них 3 — лише у діалектах. Приголосні [65] Губно-губний Губно-зубний Зубний Альвеолярний Палатальний Велярний Носовий m n ɲ ŋ Проривний глухий p t (c) ~ k дзвінкий b d (ɟ) ~ g Африкат глухий ts tɕ дзвінкий dz dʑ Щілинні глухий f s ɕ дзвінкий (v) z ʑ γ Дрижачі r Одноударні ɾ Апроксимант j w Латеральні l ʎ Голосні звуки літературної каталанської мови, з Carbonell & Llisterri (1999 :62) У каталанській мові нараховується 8 голосних. У літературній мові ненаголошені /e/ , /ɛ/ та /a/ редукуються до [ə] , а /o/ та /ɔ/ — до [u] . У західно-каталанських діалектах [e] , [o] та [a] можуть бути також ненаголошеними. [66] У мальоркському діалекті [ə] може бути у наголошеній позиції. [67] Також у мові є багато дифтонгів, усі вони починаються або закінчуються на [j] або [w] : [68] [ej] r ei 'король' [ɛw] p eu 'нога' [uj] av ui 'сьогодні' [ow] p ou 'добре' [ja] iaia 'бабуся' [wa] q ua tre 'чотири' [jɛ] ve ie m 'ми бачимо' [wə] aig ua 'вода' Див. статтю Фонетика каталанської мови : щодо правил практичної транскрипції з каталанської мови на українську. щодо законодавства Автономної області Каталонія стосовно мови топонімії. щодо розбіжностей у передачі українською мовою топонімів та гідронімів Каталонії. щодо каталонських топонімів, якя фіксуються в українських словниках. щодо правил читання у каталанській мові. щодо льєзонів (голосні та приголосні). щодо неочевидностей у транскрибуванні каталанських звуків українською (звуки [ə], [β], [ð], [λ] + голосна). Орфографія [ ред. • ред. код ] Каталанська мова використовує латинську абетку з додатковими діакритичними знаками: a (à), b, c (ç), d (dj), e (é è), f, g (gu, ig), h, i (í ï), j, k, l (ll, l•l), m, n (ny), o (ó ò), p, q (qu), r (rr), s (ss), t (tg, tj, tx), u (ú ü), v, w, x (ix), y, z. Серед оригінальних рис каталанського правопису можна відзначити: вживання крапки між двома літерами «l» для позначення звука [ł:] : intel·ligent [intəł:i'ʑɛn] — розумний. буквосполучення «-ny-» (ще вживається в угорській мові , у каталанській мові воно позначає звук [ɲ] , який у французькій передається буквосполученням «-gn-», в окситанській та португальській як «-nh-»). вживання буквосполучення «-ig-» на позначення звука [ʧ] у словах faig , maig , mig тощо. вживання літери «t-» для позначення наступної подовженої приголосної (tm, tn, tl та tll), пр. setmana [sə'm:anə] — тиждень, bitllet [bi'ʎ:ɛt] — квиток. вживання буквосполучень «ts», «tz», «tg» та «tj» для позначення звуків-африкат, пр. platja ['pladʑə] — пляж, dotze ['dodzə] — дванадцять. Морфологія [ ред. • ред. код ] Див. статтю Граматика каталанської мови . Каталанська мова на банкнотах: аверс купюри номіналом 1 песета випуску 1937 р., міська рада м. Реус . Див. статтю Граматика каталанської мови для докладнішої інформації щодо: артиклів та іменників у каталанській мові та їхніх граматичних категорій: родів (чоловічий та жіночий) іменника та артикля, закінчень як показників роду. чисел ( однина та множина ) іменника та артикля, закінчення -s як універсального показника множини. форм артиклів (означеного, неозначеного та артиклю «salat»). прикметників та їхніх граматичних категорій (родів та чисел): трьох груп прикметників з точки зору змінювання за родами та числами. місця прикметника у реченні. правил утворення форми множини іменників та прикметників. займенників : особових (сильних) займенників, включаючи відповідники українського «Ви» (шанобливе звертання). слабких займенників. дієслів : трьох дієвідмін дієслів та парадигм відмінювання правильних дієслів. парадигм відмінювання неправильних дієслів. числівників : перенаправлення на список числівників у Wikibooks. прислівників : перенаправлення на список вибраних прислівників у Wikibooks. службових частин мови : перенаправлення на список вибраних вигуків у Wikibooks. Лексика [ ред. • ред. код ] Див. статтю Лексика каталанської мови . «Найповніший словник для вивчення каталанської мови німцями та німецької мови каталонцями» ( кат. Vocabolari molt profitós per apendre lo catalan-alamany y lo alamany-catalan ), 1502 р., видрукувано у Перпіньяні друкарем Жуаном Розембаком. «Каталансько-латинський словник» ( лат. Gazophylacium catalano-latinum ), 1696 р., видавець Антоні Лакабальєріа. Походження [ ред. • ред. код ] Лексичне ядро каталанської мови складається зі слів латинського походження. Лексика каталанської мови має більше спільних рис з гало-романськими мовами, ніж з іберо-романськими. Найближчою до каталанської мови з точки зору лексики є окситанська мова. FENESTRA → finestra ( окситан. fenèstra/finèstra , фр. fenêtre , італ. finestra ) та VENTUS → ісп. ventana , порт. janela . MANDUCARE → menjar ( окситан. manjar , фр. manger , італ. mangiare ) та COMEDERE → ісп. comer , порт. comer . MATUTINU → matí ( окситан. matin , фр. matin , італ. mattino/mattina ) та HORA MANEANA → ісп. mañana , порт. amanhã . PARABOLARE → parlar ( окситан. parlar , фр. parler , італ. parlare ) та FAVOLARE → ісп. hablar , порт. falar . TABULA → taula ( окситан. taula , фр. table ) та MENSA → ісп. mesa , порт. mesa . Базові фрази [ ред. • ред. код ] Літературна мова Каталанська мова: català [kətəˈła] Привіт: hola [ˈɔłə] До побачення, па па: adéu [əˈðew] (одн.). adéu siau [əˈðew siˈaw] (множ.). a reveure [ə rəˈβewrə] Будь ласка: sisplau [sisˈpław] Дякую: gràcies [ˈgɾasiəs] . mercès [mərˈsɛs] Перепрошую: perdoni [pərˈðoni] , ho sento [u ˈsentu] Цей / ця: aquest [əˈkɛt] (чол.). aquesta [əˈkɛstə] (жін.) Скільки коштує?: quant val? [ˈkwamˈβał] . quant és? [ˈkwanˈes] Так: sí [ˈsi] Ні: no [ˈno] Я не розумію: No ho entenc [ˈno wənˈteŋ] Де туалет?: on és el bany? [ˈonˈezəlˈβaɲ] . on és el lavabo? [ˈonˈezəłˈłəˈβaβu] Ти говориш українською?: Parles ucraïnès? [ˈparłəz ukrəi'nɛs] Ти говориш каталанською?: Parles català? [ˈparłəs kətəˈła] Валенсійська говірка (кодифікована AVL) Валенсійська мова: valencià [vałensiˈa] Привіт: hola [ˈɔła] До побачення, па па: adéu [aˈðew] Будь ласка: per favor [peɾ faˈvoɾ] Дякую: gràcies [ˈgɾasies] Перепрошую: perdó [peɾˈðo] . ho sent [uˈsent] або [uˈseŋk] . ho lamente [ˈu łaˈmente] Скільки коштує?: quant val? [ˈkwanˈvał] . quant és? [ˈkwanˈtes] . quant costa? [ˈkuant ˈkɔstɔ] Так: sí [si] Ні: no [no] Я не розумію: no ho entenc [ˈnowanˈteŋ] . no ho comprenc [ˈnow komˈpreŋ] Де туалет?: on està el bany? [ˈon esˈtałˈβaɲ] . on està el servici? [ˈon esˈtał serˈvisi] Найпоширеніший тост: Jesús [dʑeˈzus] . salut [saˈłut] Ти говориш українською?: Parles ucraïnés? [ˈpaɾłez ukrain'es] Ти говориш валенсійською?: parles valencià? [ˈpaɾłes valensiˈa] . saps parlar en valencià? [ˈsaps paɾˈłaɾenvałensiˈa] Міжмовні зв'язки [ ред. • ред. код ] Вплив каталанської на інші мови Каталанська мова у різні часи значно вплинула на мови тих народів, які входили до Арагонського королівства , або іншомовного населення, яке мешкало у безпосередній близькості від каталанських країн . Такий вплив насамперед фіксується у фонетиці та лексиці цих мов та діалектів. Діалект іспанської мови пано́тчу або пано́тчо ( кат. panotxo ) в автономному регіоні Мурсія в Іспанії . Сардська мова , о-в. Сардинія в Італії . Сицилійська мова у Південній Італії. Ннапулітанська (неаполітанська) мова у Кампанії , Італія. Діалект іспанської мови шу́рру або шу́рро ( кат. xurro ) в іспаномовних районах автономної області Валенсія . Діалект патуе́т або патауе́т ( кат. patuet , фр. pataouète ), яким до 1962 р. говорили іммігранти та їхні нащадки з Менорки , Півдня Валенсії та Русільйону , що оселилися в Алжирі . Основою цього діалекту стали головно західні наріччя каталанської мови з великою домішкою французьких та арабських слів. Для письма використовувалася французька орфографія, видавалися газети. Каталанські слова, запозичені іншими мовами Традиційна народна хата-мазанка ( кат. barraca ) у нижній течії ріки Ебро Найвідоміше слово, запозичене багатьма мовами світу з каталанської, є слова паелья ( кат. paella ). Інше слово італійського походження, яке було запозичене іншими мовами за посередництвом каталанської, — слово барак ( кат. barraca ), у каталанській мові так називається хата-мазанка у Валенсії та у нижній течії ріки Ебро на півдні Каталонії , яка найчастіше використовувалася як тимчасове житло рибалок. Ще одним каталанським словом, яке було запозичене багатьма мовами за посередництвом окситанської та французької мов, є слово айолі ( кат. allioli → окситан. alhòli — стандартна орфографія, окситан. aiòli — норма, запропонована Містралем → фр. ailloli або aïoli ), яке означає соус з часнику та оливкової олії , схожий на майонез . До французької мови з каталанської було запозичено такі слова : фр. sardane — сардана (з кат. sardana ). фр. abricot — абрикос (з кат. albercoc , що у свою чергу було запозичене з араб. al-barquq أَلْبَرْقُوق ‎, а те у свою чергу з грец. πραικόκιον , у грецьку мову слово прийшло з латини . фр. aubergine (з кат. albergínia , у свою чергу запозичене з араб. al-bâdindjân ‎), у арабську прийшло з фарсі . фр. baraque — барак (з кат. barraca ) тощо. До мови есперанто , окрім слів paella та barraca , увійшло каталанське слово porxo (читається «по́ршу»), яке означає «портик церкви» або «ґанок». Як зазначено у словнику Королівської академії іспанської мови ( ісп. El diccionario de la Real Academia Española ), іспанською у різні періоди було запозичено до 350 слів або безпосередньо з каталанської, або за її посередництвом. Список слів, запозичених іспанською мовою з каталанської наведено у статті Лексика каталанської мови . Іншомовні запозичення у каталанській мові Протягом своєї історії, каталанська мова запозичила значну кількість слів з іноземних мов, особливо з іспанської , арабської (будівнича справа, сільське господарство, урядування, астрономія , математика , топоніміка , численні антропоніми ), французької (такі слова, як amateur «аматор, знавець», argot «арґо», bricolatge «ремонт, дрібна робота», dossier «досьє») та англійської (інтернет та комп'ютерні технології — e-mail або correu electrònic «електронна пошта», el web «веб»). У розмовній мові іноді замість питомо каталанських слів вживаються їхні іспанські еквіваленти (такі слова, як antes замість abans «до», barco замість vaixell «корабель», inglès замість anglès «англійський, англієць», después замість després «після» тощо). Літературна мова уникає такого невиправданого вживання іспанських слів. Інше [ ред. • ред. код ] Список Сводеша Див. список Сводеша каталанської мови на сторінці Список Сводеша каталанської мови . Порівняння лексики каталанської мови та інших романських мов Див. статтю Порівняння лексики каталанської мови та інших романських мов . Лексика каталанської мови порівнюється з латиною , окситанською , італійською , іспанською , французькою , португальською , галісійською , сардською , п'ємонтською , ломбардською , венеційською , сицилійською , румунською та ретороманською мовами та джерсійською говіркою. Синтаксис [ ред. • ред. код ] Див. також статтю Граматика каталанської мови . Порядок розташування членів речення Як і в українській, зазвичай у простому реченні присудок йде після підмета , а додаток після присудка, однак дуже часто члени речення розташовуються довільно, пр. Brillava el sol . — Сонце світило , дослівно : «Світило сонце». Підмет також може опускатися, пр., Era difícil convènce'l — Було важко його переконати , дослівно : «Було важко переконати його» [69] . Питальні речення Зазвичай порядок слів у питальному реченні не відрізняється від порядку у стверджувальному, змінюється лише інтонація. Однак досить часто, особливо в усному мовленні, у питальному реченні на початку ставлять слово què , яке відокремлюють комою від решти слів (аналог українського «чи»), пр. Què, vindràs a la festa dissabte ? — Чи ти прийдеш на свято у суботу ? [70] Заперечення Для заперечення зазвичай використовують частку no , яку ставлять перед дієсловом. Іноді, як у французькій чи окситанській мовах, після дієслова вживають заперечну частку pas (завжди разом з no ). Окрім того, використовують дві конструкції при запереченні наявності одного предмету чи особи ( no … cap ) та речовини, яку неможливо порахувати ( no … gens ). De gelats de vanilla no ens en queda cap. — [Жодної порції] ванільного морозива у нас не залишилося , дослівно : «Ванільних морозив не у нас їх залишається нічого». [71] Окрім того вживаються такі конструкції : для «ніколи не» — no … mai , «більше ніколи не» — no … més . Слабкі займенники Однією з найхарактерніших оригінальних рис каталанського синтаксису є наявність великої кількості слабких займенників [72] . Це дозволяє у фразі, особливо в усному мовленні, заміняти будь-який іменник відповідним займенником. У більшості випадків просте речення будується таким чином : A música, hi dedico molt de temps. — Я присвячую багато часу музиці , дослівно : «Музиці, цьому (я) присвячую багато часу». Така побудова простого речення характерна розмовним формам інших романських мов. Як і у французькій мові, іменник з часткою de замінюються займенником en , іменник з часткою a або amb — займенником hi (у французькій — y ), пр., No hi estic d'accord. — Я не погоджуюся з цим. Займенник ho замінює цілу фразу, пр., Això és veritat, ho diu el capità. — Це правда, [про] це говорить капітан. Слабкі займенники можуть комбінуватися, і таких комбінацій нараховується 65. Зазвичай на перше місце ставляться займенники em, et, li, ens, us, els , а потім займенник hi, ho, en , пр., m'hi van recomanar — вони мене йому рекомендували (порівняти — ісп. me recomendaron a él , фр. фр. ils m'ont recommandé à lui ). Вибір дієслівних форм У певних аспектах каталанська трохи ближче до германських мов, ніж сусідні іспанська та французька — вибір відповідної дієслівної форми обумовлюється наявністю темпоральних дієприслівників ( ja — вже, encara — ще тощо), пр., Ho vam fer ahir. — Ми це зробили вчора , та Ho fèiem sovint quan érem joves. — Ми це робили часто, коли були молодими. [69] Модальність Модальність здебільшого передається описово. На приклад, «потрібно + дієслово» перекладається як cal + неозначена форма дієслова , або cal + que + кон'юнктив , пр., M'ha calgut corregir els errors. — Мені було потрібно виправити помилки , та No cal que t'ho repeteixi. — Мені не потрібно тобі це повторювати. [73] Для передачі словосполучення «було б краще» (рекомендація або примус) використовується вираз haver + неозначена форма дієслова , пр., Hauries de fer llit. — Було б краще, якби ти залишився у ліжку . Можливість передається виразом deure + неозначена форма дієслова , пр., Deuen arribar aquest vespre. — Вони повинні приїхати сьогодні ввечері. Посесивність («свій») Належність чогось (в українській найчастіше передається словом свій ) в каталанській є самозрозумілою і не передається засобами мови, пр., Ha perdut el passaport. — Він / вона загубив / -ла свій паспорт. Шанобливе звернення Для передачі українського «чи не міг би ти» вживається конструкція et fa res + неозначена форма дієслова , пр., Et fa res obrir la finestra ? — Чи не міг би ти прочинити вікно ?, Li fa res pagar ara mateix ? — Чи не могли б Ви (в однині) заплатити прямо зараз ?, Us fa res baixar del cotxe ? — Чи не могли б ви (у множині, не шанобливо) вийти з машини ?, Els fa res parlar en anglès ? — Чи не могли б ви (у множині, шанобливо) говорити англійською ? Вживання артиклю з іменами Означений артикль, як і в окситанській мові, у більшості випадків вживається перед іменами ( en для чоловічих імен та la для жіночих). Артикль не вживається при звертанні до людини та після виразу em dic — мене звати, пр., Natàlia, et presento la Lídia. — Наталіє, познайомся з Лідією , дослівно : «Наталія, (я) тобі представляю Лідію». Інше [ ред. • ред. код ] Каталонські прізвища Див. розділ «Каталонські прізвища» у статті «Іберійські імена» . У каталаномовних районах (окрім Північної Каталонії ), дитина офіційно отримує два прізвища : батьківське (зазвичай ставиться на перше місце) та материнське. Прізвища найчастіше (хоча не обов'язково) з'єднуються часткою «i» (українською передається «-i-»), наприклад повне ім'я та прізвище архітектора Антоні Ґауді — Антоні Пласід Ґільєм Ґауді-і-Курнет. Оскільки за часів Франко провадилася насильницька іспанізація каталонців (на приклад, прізвище Pinyol могло бути змінене на Piñol, Cases на Casas, Perpinyà на Perpiñá тощо), зараз в автономній області Каталонія існує спрощена процедура виправлення імені чи прізвища [74] : потрібно звернутися до місцевого представництва Департаменту охорони здоров'я Каталонії ( кат. Servei Català de la Salut , або частіше CatSalut ) [75] , та виправити так звану TSI — персональну картку доступу до медичних послуг. Для цього необхідно отримати сертифікат Інституту каталонських студій [76] , який засвідчить правильність написання каталаномовної версії імені та прізвища. Ресурси для вивчення мови, додаткова інформація [ ред. • ред. код ] Вивчення каталанської мови Digui, digui… Curs de català per a estrangers . A Catalan Handbook. — Alan Yates and Toni Ibarz. — Generalitat de Catalunya. Departament de Cultura, 1993. — ISBN 84-393-2579-7 . Teach Yourself Catalan . — Alan Yates. — McGraw-Hill, 1993. — ISBN 0-8442-3755-8 . Colloquial Catalan . — Toni Ibarz and Alexander Ibarz. — Routledge, 2005. — ISBN 0-415-23412-3 . speakcat On-line basic course http://intercat.gencat.cat/speakcat/index.html Catalan: A Comprehensive Grammar . Max W. Wheeler, Alan Yates, Nicolau Dols. Routledge, 1999. 638 стор., також див. тут . Сайт вивчення каталанської мови он-лайн Parla.cat (кат.) , (англ.) , (ісп.) , (фр.) , (нім.) Книжки, курси й словники Учебник каталанского языка: Начальный курс. Бігвава І. О., Харшиладзе М. А., Москва 2002 (рос.) , (кат.) Курси каталанської мови на Балеарських о-вах (рос.) Короткий курс каталанської мови на сайті 101languages.net (кат.) , (англ.) 10 уроків каталанської для англомовних . (англ.) Де можна вивчити каталанську мову у світі Інтерактивна мапа з адресами та тел. на сайті Інституту Рамона Люля , найближчі до України центри вивчення каталанської мови у Варшаві, Кракові, Познані, Москві, Ст.-Петербурзі, Тарту, Бухаресті, Пітешть, Софії. (кат.) , (ісп.) , (англ.) Приватні оголошення про курси каталанської мови у Каталонії та Валенсії (кат.) Курси каталанської мови на Балеарських о-вах (рос.) Вивчення каталанської (валенсійської) мови в рамках програми «Voluntariat pel Valencià» (кат.) Офіційні заклади Інститут каталонських студій (кат.) , деякі стор. (англ.) , (ісп.) Валенсійська мовна академія (кат.) Секретаріат мовної політики Жанаралітату Каталонії (кат.) , (окситан.) , (англ.) , (ісп.) Про каталанську мову Докладна інформація про каталанську мову на сайті Enciclopèdia catalana (англ.) Каталанська граматика (англ.) Нормативна граматика валенсійської мови, Валенсія, 2006 р. (кат.) Коротко про каталанську мову (рос.) Каталанська мова у Північній Каталонії (департамент Східні Піренеї) (кат.) , (фр.) «Барометр вживання каталанської мови в інтернеті» , включаючи списки сайтів з каталаномовною версією (кат.) Список інтернет-сайтів про каталанську мову та культуру каталанських країн : мова та її вивчення, офіційні заклади, соціолінгвістика, лінгвістика, ономастика, діалектологія, наукові періодичні видання (кат.) Кілька мовних ресурсів на сайті bibiloni.cat (кат.) Етно-мовна доповідь (англ.) Каталанська мова як глобальна. Доповідь на конференції «Експоланґ» Вісена Партала . (кат.) , (фр.) Одномовні словники Словник каталанської мови / Diccionari de la Llengua Catalana (кат.) Великий словник каталанської мови / Gran Diccionari de la Llengua Catalana (кат.) Словник каталанської-валенсійської-балеарської мови Алкубе-і-Моля / Diccionari Català-Valencià-Balear d'Alcover i Moll (кат.) Валенсійський словник он-лайн / Diccionari valencià online (кат.) (валенсійська вимова) Двомовні та багатомовні словники Багатомовний словник каталанської мови / Diccionari de la Llengua Catalana Multilingüe (кат.) , (ісп.) , (англ.) , (фр.) , (нім.) ДАККО / DACCO (кат.) , (англ.) Англійсько-каталанський словник (кат.) , (англ.) Близько 20 словників он-лайн на сайті Жанаралітату Каталонії (кат.) Російсько-каталанський та каталано-російський словник. Diccionari rus-català / català-rus. Svetlana Bank, Dorota Szmidt & Monika Zgustová. Barcelona: Enciclopèdia catalana, 1999. (рос.) , (кат.) Список друкованих двомовник словників на сайті gencat.net (італ.) , (нім.) , (фр.) , (ісп.) , (угор.) , (порт.) , (рос.) , (швед.) Розмовники Каталанський розмовник на Вікімандри (кат.) , (англ.) , (фр.) , (порт.) Російсько-каталанський університетський розмовник (кат.) , (рос.) Розмовник на YouTube, част. 1 (кат.) — західно-каталанська вимова, (англ.) Розмовник на YouTube, част. 2 (кат.) — західно-каталанська вимова, (англ.) Базові фрази з перекладом на англійську, іспанську, французьку Голосовий синтезатор тексту (в кінці каталаномовного тексту необхідно ставити крапку) (якість посередня) (кат.) Голосовий синтезатор тексту Loquendo (кат.) Ресурси для вивчення мови Вивчення каталанської з каталаномовними волонтерами через Skype, інтернет тощо (кат.) , (ісп.) , (фр.) , (англ.) Міні-курс каталанської мови для подорожуючих (кат.) , (англ.) Ресурси каталанською он-лайн (кат.) , (англ.) Початковий курс для вивчення каталанської мови для тих, хто говорить французькою (фр.) Каталаномовні ЗМІ Телеканали Програма для перегляду 13 каталаномовних телевізійних каналів , натиснути на гіперпосилання Descarrega'l (кат.) Телебачення Каталонії — канали TV3, 33, K3, 300, 324, TVCI онлайн (кат.) Канал TV3 — онлайн, відео-новини (кат.) Телебачення Валенсії онлайн (кат.) Телебачення ФК «Барселона» онлайн та окремі відео-сюжети (платне) (кат.) , (ісп.) , (англ.) Радіостанції «Catalunya Ràdio» («Радіо Каталонія»). (кат.) Радіо «iCAT.fm» (кат.) Періодичні видання Відео-газета «Diari de Barcelona» (кат.) Електронна версія газети «El Periódico» (кат.) Електронна версія газети «El Punt» (кат.) Газета «Avui+» (кат.) Газета «El Temps» (кат.) Портали Портал «VilaWeb» (кат.) Подкасти Програма «Вечірня Каталонія» ( кат. Catalunya vespre , новини за минулу добу) на сайті «Catalunya Ràdio» — www.catradio.cat/podcast/xml/5/7/podprograma475.xml (кат.) Програма каталанською мовою (північнокаталанська вимова) на телеканалі «Франс 3» — www.mirpod.com/podcast-player.php?6969/France-3-Catalan-Journal-local-de&lang=en# (кат.) , (фр.) Віджети Віджети на сайті телевізійного каналу TV3 (новини, найновіші відео, розваги, прогноз погоди) (кат.) Інтернет-форуми Каталонський форум («Forum catalan — Raconet català») (кат.) , (фр.) Каталаномовні інтернет-пошуковики Google Català Yahoo! Català Nosaltres.com Каталаномовна он-лайн енциклопедія Каталонська енциклопедія / Enciclopèdia Catalana (кат.) , (англ.) Електронні перекладачі, енциклопедії, словники Перший каталансько-український та українсько-каталанський перекладач на Google Translate (якість посередня) (укр.) , (кат.) Каталансько-іспанський та іспансько-каталанський перекладач он-лайн (з можливістю перекладати на валенсійський варіант каталанської) (кат.) , (ісп.) Перекладач веб-сторінок з/на каталанську, англійську, німецьку, французьку (кат.) , (англ.) , (фр.) , (ісп.) , (нім.) Перекладач веб-сторінок з/на каталанську, англійську, німецьку, французьку (кат.) , (англ.) , (фр.) , (ісп.) , (нім.) Перекладач тексту, обмеження — 2,5 тис. слів (кат.) , (англ.) , (фр.) , (ісп.) Он-лайн перекладач SisHiTra — тексти та інтернет-сторінки (кат.) , (ісп.) Електронний перекладач Apertium (тексти, файли, інтернет-сторінки) (кат.) , (ісп.) , (англ.) , (порт.) , (фр.) , (ірл.) , (окситан.) стандартна, (аранськ.) говірка району Баль-д'Аран Частини мови Сайт «El Con Jugador» — дієвідмінювання, включаючи діалектні форми (кат.) Діалекти каталанської мови Діалект «патует» або «патаует» у французькому Алжирі . (фр.) Позначення правильної вимови на письмі (інтернет-сторінки та Word-файли), система SAÓ , валенсійська норма (кат.) Орфографія каталанської мови, адаптована для діалекту Балеарських островів (кат.) Доповідь М-ра Ж. Сороїанді з Версальського ліцею на філологічно-історичній секції І Міжнародного конгресу каталанської мови на тему «Каталанська мова у Піренеях на сусідній до Арагону території» (El català del Pirineu a la ralla d´Aragó), 1906 р. (кат.) Доповідь Др. Бікто Уліба да Біланоба-і-ла-Желтру на філологічно-історичній секції І Міжнародного конгресу каталанської мови стосовно розмовної каталанської мови у Супейрі, Арагон (Documents sobre´l català parlat a Sopeira), 1906 р. (кат.) Доповідь М-ра Антоні Наварро-да-Монкла на філологічно-історичній секції І Міжнародного конгресу каталанської мови на тему «Каталанська мова у Рібагорсі» (El català a-n el Ribagorça), 1906 р. (кат.) Доповідь Аурелі Барруля-і-Алтаріби та Рамона Сістака-і-Бісена на ІІ Міжнародному конгресі каталанської мови (Секція 3 — Соціальна лінгвістика) «Політичні кордони та діалектні межі у Тарреті, Рібагорса» (Fronteres polítiques i dialectals a la Terreta, Ribagorça), 1992 р. (кат.) Доповідь Ґлорії Франсіну на ІІ Міжнародному конгресі каталанської мови (Секція 3 — Соціальна лінгвістика) «Лінгвістична варіативність : Супейра» (Variacions lingüístiques: Sopeira), 1992 р. (кат.) Транскрипція та транслітерація з/на каталанську Пропозиція щодо передачі російських імен каталанською мовою, від 14 жовтня 1994 р. (кат.) Про каталанську мову та літературу Світлана Пиркало . Посвята Каталонії — 1. Слово, моя ти єдиная зброє // Главред, 14.05.2009 (укр.) 800 років каталонської літератури (рос.) , (кат.) , (англ.) , (ісп.) , (фр.) , (нід.) , (угор.) , (італ.) , (порт.) , (швед.) «Перше пришестя». Каталонські письменники в Харкові (укр.) Посилання та використані джерела [ ред. • ред. код ] Примітки ↑ Класифікація романських мов на сайті www.ethnologue.com . (англ.) ↑ Каталанською — Institut d'Estudis Catalans, Acadèmia de la Llengua Catalana, Acadèmia Valenciana de la Llengua, Universitat de les Illes Balears, facultat de filosofia i lletres, secció filológica. ↑ Порівняння положень про каталанську мову в кінцевій версії Статуту Автономної області Каталонія та у тексті, що його було проголосовано парламентом Каталонії до переговорів з урядом Іспанії. (кат.) ↑ Зокрема за списками Сводеша. ↑ З «MSN Encarta — Languages Spoken by More Than 10 Million People», кількість мовців усіма романськими мовами оцінено у 690 млн осіб, каталанською мовою у 9,1 млн осіб. ↑ El català és la llengua més desprotegida de la UE i l’única amb més de 5 milions de parlants que no és oficial . (кат.) ↑ Діє відповідно до Декрету № 108/2006 від 25 квітня 2006 р., сайт www.termcat.cat (кат.) , (ісп.) , (англ.) ↑ Сайт Консорціуму для мовної нормалізації. (кат.) , (ісп.) , (англ.) , (фр.) ↑ К.Тищенко, Мови Європи, розділ «Романські мови», 2001 р. ↑ «Учебник каталанского языка: Начальный курс.» Бигвава И. О., Харшиладзе М. А., Москва 2002 г. . ↑ а б Кафедра іспанської та італійської філології Інституту філології КНУ ім. Т. Шевченка ↑ Факультет іноземних мов Львівського університету ім. І.Франка . ↑ Слова «каталонський» та «каталанський» у Великому тлумачному словнику української мови ↑ Сайт gramota.ru . ↑ а б Коди найменувань мов стандарту ГОСТ 7.75-97 (рос.) ↑ Анатоль Перепадя про каталанську мову ↑ Паскуал Марагаль про каталанську мову ↑ В оригіналі : «[…] cet usage répugne & est en quelque façon contraire […] à l'honneur de la Nation Françoise […]». Interdiction officielle de la langue catalane, 2 avril 1700, Edit du roy. Див. : Interdiction officielle de la langue catalane . (фр.) ↑ Король Франції Людовик XIV про каталанську мову ↑ Сервантес про валенсійську (каталанську) мову ↑ Статус каталанської мови в Автономній області Каталонія, ст. 3 Статуту автономії, 1979 р. (англ.) ↑ Про статус каталанської мови у Валенсії у Конституційному законі № 5/1982 від 1 липня 1982 р. (кат.) ↑ Про статус каталанської мови на Балеарських о-вах у Законі № 3/1986 від 19 квітня 1986 р. «Про мови» («Про лінгвістичну нормалізацію»). (ісп.) ↑ Конституція Андорри. (кат.) ↑ Закон Андорри про вживання офіційної мови, від 16 грудня 1999 р. (кат.) ↑ Promozione e valorizzazione della cultura e della lingua della Sardegna. ↑ Promozione e valorizzazione della cultura e della lingua della Sardegna (2) (італ.) ↑ Хартія на підтримку каталанської мови. (фр.) ↑ Відповідно до ст. 7 Конституційного закону Арагону № 5/1996 від 30 грудні 1996 р. «мови та говірки, якими історично користувалися в Арагоні, офіційно захищено державою» ( ісп. las lenguas y modalidades lingüísticas propias de Aragón gozarán de protección ), у проекті Закону про мови в Арагоні. (ісп.) ↑ Basques, Catalans and Galicians in Spain will be able to address complaints to the European Ombudsman in their own language . ↑ Catalan, a unique case in Europe . (англ.) ↑ Catalan, a unique case in Europe , стор. 1. (англ.) ↑ Про зв'язки окситанської та каталанської мов говорили мовознавці Жуан Фусте ( кат. Joan Fuster ), Бодо Мюллер ( нім. Bodo Müller ) та ін. — див. у «Валенсійська мова у окситано-романському мовному просторі: лексичні та фразеологічні паралелі», Жорді Кулуміна-і-Кастаньє ↑ У 1977 р. термін окситано-романський було використано окситанським та французьким лінгвістом Пейре Беком ( окситан. Peire Bec ), див. у «Валенсійська мова у окситано-романському мовному просторі: лексичні та фразеологічні паралелі», Жорді Кулуміна-і-Кастаньє ↑ «Валенсійська мова у окситано-романському мовному просторі: лексичні та фразеологічні паралелі», Жорді Кулуміна-і-Кастаньє ↑ Сайт «Міжнародного центру з дослідження та наукового документування Ок Валенсія» ↑ У роботах Meyer−Lübke та Antoni Griera, див. статтю «Історія каталанської мови» , скан. текст, стор. 5. (кат.) ↑ До галло-романської підгрупи відносив каталанську валенсійський лінгвіст Жарма Кулон-і-Думенак ( кат. Germà Colón i Domènech ) — на порталі «Каталанська мова» в іспаномовній Вікіпедії. ↑ У роботі Р. Менендеса-Підаля «Orígenes del español», див. статтю «Історія каталанської мови» , скан. текст, стор. 5. (кат.) ↑ Gordon, Raymond G., Jr. (ed.), 2005. Ethnologue: Languages of the World, Fifteenth edition. Dallas, Tex.: SIL International. Online version: www.ethnologue.com . ↑ R.A. Hall Jr., Introductory Linguistics. Вид. Chilton Books / Rand McNally & Co., он-лайн у «Encyclopædia Britannica»: класифікація романських мов у вигляді історичного дерева . ↑ Koryakov Y.B. Atlas of Romance languages. Moscow, 2001 ↑ У книзі «Vers les sources des langues romanes», Eugeen Roegiest, стор. 126 . (фр.) ↑ Nouvelle classification des langues romanes, par Witold Manczak, in Revue Romane, Bind 26, 1991 р., 1 ↑ Кількість перекладів ↑ Студії щодо використання каталанської в інтернеті ↑ В інтерв'ю Марії Анжалс-Пратс, голови мовної секції Інституту Рамона Люля, на сайті traces.uab.es ↑ Навчальні заклади Мадрида, де можна вивчити каталанську : Edifici Trinitarias, la Facultat de Filologia de la Universitat Alcalá de Henares, la Universitat Complutense, laUNED, el Cercle Català a Madrid та l'Escola Oficial d'Idiomes. ↑ Інформація на сайті traces.uab.es ↑ http://www.franko.lviv.ua/faculty/inomov.new/ukrainian/file3.htm ↑ Каталонська народна казка «Кров і сніг» . ↑ Про Наталену Королеву . ↑ idem . ↑ Про Володимира Піскорського на сайті spain.com.ua . ↑ Іспанська література і творення української нації, Пронкевич О. В. (укр.) ↑ Феномен каталонського відродження Г. Чикаленко пов'язує «з розвитком індустрії в Каталонії та піднесенням добробуту, а з другого боку, політичним ослабленням Іспанії, революціями та династичними ускладненнями». Автор статті розкриває роль церкви і періодичних видань у поширенні каталонізму . Період, коли відбулося каталонське відродження, Г. Чикаленко поділяє на два етапи: романтичний (XIX ст.) і сучасний (початок XX ст). В огляді романтичного періоду представлено велику кількість постатей: поети Анжел Гіме, Жасін Бардаге, Жуан Марагаль, драматург Солер, філологи Міла і Фунтаналс, Пумпеу Фабра та багато інших. Серед представників модерної каталонської літератури Г. Чикаленко вирізняє поетів Салвадора Албера, Жузепа Карне, Карлоса Солдабіла, прозаїків Емілі Біланобу, Маріяна Байреду, Нарсіса Улера, драматургів Сантьяго Русіньйола, Ігназі Іґлезіаса та ін. Аналізуючи літературу першого десятиліття XX ст., Г. Чикаленко розкриває глибоко національний і водночас космополітичний зміст каталонського модернізму, який був дороговказом для більш консервативного й традиційного Мадрида — тема, яка набула в іспаністиці постфранкістської доби особливої гостроти (тут можемо послатись на книгу Вісенте Качо В'ю «Каталонський модернізм як чинник модернізації»). Г. Чикаленко, згадавши імена ще низки каталонських літераторів доби модернізму (Лопеса, Алфонса Масераса, Переса-Жорби, Біури, єпископа Турреса, св. Курумінаса), зокрема, зазначає: «Крім того, в каталонській літературі знайшли відгомін різні ультрамодерні спроби: італійський футуризм, постсимволізм, симультанізм, синхронізм, літературний кубізм». ↑ Чикаленко Г., «Каталонське літературне відродження», Літературно-науковий вістник, 1929 р., кн. XII., стор. 997–1005. ↑ Пригоди італійців на Бериславщині . (укр.) ↑ Каталонські поети читали вірші і розповідали про мрії про незалежність у Франківську . (укр.) ↑ З «Global Internet Statistics» . (англ.) ↑ «Global Internet usage» на Вікіпедії . (англ.) ↑ З сайту naciodigital.cat . (кат.) ↑ кат. Renaixença — «Ранашє́нса» (вимова у східних діалектах) / «Ренайшє́нса» (вимова у західних діалектах) ↑ На сайті www.ethnologue.com . (англ.) ↑ Carbonell & Llisterri (1999 :62) ↑ Carbonell & Llisterri (1992 :54-55) ↑ Recasens & Espinosa (2005 :1) ↑ Carbonell & Llisterri (1992 :54) ↑ а б Підручник каталанської мови «Catalan. Teach yourself.», Anna Poch & Alan Yates, ISBN 0-340-87055-9 , стор. 183 ↑ Підручник каталанської мови «Catalan. Teach yourself.», Anna Poch & Alan Yates, ISBN 0-340-87055-9 , стор. 157 ↑ Підручник каталанської мови «Catalan. Teach yourself.», Anna Poch & Alan Yates, ISBN 0-340-87055-9 , стор. 77 ↑ Синтаксис каталанської мови на сайті Enciclopèdia Catalana . ↑ Підручник каталанської мови «Catalan. Teach yourself.», Anna Poch & Alan Yates, ISBN 0-340-87055-9 , стор. 178 ↑ Відповідно до статті 19.1 Закону 1/1998 «Щодо лінгвістичної нормалізації», див. на сайті Інституту каталонських студій . ↑ Сайт Департаменту охорони здоров'я Каталонії . ↑ Електронна форма для зміни імені та прізвища на каталаномовні . Використані джерела Звіт з моніторингу стану впровадження в дію «Європейської хартії регіональних мов і мовних меншин» в Іспанії (англ.) Дані дослідження — знання каталанської мови у Каталонії, Валенсії та на Балеарських о-вах у 2001 р. (кат.) Каталанська мова в Інтернеті, вкл. список Інтернет-сайтів каталанською (кат.) Координаційна рада для розвитку каталанської мови в Автономній області Валенсія (кат.) Каталанська мова он-лайн (кат.) Інтерактивна мапа районів каталанських країн (кат.) Інформація про каталанську мову для некаталаномовних студентів (кат.) , (англ.) , (ісп.) Каталанська мова в Іспанії (рос.) Романська філологія. Каталанська мова. — С. 42) (рос.) Навколо одного декалогу // Львівська газета (укр.) Барселона: війна мов // Gazeta Wyborcza, переклад на сайті Західної аналітичної групи (укр.) Гресько М. Т. Г. Шевченко мовами італійською, іспанською, каталонською, галлего, португальською та есперанто: [Передмова] // Т. Г. Шевченко мовами італійською, іспанською, португальською та есперанто: Бібліогр. покажч. / Уклад.: М. М. Гресько, Н. М. Андріанова. — Львів, 1968. — С. 3-8. Артур Панеля-і-Рамон. Засади нового окситано-романського койне // Сайт www.oc-valencia.org. (кат.) Історія поширення каталанської мови . (кат.) Література Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Каталонська мова Вікіпедія має розділ каталонською мовою Portada Портал «Каталонія» Гетьман З. О. Лінгво-літературні засади історичного процесу становлення каталонської мови як національної. — С. 395–397 (укр.) Ламина К. В. Каталанский язык в современной Испании // в кн. Iberica. Культура народов Пиренейского полуострова в ХХ в., Л.: «Наука» (ленинградское отделение), 1989. С. 171–178 Шишмарев В. Ф. Очерки по истории языков Испании. Общ. ред. акад. И. И. Мещанинова. Вид. 2-е (1-е — 1941 р.). Серія: История языков народов Европы. — Москва, 2002 (рос.) Васильева-Шведе О. К. О месте каталанского среди романских языков // Учен. зап. ЛГУ. Вып. 59. Сер. филол. наук. 1961. № 299. (рос.) Alan Yates . Teach Yourself Catalan. — McGraw-Hill, 1993. — ISBN 0-8442-3755-8 (англ.) , (кат.) Toni Ibarz, Alexander Ibarz . Colloquial Catalan. — Routledge, 2005. — ISBN 0-415-23412-3 (англ.) , (кат.) Rafel i Fontanals, Joaquim. Gramàtica catalana : curs elemental. — Barcelona: Edhasa, 1978. ISBN 84-350-0058-3 (кат.) Raimon Cabello. El Català a l'abast de tothom. — Barcelona: Miquel A. Salvatella, 1992. ISBN 84-7210-706-X (кат.) , (ісп.) Sanchis i Guarner, Manuel (1934, 1967). La llengua dels valencians. 3 i 4 Editions. — Valencia, 2005. ISBN 84-7502-082-8 . (кат.) Colomina i Castanyer, Jordi (1995). Els valencians i la llengua normativa. Textos universitaris. — Alacant: Institut de Cultura «Juan Gil-Albert». ISBN 84-7784-178-0 . (кат.) Antoni M. Badia i Margarit. Gramàtica de la llengua catalana. — Barcelona, 1995. (кат.) Antoni M. Badia i Margarit (1981). El català, entre galloromània i iberoromània. Llengua i cultura als Països Catalans. 8ed. — Barcelona: Ed. 62, pp. 30−40. (кат.) Nadal, J. M. & PRATS (1982). Història de la llengua catalana. Dels inicis fins al S. XV. — Barcelona: Ed.62. (кат.) Vanaanen, V. (1975). Latín vulgar y lengua escrita. Introducción al latín vulgar. — Madrid: Gredos, pp. 25−31. (ісп.) Rolf Kailuweit . Català heavy — català light: una problemàtica de la «linguística de profans» (кат.) Посилання Каталонська мова на сайті Ethnologue : Catalan. A language of Spain (англ.) Каталонська мова на сайті Glottolog 3.0: Language: Catalan (англ.) Каталонська мова на сайті WALS Online : Language Catalan (англ.) п о р Каталанська мова Літературна мова Каталанська мова • Валенсійська мова Східні діалекти Центральнокаталанський (субдіалекти — барселонський • шіпелья • таррагонський • салат • північний перехідний ) • Північнокаталанський (субдіалект — капсійський ) • Балеарський • Алґерський Західні діалекти Північно-західний (субдіалекти — рібагорський • пальяський • льєйдський ) • Північноваленсійський (ебрський) (субдіалекти — валенсійський перехідний (каталанський туртозький) • кастельйоський (власне північноваленсійський) ) • Валенсійський (субдіалекти — апічат • південноваленсійський • алаканський • мальоркський у муніципалітетах Тарбена та Ла-Валь-де-Ґалінера ) Мертві діалекти Каталанік Мовні академії Інститут каталонських студій • Валенсійська мовна академія Структура мови Граматика • Діалекти • Лексика • Список Сводеша • Фонетика Історія мови Назви мови • Проповіді з Урґаньї Зв'язки з окситанською Окситано-романські мови • Окситанська мова Видатні лінгвісти Пумпеу Фабра • Жуан Курумінас • Антоні Марія Альковер-і-Суреда п о р Діалекти каталанської мови Східні діалекти Центральнокаталанський (субдіалекти — барселонський • шіпелья • таррагонський • салат • північний перехідний ) • Північнокаталанський (субдіалект — капсійський ) • Балеарський • Алґерський Західні діалекти Північно-західний (субдіалекти — рібагорський • пальяський • льєйдський ) • Північноваленсійський (ебрський) (субдіалекти — валенсійський перехідний (каталанський туртозький) • кастельйоський (власне північноваленсійський) ) • Валенсійський (субдіалекти — апічат • південноваленсійський • алаканський • мальоркський у муніципалітетах Тарбена та Ла-Валь-де-Ґалінера ) Літературна мова Каталанська мова • Валенсійська мова п о р Романські мови та їхні діалекти Окситано-романська підгрупа Окситанська oc/oci (гасконський діалект gsc (вкл. аранську говірку ). північні діалекти: лімузенський lms ▪ овернський auv ▪ віваро-альпійський. південні діалекти: ланґедокський lnc ▪ провансальський prv (вкл. говірку Ніцци) ▪ шуадит sdt ) ▪ Каталанська ca/cat (східні діалекти: центральнокаталанський (вкл. субдіалекти: барселонський ▪ шіпелья ▪ таррагонський ▪ салат ▪ північний перехідний ) ▪ північнокаталанський (русільйонський) (субдіалект: капсійський ) ▪ балеарський (мальоркський) ▪ алґерський . західні діалекти: північно-західний (вкл. субдіалекти: рібагорський ▪ пальяський ▪ льєйдський ) ▪ північноваленсійський (ебрський) (вкл. субдіалекти: валенсійський перехідний (каталанський туртозький) ▪ кастельйоський (власне північноваленсійський) ) ▪ валенсійський (вкл. стандарт AVL не затвердж. ca-valencia/val ▪ апічат ▪ південноваленсійський ▪ алаканський ▪ мальорський у муніципалітетах Тарбена та Ла-Валь-де-Ґалінера ) Галло-італійська підгрупа Ломбардські мови : Західноломбардська lmo (діалекти: альпійський ломбардський ▪ західний ломбардський передальпійський ▪ західний нижньо-ломбардський ▪ міланський) ▪ Східноломбардська lmo (діалекти: район м. Барґамо ▪ район м. Брешія) ▪ Галло-сікулійські діалекти (Сицилія). Лігурійська мова : Лігурійська lij (діалекти: монегаський ▪ генуезький). Інші галло-італійські мови: П'ємонтська pms та юдео-п'ємонтська ▪ Емільяно-романьйольська eml (діалекти: еміліанський (вкл. говірку м. Болонья) ▪ романьйольський). Венеційські мови : Венеційська vec (діалекти: центральний ▪ східний або узбережний ▪ західний ▪ північно-центральний ▪ північний) ▪ Істро-венеційська Іберо-романська підгрупа Західноіберійська підгрупа : Галісійсько-португальські мови – Португальська pt/por (діалекти Португалії: південні та центральні (вкл. Азорські о-ви ▪ діалект м. Лісабон) ▪ північні ▪ барранкеньйо. діалекти Бразилії: північні ▪ південні ▪ діалекти Уругваю. діалекти інших країн: Африка (країни ПАЛОР) ▪ Макао ▪ Східний Тимор) ▪ Галісійська (діалекти: східний ▪ центральний ▪ західний) ▪ Фальська fax ▪ Креольські на основі португальської: корлайська vkp ▪ малакканська (Індонезія) mcm . Іспанська мова – Іспанська es/spa (вкл. стандартну або нейтральну іспанську. північні діалекти: арагонський ▪ кастильський. південні діалекти: ла-манчський ▪ естремадурський ▪ мурсійський ▪ андалузький ▪ діалект Канарських о-вів. латино-американські варіанти: карибський ▪ південно-американський тихоокеанський ▪ центральноамериканський ▪ аргентинсько-уругвайсько-парагвайський ▪ високогірний латино-американський (вкл. північноамериканський: Мексика ▪ США). варіанти мови на інших континентах: Марокко ▪ Екваторіальна Ґвінея ▪ Філіппіни) ▪ Ладіно . Леонсько-астурійська підгрупа : Астурійська ast (діалекти: західний ▪ центральний ▪ східний ▪ кантабрійський ▪ монтаньєзький) ▪ Леонська ▪ Мірандська mwl ▪ Естремадурська ext . Східноіберійська підгрупа : Каталанська ca/cat ( східноіберійська підгрупа або окситано-романська підгрупа ) ▪ Окситанська oc/oci ( східноіберійська підгрупа або окситано-романська підгрупа ) Галло-романська підгрупа Мова ойл: Французька fr/fre/fra (варіанти мови у Франції: стандартна європейська французька ▪ розмовна Півдня Франції ▪ розмовна Ельзасу ▪ розмовна Бретані ▪ розмовна Корсики ▪ розмовна Ліона та Ліоне ▪ розмовна Савойї ▪ розмовна Марселя. Бельгія (Валлонія та Брюссель). Швейцарія. Люксембург. Італія (Вале-д'Аоста). Канада та США: стандартна французька Квебеку ▪ жуаль ▪ Онтаріо ▪ Луїзіана (акадійська) frc . Гаїті. Африка та Близький Схід: Магриб ▪ Африка південніше Сахари ▪ Ліван ▪ Індокитай (В'єтнам ▪ Лаос ▪ Камбоджа) ▪ Французька Ґвіана ▪ Нова Каледонія) ▪ Креольські мови на основі французької (мова Гаїті ht/hat ▪ мова Сан-Мігелю scf ▪ мова Реюньйону rcf ▪ креольська мова Луїзіани lou ▪ каріпуна (Центральна Америка) kmv ▪ мова Гвіани gcr ▪ мова Гваделупи gcf ▪ сеселва (мова Сейшельських о-вів) crs ▪ мова Сент-Люсії acf ) ▪ Мова ойл (бургундська ▪ говірка Франш-Конте ▪ лотарінгська ▪ шампанська ▪ говірка Бурбоне ▪ говірка Беррі ▪ говірка Пуату ▪ галло ▪ нормандська ▪ джерсійська говірка ▪ пікардійська pcd ▪ валлонська мова wa/wln ). Франко-провансальська мова: Арпітанська (франко-провансальська) frp (діалекти: ліонський ▪ діалект Дофіне ▪ савойський ▪ діалект Франш-Конте ▪ діалект Во ▪ діалект Вальдотен ▪ фаетарський ▪ п'ємонтський) Рето-романська підгрупа Ретороманська rm/roh (рейнські діалекти ▪ ладинські діалекти) ▪ Ладинська (Італія) lld ▪ Фріульська fur (діалекти: центральний ▪ північний ▪ південно-східний ▪ західний) Піренейсько-мосарабська підгрупа Піренейська підгрупа: Арагонська an/arg (діалекти: південний ▪ східний ▪ західний ▪ центральний). †Мозарабська підгрупа: † Мосарабська mxi Італо-далматинська підгрупа Італійська ita (діалекти: тосканський ▪ центральноіталійський) ▪ Неаполітанська nap (діалекти: маркільяно мерідіонале ▪ молізано ▪ пулієзе ▪ кампано ▪ лукано) ▪ Сицилійська scn ▪ Істрійська ▪ Юдео-італійська ▪ † Далматинська dlm (діалекти: рагузький ▪ вельйотський) ▪ Корсиканська cos (італо-далматинська підгрупа або південнороманська підгрупа) Східнороманська підгрупа Румунська (дако-румунська) мова: Румунська rum/ron (північні діалекти: банатський ▪ марамуреський ▪ молдовський скасов. mol ▪ трансильванський. південні діалекти: мунтенський ▪ олтенський). Інші східнороманські мови: Аромунська rup (діалекти: москопольський ▪ ґрамустянський ▪ фаршеротські ▪ бітольський ▪ струґський ▪ вардарський) ▪ Меглено-румунська ruq ▪ Істро-румунська ruo Південнороманська підгрупа Сардинська мова: Сардинська srd (діалекти: північний лоґудорезький src ▪ центральний нуорезький ▪ південний кампіданезький sro ). Інші південнороманські мови: Сассарська sdc (або діалект корсиканської) ▪ Корсиканська cos (діалекти олтрамонтано: корсо-галурезький sdn та сартенський ▪ сассарський sdc або окрема мова . перехідний діалект (вкл. м. Аяччо). діалекти сісмонтано: північний ▪ діалект крайньої півночі ▪ капрайський) Ця стаття належить до вибраних статей української Вікіпедії. Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Каталонська_мова&oldid=21973777 Категорії : Романські мови Вибрані статті Каталанська мова Каталонія Мови Франції Мови Іспанії Мови Андорри Прихована категорія: Сторінки, що використовують магічні посилання ISBN Навігаційне меню Особисті інструменти Ви не увійшли до системи Обговорення Внесок Створити обліковий запис Увійти Простори назв Сторінка Обговорення Варіанти Перегляди Читати Редагувати Редагувати код Переглянути історію Ще Пошук Навігація Головна сторінка Поточні події Нові редагування Нові сторінки Випадкова стаття Участь Портал спільноти Кнайпа Довідка Пожертвування Інструменти Посилання сюди Пов'язані редагування Спеціальні сторінки Постійне посилання Інформація про сторінку Елемент Вікіданих Цитувати сторінку Друк/експорт Створити книгу Завантажити як PDF Версія до друку В інших проектах Вікісховище Іншими мовами Afrikaans Alemannisch አማርኛ Aragonés Ænglisc العربية مصرى Asturianu Azərbaycanca تۆرکجه Башҡортса Boarisch Žemaitėška Bikol Central Беларуская Беларуская (тарашкевіца)‎ Български বাংলা Brezhoneg Bosanski Català Нохчийн Cebuano Corsu Qırımtatarca Čeština Kaszëbsczi Cymraeg Dansk Deutsch Zazaki Ελληνικά Emiliàn e rumagnòl English Esperanto Español Eesti Euskara Estremeñu فارسی Suomi Võro Føroyskt Français Arpetan Nordfriisk Furlan Frysk Gaeilge Gàidhlig Galego Avañe'ẽ 𐌲𐌿𐍄𐌹𐍃𐌺 Gaelg 客家語/Hak-kâ-ngî עברית हिन्दी Fiji Hindi Hrvatski Kreyòl ayisyen Magyar Հայերեն Interlingua Bahasa Indonesia Ilokano Ido Íslenska Italiano 日本語 Basa Jawa ქართული Qaraqalpaqsha Taqbaylit Қазақша ភាសាខ្មែរ 한국어 Kurdî Коми Kernowek Latina Ladino Limburgs Ligure Lumbaart ລາວ Lietuvių Latviešu Олык марий Македонски മലയാളം Монгол मराठी Bahasa Melayu Malti Эрзянь مازِرونی Nāhuatl Plattdüütsch Nedersaksies नेपाल भाषा Nederlands Norsk nynorsk Norsk Novial Nouormand Occitan Ирон ਪੰਜਾਬੀ Kapampangan Polski Piemontèis پنجابی Português Runa Simi Rumantsch Română Русский Kinyarwanda Sardu Sicilianu Scots Davvisámegiella Srpskohrvatski / српскохрватски Simple English Slovenčina Slovenščina Gagana Samoa Shqip Српски / srpski Seeltersk Svenska Kiswahili Ślůnski தமிழ் Tetun ไทย Türkmençe Tagalog Türkçe Татарча/tatarça Reo tahiti Удмурт ئۇيغۇرچە / Uyghurche اردو Oʻzbekcha/ўзбекча Vèneto Vepsän kel’ Tiếng Việt West-Vlams Volapük Walon Winaray მარგალური ייִדיש 中文 Bân-lâm-gú 粵語 IsiZulu Редагувати посилання Цю сторінку востаннє відредаговано о 12:45, 6 лютого 2018. Текст доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike . також можуть діяти додаткові умови. Детальніше див. Умови використання . Політика конфіденційності Про Вікіпедію Відмова від відповідальності Зворотний зв'язок Розробники Куки Мобільний вигляд



https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8
  Уральські мови — Вікіпедія Уральські мови Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. Перейти до: навігація , пошук Уральські мови Uralic, Uralian Поширені: Фінляндія , Росія , Естонія , Швеція , Норвегія , Латвія , Угорщина , Україна , Румунія , Словаччина , Словенія , Сербія , Хорватія Класифікація : одна з основних мовних сімей Групи: Фіно-угорські мови Самодійські мови Кількість носіїв: 22,2 ... мови — 7 мов, 6,4 млн. Фінська мова — 5,2 млн. Естонська мова — 1,1 млн. Вируська мова — 70 тис. Південно-естонська мова — 80 тис. Карельська мова — 80 тис. Вепська мова — 5,8 тис. Іжорська мова — 0,3 тис. Лівська мова — 50 Водська мова — 20 Саамські мови — 11 мов, 2 мертві, 25 тис. Західно-саамські мови — 5 мов, 23,6 тис. Північно-саамська мова — 21 тис. Луле-саамська мова — 2 тис. Південно-саамська мова — 0,6 тис. Уме-саамська мова — 10 Піте-саамська мова — 10 Східно-саамські мови — 6 мов, 2 CACHE

Уральські мови — Вікіпедія Уральські мови Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. Перейти до: навігація , пошук Уральські мови Uralic, Uralian Поширені: Фінляндія , Росія , Естонія , Швеція , Норвегія , Латвія , Угорщина , Україна , Румунія , Словаччина , Словенія , Сербія , Хорватія Класифікація : одна з основних мовних сімей Групи: Фіно-угорські мови Самодійські мови Кількість носіїв: 22,2 млн. ISO 639-2 and 639-5 : urj Сучасне поширення уральських мов: Фінські Саамські Мордовські Марійські Пермські Угорські Самодійські Ура́льські мови — мовна сім'я, яка включає в себе близькі між собою мови двох гілок — фіно-угорські та самодійські мови . Російські вчені нерідко включають в сім'ю споріднені юкагірську та ескімосько-алеутські мови , поширені на північному сході Росії . Деякі вчені, більше англомовні, не визнають той факт, що всі мови сім'ї досить близькі, і вважають їх більше макросім'єю, а дві гілки — окремими сім'ями. Згідно з ностратичною гіпотезою , уральські мови, разом з афразійськими , індоєвропейськими , картвельськими , дравідійськими та алтайськими , входять до великої ностратичної макросім'ї. До серединии 1950-их років була популярна гіпотеза про спільність уральських та алтайських мов. Зміст 1 Структура мовної сім'ї 2 Офіційний статус 3 Джерела 4 Посилання Структура мовної сім'ї [ ред. • ред. код ] Відносна чисельність мовців уральської мовної родини Угорська   56% Фінська   20% Естонська   4.2% Ерзянська   2.8% Мокшанська   2.5% Марійська   2% Удмуртська   1.9% Комі   1.6% Інші   8.9% Уральські мови — 40 мов, 12 мертвих, 22,2 млн. Фіно-Угорські мови — 29 мов, 5 мертвих, 22,2 млн. Фіно-Пермські мови — 26 мов, 5 мертвих, 8,6 млн. Балтійсько-фінські мови — 7 мов, 6,4 млн. Фінська мова — 5,2 млн. Естонська мова — 1,1 млн. Вируська мова — 70 тис. Південно-естонська мова — 80 тис. Карельська мова — 80 тис. Вепська мова — 5,8 тис. Іжорська мова — 0,3 тис. Лівська мова — 50 Водська мова — 20 Саамські мови — 11 мов, 2 мертві, 25 тис. Західно-саамські мови — 5 мов, 23,6 тис. Північно-саамська мова — 21 тис. Луле-саамська мова — 2 тис. Південно-саамська мова — 0,6 тис. Уме-саамська мова — 10 Піте-саамська мова — 10 Східно-саамські мови — 6 мов, 2 мертві, 1,4 тис. Кільдін-саамська мова — 0,8 тис. Інарі-саамська мова — 0,3 тис. Кольта-саамська мова — 0,3 тис. Терсько-саамська мова — 10 Аккала-саамська мова — мертва Кемі-саамська мова — мертва Фіно-волзькі мови — 7 мов, 3 мертві, 1,5 млн. Марійські мови — 2 мови, 638 тис. Гірськомарійська мова — 36,8 тис. Марійська мова — 601 тис. Західно-марійська мова — 535 тис. Східно-марійська мова — 66 тис. Мордовські мови — 2 мови, 815 тис. Ерзянська мова — 518 тис. Мокшанська мова — 297 тис. Волзькі мови — 3 мови, 3 мертві Мерянська мова — мертва Мещерська мова — мертва Муромська мова — мертва Пермські мови — 2 мови, 778 тис. Удмуртська мова — 464 тис. Комі мова — 313,6 тис. Комі-Зирянська мова — 217,3 тис. Комі-Пермяцька мова — 94,3 тис. Комі-Язвінська мова — 2 тис. Угорські мови — 3 мови, 13,6 млн. Обсько-Угорські мови — 2 мови, 17,2 тис. Хантийська мова — 14 тис. Мансійська мова — 3,2 тис. Західно-угорські мови — 1 мова, 13,6 млн. Угорська мова — 13,6 млн. Самодійські мови — 11 мов, 7 мертвих, 29,1 тис. Північно-самодійські мови — 4 мови, 1 мертва, 27,3 тис. Ненецька мова — 26,7 тис. Нганасанська мова — 0,5 тис. Енецька мова — 0,1 тис. Юрацька мова — мертва Південно-самодійські мови — 7 мов, 6 мертвих, 1,6 тис. Селькупська мова — 1,6 тис. Камасинська мова — мертва Маторська мова — мертва Карагаська мова — мертва Койбальська мова — мертва Сойотська мова — мертва Тайгійська мова — мертва Офіційний статус [ ред. • ред. код ] Статус державної мають фінська ( Фінляндія ), естонська ( Естонія ), угорська ( Угорщина ) мови. Офіційний статус мають карельська , комі , удмуртська , марійська , гірсько-марійська , мокшанська , ерзянська , ненецька , хантийська , мансійська ( Росія ), північно-саамська ( Норвегія ), інарі-саамська ( Фінляндія ), угорська ( Сербія ) мови. Джерела [ ред. • ред. код ] Marcantonio, Angela (2002). The Uralic Language Family: Facts, Myths and Statistics. Publications of the Philological Society, 35. Oxford — Boston: Blackwell. Посилання [ ред. • ред. код ] Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Уральські мови Фіно-угорські країни Росії Уральські мови на сайті Glottolog 3.0: Family: Uralic (англ.) Уральські мови на сайті WALS Online : Family Uralic (англ.) п о р Уральські мови Фіно-угорські мови Прибалтійсько-фінські мови : Вепська • Водська • Естонська ( Південноестонська , Вируський діалект , Сету ) • Іжорська • Карельська ( Ліввіковський діалект , Людіцька , Тверський діалект ) • Лівська • Фінська Саамські мови : Аккала-саамська† • Інарі-саамська • Кемі-саамська† • Кільдін-саамська • Кольтта-саамська • Луле-саамська • Південно-саамська • Північно-саамська • Піте-саамська • Терсько-саамська • Уме-саамська Фіно-волзькі мови : Гірсько-марійська • Ерзянська • Марійська • Мерянська† • Мещерська† • Мокшанська • Муромська† Пермські мови : Комі ( Комі-перм’яцька , Комі-язвинська ) • Удмуртська Угорські мови : Мансійська • Угорська • Хантийська Самодійські мови Північно-самодійські мови : Енецька • Нганасанська • Ненецька • Юрацька† Південно-самодійські мови : Камасинська† • Карагаська† • Койбальська† • Маторська† • Селькупська • Сойотська† • Тайгійська† † - мертві мови , які розділились чи змінились п о р Список основних мовних сімей Африка Афразійські · Австронезійські · Жу-чоанські · каду · Кхо · Команські · Манде · Нігеро-кордофанські · Ніло-Сахарські · Сонгайські · Та-кві · Убангійські Ізольовані: Хадза · Сандаве Євразія Абхазо-адигські · Алтайські · Афразійські · Австроазійські · Австронезійські · Чукотсько-камчатські · Дене-Єнісейські · Дравідійські · Ескімосько-алеутські · Андаманські · Мяо-яо · Хуррито-урартські · Індоєвропейські · Японсько-рюкюські · Картвельські · Тай-кадайські · Нахсько-дагестанські · Сино-тибетські · Тунгусо-маньчжурські · Уральські · Юкагірські Можливо, також: Тірренські Ізольовані: Айнська · Баскська · Бурушаскі · Еламська · Ніхалі · Корейська · Кусунда · Нівхська · Шумерська Нова Гвінея Amto-Musan · Австронезійські · Baining · Bayono-Awbono · Border (Tami) · Central Solomons · East Bird's Head–Sentani · East Geelvink Bay · Eastern Trans-Fly · Fas · Kwomtari · Lakes Plain · Left May · Mairasi · Nimboran · North Bougainville · Piawi · Ramu–Lower Sepik · Senagi · Sepik · Skou · South Bougainville · South-Central Papuan · Tor-Kwerba · Torricelli · Trans–New Guinea · West Papuan · Yawa · Yuat Можливо також: Yele–West New Britain Ізольовані: Abinomn · Busa · Isirawa · Kol · Kuot · Pyu · Taiap · Yalë · Yuri · and maybe Sulka Австралія Bunuban · Burarran · Daly · Giimbiyu (Mangerrian) · Gunwinyguan · Iwaidjan · Jarrakan · Limilngan · Mirndi · Nyulnyulan · Pama-Nyungan · Tankic · Tasmanian · Worrorran Ізольовані: Enindhilyagwa · Gaagudju · Laragiya · Ngurmbur · Tiwi · Umbugarla Північна Америка Алґські · Alsean · Каддоанські · Chimakuan · Chinookan · Chumashan · Comecrudan · Coosan · Dene-Yeniseian · Ескімосько-алеутські · Ірокезькі · Kalapuyan · Keresan · Кайова-таноанські · Maiduan · Мускозькі · Palaihnihan · Plateau Penutian · Pomoan · Salishan · Shastan · Сіуанські · Tsimshianic · Utian · Юто-ацтецькі · Вакашські · Wintuan · Yokutsan · Кочимі-юманські · Пенутійські ? Можливо також: Yuki-Wappo Ізольовані: Chimariko · Haida · Karuk · Kutenai · Siuslaw · Takelma · Timucua · Washo · Yana · Yuchi · Zuni Мезоамериканські Чибчанські · Майянські · Місумальпанські · Міхе-соке · Отомангейські · Tarascan · Tequistlatecan · Tolan · Тотонакські · Юто-ацтецькі Ізольовані: Cuitlatec · Huave · Lenca · Seri · Xinca Південна Америка Аравакські · Arauan · Araucanian · Arutani-Sape · Aymaran · Barbacoan · Bororoan · Cahuapanan · Туканоанські · Catacaoan · Chapacuran (or Wamo-Chapakura) · Charruan · Чибчанські · Choco · Chon · Guaicuruan · Guajiboan · Же · Harakmbut · Jirajaran · Jivaroan · Kariri · Katembri-Taruma · Katukinan · Maipurean (Arawakan) · Mascoian · Matacoan · Maxakalian · Muran · Nambikwaran · Otomako-Taparita · Pano-Tacanan · Peba-Yaguan · Puinavean (Makú) · Purian · Кечуа · Saliban · Tucanoan · Тупійські · Uru-Chipaya · Witotoan · Yabutian · Yanomaman · Zamucoan · Zaparoan Можливо також: Chimuan · Esmerelda-Yaruro · Hibito-Cholón · Lule-Vilela · Macro-Gê · Tequiraca-Canichana Ізольовані: Aikana ? · Andoque ? · Camsa · Canichana · Cofan ? · Huaorani · Irantxe (?) · Itonama · Joti · Movima · Taushiro · Tequiraca (Abishiri) · Ticuna · Trumai · Warao · Yamana · Yuracare Див. також Ізоляти · Некласифіковані мови · Креольські · Піджини · Змішані · Штучні · Мови знаків Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Уральські_мови&oldid=21424035 Категорія : Уральські мови Навігаційне меню Особисті інструменти Ви не увійшли до системи Обговорення Внесок Створити обліковий запис Увійти Простори назв Сторінка Обговорення Варіанти Перегляди Читати Редагувати Редагувати код Переглянути історію Ще Пошук Навігація Головна сторінка Поточні події Нові редагування Нові сторінки Випадкова стаття Участь Портал спільноти Кнайпа Довідка Пожертвування Інструменти Посилання сюди Пов'язані редагування Спеціальні сторінки Постійне посилання Інформація про сторінку Елемент Вікіданих Цитувати сторінку Друк/експорт Створити книгу Завантажити як PDF Версія до друку В інших проектах Вікісховище Іншими мовами Afrikaans Alemannisch አማርኛ Aragonés العربية Asturianu Azərbaycanca تۆرکجه Башҡортса Žemaitėška Беларуская Беларуская (тарашкевіца)‎ Български বাংলা Brezhoneg Bosanski Català Čeština Cymraeg Dansk Deutsch Zazaki Dolnoserbski Ελληνικά English Esperanto Español Eesti Euskara فارسی Suomi Føroyskt Français Nordfriisk Gaeilge Galego Gaelg עברית हिन्दी Hrvatski Hornjoserbsce Magyar Bahasa Indonesia Ido Íslenska Italiano 日本語 ಕನ್ನಡ 한국어 Kernowek Latina Limburgs Ligure Lietuvių Latviešu Македонски मराठी Bahasa Melayu Nederlands Norsk nynorsk Norsk Occitan ਪੰਜਾਬੀ Polski Piemontèis Português Runa Simi Romani Română Русский Scots Davvisámegiella Srpskohrvatski / српскохрватски Simple English Slovenčina Slovenščina Српски / srpski Svenska Kiswahili தமிழ் ไทย Türkçe Татарча/tatarça Удмурт اردو Oʻzbekcha/ўзбекча Vèneto Vepsän kel’ Tiếng Việt West-Vlams 中文 粵語 Редагувати посилання Цю сторінку востаннє відредаговано о 20:25, 12 листопада 2017. Текст доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike . також можуть діяти додаткові умови. Детальніше див. Умови використання . Політика конфіденційності Про Вікіпедію Відмова від відповідальності Зворотний зв'язок Розробники Куки Мобільний вигляд



https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BD%D0%B3%D0%BB%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0
  Англійська мова — Вікіпедія Англійська мова Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. Зміни шаблонів/файлів цієї версії очікують на перевірку . Стабільна версія була перевірена 28 січня 2018 . Зміни шаблонів/файлів цієї версії очікують на перевірку . Стабільна версія була перевірена 28 січня 2018 . Перейти до: навігація , пошук Англійська мова English Поширення англійської мови Регіон Європа , ... Англійська мова — Вікіпедія Англійська мова Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. Зміни ... 2018 . Перейти до: навігація , пошук Англійська мова English Поширення англійської мови Регіон Європа , Північна Америка , Азія , Африка , Австралія , Океанія Носії (перша мова) 354 млн. (друга мова) 150 млн.-1,5 млрд. Місце 4 (як рідна мова). 1 або 2 (за загальною кількістю мовців — залежить від ... . Довідка:Досконала стаття ). Англі́йська мо́ва ( English , the English language ) — мова , що належить до CACHE

Англійська мова — Вікіпедія Англійська мова Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. Зміни шаблонів/файлів цієї версії очікують на перевірку . Стабільна версія була перевірена 28 січня 2018 . Зміни шаблонів/файлів цієї версії очікують на перевірку . Стабільна версія була перевірена 28 січня 2018 . Перейти до: навігація , пошук Англійська мова English Поширення англійської мови Регіон Європа , Північна Америка , Азія , Африка , Австралія , Океанія Носії (перша мова) 354 млн. (друга мова) 150 млн.-1,5 млрд. Місце 4 (як рідна мова). 1 або 2 (за загальною кількістю мовців — залежить від методу підрахунку) Писемність англійська абетка Класифікація Індо-Європейська Германська Західно-германська Англофризька (інгвеонська) Офіційний статус Державна 67 країн Офіційна 8 країн Регулює [ru] офіційно нерегульована. Де-факто регулюється Оксфордським словником . Коди мови ISO 639-1 en ISO 639-2 eng ISO 639-3 eng SIL eng Ця стаття потребує доопрацювання. Прохання поліпшити її (див. Довідка:Досконала стаття ). Англі́йська мо́ва ( English , the English language ) — мова , що належить до германської групи індоєвропейської сім'ї мов. Одна з найпоширеніших мов у світі, особливо як друга мова та мова міжнародного спілкування . Це офіційна мова у більш ніж 60 суверенних державах, таких як Велика Британія , США , Канада , Австралія , Ірландія і Нова Зеландія , також поширена в карибських країнах , Африці та у Південно-Східній Азії. Зміст 1 Історія 1.1 Давньоанглійський період (V—XI) 1.2 Середньоанглійський період (XI—XIV ст.) 1.3 Період формування англійської національної мови (XV—XVI ст.) 1.4 Новоанглійський період (XVII—XXI ст.) 2 Письмо 3 Діалекти 4 Фонетика 4.1 Голосні 4.2 Приголосні 5 Граматика 6 Цікаві факти про англійську мову 7 Приклад 8 Література 9 Примітки 10 Посилання Історія [ ред. • ред. код ] Докладніше: Історія англійської мови Традиційно вважають, що англійська мова пройшла через чотири стадії протягом останньої півтори тисячі років: староанглійська , або англосаксонська ( 500 — 1050 ), корені якої відносять до діалектів поселенців ( ютів , саксів , англів і фризів ), які захопили територію сучасної Англії . середньоанглійська ( 1050 — 1550 ), яка перебувала під впливом норманської французької мови (після завоювання в 1066 році) і церковної латини. рання сучасна англійська ( 1550 — 1700 ), що стандартизувала широкі зміни середньоанглійської. пізня сучасна англійська (починаючи з 1700 ) містить часткові зміни при поширенні сучасної англійської мови. Давньоанглійський період (V—XI) [ ред. • ред. код ] Володіння англійською мовою у Європейському Союзі У давньоанглійський період формування мови англійської народності (V—XI ст.) на території Британії внаслідок розвитку діалектів північно-германських племен (англів, саксів і ютів), що переселилися в V ст. до Британії і злилися з кельтським населенням, виникає староанглійська мова. В Англії зароджуються феодальні відносини , виникають окремі королівства й формуються місцеві діалекти. Найдавніші писемні пам'ятки ( рунічні написи на Рутвельському хресті , поема «Беовульф» та ін.) вчені датують 7—8 ст. З проникненням до Англії християнства ( VI ст. ) латинський алфавіт заміняє руни. Староанглійська мова характеризується розвиненою системою голосних, дифтонгів , палаталізацією приголосних, флективною будовою, вільним порядком слів, морфологічною диференціацією частин мови , добре розвиненою системою словотворчих афіксів , продуктивним словоскладанням . Лексичний склад — в основному давньо-германський, з незначними кельтськими і латинськими запозиченнями . Після завоювання Англії Данією ( 1017 ) англійська мова поповнюється скандинавськими географічними назвами, військовими термінами, суспільно-побутовою лексикою. Середньоанглійський період (XI—XIV ст.) [ ред. • ред. код ] Цей розділ потребує доповнення . (березень 2013) Середньоаглійський період розвитку мови англійської народності триває з XI по XIV ст. Період формування англійської національної мови (XV—XVI ст.) [ ред. • ред. код ] У цей період в Англії починається розклад феодальної системи та інтенсивний розвиток товарно-грошових відносин. Унаслідок широкої міжнародної торгівлі Англії Лондон в 14 ст. стає центром країни, а лондонський діалект набуває все більшого значення в країні і, вбираючи окремі елементи з суміжних діалектів, стає основою національної мови. Інтенсивний процес формування нації сприяв поширенню й розвитку національної мови й все більшому нівелюванню діалектів. Велику роль у поширенні норм національної англійської відіграв Вільям Кекстон , який запровадив книгодрукування в Англії ( 1476 ), чим сприяв закріпленню орфографії , яка вже й на той час не цілком відповідала нормам вимови. В літературномовних пам'ятках цього періоду відбилась епоха розвитку буржуазного гуманізму, формування національної самосвідомості англійського народу. На мові цього періоду позначається вплив широких міжнародних зносин Англії — починається новий потік запозичень з італійської , грецької , іспанської та інших мов. У фонетиці визначним явищем є так званий «великий зсув голосних» і ряд інших особливостей, що посилили розбіжність між орфографією і орфоепією . У морфології триває процес відпадання флексій іменників, прикметників і дієслів. виникає новий, безсуфіксальний спосіб творення слів. усталюється єдина форма множини (-s). прикметники остаточно втрачають форми узгодження, спрощується категорія сильних і слабких дієслів. У синтаксисі спостерігаються основні риси сучасної англійської мови. Новоанглійський період (XVII—XXI ст.) [ ред. • ред. код ] У цей період відбулося остаточне формування і розвиток національної англійської мови. Закріпленню сталих норм літературної мови сприяє художня література і численні граматичні праці («Коротка граматика англійської мови» У. Буллокара, «Граматика англійської мови» Б. Джонсона і низка словників). Зусилля мовознавців були спрямовані на створення нормативної граматики і розв'язання орфографічної проблеми (остання реформа була проведена у 18 ст.). Унаслідок колоніальної експансії Англії її мова проникала (з 17 ст.) до Америки , Ірландії , Австралії , Нової Зеландії та ін. країн. В англійській мові далі розвиваються основні риси попереднього періоду, удосконалюється її аналітична будова, відношення між повнозначними словами в реченні виражаються за допомогою сталого порядку слів. слово майже не змінюється морфологічно, наприклад, прикметники змінюються лише за ступенями порівняння і цілком втратили ознаки узгодження з іменниками. Отже, на перше місце стає синтаксичний зв'язок слів у реченні. Попри те що англійська мова протягом тривалого розвитку зазнала значних змін, вона й тепер зберігає всі основні риси групи германських мов. Англійська мова поширилася по всьому світу, починаючи з 17 століття , і залишається основною міжнародною мовою торгівлі і техніки. Письмо [ ред. • ред. код ] Цей розділ потребує доповнення . (липень 2016) За написанням літер і їх порядком повністю збігається з сучасною версією латинської абетки . Назви літер в українському написанні можна приблизно передати так: Буква Aa Bb Cc Dd Ee Ff Gg Hh Ii Jj Kk Ll Mm Nn Oo Pp Qq Rr Ss Tt Uu Vv Ww Xx Yy Zz Назва ей бі сі ді і еф джі ейч ай джей кей ел ем ен оу пі к'ю ар ес ті ю ві дабл'ю екс вай зед (зі) Діалекти [ ред. • ред. код ] Докладніше: Діалекти англійської мови Літературної англійської мови, такої яка є в інших країнах, де існують спеціальні інституції, що затверджують мовний стандарт, як наприклад Французька академія у Франції , не існує. Вимова й лексика англійської сильно відрізняються в різних частинах світу, де ця мова є основною мовою спілкування. Основні варіанти мови — Британська англійська та Американська англійська. Кількість діалектів англійської мови в Британії, особливо в Англії, дуже велика. Стандартом мови вважається так звана надбана вимова (Received Pronunciation), діалект, який не властивий певному регіону, а характерний в першу чергу класу освічених людей. В американській англійській теж існує чимало діалектів. Австралійці та новозеландці намагаються притримуватися британських норм, але їх легко впізнати за вимовою. Всі діалекти англійської мови поділяються на ротичні (rhotic) і неротичні (non-rhotic). Ротичними діалектами називаються діалекти, в яких вимовляється звук r в словах на кшталт слова doctor (лікар). Ротичним, є, наприклад, шотландський діалект англійської мови, більшість діалектів Північної Америки, індійський діалект. Received Pronunciation, австралійський, новозеландський, південно-африканський діалекти — неротичні варіанти англійської мови. Фонетика [ ред. • ред. код ] Англійська вимова сильно змінюється від одного діалекту до іншого. Тому загалом в англійській мові багато звуків вимовляються по-різному в різних регіонах. Англійська мова вважається однією з найскладніших серед європейських мов стосовно правильності вимови і читання слів. Існує велика кількість винятків, але певні правила читання слів все ж таки існують. Див. також статтю: Англійська літературна вимова . Голосні [ ред. • ред. код ] Якщо в таблиці в одній клітинці два символи, то перший відповідає американській вимові, другий — британській. МФА Опис приклад Монофтонги i(ː) Неогублений голосний переднього ряду високого піднесення b ea d ɪ Неогублений ненапружений голосний переднього ряду високого піднесення b i d ɛ Неогублений голосний переднього ряду низько-середнього піднесення b e d æ Ненапружений неогублений голосний переднього ряду низького піднесення b a d ɒ Огублений голосний заднього ряду низького піднесення b o x [1] ɔ(ː) Огублений голосний заднього ряду низько-середнього піднесення p aw ed [2] ɑ(ː) Неогублений голосний заднього ряду низького піднесення br a ʊ Огублений ненапружений голосний заднього ряду високого піднесення g oo d u(ː) Огублений голосний заднього ряду високого піднесення b oo ed [3] ʌ Неогублений голосний заднього ряду низько-середнього піднесення , Ненапружений голосний середнього ряду низького піднесення b u d ɝ/ɜː Неогублений голосний середнього ряду низько-середнього піднесення b i rd [4] ə Шва Ros a' s [5] ɨ Неогублений голосний середнього ряду високого піднесення ros e s [6] Дифтонги e(ɪ)/eɪ Неогублений голосний переднього ряду високо-середнього піднесення Неогублений голосний переднього ряду високого піднесення b ay ed [7] o(ʊ)/əʊ Огублений голосний заднього ряду високо-середнього піднесення Огублений ненапружений голосний заднього ряду високого піднесення b o de aɪ Неогублений голосний переднього ряду низького піднесення Неогублений ненапружений голосний переднього ряду високого піднесення cr y [8] aʊ Неогублений голосний переднього ряду низького піднесення Огублений ненапружений голосний заднього ряду високого піднесення b ough ɔɪ Огублений голосний заднього ряду низько-середнього піднесення Неогублений голосний переднього ряду високого піднесення b oy ʊɚ/ʊə Огублений ненапружений голосний заднього ряду високого піднесення Шва b oor [9] ɛɚ/ɛə Неогублений голосний переднього ряду низько-середнього піднесення Шва f air [10] Приголосні [ ред. • ред. код ] Білабіальні Лабіодентальні Інтердентальні Альвеолярні Постальвеолярні Палатальні Велярні Лабіально-велярні Гортанні Носові m n ŋ [11] Вибухові p b t d k ɡ Африкативні tʃ dʒ [12] Фрикативні f v θ ð [13] s z ʃ ʒ ç [14] x [15] h Флеп ɾ [16] Апроксиманти ɹ j ʍ w [17] Латеральні l, ł Деякі англійські звуки не мають українських відповідників, а тому виникають складнощі при транскрибуванні англійських власних іменників та запозичених із англійської мови слів. Наприклад, до таких звуків належать звуки /θ/ та /ð/, що передаються на письмі буквосполученням th . В різних випадках і різних джерелах th може передаватися літерами c , з , т , ф , хоча жодна з них не відповідає оригінальній англійській вимові. Чинний український правопис (§ 97) [18] вказує, що звичайно th передається через т : Мередіт , Агата , хоча й робить винятки для Голсуорсі та Резерфорд . В англійській мові слід чітко розрізняти вимову звуків /w/ та /v/. Обидва звуки є приголосними і нескладоутворювальними. /w/ вимовляється з округленням губ, а /v/ — із стиснутими губами і притисканням верхніх передніх зубів до нижньої губи. Звук /w/ часто передається на письмі через українську літеру у , наприклад у прізвищі Уайльд , хоча при цьому утворюється додатковий склад, якого немає в англійській мові. Український правопис (§ 97) вказує, що звичайно /w/ передається у власних назвах літерою в , але за традицією писати Уайльд , Уеллс , Уельс , Уолл-стрит , Хемінгуей , Голсуорсі . Англійський звук /h/ не збігається з жодним українським звуком. Українські слова гай і хай звучать інакше, ніж англійське high . Англійський звук /h/ аспіративний, тобто вимовляється на видиху, як і українське г , однак він менш озвучений, і видих різкіший, енергійніший. З іншого боку, український звук х зовсім не має аспірації. В деяких діалектах англійської є звук /x/, але основні діалекти до таких не належать. Крім того, графічно він відповідає буквосполученню ch : Loch , Bach . Перед звуком /j/ (наприклад, у слові Hugh ) в деяких діалектах англійської вимовляється інший звук /ç/, який більше схожий на українське х . Український правопис зобов'язує передавати літеру h у запозичених словах та власних назвах через українську літеру г , однак робить виняток для слів, написання яких утвердилося: хокей , хол тощо. Вимова вибухових приголосних /k/, /p/ тощо, в англійській мові набагато енергійніша, більш вибухова, ніж в українській. Звук /l/ в англійській мові не має твердого та м'якого варіанту й ближчий до українського твердого л , однак, в силу історичних причин, чимало англійських назв передається в українській мові з м'яким ль : Бристоль , Ліверпуль тощо. Граматика [ ред. • ред. код ] Граматика англійської мови відносно проста в порівнянні з іншими європейськими мовами. Іменник не має роду і відмінків , множина більшості слів утворюється додаванням звуків /s/ або /z/, правда існує поняття колективного іменника , який хоча й має форму однини, може вживатися й як множина. Прикметники в англійській мові не узгоджуються з іменниками ні в роді, ні в числі . Визначеність чи невизначеність іменника передається артиклем . Дієслівні форми можуть виражати активний та пасивний стан , в кожному з яких існує 16 часів . Граматика англійської мови має такі граматичні категорії як: Модальність дієслів Цікаві факти про англійську мову [ ред. • ред. код ] Англійська належить до мов з найширшим словниковим запасом: (близько 250 тис. різних слів. Оксфордський словник англійської мови нараховує близько 600 тис. слів, а Словник Вебстера — 475 тис., але серед них велика частка архаїчних слів та величезний об'єм технічних термінів ). Також це мова, яку знають найбільше людей як другу (нерідну): (від 250 млн до 350 млн людей). Англійською видають найбільше друкованої продукції. Найдовше слово в англійській мові: pneumonoultramicroscopicsilicovolcanoconiosis (45 літер, силіко́з — захворювання людини, викликане тривалим в диханням пилу , що містить вільний діоксид кремнію ). На основі англійської мови створено кілька спрощених штучних мов . Існує гіпотеза, що англійська мова насправді є скандинавською, тобто належить до північногерманської мовної групи, разом з норвезькою, данською, шведською, ісландською і фарерською. Автором цієї гіпотези є професор лінгвістики з Університету Осло Терьє Форлунд (Jan Terje Faarlund) [19] Приклад [ ред. • ред. код ] «Заповіт» Т. Шевченка англійською мовою (переклав Джон Вейр) MY TESTAMENT When I am dead, bury me: In my beloved Ukraine, My tomb upon a grave mound high: Amid the spreading plain, So that the fields, the boundless steppes, The Dnipro's plunging shore: My eyes could see, my ears could hear: The mighty river roar. When from Ukraine the Dnipro bears: Into the deep blue sea: The blood of foes … then will I leave: These hills and fertile fields — : I'll leave them all and fly away: To the abode of God, And then I'll pray …. But till that day: I nothing know of God. Oh bury me, then rise ye up: And break your heavy chains: And water with the tyrants' blood: The freedom you have gained. And in the great new family, The family of the free, With softly spoken, kindly word: Remember also me. Джерело : Українська бібліотека Література [ ред. • ред. код ] Українська радянська енциклопедія : у 12-ти т. / гол. ред. М. П. Бажан . редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К . : Головна редакція УРЕ , 1974–1985. Англо-український словник. К., 1948. Баранцев К. Т. Курс лексикології сучасної англійської мови. К., 1955. Українсько-англійський словник. К., 1957. Костюченко Ю. П. Історія англійської мови. К., 1953. Раєвська Н. М. Англійська лексикологія К., 1957. Семіотика лінгвокультурного простору Англії кінця XV — початку XVII століття: монографія / Н. І. Андрейчук . М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Нац. ун-т «Львів. політехніка». — Л. : Вид-во Львів. політехніки, 2011. — 277 с. : іл. — Бібліогр.: с. 233—265 (474 назви). — ISBN 978-617-607-122-8 Бровченко Т. А. Сопоставительный анализ согласных украинского и английского языков. Одесса, 1955. Huchon R. Histoire de la langue anglaise, т. 1—2. Paris, 1923—30. Примітки [ ред. • ред. код ] ↑ У деяких діалектах цей звук відсутній. відповідні слова вимовляються зі звуками /ɑ/ або /ɔ/. ↑ У деяких діалектах півінічно-американської англійської цей звук відсутній.]]. ↑ Літера < U > може передавати або /u/ або йотований звук /ju/. В британському Received Pronunciation цей йотований голосний /ju/ зустрічається після /t/, /d/, /s/ або/z/. Він часто призводить до палатизації попереднього приголосного, після чого відповідні приголосні стають/ʨ/, /ʥ/, /ɕ/ та/ʑ/, як, наприклад, у словах tune , during , sugar та azure . В американській англійській палатизація здебільшого не відбувається, якщо тільки за /ju/ не йде r , і, як наслідок /tur/, /dur/, /sur/, /zur/ набувають звучання /tʃɚ/, /dʒɚ/, /ʃɚ/ та /ʒɚ/, відповідно, як у словах nature , verdure , sure та treasure . ↑ В північно-американській англійській цей звук набирає ротичного відтінку, після нього вимовляється слабеньке r . ↑ Чимало американців не розрізняють між цим та наступним ненаголошеними звуками. Для них roses і Rosa's вимовляються однаково, й, відповідно, вживається симовол шва /ə/. ↑ Цей звук часто транскрибують як /i/ або /ɪ/. ↑ Дифтонги /eɪ/ та /oʊ/ для багатьох американців є монофтонгами, відповідно, /eː/ та/oː/. ↑ В більшості діалектів англійської мови, значну фонетичну роль відіграє довжина звуку. В таких діалектах, як автралійська англійська та новозеландська англійська подовження звуку називають фонетичним. У деяких діалектах сучасної англійської мови, наприклад, загальноамериканському, довжина голосного алофонна: голосні набувають подовження перед дзінкими приголосними в межах складу. ↑ Зустрічається тільки в неротичних діалектах. В деяких діалектах цей звук заміняється на /ɔː/. ↑ Зустрічається тільки в неротичних діалектах. В деяких діалектах перехід до шва зникає. Як наслідок, звук стає подовженим монофтонгом /ɛː/. ↑ Велярний носовий звук [ŋ] — нефонетичний алофон звуку /n/ в деяких північно-британських діалектах, де він вимовляється тільки перед /k/ та /g/. У всіх інших діалектах, це окрема фонема. ↑ Звуки /ʃ/, /ʒ/, and /ɹ/ в деяких діалектах лабілізовні (огублені). Огублення ніколи не є контрастним в початковій позиції, а тому інодіі не транскрибується. Більшість американців вимовляють <r> як /ɻ/. Те ж відбувається в шотландському та інших діалектах. В цьому випадку <r> звучить із альвеолярним дрижанням (як в українській). ↑ У деяких діалектах, наприклад кокні , міжзубні /θ/ and /ð/ злилися з /f/ and /v/, а в інших? зокрема в ебоніці , /ð/ перейшов у дентальне /d/. В деяких ірландських діалектах, /θ/ and /ð/ стали відповідними дентальними вибуховими звуками, що контрастують із звичнии альвеолярними вибуховими. ↑ Глухий палатальний фрикативний звук /ç/ в більшості діалектів є простим алофоном /h/ перед /j/. наприклад, human /çjuːmən/. Проте, в деяких діалектах, /j/ зникає, хоча початковий приголосний не змінюється. ↑ Глухий велярний фрикативний звук /x/ використовується англомовними шотландцями чи валійцями у таких словах гельського походження, як loch (/lɒx/) або у випадку запозичень із німецької чи єврейської у, наприклад, словах Bach (/bax/) або Chanukah /xanuka/. /x/ використовується також у південно-африканській англійській. В деяких діалектах, таких як скауз (район Ліверпуля ) [x] або [kx] можуть використуватися як алофони /k/ в словах на зразок docker ([dɒkxə]). Більшість людей, для яких англійська мова рідна, з великими труднощами вчаться правильно вимовляти цей звук, вивчаючи іноземну мову. Більшість використовує як заміну звуки [k] або [h] . ↑ Звук [ɾ]}} — алофон /t/ і /d/ у ненаголошених складах у північно-американській та австралійській англійській. Цим звуком передається tt чи dd у словах latter та ladder , які для багатьох американців є гомофонами. У деяких діалектах, таких як шотландська англійська та індійська англійська його заміняє звук /ɹ/. Це той самий звук, який у більшості варіантів іспанської мови відображається однією літерою r . ↑ Глухий w — [ʍ] зустрічається в шотландській та ірландській англійській, а також у деяких варіантах американської, новозеландської та англійської англійської. Наприклад, слово white (білий) звучить не вайт а гвайт . В більшості діалектів звук [ʍ] злився з /w/, а в деяких шотландських — із /f/. ↑ Український правопис. — К.: Наук. думка, 2012. — С. 124. ↑ «Англійська мова належить до скандинавських мов, а не західногерманських?» Посилання [ ред. • ред. код ] Вікіпедія має розділ англійською мовою Main Page Англійська мова на сайті Ethnologue : English. A language of United Kingdom (англ.) Англійська мова на сайті Glottolog 3.0: Language: English (англ.) Англійська мова на сайті WALS Online : Language English (англ.) Англійська мова у сестринських Вікіпроектах Означення у Вікісловнику ? Цитати у Вікіцитатах ? Англійський розмовник у Вікімандрах ? Файли у Вікісховищі ? Вікіцитати містять висловлювання на тему: Англійська мова У Вікісловнику є сторінка Категорія:Англійська мова . Тематичні сайти Quora Словники та енциклопедії Britannica (онлайн) · Швейцарський історичний Нормативний контроль BNF : 119308987 · GND : 4014777-0 · NDL : 00561788 · SUDOC : 027219232 п о р Германські мови Підгрупи східні · західні · північні · інгвеонські · англо-фризькі ( англійські ) Відтворені прагерманська Історичні готська · давньоанглійська · середньоанглійська · йола · фінгальська · старофранкська · старонідерландська · середньонідерландська · старонижньонімецька · середньонижньонімецька · давньоверхньонімецька · середньоверхньонімецька · староскандинавська · бургундська · ломбардська · норнська · кримськоготська · старошведська · старогутнійська · старонорвезька · вандальська · старофризька · праскандинавська · давньоісландська · гренландська · ранній скотс · середній скотс · лангобардська Сучасні австро-баварська · алеманська · англійська · англо-шотландська (скотс) · африкаанс · вілямівська · данська · фризька ( західнофризька — затерландська фризька — північнофризька ) · ісландська · їдиш · лімбурзька · люксембурзька · нідерландська · фламандська · німецька · нижньонімецька · норвезька ( букмол — нюношк ) · фарерська · цімбрська · шведська п о р Офіційні мови ЄС Англійська • Болгарська • Грецька • Данська • Естонська • Ірландська • Іспанська • Італійська • Латиська • Литовська • Мальтійська • Нідерландська • Німецька • Польська • Португальська • Румунська • Словацька • Словенська • Угорська • Фінська • Французька • Хорватська • Чеська • Шведська п о р Офіційні мови ООН Англійська • Арабська • Іспанська • Китайська • Російська • Французька Мовознавство Велика Британія Англія Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Англійська_мова&oldid=21900226 Категорії : Статті до переробки Германські мови Англійська мова Західногерманські мови Аналітичні мови Флективні мови Англія Мови Європи Мови SVO Приховані категорії: Статті, які потрібно розширити з березня 2013 Всі статті, які потрібно розширити Статті, які потрібно розширити з липня 2016 Вікіпедія:Сторінки з посиланням на Вікісловник Вікіпедія:Сторінки з посиланням на Вікіцитати Вікіпедія:Сторінки з посиланням на Вікімандри Надпопулярні статті Сторінки, що використовують магічні посилання ISBN Навігаційне меню Особисті інструменти Ви не увійшли до системи Обговорення Внесок Створити обліковий запис Увійти Простори назв Сторінка Обговорення Варіанти Перегляди Читати Неперевірені зміни Редагувати Редагувати код Переглянути історію Ще Пошук Навігація Головна сторінка Поточні події Нові редагування Нові сторінки Випадкова стаття Участь Портал спільноти Кнайпа Довідка Пожертвування Інструменти Посилання сюди Пов'язані редагування Спеціальні сторінки Постійне посилання Інформація про сторінку Елемент Вікіданих Цитувати сторінку Друк/експорт Створити книгу Завантажити як PDF Версія до друку В інших проектах Вікісховище Вікіпідручник Вікіцитати Вікімандри Іншими мовами Аҧсшәа Acèh Адыгабзэ Afrikaans Akan Alemannisch አማርኛ Aragonés Ænglisc العربية ܐܪܡܝܐ مصرى অসমীয়া Asturianu Авар Aymar aru Azərbaycanca تۆرکجه Башҡортса Boarisch Žemaitėška Bikol Central Беларуская Беларуская (тарашкевіца)‎ Български भोजपुरी Bahasa Banjar Bamanankan বাংলা བོད་ཡིག বিষ্ণুপ্রিয়া মণিপুরী Brezhoneg Bosanski ᨅᨔ ᨕᨘᨁᨗ Буряад Català Chavacano de Zamboanga Mìng-dĕ̤ng-ngṳ̄ Нохчийн Cebuano ᏣᎳᎩ کوردی Corsu Nēhiyawēwin / ᓀᐦᐃᔭᐍᐏᐣ Qırımtatarca Čeština Kaszëbsczi Словѣньскъ / ⰔⰎⰑⰂⰡⰐⰠⰔⰍⰟ Чӑвашла Cymraeg Dansk Deutsch Zazaki Dolnoserbski डोटेली ދިވެހިބަސް Eʋegbe Ελληνικά Emiliàn e rumagnòl English Esperanto Español Eesti Euskara Estremeñu فارسی Suomi Võro Føroyskt Français Arpetan Nordfriisk Furlan Frysk Gaeilge Gagauz 贛語 Gàidhlig Galego گیلکی Avañe'ẽ गोंयची कोंकणी / Gõychi Konknni 𐌲𐌿𐍄𐌹𐍃𐌺 ગુજરાતી Gaelg Hausa 客家語/Hak-kâ-ngî Hawaiʻi עברית हिन्दी Fiji Hindi Hrvatski Hornjoserbsce Kreyòl ayisyen Magyar Հայերեն Interlingua Bahasa Indonesia Interlingue Igbo Ilokano Ido Íslenska Italiano ᐃᓄᒃᑎᑐᑦ/inuktitut 日本語 Patois La .lojban. Basa Jawa ქართული Qaraqalpaqsha Taqbaylit Адыгэбзэ Kabɩyɛ Kongo Қазақша Kalaallisut ភាសាខ្មែរ ಕನ್ನಡ 한국어 Перем Коми Къарачай-малкъар कॉशुर / کٲشُر Ripoarisch Kurdî Коми Kernowek Кыргызча Latina Ladino Lëtzebuergesch Лакку Лезги Limburgs Ligure Lumbaart Lingála ລາວ لۊری شومالی Lietuvių Latgaļu Latviešu मैथिली Basa Banyumasan Мокшень Malagasy Олык марий Māori Baso Minangkabau Македонски മലയാളം Монгол मराठी Кырык мары Bahasa Melayu Mirandés မြန်မာဘာသာ Эрзянь مازِرونی Dorerin Naoero Nāhuatl Napulitano Plattdüütsch Nedersaksies नेपाली नेपाल भाषा Oshiwambo Nederlands Norsk nynorsk Norsk Novial Nouormand Sesotho sa Leboa Diné bizaad Chi-Chewa Occitan ଓଡ଼ିଆ Ирон ਪੰਜਾਬੀ Pangasinan Kapampangan Papiamentu Picard Deitsch Pälzisch पालि Norfuk / Pitkern Polski Piemontèis پنجابی پښتو Português Runa Simi Rumantsch Română Armãneashti Tarandíne Русский Русиньскый Kinyarwanda संस्कृतम् Саха тыла Sardu Sicilianu Scots سنڌي Davvisámegiella Sängö Srpskohrvatski / српскохрватски සිංහල Simple English Slovenčina Slovenščina Gagana Samoa ChiShona Soomaaliga Shqip Српски / srpski Sranantongo SiSwati Sesotho Seeltersk Basa Sunda Svenska Kiswahili Ślůnski தமிழ் ತುಳು తెలుగు Тоҷикӣ ไทย Türkmençe Tagalog Setswana Tok Pisin Türkçe Татарча/tatarça Twi Reo tahiti Тыва дыл Удмурт ئۇيغۇرچە / Uyghurche اردو Oʻzbekcha/ўзбекча Tshivenda Vèneto Vepsän kel’ Tiếng Việt West-Vlams Volapük Walon Winaray Wolof 吴语 Хальмг IsiXhosa მარგალური ייִדיש Yorùbá Vahcuengh Zeêuws 中文 文言 Bân-lâm-gú 粵語 IsiZulu Редагувати посилання Цю сторінку востаннє відредаговано о 00:29, 28 січня 2018. Текст доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike . також можуть діяти додаткові умови. Детальніше див. Умови використання . Політика конфіденційності Про Вікіпедію Відмова від відповідальності Зворотний зв'язок Розробники Куки Мобільний вигляд



http://gdz4you.com
 ГДЗ: готові домашні завдання, підручники, презентації та матеріали з літератури | GDZ4YOU Toggle navigation GDZ4YOU ГДЗ 1 клас Математика Буквар Англійська мова Природознавство Основи здоров’я Російська мова Німецька мова 2 клас Математика Англійська мова Українська мова Природознавство Основи здоров’я Російська мова Інформатика 3 клас Математика Англійська мова Українська мова Природознавство Російська ... navigation GDZ4YOU ГДЗ 1 клас Математика Буквар Англійська мова Природознавство Основи здоров’я Російська мова Німецька мова 2 клас Математика Англійська мова Українська мова Природознавство Основи здоров’я Російська мова Інформатика 3 клас Математика Англійська мова Українська мова Природознавство Російська мова Німецька мова Інформатика Я у світі Я і Україна 4 клас ДПА Математика Англійська мова Українська мова Природознавство Основи здоров’я Російська мова Німецька мова Літературне читання CACHE

ГДЗ: готові домашні завдання, підручники, презентації та матеріали з літератури | GDZ4YOU Toggle navigation GDZ4YOU ГДЗ 1 клас Математика Буквар Англійська мова Природознавство Основи здоров’я Російська мова Німецька мова 2 клас Математика Англійська мова Українська мова Природознавство Основи здоров’я Російська мова Інформатика 3 клас Математика Англійська мова Українська мова Природознавство Російська мова Німецька мова Інформатика Я у світі Я і Україна 4 клас ДПА Математика Англійська мова Українська мова Природознавство Основи здоров’я Російська мова Німецька мова Літературне читання Інформатика Я у світі Я і Україна Французька мова 5 клас Математика Українська мова Російська мова Англійська мова Німецька мова Історія Українська література Світова література Інформатика Основи здоров’я Природознавство Французька мова 6 клас Математика Українська мова Російська мова Англійська мова Німецька мова Географія Історія Українська література Світова література Основи здоров’я Природознавство Біологія Інформатика Французька мова 7 клас Алгебра Геометрія Фізика Українська мова Російська мова Англійська мова Німецька мова Хімія Географія Біологія Основи здоров’я Історія Українська література Світова література Інформатика 8 клас Алгебра Геометрія Фізика Українська мова Російська мова Англійська мова Німецька мова Хімія Географія Біологія Основи здоров’я Історія Українська література Інформатика 9 клас Алгебра Геометрія Фізика Українська мова Російська мова Англійська мова Німецька мова Хімія Географія Біологія Креслення Основи здоров’я Історія Українська література Інформатика ДПА 10 клас Алгебра Геометрія Фізика Українська мова Російська мова Англійська мова Німецька мова Хімія Географія Біологія Математика Українська література Історія Правознавство Інформатика 11 клас Алгебра Геометрія Фізика Українська мова Російська мова Англійська мова Німецька мова Хімія Біологія Математика Інформатика Астрономія Українська література ДПА Історія Економіка Література Шкільні твори Стислі перекази Аналізи творів Повні тексти Презентації Біологія Географія Фізика Хімія Українська література Світова література Історія України Всесвітня історія Інформатика Математика Інші Англійська мова Астрономія Німецька мова Мистецтво Підручники 1 клас Математика Буквар Природознавство Французька мова Основи здоров’я Англійська мова Українська мова Трудове навчання Російська мова Німецька мова Іспанська мова Образотворче мистецтво Музичне мистецтво 2 клас Математика Літературне читання Українська мова Природознавство Інформатика Російська мова Англійська мова Основи здоров’я Трудове навчання Німецька мова Музичне мистецтво Французька мова Образотворче мистецтво Іспанська мова 3 клас Математика Українська мова Природознавство Російська мова Літературне читання Англійська мова Інформатика Основи здоров’я Німецька мова Музичне мистецтво Іспанська мова Французька мова Образотворче мистецтво Я у світі Трудове навчання 4 клас Математика Українська мова Я у світі Природознавство Англійська мова Російська мова Основи здоров’я Літературне читання Музичне мистецтво Інформатика Німецька мова Трудове навчання Образотворче мистецтво Іспанська мова Французька мова 5 клас Математика Українська мова Природознавство Світова література Англійська мова Українська література Німецька мова Основи здоров’я Історія України Польська мова Інформатика Музичне мистецтво Етика Французька мова Трудове навчання Російська мова Образотворче мистецтво Іспанська мова 6 клас Біологія Українська мова Всесвітня історія Математика Українська література Світова література Інформатика Географія Російська мова Англійська мова Французька мова Німецька мова Музичне мистецтво Трудове навчання Основи здоров’я Образотворче мистецтво Польська мова Етика Природознавство Іспанська мова 7 клас Фізика Алгебра Географія Українська мова Історія України Українська література Геометрія Англійська мова Біологія Хімія Всесвітня історія Основи здоров’я Світова література Німецька мова Російська мова Французька мова Інформатика Музичне мистецтво Трудове навчання Образотворче мистецтво Іспанська мова 8 клас Геометрія Фізика Англійська мова Алгебра Українська мова Біологія Світова література Українська література Історія України Хімія Географія Всесвітня історія Російська мова Основи здоров’я Креслення Німецька мова Музичне мистецтво Французька мова Інформатика Образотворче мистецтво Трудове навчання 9 клас Алгебра Геометрія Правознавство Українська мова Фізика Біологія Історія України Всесвітня історія Хімія Англійська мова Географія Світова література Художня культура Основи здоров’я Російська мова Інформатика Українська література Німецька мова Фізична культура Трудове навчання 10 клас Англійська мова Українська мова Фізика Географія Алгебра Всесвітня історія Правознавство Біологія Художня культура Інформатика Історія України Хімія Українська література Геометрія Захист Вітчизни Світова література Технології Німецька мова Екологія Французька мова Економіка Філософія Основи дизайну Російська мова Іспанська мова 11 клас Алгебра Геометрія Українська мова Біологія Економіка Англійська мова Історія України Українська література Екологія Фізика Астрономія Людина і світ Захист Вітчизни Хімія Всесвітня історія Світова література Художня культура Інформатика Російська мова Німецька мова Креслення Технології Французька мова Правознавство Географія Готові домашні завдання, підручники, презентації та матеріали з літератури Готові домашні завдання Найбільша база готових домашніх завдань в Україні Шкільні підручники Усі шкільні підручники доступні для безкоштовного завантаження Презентації Тисячі авторських презентацій на будь-які теми доступні для безкоштовного завантаження Література Безліч унікальних та якісних матеріалів з української та світової літератур Готові домашні роботи справляться з усім Життя в сучасному суспільстві схоже на вулик з бджолами — всі кудись поспішають, намагаються все встигнути та зробити якнайкраще. От тільки виходить це не завжди вдало. Купа домашніх завдань не дає можливості зосередитися на чомусь одному та досконало зрозуміти тему, а гори конспектів, правил та аксіом вже не вміщаються в голову. От тільки модерне життя вже давно придумало вирішення цієї проблеми — готові домашні завдання створені, аби допомогти тобі оволодіти потрібною темою якнайкраще та в стислі терміни. Вчителі чи батьки вже не будуть лаяти за невиконане домашнє завдання, бо оцінка за нього буде завжди відмінна. Портал GDZ4YOU зробив доступ до всіх ГДЗ ще комфортнішим, бо тут можна знайти їх онлайн, без реєстрації та ще безкоштовно. А ще ми постійно додаємо нові ГДЗ чи вдосконалюємо вже наявні на сайті, аби полегшити життя тобі та друзям! Не треба носити щодня до школи десятки підручників А щоб попіклуватися про твоє здоров’я та настрій, ми вирішили зробити навчання ще комфортнішим — завантажили на портал всі шкільні підручники та відкрили до них доступ абсолютно безкоштовно. Можеш не просто уявляти, що спина більше не болітиме від десятка тяжких підручників та такої ж кількості зошитів — тепер так і буде. Завантаж потрібні собі на смартфон, планшет чи будь-який інший пристрій та носи їх з собою в кишені. Вони будуть також постійно доступні онлайн та без реєстрації — зручно, швидко, безкоштовно! Шкільні твори на всі випадки життя А якщо раптом вчитель захоче від тебе витвору мистецтва у вигляді шкільного твору , а натхнення просто не приходить — пам’ятай: є GDZ4YOU та тисячі готових шкільних творів з рідної мови чи української та зарубіжної літератури, написаних майстрами слова та схвалених шкільними вчителями. Ми щодня додаємо сюди нові твори, пишемо тексти на нові теми та постійно дослухаємося до порад своїх користувачів, аби зробити портал максимально зручним для щоденного проведення тут свого часу. А для написання власних витворів мистецтва неабияк допоможуть скорочені твори з української та світової літератур, які ми розмістили на порталі безкоштовно. У них подано стислий зміст всіх творів зі шкільної програми — це значно зменшить час сидіння на книжками та зекономить твої сили для вивчення інших тем та дисциплін. Готові презентації проілюстують будь-яку тему Якщо ж тобі в стислі терміни потрібно підготувати шкільну презентацію , а що таке великий адронний колайдер або семантичні особливості слів ти зроду не чув, то наш портал зробив це за тебе. Більше не потрібно витрачати купу часу та пошук світлин, зображень чи звичайної інформації, консультуватися зі спеціалістами чи будь-яким іншим способом витрачати час — GDZ4YOU постійно працює над розробкою свіжих та актуальних презентацій з найкращим мультимедійним контентом та лише достовірними фактами. Ми завантажили на портал десятки тисяч авторських презентацій, до яких ти маєш безкоштовний доступ! Тож підготовка до уроків стане ще швидшою, ба більше — матимеш ще й час відпочити або ж краще підготуватися до складних тем з інших шкільних дисциплін. Ми постійно розвиваємося, аби значно спростити твоє життя та зробити його максимально комфортним, тож обережно — з порталом GDZ4YOU ти швидко станеш відмінником! Батьки пишатимуться, а однокласники заздритимуть! Успіхів! © 2013 — 2018 «GDZ4YOU» Зворотній зв’язок



https://be.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%BE%D0%B2%D1%8B_%D0%BE%D0%B9%D0%BB%D1%8C
  Мовы ойль — Вікіпедыя Мовы ойль З пляцоўкі Вікіпедыя Перайсці да: рух , знайсці мовы ойль Таксон : — Арэал: Паўночная і цэнтральная Францыя , паўднёвая Бельгія , паўночна-заходняя Швейцарыя , Нармандскія астравы Класіфікацыя Катэгорыя : Мовы Еўразіі Індаеўрапейская сям'я Італійская галіна Раманская група Заходняя падгрупа Гала-раманскія мовы Мовы ойль Склад пяць дыялектных зон Гл. таксама: Праект:Лінгвістыка ... мова ойль , дыялекты ойль або мовы ойль , што звязана з адсутнасцю ў сучаснай лінгвістыцы дакладных ... мова , у якой з цягам часу выражэнне згоды oïl ператварылася ў oui [wi], таму дыялекты ойль таксама могуць упамінацца пад тэрмінам мовы ўі . Тэрмін адзіночнага ліку мова ойль , які пачаў ужывацца ... азначэння, пад тэрмінам мова ойль можа мецца на ўвазе старафранцузская мова be ru . Тэрмін множнага ... [1] : Арморыцкая зона: заходнеарморыцкія: мова гало be ru . усходнеарморыцкія: анжуйскі, мэенскі CACHE

Мовы ойль — Вікіпедыя Мовы ойль З пляцоўкі Вікіпедыя Перайсці да: рух , знайсці мовы ойль Таксон : — Арэал: Паўночная і цэнтральная Францыя , паўднёвая Бельгія , паўночна-заходняя Швейцарыя , Нармандскія астравы Класіфікацыя Катэгорыя : Мовы Еўразіі Індаеўрапейская сям'я Італійская галіна Раманская група Заходняя падгрупа Гала-раманскія мовы Мовы ойль Склад пяць дыялектных зон Гл. таксама: Праект:Лінгвістыка Мовы ойль на карце Францыі і навакольных краін Мовы ойль ( па-французску : langues d'oïl, langues d'oui , вымаўл. [lɑ̃ɡᵊdɔjl] , [lɑ̃ɡᵊdwi] ) — дыялектны кантынуум, які складаецца з літаратурнае французскае мовы і іншых роднасных моў, распаўсюджаных у паўночнай палавіне Францыі , паўднёвай Бельгіі і Нармандскіх астравах . Уваходзяць у склад гала-раманскае галіны (да якой належаць таксама раманскія мовы і дыялекты поўначы Італіі, усходу Іспаніі і поўдня Францыі), якая адносіцца да заходнераманскае падгрупы раманскае групы індаеўрапейскае сям'і моў. У мовазнаўстве прынята дзяліць раманскія мовы Францыі (асабліва сярэдневяковыя) на тры геаграфічныя падгрупы: мовы д'ойль , мовы д'ок і пераходныя франка-правансальскія гаворкі . Першыя дзве групы атрымалі такія назвы па характэрных для іх формах слова-сцвярджэння «так», якое пры развіцці гэтых моў з народнай латыні набыло ў іх рознае гучанне. Змест 1 Тэрміналогія 2 Класіфікацыя 3 Гісторыя 3.1 Узвышэнне французскай мовы 3.2 Развіццё літаратуры 3.3 Уплыў на іншыя мовы 4 Статус 5 Крыніцы 6 Літаратура Тэрміналогія [ правіць | правіць зыходнік ] Усе сучасныя і сярэдневяковыя дыялекты гала-раманскага паходжання, распаўсюджаныя на поўначы Францыі, у якіх лацінскае слова «так» эвалюцыянавала ў oïl , звычайна абазначаюцца тэрмінамі мова ойль , дыялекты ойль або мовы ойль , што звязана з адсутнасцю ў сучаснай лінгвістыцы дакладных крытэрыяў размежавання моў і дыялектаў. Найбольш распаўсюджанай з моў ойль з'яўляецца французская мова , у якой з цягам часу выражэнне згоды oïl ператварылася ў oui [wi], таму дыялекты ойль таксама могуць упамінацца пад тэрмінам мовы ўі . Тэрмін адзіночнага ліку мова ойль , які пачаў ужывацца прыкладна ў ХІІ ст., звычайна датычыць агульнага абазначэння ўзаемназразумелых дыялектаў вульгарнай латыні , распаўсюджаных з ІХ ст. н.э. на поўначы Францыі і поўдні Бельгіі , якія ў наступным стагоддзі пашырыліся на Нармандскія астравы , у ХІ—XIV стагоддзях — на тэрыторыю Англіі . Зыходзячы з падобнага азначэння, пад тэрмінам мова ойль можа мецца на ўвазе старафранцузская мова be ru . Тэрмін множнага ліку дыялекты ойль звычайна адносіцца непасрэдна да дыялектаў гэтага перыяду. У множным ліку пад тэрмінам мовы ойль звычайна падразумяваюцца сучасныя ідыёмы, якія ўзніклі ў выніку асобнага развіцця сярэдневяковых дыялектаў ойль. Пры гэтым тэрмін можа ўключаць у сябе як усе ідыёмы разам з літаратурнай французскай, так і раманскія ідыёмы поўначы Францыі без французскай мовы. Блізкае значэнне маюць тэрміны дыялекты ойль і дыялекты французскае мовы , якія могуць выкарыстоўвацца адносна ўсіх ідыёмаў ойль за выключэннем французскае мовы. Між тым, у сучаснай французскай лінгвістычнай школе існуе тэндэнцыя да адмаўлення ад апошніх тэрмінаў з прычыны магчымых негатыўных канатацый падобных азначэнняў. Класіфікацыя [ правіць | правіць зыходнік ] У складзе моў ойль прынята вылучаць пяць дыялектных зон [1] : Арморыцкая зона: заходнеарморыцкія: мова гало be ru . усходнеарморыцкія: анжуйскі, мэенскі, сартуаскі дыялекты, дыялекты нармандскае мовы на поўдзень ад асноўнага арэала мовы. Бургундская зона: Бургундская , франка-кантыйская мовы. Пуацевінска-сентонжская зона: Пуацевінскі, сентонжскі дыялекты. Франкская зона: Валонская мова , латарынгскі дыялект be ru , нармандская мова (уключна з ідыёмамі Нармандскіх астравоў ), пікардская мова , усходнія шампаньскія дыялекты. Франсійская зона: Дыялекты ўласна французскае мовы (арлеанскі, турскі, шампаньскі, берышонскі, бурбонскі дыялекты). Кожная з моў ойль развівалася з агульнай мовы-продка па ўласным шляху, таму гісторыя моў ойль разбіваецца на перыяды для кожнай з іх па-свойму. Тым не менш, вылучаюцца два агульныя перыяды і некалькі перыядаў для літаратурнай французскай мовы: Старафранцузская be ru , старанармандская мовы be ru ( ІХ — ХІІІ стагоддзі). Сярэднефранцузская мова be ru ( XIV — XV стагоддзі). Французская мова перыяду Адраджэння ( XVI ст.). Класічная французская ( XVII — XVIII стагоддзі). Унутры дыялектнага кантынуума be ru ойль існуе прынамсі адна ізаглоса , вядомая як лінія Жарэ . На поўнач ад ізаглосы ( Нармандыя , Пікардыя ) адзначаецца вымаўленне /k/, /g/ перад /a/, у той час як у іншых дыялектах ойль /k/ у гэтай пазіцыі перайшло ў /ʃ/, /g/ — у /dʒ/. У дыялектах ок зноў адзначаецца вымаўленне /k/, /g/ перад /a/, што карэлюе з класічнай латынню be ru і, верагодна, можа тлумачыцца адрозненнямі ў субстраце і суперстраце be ru дадзеных рэгіёнаў. Гісторыя [ правіць | правіць зыходнік ] Ужо ў ІІІ—V стагоддзях н.э. вызначылася мяжа паміж будучымі мовамі ойль і будучымі мовамі ок. Лінгвістычныя адрозненні між раманскімі ідыёмамі поўначы і поўдня Францыі ў асноўным склаліся праз кліматычныя, этнаграфічныя і культурныя адрозненні між рэгіёнамі. Іншы значны ўклад зрабіла раманізацыя, якая пачала ажыццяўляцца на поўдні сучаснай Францыі значна раней за поўнач, дзе даўжэй захоўваліся аўтахтонныя кельцкія рысы, на якія дадаткова з V па Х стагоддзі леглі германскія суперстрат і адстрат be ru , які асабліва моцным быў у рэгіёне сучаснай Бельгіі, уздоўж мяжы з германскай моўнай прасторай. У ІХ ст. н.э. мова, згаданая пад тэрмінам romana lingua (літаральна «раманская мова») стала першай мовай, якая, як лічыцца, больш за ўсё адрознівалася ад іншых рэгіянальных варыянтаў лаціны і праз гэта стала лічыцца яе носьбітамі за асобную мову. У пазнейшыя гістарычныя этапы пачынаецца развіццё асобных рыс: так, з VIII па ХІІ стагоддзі вядома пра ўзнікненне тыповых рыс сучаснай валонскай мовы . З другога боку, тэксты таго часу не ўпаміналі дыялекты ойль як асобныя мовы. Ужыванне тэрміна «раманская мова» спыняецца прыкладна ў пачатку XVI ст., калі маўленне, што стала продкам сучаснае валонскае мовы, пачынае ўпамінацца пад асобнай назвай. Між іншым, тагачасныя раманская мова і мова ойль не прадстаўлялі сабою аднародных моў, чаму спрыяла адсутнасць кадыфікацыі тагачасных моў Еўропы, меншая колькасць насельніцтва і параўнальна вялікая ступень ізаляцыі дробных населеных пунктаў. Позне- і паслярымская народная латынь — лацінскае маўленне, што засталося ў выніку раманізацыі некаторых правінцый Рымскай імперыі , падзялілася на два рэгіянальныя варыянты, у першым з якіх лацінскае пацвярджэнне развілося ў выраз hoc ille , у другім — у hoc , што пазней скараціліся да oïl ды oc адпаведна. пазней першы выраз развіўся ў oui на ўзор сучаснае французскае мовы. Уласна тэрмін d'oïl у блізкім да сучаснага значэнні быў выкарыстаны ў ХІІ ст., а праз два стагоддзі Дантэ Аліг'еры ў сваім творы «Пра народнае красамоўства» сярод раманскіх моў адрозніваў мовы si ( Італія , Іберыйскі паўвостраў ), мовы oc (поўдзень Францыі) і мовы oïl (поўнач Францыі). Між тым, у французскай мове, якая адносіцца да моў ойль, часам ужываецца si як сцвярджэнне ў адказ на адмаўленне. У іншых раманскіх мовах, напрыклад, сардзінскай і румынскай , выражэнне пацвярджэння мае іншую этымалогію. Прыкладна з ХІІІ ст. сучасныя назвы моў ойль сталі ўпамінацца як дыялекты адзінае мовы ойль, у канцы гэтага ж стагоддзя ўжо існаваўшая на той момант наддыялектная форма ойль атрымала назву французскай мовы , што, такім чынам, дазваляе меркаваць пра ўпамінанне пад гэтым тэрмінам старафранцузскай мовы. Абодва згаданыя значэнні ойль пачынаюць фігураваць у творах тагачасных аўтараў, такіх як Роджэр Бэкан . Прыблізна ў гэты перыяд пачынаюцца згадкі пра асобныя ідыёмы ў складзе ойль (пікардская, нармандская мовы, пуацевінскі дыялект). У ХІХ ст. узнік тэрмін Francien , які стаў выкарыстоўвацца ў значэнні гіпатэтычнай формы старафранцузскай мовы, распаўсюджанай у сучасным рэгіёне Іль-дэ-Франс . Узвышэнне французскай мовы [ правіць | правіць зыходнік ] Прыкладна з канца ХІІІ ст. па палітычных прычынах наддыялектная форма гаворак ойль пачынае ўзвышацца над іншымі дыялектамі ойль не толькі ў пісьмовых дакументах і творах, але і вусным маўленні. Гэта наддыялектная мова і стала называцца французскай. Прыблізна з гэтага перыяду пачынаецца ўздзеянне літаратурнай французскай нормы на іншыя дыялекты ойль, а таксама на мовы ок — раманскія мовы поўдня Францыі. Між тым, мовы ойль і мовы ок, у сваю чаргу, аказвалі ўплыў на французскую мову. У XVI ст. французская мова замяніла сабою латынь ў афіцыйным справаводстве, аднак мясцовыя дыялекты ойль працягвалі ўжывацца як мовы мясцовай адміністарцыі. Хаця ў сярэдневяўі сярод моў ойль існавала некалькіх літаратурных стандартаў, цэнтралізацыя Французскага каралеўства і пашырэнне яго ўплыву нават па-за дзяржаўнымі межамі адправілі большасць моў ойль у забыццё на некалькі стагоддзяў. Росту ўплыву французскай літаратурнай мовы таксама паспрыяла развіццё літаратурнай традыцыі на новай мове, што, аднак, прывяло да заняпаду рэгіянальнай літаратуры. Іншым фактарам павелічэння ўплыву літаратурнай французскай мовы стала Французская рэвалюцыя , якая зацвердзіла французскую мову ў якасці афіцыйнай мовы ўсяе краіны. У перыяд XVIII — ХХ стагоддзяў адзначаецца росквіт таварыстваў па падтрымцы і стандартызацыі мясцовых дыялектаў. Развіццё літаратуры [ правіць | правіць зыходнік ] Нягледзячы на ўплывовую літаратуру на літаратурнай французскай мове, дыялекты ойль здаўна мелі ўласную літаратурную традыцыю. Творы драматургіі асаблівым чынам адзначаюцца ў пікардскай, пуацевінскай і сентонскай літаратуры, у той час як нармандская і валонская літаратура найбольш засяроджваліся на прозе ды паэзіі. Вылучаецца традыцыя вуснай творчасці на мове гало . Дыялекты ойль былі амаль выцеснены з гарадоў, што прывяло да засяроджвання літаратуры ойль на сельскай тэматыцы. Нягледзячы на гэта, на Нармандскіх астравах быў развіты палітычны жанр у літаратуры, у пікардскай — тэма тагачаснай індустрыялізацыі ў Пікардыі . У цяперашні час некаторыя часопісы друкуюцца поўнасцю ці часткова на дыялектах ойль. Уплыў на іншыя мовы [ правіць | правіць зыходнік ] Найістотнейшы ўплыў мовы ойль аказалі на стараанглійскую мову , калі нармандская мова істотна паўплывала на грамадскае жыццё Англіі падчас заваявання краіны ў ХІ ст. Моцны ўплыў дыялектаў ойль (разам з уплывам аксітанскае мовы ) зведала і партугальская мова , у якой паводле некаторых ацэнак змяшчаецца ад 15 да 20 % ойльскай і окскай лексікі [2] [3] [4] . Партугальская мова Бразіліі зведала ўплыў французскае мовы швейцарскіх перасяленцаў і французскай мовы як тагачаснай міжнароднай мовы. Дыялектнае маўленне ойль з паўночнага захаду Францыі ўплывала на развіццё норм французскае мовы ў Паўночнай Амерыцы . З іншага погляду, мовы ойль могуць уплываць адна на адну. Так, французская мова Бельгіі нясе на сабе некаторы ўплыў з боку мясцовай валонскай мовы. Мовы ойль зазналі германскі ўплыў, які праявіўся не столькі ў лексіцы (якая засталася ў большасці лацінскай па паходжанні), колькі ў фаналогіі і сінтаксісе . прычынай гэтага былі пастаянныя ўварванні германскіх плямёнаў на тэрыторыю сучаснай Францыі. Гэтая акалічнасць у значнай ступені зрабіла французскую мову досыць адасобленай адносна іншых раманскіх. Між іншым, ойльскі ўплыў зазнавалі і ідыёмы германскіх народаў, напрыклад люксембурская мова і маастрыхцкі дыялект лімбургскай мовы be ru . Статус [ правіць | правіць зыходнік ] У адрозненне ад французскай мовы, сучасныя дыялекты ойль маюць параўнальна нізкі статус. Тым не менш, валонская, латарынгская і шампаньская мовы маюць рэгіянальны статус у Валоніі (Бельгія). Падобны статус, а таксама іншыя некаторыя афіцыйныя функцыі мае нармандская мова, якая, апрача гэтага, мае пэўныя афіцыйныя функцыі ў арганізацыі Брытанска-ірландскі савет . Урад Францыі прызнае мовы ойль у якасці моў Францыі, але ратыфікацыя краінай Еўрапейскай Хартыі рэгіянальных моў была адхілена Канстытуцыйнай радай краіны [5] . Крыніцы [ правіць | правіць зыходнік ] ↑ Pierre Bec. Manuel pratique de philologie romane — 1970-1971. ↑ Ana Lúcia Borges Exposição no Museu da Língua Portuguesa mostra influência do francês na nossa língua (парт.) . Праверана 27 сакавіка 2014. ↑ Contatos entre francês e português ou influências do primeiro no segundo (парт.) . Universidade de Brasília - UnB. Праверана 27 сакавіка 2014. ↑ Miguel Ventura Santos Gois. A influência dos estrangeirismos na língua Portuguesa: Um processo de globalização, ideologia e comunicação . UFS e Univ. Tiradentes. Праверана 27 сакавіка 2014. ↑ [ http://www.conseil-constitutionnel.fr/conseil-constitutionnel/root/bank_mm/anglais/a99412dc.pdf DECISION 99-412 DC OF 15 JUNE 1999 European Charter for Regional or Minority Languages] (англ.) . Канстытуцыйная рада Францыі.. Праверана 27 сакавіка 2014. Літаратура [ правіць | правіць зыходнік ] Paroles d'Oïl , Défense et promotion des Langues d'Oïl, Mougon 1994, ISBN 2-905061-95-2 Les langues régionales , Jean Sibille, 2000, ISBN 2-08-035731-X г р п Раманскія мовы Ібера-раманская падгрупа арагонская · астурлеонская ( астурыйская · галісійска-астурыйская · кантабрыйская · леонская · мірандская · эстрэмадурская ) · мосарабская † · галісійска-партугальская ( галісійская · партугальская · фала дэ Шаліма ) · іспанская (кастыльская) ( галісійская · кала · кастрапа · кастуа · ладзіна · партуньёл · чабакана · яніта ) Аксітана-раманская падгрупа аксітанская ( авернская · гасконская ( аранская ) · лангедокская · лімузенская · віваральпійская · правансальская · шуадзіт ) · каталанская ( балеарская · валенсійская ) Гала-раманская падгрупа французская · арпітанская · валонская · гало · латарынгская · нармандская · пікардская · пуацевінска-сентонжская ( пуацевінская , сентонжская ) Італа-раманская падгрупа італьянская ( Паўночная група : венецкая · лігурская · ламбардская · п'емонцкая · эміліяна-раманьёльская · Цэнтральная група : карсіканская · рымская · тасканская · умбрская · Паўднёвая група : абруцкая · апулійская · калабрыйская · неапалітанская · сіцылійская ) · сардзінская · істрараманская Рэтараманская падгрупа ладзінская · раманшская · фрыульская Далмацінская падгрупа далмацінская † Балкана-раманская падгрупа арамунская · істрарумынская · мегленарумынская · румынская ( малдаўская ) Узята з ' https://be.wikipedia.org/w/index.php?title=Мовы_ойль&oldid=2089307 ' Катэгорыі : Французская мова Раманскія мовы Схаваная катэгорыя: Старонкі, на якіх ужыты чароўныя спасылкі ISBN Навігацыя Асабістыя прылады Не ўвайшоў Размовы Уклад Стварыць уліковы запіс Увайсці Прасторы імёнаў Артыкул Размовы Варыянты Віды Чытаць Правіць Правіць зыходнік Паказаць гісторыю Яшчэ Знайсці Навігацыя Галоўная старонка Супольнасць Апошнія змены Новыя старонкі Форум Выпадковая старонка Даведка Ахвяраванні Паведаміць пра памылку Друк/экспарт Стварыць кнігу Загрузіць як PDF Для друку У іншых праектах Вікісховішча Прылады Сюды спасылаюцца Звязаныя праўкі Адмысловыя старонкі Нязменная спасылка Звесткі пра старонку Элемент Вікідадзеных Цытаваць гэту старонку На іншых мовах Alemannisch Aragonés Asturianu Беларуская (тарашкевіца)‎ Català Deutsch English Esperanto Español Euskara فارسی Suomi Français Arpetan Gaelg Magyar Íslenska Italiano 日本語 한국어 Македонски Plattdüütsch Nederlands Norsk Nouormand Occitan Polski Português Română Русский Scots Simple English Svenska Türkçe Українська Walon 中文 Правіць спасылкі Апошняе змяненне старонкі адбылося 13:31, 26 жніўня 2015. Тэкст даступны на ўмовах ліцэнзіі Creative Commons Attribution-ShareAlike , у асобных выпадках могуць дзейнічаць дадатковыя ўмовы. Падрабязней гл. Умовы выкарыстання . Палітыка прыватнасці Пра Вікіпедыю Адмова ад адказнасці Распрацоўшчыкі Cookie statement Мабільная версія



https://be-x-old.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B0%D1%81%D0%B5%D0%B9%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0
  Расейская мова — Вікіпэдыя Расейская мова Зьвесткі зь Вікіпэдыі — вольнай энцыкляпэдыі Перайсьці да: навігацыі , пошуку Ня варта блытаць з рускай мовай . Расейская мова русский язык Ужываецца ў Расеі . дыяспара іншых краінаў СССР , Заходняй Эўропы , Ізраілю , ЗША , Канады Рэгіён першапачаткова — цэнтар эўрапейскае Расеі, цяпер — Расея, а таксама дыяспара краінаў былога СССР і краінаў Захаду Клясыфікацыя ... Расейская мова — Вікіпэдыя Расейская мова Зьвесткі зь Вікіпэдыі — вольнай энцыкляпэдыі Перайсьці да: навігацыі , пошуку Ня варта блытаць з рускай мовай . Расейская мова русский язык Ужываецца ў ... Расейская мова Афіцыйны статус Афіцыйная мова ў прызнаных краінах : Расея , Беларусь , непрызнаных, дэ-факта існых : Паўднёвая Асэтыя Дапаможная мова ў афіцыйны статус : Казахстан , Кыргыстан ... расейская мова зьяўляецца афіцыйнай або адной з афіцыйных Заўважная колькасьць расейскамоўнага CACHE

Расейская мова — Вікіпэдыя Расейская мова Зьвесткі зь Вікіпэдыі — вольнай энцыкляпэдыі Перайсьці да: навігацыі , пошуку Ня варта блытаць з рускай мовай . Расейская мова русский язык Ужываецца ў Расеі . дыяспара іншых краінаў СССР , Заходняй Эўропы , Ізраілю , ЗША , Канады Рэгіён першапачаткова — цэнтар эўрапейскае Расеі, цяпер — Расея, а таксама дыяспара краінаў былога СССР і краінаў Захаду Клясыфікацыя Індаэўрапейская сям'я Балта-славянская галіна ? Славянская група Усходнеславянская падгрупа Расейская мова Афіцыйны статус Афіцыйная мова ў прызнаных краінах : Расея , Беларусь , непрызнаных, дэ-факта існых : Паўднёвая Асэтыя Дапаможная мова ў афіцыйны статус : Казахстан , Кыргыстан , Таджыкістан , Абхазія , Прыднястроўе , рэгіянальная : Малдова ( Гагавузія , Прыднястроўе ), Румынія (некаторыя камуны жудэцаў Тулча й Канстанца), Украіна (Адэская, Данецкая, Днепрапятроўская, Запароская, Луганская, Мікалаеўская, Харкаўская, Хэрсонская вобласьці, Аўтаномная Рэспубліка Крым, Севастопальская меская рада), ЗША ( Нью-Ёрк ), арганізацыі : ААН , МАГАТЭ , Міжнародная арганізацыя грамадзянскай авіяцыі , ЮНЭСКО , САЗ , СНД , Эўразійская эканамічная супольнасьць , АДКБ , Шанхайская арганізацыя супрацоўніцтва , АБСЭ , Сакратарыят Дамовы аб Антарктыцы , ISO Рэгулюецца Інстытутам расейскае мовы пры Расейскай акадэміі навук Код мовы ISO 639 -1 ru ISO 639-2(B) rus ISO 639-2(T) rus Краіны, дзе расейская мова зьяўляецца афіцыйнай або адной з афіцыйных Заўважная колькасьць расейскамоўнага насельніцтва Расе́йская мова [a] (саманазва: русский язык ) — усходнеславянская мова славянскае галіны ў складзе індаеўрапейскай моўнай сям’і . Расейская мова ёсьць роднай для 170 мільёнаў чалавек, зь якіх каля 130 мільёнаў пражывае ў Расеі . Расейская мова зьяўляецца дзяржаўнай мовай у Расеі, Беларусі (побач зь беларускай мовай ), афіцыйнай мовай у Казахстане (побач з казаскай мовай у якасьці дзяржаўнай), Кыргыстане (побач з кыргыскай мовай у якасьці дзяржаўнай). Расейская мова зьяўляецца таксама афіцыйнай у непрызнаных утварэньнях Абхазія , Паўднёвая Асэтыя і Прыднястроўе , а таксама ў аўтаномнай Гагавузіі ( Малдова ). Зьмест 1 Артаграфія 2 Асноўныя рысы 2.1 Лексыка 2.2 Фанэтыка, фаналёгія 2.3 Марфалёгія, сынтаксіс 2.4 Дыялекты 3 Глядзіце таксама 4 Заўвагі 5 Вонкавыя спасылкі Артаграфія [ рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу ] Расейскі альфабэт Аа Бб Вв Гг Дд Ее Ёё Жж Зз Ии Йй Кк Лл Мм Нн Оо Пп Рр Сс Тт Уу Фф Хх Цц Чч Шш Щщ Ъъ Ыы Ьь Ээ Юю Яя З часоў апошняе рэформы расейскае артаграфіі ў 1918 годзе ў склад расейскага альфабэту ўваходзяць 33 літары. Зь іх 10 літараў выкарыстоўваюцца для перадачы галосных гукаў: а , е , ё , и , о , у , ы , э , ю і я (пры гэтым дадзеных літараў менш у параўнаньні з колькасьцю ўласна галосных). Астатнія 23 літары перадаюць зычныя гукі, пры гэтым літары ъ і ь выкарыстоўваюцца не для адлюстраваньня асобных самастойных гукаў, а ёсьць індыкатарамі цьвёрдасьці альбо мяккасьці наяўных зычных ( больш падрабязная інфармацыя ў артыкуле: расейская фанэтыка ). Артаграфія расейскае мовы мае досыць архаічны характар (не адлюстроўваюцца зьмены ненаціскных галосных, аглушэньне фінальных зычных, выпадзеньне зычных і г.д.), гісторыя якой працягваецца некалькі стагодзьдзяў, сама артаграфія ў асноўным засноўваецца на этымалягічным прынцыпе. Акрамя складу літараў, у часы савецкае ўлады расейская мова зьведала іншыя істотныя зьмены ў артаграфіі (напрыклад, скарачэньне ўжываньня злучка, прыбраньне кропак з абрэвіятураў ). У 1920—1930-я гг. у рамках усесавецкае палітыкі лацінізацыі моваў народаў СССР высоўваліся прапановы па пераводзе расейскага альфабэту на лацінскую аснову , але самі падобныя праекты існавалі яшчэ з часоў Расейскай імпэрыі. Зьмены ў артаграфіі й артаэпіі (прытым даволі значныя) працягваюцца й дагэтуль (зьмены тапонімаў, варыяцыйнасьць ужываньня націску, роду і г.д., засваеньне інтэрнацыяналізмаў). Асноўныя рысы [ рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу ] Расейская мова належыць да індаэўрапейскае сям’і моваў і на фоне моваў гэтае сям’і выяўляе асаблівую блізкасьць з мовамі славянскае галіны індаэўрапейскіх моваў, з прычыны чаго, а таксама праз агульнае паходжаньне з часоў праславянскае мовы, усімі мовазнаўцамі лічыцца моваю славянскага паходжаньня. Агульнапрынята, што ў складзе славянскае галіны моваў расейская блізкая беларускай ды ўкраінскай , шляхам чаго расейская мова традыцыйна адносіцца да ўсходнеславянскае групы славянскіх моваў. Гісторыя расейскае мовы прасочваецца прынамсі з канца першага тысячагодзьдзя н.э., калі славянскія плямёны Ўсходняй Эўропы пачалі засяленьне сучасных паўднёва-заходніх рэгіёнаў Расеі. Праз пэўны час з праславянскае мовы вылучаецца сукупнасьць дыялектаў, на аснове якіх разьвіваецца літаратурная мова, вядомая ў лінгвістыцы й гістарыяграфіі пад тэрмінам старажытнаруская мова . Размоўныя дыялекты Масакоўскага княства й некаторых іншых суседніх пазьней пачынаюць разьвіцьцё ў расейскую мову, у той час як прыкладна з ХІІІ ст. на тэрыторыях ВКЛ атрымлівае разьвіцьцё ўласная народная мова й яе літаратурны стандарт (гл. старабеларуская мова ). Лексыка [ рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу ] Кантакты мовы цэнтральнай Расеі з грэцкамоўнай літаратурай і суседнімі цюрскімі дзяржавамі становяцца прычынай узбагачэньня расейскае лексыкі элінізмамі й цюркізмамі (якія часам пранікалі й на ўзровень карэннае лексыкі, але іх уплыў не зьяўляецца істотным). Незважаючы на частае асьвятленьне ў публіцыстыцы, а таксама гістарычныя кантакты, дзель запазычваньняў фіна-вугорскага паходжаньня крайне маленькая й адносіцца перадусім да дыялектызмаў або да спэцыфічных культурных паняткаў ( тайга , тундра ). З XVIII — ХІХ стагодзьдзяў у расейскую мову пранікае вялікая колькасьць галіцызмаў (францускія запазычваньні) і германізмаў (нямецкая), частасьць іх тагачаснага выкарыстаньня залежала ад функцыянальнага стылю мовы або адукаванасьці носьбіта. Вядомыя запазычваньні зь іншых славянскіх моваў, але іх уплыў адносіцца ў асноўным толькі да адпаведных культурных рэаліяў. Як і ў іншых шматлікіх славянскіх мовах, маюць ролю інтэрнацыяналізмы ангельскага , лацінскага ды грэцкага паходжаньня. Урэшце, абсалютная большасьць лексыкі сучаснай расейскай мовы мае славянскую этымалёгію . Фанэтыка, фаналёгія [ рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу ] Гукавы лад расейскае мовы вылучаецца наяўнасьцю сынкопы (выпадзеньня) галосных, леніцыі (паслабленьне вымаўленьня зычнага) і апакопы (выпадзеньне будзь-якіх канчатковых гукаў ці спалучэньняў), што неўласьціва іншым усходнеславянскім мовам, дзе рэалізацыя галосных і зычных звычайна зьяўляецца адметна выразнай. Распаўсюджаны пераход не націскнога о , а ды іншых шматлікіх галосных у шва ( /ə/ ) або /i/ , што таксама амаль не распаўсюджана ў іншых усходнеславянскіх. Як і ў іншых усходнеславянскіх, адзначаецца аглушэньне фінальных зычных і сэнсаадрозная роля паляталізацыі зычных (напрыклад, плот , але плоть ). З прычыны архаічнасьці расейскай артаграфіі ўсе дадзеныя рысы, акрамя апошняга, не адлюстроўваюцца на пісьме (напрыклад, шва пазначааецца як о або а ў значэньні ад гісторыі паходжаньня кораню слова, прыкладам, молоко ). Ужо ў часы старажытнарускае мовы вядомыя пераходы некаторых групаў зычных, дакладней, зьмена іх становішча ў слове, што адбылося гэтак жа, як у будучых украінскай і беларускай мовах. Марфалёгія, сынтаксіс [ рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу ] Марфалёгія блізкая іншым усходнеславянскім мовам, хоць не выпадае казаць пра іх абсалютную тоеснасьць. Сынтаксіс дэманструе значна большае падабенства. Дыялекты [ рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу ] Дыялекталягічная мапа расейскае мовы (у т.л. дыялекты захаду, што раней лічыліся дыялектамі беларускае мовы, а таксама дыялекты ўкраінскае мовы на поўдні). Жоўтыя, аранжавыя адценьні — паўднёвыя дыялекты, зялёныя — паўночныя, ружовыя — пераходныя. На мапе відно гістарычнае перамяшчэньне некаторых цэнтральных гаворак далей, на поўдзень і ўсход. Традыцыйна ў складзе расейскае мовы вылучаюць дзьве дыялектныя групы — паўднёвую й паўночную, якія драбяцца на дыялекты, дыялекты, у сваю чаргу, распадаюцца на асобныя гаворкі, арэал якіх абмежаваны групай вёсак ці паселішчаў. Да часоў існаваньня мовазнаўства ў СССР у русыстыцы панавалі нацыяналістычныя палажэньні, згодна зь якімі ўласна расейская мова складала г.зв. вялікарасейскую гаворку «расейскае мовы», сам жа тэрмін расейская мова (рас. русскій языкъ ) меў на ўвазе ня толькі ўласна расейскую мову ( вялікарасейскую гаворку ), а таксама беларускую ды ўкраінскую мовы, якія ў асноўным з палітычных матываў зьніжаліся да статусу гаворак расейскае мовы (у шырокім панятку). Падобных канцэпцыяў таксама прытрымліваліся мовазнаўчыя школы заходніх краінаў, але з разьвіцьцём мовазнаўства й гістарыяграфіі ў большасьці даведзены яе адмоўны характар. З часоў разьвіцьця мовазнаўства ў СССР існавала тэндэнцыя вызначэньня межаў дыялектаў расейскае мовы з дыялектамі іншых усходнеславянскіх моваў на аснове выключна межаў саюзных рэспублік, БССР і УССР з РСФСР. дадзеная практыка захоўваецца й у сучасных расейскіх дасьледаваньнях па расейскай мове. У часы Расейскай імпэрыі дыялекты захаду й поўдня сучаснай Расеі практычна паўсюдна прызнаваліся ў якасьці беларускіх і ўкраінскіх дыялектаў (то бок, дыялекты Смаленшчыны, Браншчыны, Туду, Кубані і г.д.). У цяперашняй расейскай мовазнаўчай практыцы гэтыя дыялекты, як і ў часы СССР, лічацца ў якасьці дыялектаў расейскае мовы, ва Ўкраіне, краінах Захаду і (часам) у Беларусі — адпаведна ў якасьці дыялектаў беларускае ці ўкраінскае моваў. Дыялекты расейскае мовы, за выняткам дыялектаў беларускае мовы на захадзе Расеі й дыялектаў украінскае мовы на поўдні, умоўна дзеляцца на гаворкі раньняга й позьняга фармаваньня. Першыя ўключаюць у сябе дыялекты цэнтральнай Расеі, на аснове якіх спрадвеку фармавалася расейская мова, другія — дыялекты паўночнай Расеі, Каўказу, Сыбіры, Далёкага Ўсходу й дыяспары, якія фармаваліся па засяленьні этнічнымі расейцамі тых ці іншых тэрыторыяў. Усе дыялекты расейскае мовы зьяўляюцца ўзаемназразумелымі. Некаторыя гаворкі на захадзе й поўдні Расеі дэманструюць пэўныя пераходныя рысы між беларускай і ўкраінскай мовамі адпаведна. Літаратурная расейская мова заснаваная на гаворках цэнтральнае Расеі, якія належаць да паўднёвых дыялектаў. Асобным чынам вылучаюць таксама маўленьне жыхароў Масквы й Санкт-Пецярбургу, якія адрозьніваюцца галоўным чынам у лексыцы, радзей — у фанэтыцы. Глядзіце таксама [ рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу ] Расейская мова ва Ўкраіне Заўвагі [ рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу ] ^ У беларускамоўнай лінгвістычнай літаратуры пачатку ХХ ст. — таксама расійская мова , маскоўская мова . Вонкавыя спасылкі [ рэдагаваць | рэдагаваць крыніцу ] Расейская мова — сховішча мультымэдыйных матэрыялаў Вікіпэдыя мае вэрсію на расейскай мове Даведкава-інфармацыйны партал «Грамота.ру», прысьвечаны расейскай мове (пры падтрымцы Міністэрства друку РФ) Праверка артаграфіі — ОРФО online Справаздача Міністэрства замежных справаў Расейскай Фэдэрацыя «Расейская мова ў сьвеце» , Масква , 2003 год п а р Славянскія мовы Гісторыя прабалта-славянская мова † праславянская мова † стараславянская мова † Заходнія лехіцкія палабская † польская ( сылеская ) кашубская славінская † лужыцкія верхнелужыцкая ніжнелужыцкая чэска-славацкія чэская ( кнааніт †) славацкая Паўднёвыя заходнія славенская славянасэрбская † сэрбскахарвацкая басьнійская сэрбская харвацкая чарнагорская усходнія баўгарская македонская стараславянская † царкоўнаславянская Усходнія беларуская расейская старабеларуская (руская, літоўская) † старажытнанаўгародзкі дыялект ( старажытнапскоўскі ) † старажытнаруская † стараўкраінская (руская) † украінская Зьмяшаныя і піджыны балачка кяхцінская † панашэму русенорск † суржык трасянка цыгана-сэрбская Мікрамовы і асобныя дыялекты банацка-баўгарская мова градышчанска-харвацкая мова заходнепалеская літаратурная мікрамова кайкаўскі дыялект ляская мова мараўскія гаворкі панонска-русінская мова прэкмурска-славенская мова русінская мова рэзьянская мікрамова свая мова славяна-маліская мова тарлацкі дыялект усходнеславацкая мікрамова цешынскі дыялект чакаўскі дыялект штакаўскі дыялект эгейска-македонскія дыялекты Штучныя мовы ліднэві словіё сыбірская Мовазнаўства паляталізацыі ( першая , другая ) законы ( Дыбо , Гаўліка , Гірта , Іліча-Сьвітыча , Іўшыча , Мэе , Пэдэрсэна , Вінтэра ) мэтатэза плыўных † — мовы, якія памёрлі, падзяліліся або зьмяніліся п а р Афіцыйныя мовы ў Расеі Дзяржаўная мова Расеі расейская Мовы суб’ектаў фэдэрацыі абазінская аварская агульская адыгейская азэрбайджанская алтайская башкірская бурацкая даргінская інгуская кабардзіна-чаркеская калмыцкая карачаева-балкарская комі кумыцкая крымскататарская 1 лацкая лезгінская нагайская марыйская макшанская асэтынская рутульская табасаранская татарская тацкая тувінская удмурцкая украінская 1 хакаская цахурская чачэнская чуваская эрзянская якуцкая Мовы з афіцыйным статусам вэпская далганская казаская карэльская комі-пярмяцкая мансійская ненецкая селькупская фінская хантыйская чукоцкая эвенкійская эвенская юкагірская 1 — адны з афіцыйных у самаабвешчанай Рэспубліцы Крым , дэ-факта існай у выніку анэксіі тэрыторыі Аўтаномнай Рэспублікі Крым Украіны Расеяй Гэта — накід артыкула пра адну з моваў сьвету . Вы можаце дапамагчы Вікіпэдыі, пашырыўшы яго . Атрымана з « https://be-tarask.wikipedia.org/w/index.php?title=Расейская_мова&oldid=1882649 » Катэгорыі : Расейская мова Мовы Расеі Мовы Беларусі Схаваныя катэгорыі: Вікіпэдыя:Накіды:Мовы Вікіпэдыя:Істотныя артыкулы Навігацыйнае мэню Асабістыя прылады Вы не ўвайшлі ў сыстэму Гутаркі Унёсак Стварыць рахунак Увайсьці Прасторы назваў Артыкул Абмеркаваньне Варыянты Рэжымы Чытаць Рэдагаваць Рэдагаваць крыніцу Паказаць гісторыю Болей Пошук Навігацыя Галоўная старонка Выпадковы артыкул Рубрыкацыя Абраныя артыкулы Удзел Паведаміць пра памылку Паведаміць пра памылку Форум Апошнія зьмены Новыя старонкі Дапамога Ахвяраваньні Друк/экспарт Стварыць кнігу Загрузіць як PDF Вэрсія для друку У іншых праектах Вікісховішча Інструмэнты Спасылкі на старонку Зьвязаныя праўкі Спэцыяльныя старонкі Сталая спасылка Зьвесткі пра старонку Аб’ект Вікізьвесткі Цытаваць старонку На іншых мовах Адыгэбзэ Адыгабзэ Afrikaans Akan Alemannisch አማርኛ Ænglisc Аҧсшәа العربية Aragonés ܐܪܡܝܐ Arpetan অসমীয়া Asturianu Avañe'ẽ Авар Aymar aru Azərbaycanca تۆرکجه বাংলা Bân-lâm-gú Башҡортса Беларуская भोजपुरी Bikol Central Bislama Български Boarisch བོད་ཡིག Bosanski Brezhoneg Буряад Català Чӑвашла Cebuano Čeština Corsu Cymraeg Dansk Davvisámegiella Deutsch ދިވެހިބަސް Diné bizaad Dolnoserbski Eesti Ελληνικά Emiliàn e rumagnòl English Эрзянь Español Esperanto Estremeñu Euskara فارسی Fiji Hindi Føroyskt Français Frysk Fulfulde Furlan Gaeilge Gaelg Gagauz Gàidhlig Galego 贛語 گیلکی 客家語/Hak-kâ-ngî Хальмг 한국어 Hawaiʻi Հայերեն हिन्दी Hornjoserbsce Hrvatski Ido Ilokano Bahasa Indonesia Interlingua Iñupiak Ирон IsiZulu Íslenska Italiano עברית Basa Jawa ಕನ್ನಡ Къарачай-малкъар ქართული कॉशुर / کٲشُر Kaszëbsczi Қазақша Kernowek Kinyarwanda Kiswahili Коми Kreyòl ayisyen Kurdî Кыргызча Кырык мары Ladino Лакку Лезги ລາວ لۊری شومالی Latina Latviešu Lëtzebuergesch Lietuvių Ligure Limburgs Livvinkarjala La .lojban. Lumbaart Magyar Македонски Malagasy മലയാളം मराठी მარგალური مصرى مازِرونی Bahasa Melayu Baso Minangkabau Mìng-dĕ̤ng-ngṳ̄ Мокшень Монгол မြန်မာဘာသာ Nāhuatl Dorerin Naoero Nederlands Nedersaksies नेपाली नेपाल भाषा 日本語 Napulitano Нохчийн Nordfriisk Norfuk / Pitkern Norsk Norsk nynorsk Nouormand Occitan Олык марий Oʻzbekcha/ўзбекча ਪੰਜਾਬੀ Pangasinan پنجابی Papiamentu پښتو Patois Перем Коми ភាសាខ្មែរ Picard Piemontèis Tok Pisin Plattdüütsch Polski Português Qaraqalpaqsha Qırımtatarca Reo tahiti Română Romani Rumantsch Runa Simi Русиньскый Русский Саха тыла Gagana Samoa संस्कृतम् Sardu Scots Shqip Sicilianu Simple English Slovenčina Slovenščina Словѣньскъ / ⰔⰎⰑⰂⰡⰐⰠⰔⰍⰟ Ślůnski Soomaaliga کوردی Sranantongo Српски / srpski Srpskohrvatski / српскохрватски Basa Sunda Suomi Svenska Tagalog தமிழ் Tarandíne Татарча/tatarça తెలుగు Tetun ไทย Тоҷикӣ Türkçe Türkmençe Тыва дыл Удмурт Українська اردو ئۇيغۇرچە / Uyghurche Vèneto Vepsän kel’ Tiếng Việt Volapük Võro Walon 文言 Winaray 吴语 ייִדיש Yorùbá 粵語 Zazaki Žemaitėška 中文 Kabɩyɛ Правіць спасылкі Гэтая старонка апошні раз рэдагавалася 1 лютага 2017 году ў 00:04. Гэты тэкст даступны на ўмовах ліцэнзіі Creative Commons Attribution/Share-Alike 3.0 . у асобных выпадках могуць ужывацца дадатковыя ўмовы. Глядзіце падрабязнасьці ва Ўмовах выкарыстаньня . Wikipedia® — зарэгістраваны гандлёвы знак Wikimedia Foundation, Inc. , некамэрцыйнай арганізацыі. Правілы адносна прыватнасьці Пра Вікіпэдыю Адмова ад адказнасьці Распрацоўнікі Дамова пра файлы-кукі Мабільная вэрсія



https://be.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D1%83%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0
  Руская мова — Вікіпедыя Руская мова З пляцоўкі Вікіпедыя Перайсці да: рух , знайсці У гэтага паняцця ёсць і іншыя значэнні, гл. Руская мова, значэнні . Руская мова Саманазва: русский язык Краіны: Расія . краіны былога СССР , дыяспара Заходняй Еўропы , Ізраіля , ЗША , Канады Рэгіёны: першапачаткова — цэнтр еўрапейскае Расіі, цяпер — Расія, а таксама дыяспара краін былога СССР і краін Захаду Афіцыйны ... Руская мова — Вікіпедыя Руская мова З пляцоўкі Вікіпедыя Перайсці да: рух , знайсці У гэтага паняцця ёсць і іншыя значэнні, гл. Руская мова, значэнні . Руская мова Саманазва: русский язык Краіны ... (гіпотэза) Славянская група Усходнеславянская падгрупа Руская мова Пісьменнасць : кірыліца ( рускі ... Краіны, дзе руская мова з'яўляецца афіцыйнай або адной з афіцыйных Прыкметная колькасць рускамоўнага насельніцтва Ру́ская мова [2] , сустракаецца варыянт расе́йская мова (саманазва: русский язык CACHE

Руская мова — Вікіпедыя Руская мова З пляцоўкі Вікіпедыя Перайсці да: рух , знайсці У гэтага паняцця ёсць і іншыя значэнні, гл. Руская мова, значэнні . Руская мова Саманазва: русский язык Краіны: Расія . краіны былога СССР , дыяспара Заходняй Еўропы , Ізраіля , ЗША , Канады Рэгіёны: першапачаткова — цэнтр еўрапейскае Расіі, цяпер — Расія, а таксама дыяспара краін былога СССР і краін Захаду Афіцыйны статус: Краіны: Расія , Беларусь , Казахстан , Кыргызстан , Таджыкістан спрэчныя дзяржавы : Абхазія , Паўднёвая Асеція , Прыднястроўская Малдаўская Рэспубліка Рэгіёны: Малдова Гагаузія , Румынія некаторыя камуны жудцоў Тулча і Канстанца , Украіна Адэская, Данецкая, Днепрапятроўская, Запарожская, Луганская, Мікалаеўская, Харкаўская, Херсонская вобласці, Аўтаномная Рэспубліка Крым, ЗША Нью-Ёрк Арганізацыі: ААН , МАГАТЭ , Міжнародная арганізацыя грамадзянскай авіяцыі , ЮНЕСКА , СААЗ , СНД , ЕўрАзЭС , АДКБ , Шанхайская арганізацыя супрацоўніцтва , АБСЕ , Сакратарыят Дагавора аб Антарктыцы , ISO Арганізацыя, якая рэгулюе: Інстытут рускай мовы РАН Агульная колькасць носьбітаў: 167 млн. [1] Рэйтынг : 8 [1] Класіфікацыя Катэгорыя : Мовы Еўразіі Індаеўрапейская сям'я Балта-славянская галіна (гіпотэза) Славянская група Усходнеславянская падгрупа Руская мова Пісьменнасць : кірыліца ( рускі алфавіт ) Моўныя коды ISO 639-1 : ru ISO 639 -2: rus ISO 639 -3: rus Гл. таксама: Праект:Лінгвістыка Краіны, дзе руская мова з'яўляецца афіцыйнай або адной з афіцыйных Прыкметная колькасць рускамоўнага насельніцтва Ру́ская мова [2] , сустракаецца варыянт расе́йская мова (саманазва: русский язык ) — усходнеславянская мова славянскае галіны ў складзе індаеўрапейскай моўнай сям'і . Руская мова родная для 167 мільёнаў чалавек, з якіх каля 137 мільёнаў пражывае ў Расіі . Руская мова з'яўляецца дзяржаўнай мовай у Расіі, Беларусі (побач з беларускай мовай ), афіцыйнай мовай у Казахстане (побач з казахскай мовай у якасці дзяржаўнай), Кыргызстане (побач з кыргызскай мовай у якасці дзяржаўнай). Руская мова з'яўляецца таксама афіцыйнай у непрызнаных утварэннях Абхазія , Паўднёвая Асеція і Прыднястроўе , а таксама ў аўтаномнай Гагаузіі ( Малдова ). Змест 1 Арфаграфія 2 Асноўныя рысы 2.1 Лексіка 2.2 Фанетыка, фаналогія 2.3 Марфалогія, сінтаксіс 2.4 Дыялекты 3 Гл. таксама 4 Заўвагі 5 Літаратура 6 Спасылкі Арфаграфія [ правіць | правіць зыходнік ] Рускі алфавіт Аа Бб Вв Гг Дд Ее Ёё Жж Зз Ии Йй Кк Лл Мм Нн Оо Пп Рр Сс Тт Уу Фф Хх Цц Чч Шш Щщ Ъъ Ыы Ьь Ээ Юю Яя З часоў апошняй рэформы be ru рускае арфаграфіі ў 1918 годзе ў склад рускага алфавіта ўваходзяць 33 літары. З іх 10 літар выкарыстоўваюцца для перадачы галосных гукаў : а , е , ё , и , о , у , ы , э , ю і я (пры гэтым дадзеных літар менш у параўнанні з колькасцю ўласна галосных). Астатнія 23 літары перадаюць зычныя гукі, пры гэтым літары ъ і ь выкарыстоўваюцца не для адлюстравання асобных самастойных гукаў, а з'яўляюцца індыкатарамі цвёрдасці альбо мяккасці наяўных зычных ( больш падрабязная інфармацыя ў артыкуле: руская фанетыка ). Арфаграфія рускае мовы мае досыць архаічны характар (не адлюстроўваюцца змены ненаціскных галосных, аглушэнне фінальных зычных, выпадзенне зычных і г.д.), яе гісторыя налічвае некалькі стагоддзяў, сама арфаграфія засноўваецца пераважна на этымалагічным прынцыпе. Акрамя набору літар, у часы савецкае ўлады руская мова зведала іншыя істотныя змены ў арфаграфіі (напрыклад, скарачэнне ўжывання злучка , прыбранне кропак з абрэвіятур ). У 1920—1930-я гг. у рамках усесавецкае палітыкі лацінізацыі моў народаў СССР выказваліся прапановы па пераводзе рускага алфавіта на лацінскую аснову , але самі падобныя праекты існавалі яшчэ з часоў Расійскай імперыі . Змены ў арфаграфіі і арфаэпіі (прытым даволі значныя) працягваюцца і дагэтуль (змены тапонімаў, варыяцыйнасць ужывання націску , роду і г.д., засваенне інтэрнацыяналізмаў). Асноўныя рысы [ правіць | правіць зыходнік ] Руская мова адносіцца да індаеўрапейскае сям'і моў. Унутры гэтай сям'і яна ўваходзіць у славянскую галіну . Руская мова традыцыйна адносіцца да ўсходнеславянскай групы моў і ўтварае з беларускай ды ўкраінскай мовамі дыялектны кантынуум . Гісторыя рускае мовы прасочваецца прынамсі з канца першага тысячагоддзя н.э., калі славянскія плямёны Усходняй Еўропы пачалі засяленне сучасных паўднёва-заходніх рэгіёнаў Расіі . Праз пэўны час з праславянскае мовы вылучаецца сукупнасць дыялектаў, на аснове якіх развіваецца літаратурная мова, вядомая ў лінгвістыцы і гістарыяграфіі пад тэрмінам старажытнаруская мова . Славянскія гаворкі Маскоўскага княства і некаторых іншых суседніх пазней пачынаюць развівацца ў рускую мову, у той час як прыкладна з ХІІІ ст. на землях ВКЛ развіваецца ўласная народная мова і яе літаратурны стандарт (гл. старабеларуская мова ). Лексіка [ правіць | правіць зыходнік ] Кантакты насельніцтва цэнтральнай Расіі з грэчаскамоўнай літаратурай і суседнімі цюркскімі дзяржавамі становяцца прычынай узбагачэння рускай лексікі элінізмамі і цюркізмамі (якія часам пранікалі і на ўзровень карэннай лексікі, але іх уплыў неістотны). Нягледзячы на частае асвятленне ў публіцыстыцы, а таксама гістарычныя кантакты, доля запазычанняў фіна-ўгорскага паходжання вельмі малая і адносіцца найперш да дыялектызмаў або да спецыфічных культурных паняццяў ( тайга , тундра ). З XVIII — ХІХ стст. у рускую мову пранікае вялікая колькасць галіцызмаў ( французскія запазычанні) і германізмаў (з нямецкай мовы ), частата іх тагачаснага выкарыстання залежала ад функцыянальнага стылю мовы ці адукаванасці носьбіта. Вядомыя запазычанні з іншых славянскіх моў, але іх уплыў адносіцца ў асноўным толькі да адпаведных культурных рэалій. Як і ў іншых шматлікіх славянскіх мовах, у лексіку рускай мовы ўваходзяць інтэрнацыяналізмы англійскага , лацінскага ды грэчаскага паходжання. Урэшце, абсалютная большасць лексікі сучаснай рускай мовы мае славянскую этымалогію . Фанетыка, фаналогія [ правіць | правіць зыходнік ] Гукавы лад рускай мовы вылучаецца наяўнасцю сінкопы (выпадзення) галосных, леніцыі (аслабленне вымаўлення зычнага) і апакопы (выпадзенне якіх-небудзь канчатковых гукаў ці спалучэнняў). Распаўсюджаны пераход не націскнога о , а і многіх іншых галосных у шва be ru ( /ə/ ) або /i/ , што амаль не распаўсюджана ў іншых усходнеславянскіх. Як і ў іншых усходнеславянскіх, адзначаецца аглушэнне фінальных зычных і сэнсаадрознівальная роля палаталізацыі зычных (напрыклад, плот , але плоть ). З прычыны архаічнасці рускай арфаграфіі ўсе дадзеныя рысы, акрамя апошняй, не адлюстроўваюцца на пісьме (напрыклад, шва пазначаецца як о або а ў залежнасці ад паходжання ў корані слова, напрыклад, молоко ). Ужо ў часы старажытнарускае мовы вядомыя пераходы некаторых груп зычных, дакладней, змена іх становішча ў слове, што адбылося гэтак жа, як у будучых украінскай і беларускай мовах. Марфалогія, сінтаксіс [ правіць | правіць зыходнік ] Марфалогія ў цэлым блізкая іншым усходнеславянскім мовам, хоць і мае свае адметнасці. Сінтаксіс праяўляе значна большае падабенства. Дыялекты [ правіць | правіць зыходнік ] Дыялекталагічная карта рускай мовы (у т.л. дыялекты захаду, якія раней лічыліся дыялектамі беларускай мовы , а таксама дыялекты ўкраінскае мовы на поўдні). Жоўтыя, аранжавыя адценні — паўднёвыя дыялекты, зялёныя — паўночныя, ружовыя — пераходныя. На карте відно гістарычнае перамяшчэнне некаторых цэнтральных гаворак далей, на поўдзень і ўсход. Традыцыйна ў складзе рускае мовы вылучаюць дзве дыялектныя групы — паўднёвую і паўночную, якія дзеляцца на дыялекты, дыялекты, у сваю чаргу, распадаюцца на асобныя гаворкі, арэал якіх абмежаваны групай вёсак ці паселішчаў. У расійскім мовазнаўстве дасавецкага перыяду пераважалі погляды, згодна з якімі ўласна руская мова складала т.зв. вялікарускую гаворку «рускае мовы», сам жа тэрмін руская мова (руск.: русскій языкъ ) уключаў у сябе не толькі ўласна рускую мову ( вялікарускую гаворку ), а таксама беларускую ды ўкраінскую мовы , якія зніжаліся да статуса гаворак рускае мовы (у шырокім паняцці). Падобных канцэпцый таксама прытрымліваліся мовазнаўчыя школы заходніх краін, але з развіццём мовазнаўства і гістарыяграфіі такія погляды былі прызнаны састарэлымі. У мовазнаўстве СССР існавала тэндэнцыя вызначэння меж дыялектаў рускае мовы з дыялектамі іншых усходнеславянскіх моў на аснове выключна меж саюзных рэспублік, БССР і УССР з РСФСР . такая практыка захоўваецца і ў сучасных рускіх даследаваннях па рускай мове. У часы Расійскай імперыі дыялекты захаду і поўдня сучаснай Расіі практычна паўсюдна адносіліся да беларускіх і ўкраінскіх дыялектаў (то бок, дыялекты Смаленшчыны , Браншчыны , Туда , Кубані і г.д.). У цяперашняй рускай мовазнаўчай практыцы гэтыя дыялекты, як і ў часы СССР, лічацца дыялектамі рускай мовы, ва Украіне, краінах Захаду і (часам) у Беларусі — адпаведна дыялектамі беларускае ці ўкраінскае моў. Дыялекты рускае мовы, за выключэннем дыялектаў беларускае мовы на захадзе Расіі і дыялектаў украінскае мовы на поўдні, умоўна дзеляцца на гаворкі ранняга і позняга фарміравання. Першыя ўключаюць у сябе дыялекты цэнтральнай Расіі, на аснове якіх спрадвеку фарміравалася руская мова, другія — дыялекты паўночнай Расіі, Каўказа , Сібіры , Далёкага Усходу і дыяспары, якія фарміраваліся па засяленні этнічнымі велікарусамі тых ці іншых тэрыторый. Усе дыялекты рускае мовы з'яўляюцца ўзаемназразумелымі. Некаторыя гаворкі на захадзе і поўдні Расіі дэманструюць пэўныя пераходныя рысы між беларускай і ўкраінскай мовамі адпаведна. Літаратурная руская мова заснавана на гаворках цэнтральнае Расіі, якія належаць да паўднёвых дыялектаў. Асобным чынам вылучаюць таксама маўленне жыхароў Масквы і Санкт-Пецярбурга , якія адрозніваюцца галоўным чынам у лексіцы, радзей — у фанетыцы. Гл. таксама [ правіць | правіць зыходнік ] Руская мова ва Украіне Заўвагі [ правіць | правіць зыходнік ] ↑ 1,0 1,1 Рэйтынг моў па колькасці носьбітаў // Этналог (англ.) ↑ У беларускамоўнай лінгвістычнай літаратуры пачатку ХХ ст. — таксама расійская мова . Літаратура [ правіць | правіць зыходнік ] Руская мова // Беларуская энцыклапедыя: У 18 т. Т. 13: Праміле — Рэлаксін / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў і інш — Мн. : БелЭн, 2001. — Т. 13. — С. 464. — 576 с. — 10 000 экз . — ISBN 985-11-0216-4 (Т. 13) . Филин Ф. П. Русский язык // Лингвистический энциклопедический словарь. — М .: «Советская энциклопедия», 1990. — С. 429—430. Лопатин В. В., Улуханов И. С. Руский язык // Языки мира: Славянские языки — М .: Academia, 2005. — С. 444—513. — ISBN 5-87444-216-2 . Спасылкі [ правіць | правіць зыходнік ] На Вікісховішчы ёсць медыяфайлы па тэме Руская мова Вікіпедыя мае раздзел , напісаны на рускай мове Руская мова // Этналог (англ.) Даведачна-інфармацыйны партал «Грамота.ру», прысвечаны рускай мове (пры падтрымцы Міністэрства друку РФ) (руск.) Праверка арфаграфіі — ОРФО online (руск.) Справаздача Міністэрства замежных спраў Расійскай Федэрацыі «Руская мова ў свеце» , Масква, 2003 год (руск.) г р п Славянскія мовы Гістарычныя † прабалта-славянская • праславянская Усходнія старажытнаўсходнеславянская † • старабеларуская † • старажытнанаўгародская † • стараруская † • беларуская ( дыялекты , заходнепалеская , падляшская ) • руская ( дыялекты ) • украінская ( дыялекты , русінская ) Заходнія ляхіцкія: палабская † • польская ( старапольская † • сілезская ) • кашубская ( славінская † ) лужыцкія : верхняя — ніжняя чэшска-славацкія: мараўская • славацкая • чэшская ( кнааніт †) Паўднёвыя Заходнія: сербахарвацкая ( баснійская — сербская — харвацкая — чарнагорская ) • славенская ( прэкмурская , рэзьянская ) • славянасербская † Усходнія: стараславянская † • царкоўнаславянская • балгарская • македонская змешаныя і піджыны балачка • суржык • трасянка • панашэму † • русенорск † • кяхцінская † • цыгана-сербская штучныя панславянскія мовы • сібірская мова • язычча Славянскія мікрамовы † — мёртвыя мовы г р п Дзяржаўныя і афіцыйныя мовы ў суб'ектах Расійскай Федэрацыі Федэральная мова руская Мовы суб'ектаў федэрацыі абазінская · аварская · агульская · адыгейская · азербайджанская · алтайская · асецінская · башкірская · бурацкая · даргінская · інгушская · кабардзіна-чаркеская · калмыцкая · карачаева-балкарская · комі · крымскататарская 1 · кумыцкая · лакская · лезгінская · нагайская · макшанская · марыйская · рутульская · табасаранская · татарская · тацкая · тувінская · удмурцкая · украінская 1 · хакаская · цахурская · чачэнская · чувашская · эрзянская · якуцкая Мовы з афіцыйным статусам вепская · далганская · казахская · карэльская · комі-пярмяцкі · мансійская · ненецкая · селькупская · фінская · хантыйская · чукоцкая · эвенкійская · эвенская · юкагірская 1 — адны з афіцыйных у самаабвешчанай Рэспубліцы Крым , дэ-факта існай у выніку анексіі тэрыторыі Аўтаномнай Рэспублікі Крым Украіны Расіяй г р п Афіцыйныя мовы ААН англійская · арабская · іспанская · кітайская · руская · французская Глядзіце: Афіцыйны сайт ААН г р п Рускія Культура Літаратура · Музыка · Тэатр · Танец · Выяўленчае мастацтва · Кінематограф · Дэкаратыўна-прыкладое мастацтва · Архітэктура · Кухня · Спорт Рускія па краінах Беларусь · Украіна · Прыбалтыка ( Эстонія ) · ЗША · Казахстан · Балгарыя · Францыя · Германія · Кітай · Аўстралія Рэлігія (алфавітны парадак) Атэізм · Праваслаўе ( РПЦ · РПЦЗ · Стараабрадства ) Рыма-каталіцтва · Пратэстантызм · Рускія мусульмане Руская мова Алфавіт · Фанетыка · Дыялекты · Старажытнаруская мова · у Беларусі · ва Украіне · у Латвіі · у Эстоніі Этнаграфічныя групы (руск.) бел. Казакі · Паморы · Бухтармінцы · Малакане · Камчадалы · Ліпаване · Калымчане · Гаруны · Затундраныя сяляне Рознае Навука · Святы · Філасофія · Сімволіка · Рускае імя · Руская лазня • Русафільства • Русафобія • Русіфікацыя ( Беларусі • Украіны • Польшчы • Фінляндыі ) • Дэрусіфікацыя • Дыскрымінацыя на постсавецкай прасторы • Рускі свет • Фальклор • Этнонімы Гэта пачатак артыкула пра адну з моў свету . Вы можаце дапамагчы праекту, выправіўшы і дапоўніўшы яго. Узята з ' https://be.wikipedia.org/w/index.php?title=Руская_мова&oldid=2816467 ' Катэгорыі : Мовы і дыялекты паводле алфавіта Мовы Расіі Руская мова Мовы Беларусі Мовы Казахстана Мовы Кыргызстана Схаваныя катэгорыі: Вікіпедыя:Запыты на пераклад з рускай Пачаткі артыкулаў пра мовы Вікіпедыя:Істотныя артыкулы Навігацыя Асабістыя прылады Не ўвайшоў Размовы Уклад Стварыць уліковы запіс Увайсці Прасторы імёнаў Артыкул Размовы Варыянты Віды Чытаць Правіць Правіць зыходнік Паказаць гісторыю Яшчэ Знайсці Навігацыя Галоўная старонка Супольнасць Апошнія змены Новыя старонкі Форум Выпадковая старонка Даведка Ахвяраванні Паведаміць пра памылку Друк/экспарт Стварыць кнігу Загрузіць як PDF Для друку У іншых праектах Вікісховішча Прылады Сюды спасылаюцца Звязаныя праўкі Адмысловыя старонкі Нязменная спасылка Звесткі пра старонку Элемент Вікідадзеных Цытаваць гэту старонку На іншых мовах Аҧсшәа Адыгабзэ Afrikaans Akan Alemannisch አማርኛ Aragonés Ænglisc العربية ܐܪܡܝܐ مصرى অসমীয়া Asturianu Авар Aymar aru Azərbaycanca تۆرکجه Башҡортса Boarisch Žemaitėška Bikol Central Беларуская (тарашкевіца)‎ Български भोजपुरी Bislama বাংলা བོད་ཡིག Brezhoneg Bosanski Буряад Català Mìng-dĕ̤ng-ngṳ̄ Нохчийн Cebuano کوردی Corsu Qırımtatarca Čeština Kaszëbsczi Словѣньскъ / ⰔⰎⰑⰂⰡⰐⰠⰔⰍⰟ Чӑвашла Cymraeg Dansk Deutsch Zazaki Dolnoserbski ދިވެހިބަސް Ελληνικά Emiliàn e rumagnòl English Esperanto Español Eesti Euskara Estremeñu فارسی Fulfulde Suomi Võro Føroyskt Français Arpetan Nordfriisk Furlan Frysk Gaeilge Gagauz 贛語 Gàidhlig Galego گیلکی Avañe'ẽ Gaelg 客家語/Hak-kâ-ngî Hawaiʻi עברית हिन्दी Fiji Hindi Hrvatski Hornjoserbsce Kreyòl ayisyen Magyar Հայերեն Interlingua Bahasa Indonesia Iñupiak Ilokano Ido Íslenska Italiano 日本語 Patois La .lojban. Basa Jawa ქართული Qaraqalpaqsha Адыгэбзэ Kabɩyɛ Қазақша ភាសាខ្មែរ ಕನ್ನಡ 한국어 Перем Коми Къарачай-малкъар कॉशुर / کٲشُر Kurdî Коми Kernowek Кыргызча Latina Ladino Lëtzebuergesch Лакку Лезги Limburgs Ligure Lumbaart ລາວ لۊری شومالی Lietuvių Latviešu Мокшень Malagasy Олык марий Baso Minangkabau Македонски മലയാളം Монгол Молдовеняскэ मराठी Кырык мары Bahasa Melayu မြန်မာဘာသာ Эрзянь مازِرونی Dorerin Naoero Nāhuatl Napulitano Plattdüütsch Nedersaksies नेपाली नेपाल भाषा Nederlands Norsk nynorsk Norsk Nouormand Diné bizaad Occitan Livvinkarjala Ирон ਪੰਜਾਬੀ Pangasinan Papiamentu Picard Norfuk / Pitkern Polski Piemontèis پنجابی پښتو Português Runa Simi Rumantsch Romani Română Tarandíne Русский Русиньскый Kinyarwanda संस्कृतम् Саха тыла Sardu Sicilianu Scots Davvisámegiella Srpskohrvatski / српскохрватски Simple English Slovenčina Slovenščina Gagana Samoa Soomaaliga Shqip Српски / srpski Sranantongo Basa Sunda Svenska Kiswahili Ślůnski தமிழ் తెలుగు Tetun Тоҷикӣ ไทย Türkmençe Tagalog Tok Pisin Türkçe Татарча/tatarça Reo tahiti Тыва дыл Удмурт ئۇيغۇرچە / Uyghurche Українська اردو Oʻzbekcha/ўзбекча Vèneto Vepsän kel’ Tiếng Việt Volapük Walon Winaray 吴语 Хальмг მარგალური ייִדיש Yorùbá 中文 文言 Bân-lâm-gú 粵語 IsiZulu Правіць спасылкі Апошняе змяненне старонкі адбылося 15:25, 17 верасня 2017. Тэкст даступны на ўмовах ліцэнзіі Creative Commons Attribution-ShareAlike , у асобных выпадках могуць дзейнічаць дадатковыя ўмовы. Падрабязней гл. Умовы выкарыстання . Палітыка прыватнасці Пра Вікіпедыю Адмова ад адказнасці Распрацоўшчыкі Cookie statement Мабільная версія



https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%84%D0%B3%D0%B8%D0%BF%D0%B5%D1%82%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0
  Єгипетська мова — Вікіпедія Єгипетська мова Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. Неперевірена версія (що робити?) Перейти до: навігація , пошук У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Єгипетська арабська мова . Єгипетська мова r n km.t Регіон Стародавній Єгипет Носії 0 (мертва мова) Писемність Єгипетські ієрогліфи , ієратичне письмо , демотичне письмо , коптське письмо Класифікація ... Єгипетська мова — Вікіпедія Єгипетська мова Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії ... терміна: Єгипетська арабська мова . Єгипетська мова r n km.t Регіон Стародавній Єгипет Носії 0 (мертва мова) Писемність Єгипетські ієрогліфи , ієратичне письмо , демотичне письмо , коптське письмо ... egy Єги́петська мовамова давніх єгиптян . Є відгалуженням афразійської мовної родини. Найдавніші написи єгипетською мовою датуються 3200-м роком до н. е., таким чином, єгипетська мова є однією з CACHE

Єгипетська мова — Вікіпедія Єгипетська мова Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. Неперевірена версія (що робити?) Перейти до: навігація , пошук У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Єгипетська арабська мова . Єгипетська мова r n km.t Регіон Стародавній Єгипет Носії 0 (мертва мова) Писемність Єгипетські ієрогліфи , ієратичне письмо , демотичне письмо , коптське письмо Класифікація Афразійські мови Єгипетські мови Офіційний статус Коди мови ISO 639-2 egy ISO 639-3 egy SIL egy Єги́петська мовамова давніх єгиптян . Є відгалуженням афразійської мовної родини. Найдавніші написи єгипетською мовою датуються 3200-м роком до н. е., таким чином, єгипетська мова є однією з перших мов, що мали писемність. Єгипетська мова використовувалась до кінця XVII-го століття у вигляді коптської мови . Жителі теперішнього Єгипту спілкуються арабською мовою , а точніше єгипетським різновидом арабської мови, що поступово заступив коптську як мову повсякденному вжитку після арабського завоювання Єгипту. Коптська мова й досі залишається літургійною мовою Коптської православної церкви. Зміст 1 Періодизація 2 Структура мови 3 Єгипетське письмо 4 Фонетика 4.1 Умовне читання 4.2 Еволюція приголосних у єгипетській мові 5 Граматика 5.1 Іменники 5.2 Займенники 5.3 Дієслова 5.4 Прикметники 5.5 Прийменники 5.6 Прислівники 6 Різне 7 Дивіться також 8 Посилання 9 Примітки 10 Література 10.1 Загальні роботи 10.2 Граматики 10.3 Словники Періодизація [ ред. • ред. код ] Єгипетська мова пройшла такі стадії розвитку [1] : Папірус Еберс , видатний зразок ієратичного письма. У цьому фрагменті описується лікування астми. Староєгипетська мова, мова Стародавнього царства . Староєгипетською мовою розмовляли протягом 500 років починаючи від 2600 р. до н. е. Середньоєгипетська (класична) мова, Середнє царство до амарнського періоду. Середньоєгипетський період починається близько 2000 р. до н. е. і триває 700 років (до 1300 р. до н. е.), тоді його заступає новоєгипетський період. Однак сердньоєгипетська (класична єгипетська) мова лишається літературною мовою аж до IV-го століття н. е., подібно до того, як використовувалась латинська мова у Європі у середньовіччі й класична арабська мова в арабському світі сьогодні. Новоєгипетська мова (1300 р. до н. е. — 700 р. до н. е., амарнський період — третій перехідний період). Демотична мова, Пізнє царство — римський період. Демотична мова з'являється у VII століття до н. е. і є розмовною мовою до V-го століття н. е. Коптська мова , ранній римський період — Новий час . Коптська мова з'являється у перших століттях н. е. і використовується до XVI-го століття н. е., коли вона стала відомою європейським вченим епохи Відродження . Вона, імовірно, зберігалася аж до XIX-го століття в деяких віддалених селах Верхнього Єгипту. Бохейрський діалект коптської мови досі використовується у богослужіннях Коптської православної церкви. У 1999 р. журнал Archaeology оприлюднив статтю, в якій стверджується, що найдавніші єгипетські письмові пам'ятки датуються 3400 р. до н. е., що «…ставить під сумнів поширене уявлення про те, що перші логограми, піктографічні символи, які позначають певні місця, об'єкти або кількість спершу еволюціонували у складніші фонетичні символи в Месопотамії». Коптський напис III-го століття. Староєгипетська, середньоєгипетська і новоєгипетська мови використовували єгипетські ієрогліфи й ієратичне письмо. Демотична мова записувалася письмом, що виникло з ієратичного. зовнішнім виглядом воно дещо нагадує сучасне арабське письмо і також писалося справа наліво (хоча ці види письма не споріднені). Коптська мова вживала коптський алфавіт , видозмінену форму грецької абетки , до якої було додано декілька символів з демотичного письма для передачі звуків, що їх не було в давньогрецькій мові . У 7 ст. н. е. після завоювання Єгипту арабами адміністративною мовою країни стала арабська , що поступово витіснила коптську мову з повсякденного спілкування. Сьогодні коптська мова лишається літургічною мовою Коптської православної церкви і Коптської католицької церкви. Структура мови [ ред. • ред. код ] Єгипетська мова є типовою афразійською мовою. Основу єгипетської лексики складають триприголосні корені. Деякі корені складались лише з двох приголосних, наприклад <rʕ> /riʕa/ «сонце» (де [ʕ] , імовірно, був дзвінким глотковим щілинним), але можливі також корені, що складались з більшої кількості приголосних, наприклад, /sḫdḫd/ «бути перевернутим догори дном» — з п'яти приголосних. Подібно до арабської , івриту та інших афразійських мов, шляхом зміни голосних кореня й додавання афіксів утворювались інші значення слів та похідні слова. Але, оскільки голосні не позначалися на письмі (за виключенням коптської мови), то справжню вимову слів важко реконструювати. тому, наприклад, орфографічне stp «вибирати» могло бути статичною або імперфектною формою дієслова або навіть віддієслівним іменником («вибирання»). Фонологічно єгипетська мова розрізняла лабіальні, велярні, увулярні, глоткові і глотальні приголосні, подібно до арабської мови. Так само як і в інших афразійських мовах, розрізнялися глухі і емфатичні приголосні, хоча достоту невідомо, як реалізувались емфатичні приголосні. У класичній єгипетській мові базовий порядок слів був VSO (присудок — підмет — прямий додаток). наприклад, речення «чоловік відчиняє двері» єгипетською було б wn s ˁ3 , дослівно «відчиняє чоловік двері». Для передавання значень родового відмінку у єгипетській мові вживається так звана сполучена конструкція ( status constructus ), так само як і в івриті ( сміхут ), арабській ( ідафа ) та інших афразійських мовах. Ранні стадії єгипетської мови не мали артиклів , пізніше для цього стали вживатися слова p3 , t3 і n3 . Як в арабській, сомалійській і берберських мовах, є два роди — чоловічий і жіночий. Вживається однина , множина і двоїна , хоча остання з часом стає непродуктивною. Єгипетське письмо [ ред. • ред. код ] Ієрогліфічне письмо ( sẖ3 n mdw nṯr ) ієрогліфами Більшість пам'яток єгипетською мовою — це написи ієрогліфічним письмом на камені. Однак насправді більшість текстів записано на папірусі ієратичним і (пізніше) демотичним письмом. більшість з них втрачено через недовговічність папірусу. Існувало також курсивне ієрогліфічне письмо, яким записувалися релігійні тексти на папірусі, наприклад Книга мертвих у період правління Рамессидів. це письмо було легшим у написанні за ієрогліфічне, але не було таким курсивним, як ієратичне, що широко застосовувало лігатури . Ієратичне письмо, у свою чергу, мало різновид, що вживався на кам'яних пам'ятниках, так звана «лапідарна ієратика». На останньому етапі розвитку мови усі ці оригінальні системи письма витіснив коптський алфавіт. Ієрогліфічне письмо по-єгипетськи називалося «письмо божого слова» ( sẖ3 n mdw nṯr ). Ієрогліфи використовувались двояко: як ідеограми для позначення зображуваних понять і, частіше, для позначення звуків. Фонетика [ ред. • ред. код ] Оскільки на письмі передавались лише приголосні звуки, то консонантизм єгипетської мови нам відомий більше, аніж вокалізм. Акустичні й артикуляційні характерситики єгипетських приголосних звуків зроблено на основі даних коптської мови, а також порівнянням з іншими афразійськими мовами. Особливість єгипетської мови, а також семітських і кушитських мов (наприклад, сомалійської) - наявність «емфатичних приголосних». Раніше вважалося, що проривні характеризувалися опозицією глухі — дзвінкі, однак тепер вважається, що в єгипетській мові радше розрізнялися глухі й емфатичні проривні. [2] . Голосні на письмі не передавались, отже їх реконструкція становить більшу проблему, базуючись в основному на коптському вокалізмі і передачі єгипетських власних імен іншими мовами. Оскільки архаїчну єгипетську мову і пізню єгипетську мову розділяє два тисячоліття (такий самий проміжок часу відділяє архаїчну латину від сучасної італійської мови), то, ймовірно, за цей час мова зазнала значних фонетичних змін. Свідченнями цих змін є помилки переписувачів. Фактична вимова єгипетської мови, реконструйована таким чином, використовується лише кількома спеціалістами. для усіх інших цілей використовується штучне «умовне читання», яке мало нагадує те, як єгипетська мова насправді вимовлялася. Проривні Губно-губні Альвеолярні Палатальні Велярні Увулярні транслітерація приблизна вимова транслітерація приблизна вимова транслітерація приблизна вимова транслітерація приблизна вимова транслітерація приблизна вимова Глухі p [p] t [t] ṯ [c] k [k] q ( ḳ ) [q] Дзвінкі b [b] Емфатичні d [t'] ḏ [c'] g [k'] Єгипетське g могло позначати дві фонеми (g 1 і g 2 ) [3] . обидві фонеми походять з афразійського /ɡ/ . Палатальний /c/ ṯ (емфатичний /cʼ/ ḏ ) продовжує афразійські /q/ і /k/ (які злилися в демотичній мові з t і d ) Коптська мова Губно-губні Альвеолярні Палатальні Велярні Літера Приблизна вимова Літера Приблизна вимова Літера Приблизна вимова Літера Приблизна вимова Глухі ⲡ [p] ⲧ [t] ϭ [c] ⲕ [k] Дзвінкі ⲇ [d] ⲅ [g] Емфатичні ⲇ [t'] ϫ [c'] ⲅ [k'] Щілинні Губні Альвеолярні Велярні Фарингальні Глоттальні f s ( ś ) š ẖ ḥ h z ḫ ( x ) ꜥ ( ˁ ) ꜣ ( 3, ȝ ) s і z злилися у s в епоху Середнього царства . ˁ («єгипетський айн») могло позначати /d/ за часів Стародавнього царства , яке у період Середнього царства еволюціонувало у глотковий. Природа єгипетських ḫ і ẖ є дискусійною. Можливо, це дзвінкий і глухий велярні щілинні. Згідно з іншою точкою зору, ẖ був глухим палатальним щілинним. 3 часто ідентифікується як «єгипетський алеф» ( твердий приступ ), або як залишок фонеми r чи l . ı͗ , як алеф [ʔ] або [j] . y ( ı͗ı͗ ) [j] w , [w] або [u] Носові m n Плавні r l на письмі передавалося як n , r , j , nr або 3 або як rw (це звукосполучення позначалося ієрогліфом у формі лева). «Єгипетський алеф» ( 3 ) міг також бути альвеолярним апроксимантом /ɹ/ . Умовне читання [ ред. • ред. код ] Оскільки читання слів, що складаються лише з приголосних є проблематичним, то єгиптологи дотримуються такого правила: єгипетські приголосні «алеф» 3 і «айн» ˁ вимовляються як а, «йод» ı͗ вимовляється як і, «ваф» w — як у, між іншими приголосними вставляється нейтральна приголосна е. Однак багато царських імен використовують інакше читання. Наприклад, ім'я jmn ḥtp , яке згідно з діючими єгиптологічними норми мало б читатися «Іменхетеп», традиційно вимовляється «Аменхотеп» . Еволюція приголосних у єгипетській мові [ ред. • ред. код ] Середньоєгипетський приголосний Коптський (саїдський) приголосний 3 y, i ṯ t ḏ t, d k k, g ḫ , ẖ , š š, ḫ , h, ẖ Граматика [ ред. • ред. код ] Як і більшості афразійських мов, староєгипетській і середньоєгипетській мові властивий порядок слів VSO (присудок — підмет — прямий додаток). для новоєгипетської і пізніших стадій розвитку мови характерніший порядок слів SVO. Іменники [ ред. • ред. код ] Єгипетські іменники можуть бути чоловічого і жіночого роду (як і в інших афразійських мовах, жіночий рід позначався суфіксом -t ) і мають три форми числа: однину , двоїну (суфікс -wy / -ty ) і множину (суфікс -w / -wt ). Артикль з'являється у новоєгипетській мові і з того часу широко вживається. Займенники [ ред. • ред. код ] Єгипетська мова має три види особових займенників: суфіксальні, залежні ( енклітика ) і незалежні. Є також ряд дієслівних закінчень, що приєднуються до інфінітиву для утворення форм стативу. ці закінчення деякі мовознавці [4] вважають за четвертий ряд особових займенників. Особові займенники нагадують свої семітські і берберські відповідники. Нижче наведено три головні ряди особових займенників: Суфіксальні Залежні Незалежні 1 ос. одн. -ı͗ wı͗ ı͗nk 2 ос. одн. чол. р. -k tw ntk 2 ос. одн. жін. р. -t tn ntt 3 ос. одн. чол. р. -f sw ntf 3 ос. одн. жін. р. -s sy nts 1 ос. множ. -n n ı͗nn 2 ос. множ. -tn tn nttn 3 ос. множ. -sn sn ntsn Існують також вказівні займенники (цей, той тощо), що мали форми чоловічого роду, жіночого роду і множини: Чол. Жін. Множ. pn tn nn «цей/той, ця/та, ці/ті» pf tf nF «той, та, ті» pw tw nw «цей/той, ця/та, ці/ті» (архаїчні) p3 t3 n3 «цей/той, ця/та, ці/ті» (розмовні (спочатку) і новоєгипетська мова) Питальні займенники: mı͗ «хто? що?» (залеж.) ptr «хто? що?» (незалеж.) i ḫ «що?» (залеж.) ı͗šst «що?» (незалеж.) zı͗ «який?» (незалеж. і залеж.) Дієслова [ ред. • ред. код ] Дієслово має особові (перфект, статив тощо) і безособові (дієприкметник, інфінітив) форми. Базовою особовою дієслівною формою є форма s ḏ m.f (читається «седжемеф») «він чує» (за традицією s ḏ m «чути» є модельним дієсловом). Інші дієслівні форми творяться шляхом афіксації. Дієслова мають категорії способу (виділяється наказовий спосіб) і стану (актив і пасив), а також особи і роду . Єгипетські форми дієслів передають відносний час або вид, а не абсолютний час. Якщо на початку дискурсу дієслово зазвичай визначає подію по відношенню до моменту мовлення ( jj.n=j «я прийшов». jj=j «я йду»), то подальші дієслова вказують на дію, що орієнтована по відношенню до дії, вираженої початковою формою і часто передають аспектуальні значення ( mk wj m jj.t «дивись, я йду». mk wj jj.kj «дивись, я прийшов»). Прикметники [ ред. • ред. код ] Прикметники узгоджуються у роді й числі з іменниками, наприклад: s nfr «добрий чоловік» і st nfrt «добра жінка». Прикметники стоять після іменників, якщо вони виступають як означення: nṯr ˁ3 «великий бог». Однак прикметники, що вживаються самостійно, наприклад, як присудок, стоять перед іменниками: ˁ3 nṯr («великий (є) бог»). Прийменники [ ред. • ред. код ] Єгипетські прийменники стоять перед іменниками. m «в» n (вказує на непрямий додаток) r «до» ı͗n (після дієслів у пасивному стані вказує на діяча) ḥn ˁ «з (кимось)» mỉ «як, подібно» ḥr «на» ḥ3 «за, навколо» ẖr «під» tp «на» ḏr «з (якогось часу)» Прислівники [ ред. • ред. код ] У єгипетській мові прислівники стоять у кінці речення, наприклад у реченні zỉ.n nṯr ỉm «бог пішов туди», слово «туди» ( ỉm ) є прислівником. Нижче наведено деякі поширені єгипетські прислівники: ˁ3 «тут» ı͗m «там» ṯnỉ «де» zy-nw «коли» mı͗-ı͗ ḫ «як» r-mı͗ «чому» ḫ nt «раніше» Різне [ ред. • ред. код ] Хоча єгипетська культура впливала на розвиток європейської цивілізації , у європейських мовах є небагато слів, що походять з єгипетської мови. Навіть ті слова, що позначали єгипетські реалії, зазвичай запозичувалися європейськими мовами за посередництвом грецької й у грецькій формі. Серед українських слів, що походять з єгипетської мови, є такі: «ебеновий» (про дерево) з єгипетського ḥ bny , за посередництвом грецької і латинської мов. «фенікс» з єгипетського bnw , дослівно «чапля» , за посередництвом грецької. «фараон» з єгипетського pr-ˁʒ , дослівно «великий будинок», за посередництвом давньоєврейської. а також ряд власних імен, таких як Сусанна , Онуфрій , Таїсія тощо. Реконструйована американським єгиптологом Стюартом Тайсоном Смітом , єгипетська мова звучить у фільмі «Зоряна брама» . Він також створив єгипетський діалог для фільму «Мумія» . Єгипетську мову можна почути в фільмі «Безсмертні: Війна світів» і в грі Age of Mythology . Дивіться також [ ред. • ред. код ] Посилання [ ред. • ред. код ] Єгипетська мова на сайті Glottolog 3.0: Language: Egyptian (Ancient) (англ.) Портал «Стародавній Єгипет» Примітки [ ред. • ред. код ] ↑ Bard, Kathryn A.. Steven Blake Shubert (1999). Encyclopedia of the archaeology of ancient Egypt . Routledge. с. 274. ISBN 0-4151-8589-0 . ↑ більше про історію розвитку уявлень на цю тему можна знайти у Carsten Peust: Egyptian Phonology . ↑ Wolfgang Schenkel: Glottalisierte Verschlußlaute, glottaler Verschlußlaut und ein pharyngaler Reibelaut im Koptischen, Rückschlüsse aus den ägyptisch-koptischen Lehnwörtern und Ortsnamen im Ägyptisch-Arabischen. У: Lingua Aegyptia 10, 2002. S. 1-57 ISSN 0942-5659. S. 31 ff. ↑ Loprieno 1995, p. 65 Література [ ред. • ред. код ] Загальні роботи [ ред. • ред. код ] Коростовцев М.А. Египетский язык. М., 1961. Коростовцев М.А. Введение в египетскую филологию. М., 1963. Loprieno, Antonio, Ancient Egyptian: A Linguistic Introduction , Cambridge University Press, 1995. ISBN 0-521-44384-9 (hbk) ISBN 0-521-44849-2 (pbk) Peust, Carsten, Egyptian phonology : an introduction to the phonology of a dead language , Peust & Gutschmidt, 1999. ISBN 3-933043-02-6 Граматики [ ред. • ред. код ] Староєгипетська мова Edel A. Altägyptische Grammatik, Bd. I—II. Roma, 1955—1964. Середньоєгипетська мова Gardiner A.H. Egyptian Grammar: Being an Introduction to the Study of HieroglyphsGriffith Institute, Oxford, 3rd ed. 1957. ISBN 0-900416-35-1 Петровский Н.С. Египетский язык. Л. 1958. Graefe E. Mittelägyptische Grammatik für Anfänger. 5th ed. Wiesbaden, 1997. Allen J.P. Middle Egyptian: An Introduction to the Language and Culture of Hieroglyphs, first edition, Cambridge University Press, 1999. ISBN 0-521-65312-6 (hbk) ISBN 0-521-77483-7 (pbk) Malaise M., Winand J. Grammaire raisonnée de l'égyptien classique. Liege, 1999. Collier, Mark, and Manley, Bill, How to Read Egyptian Hieroglyphs : A Step-by-Step Guide to Teach Yourself , British Museum Press ( ISBN 0-7141-1910-5 ) and University of California Press ( ISBN 0-520-21597-4 ), both in 1998. Hoch, James E., Middle Egyptian Grammar , Benben Publications, Mississauga, 1997. ISBN 0-920168-12-4 Новоєгипетська мова Korostovtsev M. Grammaire du néoégyptien. M., 1973. Černý J., Groll S.I. A Late Egyptian Grammar. 4th ed. Rome, 1993. Junge F. Einführung in die Grammatik des Neuägyptischen. Wiesbaden, 1999. Демотична мова Lexa F. Grammaire démotique. Vol. I—VII. Praha, 1947-51. Johnson J.H. - Thus Wrote 'Onchsheshonqy. An Introductory Grammar of Demotic. 2nd ed. Chicago, 1991. В Інкубаторі Wikimedia існує тестовий розділ Вікіпедії єгипетською мовою Словники [ ред. • ред. код ] Загальні Erman, A.. Grapow, H. Wörterbuch der aegyptischen Sprache. Bd. I—V. Berlin, 1926—1931. Hannig, R. Großes Handwörterbuch Ägyptisch-Deutsch. Mainz, 1995. Takács, G. Etymological Dictionary of Egyptian. Bd. I—III (видання триває). Leiden—Köln, 1999—2007. Thesaurus Linguae Aegyptiae По окремих стадіях розвитку мови Kahl, J.. Bretschneider, M.. Kneißler, B. Frühägyptisches Wörterbuch. Bd. 1—3 (від ȝ до ḥ , видання триває). Wiesbaden, 2002—2004. Hannig, R. Ägyptisches Wörterbuch I: Altes Reich und Erste Zwischenzeit. Mainz am Rhein, 2003 (Hannig-Lexica, 4). Faulkner, R. O. A Concise Dictionary of Middle Egyptian, Griffith Institute, Oxford, 1962. ISBN 0-900416-32-7 Hannig, R. Ägyptisches Wörterbuch II: Mittleres Reich und Zweite Zwischenzeit. Mainz am Rhein, 2006 (Hannig-Lexica, 5). Lesko, L. H., Lesko, B. S. A Dictionary of Late Egyptian. 2nd ed. Vol. I—II. Providence, 2002—2004. Johnson, J. H. The Demotic Dictionary. Chicago, 2001. п о р Стародавній Єгипет Головні теми Армія · Архітектура ( мастаби · піраміди ) · Географія ( Верхній Єгипет · Нижній Єгипет · Ніл · ном ) · Історія ( єгиптологія · хронологія ) · Культура ( мистецтво · музика · танці · література · скульптура ) · Наука ( календар · математика · астрономія · медицина · філософія ) · Релігія ( жрецтво · похоронні обряди · магія ) · Єгиптяни ( копти · протоєгиптяни ) · Єгипетська мова ( Ієрогліфи · демотика · ієратика ) · Технології ( землеробство ) Історичні періоди Доісторичний ( додинастичний ) · Династичний ( Раннє царство · старе царство · 1 перехідний · Середнє царство · 2 перехідний · Нове царство · 3 перехідний · пізній · Елліністичний · Римський Інше Єгиптоманія · Костюм · Кухня · Кішки · Рабство · Стиль · Числення · Палетка · Префект · Фараон · Номарх · Єгипетський музей · Торгівля · діти · шлюб · жінка · писар · Система мір і вагів Списки Богів · «Великих цариць» · міст · гробниць «Долини царів» · жерців Амона · жерців Птаха · жриць Амона · номів · папірусів · пірамід · пірамід Лепсіуса · префектів · фараонів Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Єгипетська_мова&oldid=20901549 Категорії : Вікіпедія:Сторінки з посиланням на Вікіінкубатор Єгиптологія Стародавній Єгипет Мертві мови Афразійські мови Прихована категорія: Сторінки, що використовують магічні посилання ISBN Навігаційне меню Особисті інструменти Ви не увійшли до системи Обговорення Внесок Створити обліковий запис Увійти Простори назв Сторінка Обговорення Варіанти Перегляди Читати Редагувати Редагувати код Переглянути історію Ще Пошук Навігація Головна сторінка Поточні події Нові редагування Нові сторінки Випадкова стаття Участь Портал спільноти Кнайпа Довідка Пожертвування Інструменти Посилання сюди Пов'язані редагування Спеціальні сторінки Постійне посилання Інформація про сторінку Елемент Вікіданих Цитувати сторінку Друк/експорт Створити книгу Завантажити як PDF Версія до друку В інших проектах Вікісховище Іншими мовами Аҧсшәа Afrikaans አማርኛ العربية مصرى Azərbaycanca Беларуская Български Brezhoneg Català Mìng-dĕ̤ng-ngṳ̄ Čeština Cymraeg Dansk Deutsch Zazaki Dolnoserbski Ελληνικά English Esperanto Eesti Euskara فارسی Suomi Français Frysk Gaeilge Galego עברית हिन्दी Hrvatski Hornjoserbsce Magyar Հայերեն Bahasa Indonesia Íslenska Italiano 日本語 Basa Jawa ქართული Қазақша ಕನ್ನಡ 한국어 Коми Кыргызча Latina Limburgs Ligure Lietuvių Latviešu Македонски മലയാളം Эрзянь Nederlands Norsk nynorsk Norsk Occitan Papiamentu Polski پښتو Português Română Русский Scots Srpskohrvatski / српскохрватски Simple English Slovenčina Slovenščina Soomaaliga Српски / srpski Svenska Kiswahili தமிழ் Türkçe اردو Tiếng Việt 中文 粵語 Редагувати посилання Цю сторінку востаннє відредаговано о 19:03, 17 серпня 2017. Текст доступний на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike . також можуть діяти додаткові умови. Детальніше див. Умови використання . Політика конфіденційності Про Вікіпедію Відмова від відповідальності Зворотний зв'язок Розробники Куки Мобільний вигляд



https://be.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D1%96%D0%B4%D1%8D%D1%80%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0
  Нідэрландская мова — Вікіпедыя Нідэрландская мова З пляцоўкі Вікіпедыя Перайсці да: рух , знайсці Нідэрландская мова Саманазва: Nederlands Краіны: Нідэрланды , Бельгія , Сурынам , Нідэрландскія Антыльскія астравы , Аруба Афіцыйны статус: Аруба Бельгія Кюрасаа Нідэрланды Сінт-Мартэн Сурынам Арганізацыя, якая рэгулюе: Nederlandse Taalunie ( Нідэрландскі моўны саюз ) Агульная колькасць носьбітаў: 22 ... Нідэрландская мова — Вікіпедыя Нідэрландская мова З пляцоўкі Вікіпедыя Перайсці да: рух , знайсці Нідэрландская мова Саманазва: Nederlands Краіны: Нідэрланды , Бельгія , Сурынам , Нідэрландскія ... : nld Гл. таксама: Праект:Лінгвістыка Нідэрландская мова (таксама галандская або фламандская ) — германская мова заходнегерманскай падгрупы. Распаўсюджанне: Нідэрланды , Бельгія , Сурынам , некаторыя ... млн. другая мова. 7 млн гаворыць на мове афрыкаанс (узнікла з галандской мовы). Статус афіцыйнай або CACHE

Нідэрландская мова — Вікіпедыя Нідэрландская мова З пляцоўкі Вікіпедыя Перайсці да: рух , знайсці Нідэрландская мова Саманазва: Nederlands Краіны: Нідэрланды , Бельгія , Сурынам , Нідэрландскія Антыльскія астравы , Аруба Афіцыйны статус: Аруба Бельгія Кюрасаа Нідэрланды Сінт-Мартэн Сурынам Арганізацыя, якая рэгулюе: Nederlandse Taalunie ( Нідэрландскі моўны саюз ) Агульная колькасць носьбітаў: 22 млн ( 2005 ) Рэйтынг : 37—48 Класіфікацыя Катэгорыя : Мовы Еўразіі Індаеўрапейская сям'я Германскія мовы Заходнегерманскія мовы Моўныя коды ISO 639-1 : nl ISO 639 -2: dut (B). nld (T) ISO 639 -3: nld Гл. таксама: Праект:Лінгвістыка Нідэрландская мова (таксама галандская або фламандская ) — германская мова заходнегерманскай падгрупы. Распаўсюджанне: Нідэрланды , Бельгія , Сурынам , некаторыя краіны Цэнтральнай Амерыкі . Колькасць носбітаў у свеце 24 млн., Нідэрланды 16 млн.ч. ( 2003 ). Для 4 млн. другая мова. 7 млн гаворыць на мове афрыкаанс (узнікла з галандской мовы). Статус афіцыйнай або нацыянальнай мовы ( 1990 ): Нідэрланды, Бельгія, Сурынам. Змест 1 Гісторыя 1.1 Сінтаксіс 2 Звесткі аб дыялектах 2.1 Афрыка́анс 3 Зноскі 4 Спасылкі Гісторыя [ правіць | правіць зыходнік ] Нідэрландская або галандская мова паходзіць ад мовы берагавых франкаў і з'яўляецца наўпростым нашчадкам протагерманскай мовы індаеўрапейскай моўнай групы. Найбліжэйшыя сваякі — старажытнаанглійская , фрызская , ніжненямецкая мовы. Сінтаксіс [ правіць | правіць зыходнік ] У сучаснае нідэрландскае мове няма склонаў (за выключэннем дыялектаў). Ёсць тры роды: ніякі, мужчынскі і жаночы. Апошнія два паступова зліваюцца ў адзін агульны род: існуюць, напрыклад, толькі два вызначаныя артыклі — het , для ніякага роду, і de , для жаночага і мужчынскага роду. Звесткі аб дыялектах [ правіць | правіць зыходнік ] Для нідэрландскай мовы характэрна вялікая колькасць дыялектаў, толькі ў Фландрыі іх каля дзвюх з паловай тысяч. У адукацыі, СМІ і ў якасці дзяржаўнай выкарыстоўваецца «ўсеагульная нідэрландская мова» (AN, Algemeen Nederlands), зацверджаны нідэрландскім моўным саюзам (Nederlandse Taalunie) афіцыйны варыянт мовы. З 15 кастрычніка 2005 праводзіцца рэформа арфаграфіі [1] . Ад нідэрландскай мовы параўнальна нядаўна адлучыўся афрыкаанс . Афрыка́анс [ правіць | правіць зыходнік ] Асноўны артыкул: Афрыкаанс Раёны ў ПАР, дзе большасць насельніцтва размаўляе на афрыкаанс (пазначаны сінім колерам) Гісторыя афрыкаанс пачынаецца з масавага перасялення фермераў (нідэрл.: boer ) з Галандыі, Фландрыі і іншых рэгіёнаў паўночна-заходняй Еўропы, якія былі хутка асіміляваныя мясцовым насельніцтвам. [2] Пасля пераходу калоніі пад кіраўніцтва Брытаніі на пачатку XIX стагоддзя , каланісты пачалі засвойваць новыя ўнутраныя раёны Паўднёвай Афрыкі , забраўшы сваю мову з сабой. Наступствы ізаляцыі ад астатняга нідэрландскамоўнага свету зрабілі мову каланістаў такой, якая яна ёсць на сённяшні дзень, гэта значыць афрыкаанс. [3] На пачатку XX стагоддзя народны «афрыканскі» варыянт нідэрландскай мовы стаў пераважаць над літаратурнай «еўрапейскай» мовай. У 1925 годзе ў Канстытуцыю Паўднёва-Афрыканскага Саюза ад 1909 года была ўнесена папраўка, якая сцвярджала «нідэрландскае слова ў Артыкуле 137 (…) уключае ў сябе афрыкаанс». [4] [5] Новая канстытуцыя ад 1961 года толькі пералічала англійскую і нідэрландскую мовы ў якасці афіцыйных. Згодна з прыкладнай ацэнкай, каля 90% словаў афрыкаанс маюць нідэрландскае паходжанне. [6] [7] Абедзве мовы маюць высокую ступень узаемапаразумення, аднак гэтая ступень у некаторых выпадках (у дачыненні да лексікі, напісання) можа быць асіметрычнай: для нідэрландскамоўнага чалавека часцей лягчэй зразумець афрыкаанс, чым жыхару ПАР зразумець нідэрландскую. [8] Зноскі ↑ http://taalunieversum.org/taal/spelling/ ↑ Language Standardization and Language Change: The Dynamics of Cape Dutch ↑ Nieuw Letterkundig Magazijn. Jaargang 16 — Nederlandstalige Zuid-Afrikaanse literatuur, 1652-1925 (page 2) ↑ South Africa: Legislation: 1910—200